ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Шабат чи неділя?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Шабат чи неділя?
Бог творив світ шість днів. На сьомий відпочивав. Так написано в Біблії. А що ж це за сьомий день, га? Що ж це за день, коли він став календарним?
До реформ першої чверті четвертого століття нікому і в голову б не прийшло переносити шабат на інший день тижня.
У 1-3 століттях н.ери за допомогою циклічного рахунку, запозиченого ще в етрусків, послуговувалися «торговою» восьмиденкою. (див. Макробій, «Сатурналії» (1.16.32)). Дні такого загальноприйнятого громадянського тижня позначалися першими літерами латинського алфавіту (nundinae). Восьмий день - Н – базарний. Але астрологи, в дуже вузьких колах, для своїх цілей, використовували семиденку, яку ввели ще в далекій давнині на Сході. Вона пов’язана з уявленням вавілонян та ассирійців про віддаленість Сонця, Місяця і планет від Землі. Лише в четвертому столітті семиденку ввели в якості цивільного тижня. І не просто так.
321 року імператор Костянтин видав рескрипт, згідно з яким міські чиновники та ремісники «в шанований день Сонця зобов’язані відпочивати” - кодекс Юстиніана (11.12.2.). Трохи пізніше семиденний тиждень узаконили і для хліборобів.
Християнські єпископи, з якими загравав Костянтин, і якого християнська церква чомусь проголосила святим, незважаючи на те, що він усе життя залишався язичником, наполягли на Нікейському соборі (325 р.н.е.) на введенні «дня Господнього», українською нині - «неділі», російською - «воскрєсєнья», в якості вихідного дня для своєї пастви.
Так стверджують історики. Так стверджують взагалі всі історики, які не читають історичних документів., бо незалежно від того, чи скликався Нікейський собор (він скликався, але це був не собор, а збори єпископів Східного обряду, на якому були представлені всього 20 відсотків єпархій), в документах, датованих раніше 20-х років четвертого століття, немає ніяких згадок про семиденку і про «день Господній».
Але язичник Костянтин сприймав все інакше, бо вважав себе богом і Господом, та й носив такі звання офіційно. Такі тоді були часи. Нехристиянська більшість імперії теж не працювала в «день Господній - Господа Костянтина), який збігався з раніше введеним його імператорським указом днем відпочинку.
Субота - арамейське слово. Воно означає - заспокоїтися, вгамуватися. Звідси і слово «шабаш» - кінець роботи. А «Воскрєсєніє» - слово хоч і російське, але в смисловому плані походить від грецького «дня Господнього». В цей день святкується християнська Пасха, воскресіння Ісуса.
День Господній потрапив у європейські мови, але не в усі. В ангійській – Sunday, німецькій - Sonntag. Там вони лишилися і донині як язичницькі дні - дні Сонця.
Дивимося грецький варіант Апокаліпсису у викладці Івана Богослова. І бачимо, що там написано «день Господній», що не дає можливості опустити дату написання тексту нижче четвертого століття. А церква стверджує, що цей святий жив на початку першої ери. Явний підлог. І дуже грубий. Надто грубий, щоб його могли «з’їсти» історики. А християнська паства вірить.
Чому? А тому, що не читає історичних хронік, сприймає все на віру.
В цей день у Константинополі віншували імператора, співали оди на його честь, приносили дари, влаштовували спектаклі та ігрища. Як живому богові. Такі тоді були часи, такі вірування.
Івану Богослову не було потреби приховувати, що він користується прийнятим у той час календарем. Своє одкровення – послання пророк адресує семи церковним громадам, які перебували в містах Малої Азії, і вирішуються в посланні принципові, з точки зору автора, питання внутрішніх стосунків цих громад.
А ось авторам євангелій, що описують події, які стосуються античних часів, необхідно було приховати, що самі вони рахують дні так, як стали рахувати християни після реформи Костянтина.
Приховати новий рахунок, принаймні євангелісту Івану, не вдалося.
Іван (19.42): «Там поклали Ісуса ради п’ятниці юдейської, тому що гріб був близько”.
Чому ж раптом п’ятниця в Івана названа юдейською? Невже п'ятниці бувають різними? Подивимося, що написано в грецькому оригіналі.
Там стоїть, дослівно «приготування юдейське», тобто приготування до пасхальної суботи, саме про той день, коли розіп'яли Ісуса Христа.
Є очевидним, що вірш (19.42) написав християнин, що дуже обережно користувався словом «приготування», тому що боявся плутанини. Адже християни, починаючи з четвертого століття вже мали свій день приготування до дня Господнього, який, як день тижня, мав язичницьку назву «die Saturni», - день Сатурна, який збігався з юдейською суботою.
Тільки через століття християнські автори почали сміливо вживати ці глупства. В результаті, в російській мові, наприклад, з’явилася свята Параскева П’ятниця, тобто свята П’ятниця П’ятниця, або, якщо завгодно,- «свята Приготування Приготування».
А в той час, коли на так званому Нікейському соборі єпископ святий Миколай Чудотворець влупив що є духу іншому єпископу - Арію - в ніс, імператор Костянтин займався справами невідкладної державної ваги: вирішував – як стратити власного сина - відрубати йому голову чи четвертувати? (йому відрубали голову). У чому зварити власну дружину - у воді чи в олії? (її зварили у воді). А в цей час громадяни імперії святкували день Господа - день імператора Костянтина, який нині християни віншують, як день відпочинку Єгови – творця всього сущого - від трудів сотворення світу. Сиріч - у неділю. Хоча до такого святотацтва іудеї не опустилися. Для них шабат - це шабат, не понеділок і не неділя. І навіть не п'ятниця.
Парнусем лехайм.
За матеріалами книги Ігора Мельниченка «Коли і скільки заплатили Іуді Іскаріоту», «Історія Європи» Нормана Дейвіса, «Дослідження історії» Арнольда Тойнбі. І трішки від дяді Саші.
До реформ першої чверті четвертого століття нікому і в голову б не прийшло переносити шабат на інший день тижня.
У 1-3 століттях н.ери за допомогою циклічного рахунку, запозиченого ще в етрусків, послуговувалися «торговою» восьмиденкою. (див. Макробій, «Сатурналії» (1.16.32)). Дні такого загальноприйнятого громадянського тижня позначалися першими літерами латинського алфавіту (nundinae). Восьмий день - Н – базарний. Але астрологи, в дуже вузьких колах, для своїх цілей, використовували семиденку, яку ввели ще в далекій давнині на Сході. Вона пов’язана з уявленням вавілонян та ассирійців про віддаленість Сонця, Місяця і планет від Землі. Лише в четвертому столітті семиденку ввели в якості цивільного тижня. І не просто так.
321 року імператор Костянтин видав рескрипт, згідно з яким міські чиновники та ремісники «в шанований день Сонця зобов’язані відпочивати” - кодекс Юстиніана (11.12.2.). Трохи пізніше семиденний тиждень узаконили і для хліборобів.
Християнські єпископи, з якими загравав Костянтин, і якого християнська церква чомусь проголосила святим, незважаючи на те, що він усе життя залишався язичником, наполягли на Нікейському соборі (325 р.н.е.) на введенні «дня Господнього», українською нині - «неділі», російською - «воскрєсєнья», в якості вихідного дня для своєї пастви.
Так стверджують історики. Так стверджують взагалі всі історики, які не читають історичних документів., бо незалежно від того, чи скликався Нікейський собор (він скликався, але це був не собор, а збори єпископів Східного обряду, на якому були представлені всього 20 відсотків єпархій), в документах, датованих раніше 20-х років четвертого століття, немає ніяких згадок про семиденку і про «день Господній».
Але язичник Костянтин сприймав все інакше, бо вважав себе богом і Господом, та й носив такі звання офіційно. Такі тоді були часи. Нехристиянська більшість імперії теж не працювала в «день Господній - Господа Костянтина), який збігався з раніше введеним його імператорським указом днем відпочинку.
Субота - арамейське слово. Воно означає - заспокоїтися, вгамуватися. Звідси і слово «шабаш» - кінець роботи. А «Воскрєсєніє» - слово хоч і російське, але в смисловому плані походить від грецького «дня Господнього». В цей день святкується християнська Пасха, воскресіння Ісуса.
День Господній потрапив у європейські мови, але не в усі. В ангійській – Sunday, німецькій - Sonntag. Там вони лишилися і донині як язичницькі дні - дні Сонця.
Дивимося грецький варіант Апокаліпсису у викладці Івана Богослова. І бачимо, що там написано «день Господній», що не дає можливості опустити дату написання тексту нижче четвертого століття. А церква стверджує, що цей святий жив на початку першої ери. Явний підлог. І дуже грубий. Надто грубий, щоб його могли «з’їсти» історики. А християнська паства вірить.
Чому? А тому, що не читає історичних хронік, сприймає все на віру.
В цей день у Константинополі віншували імператора, співали оди на його честь, приносили дари, влаштовували спектаклі та ігрища. Як живому богові. Такі тоді були часи, такі вірування.
Івану Богослову не було потреби приховувати, що він користується прийнятим у той час календарем. Своє одкровення – послання пророк адресує семи церковним громадам, які перебували в містах Малої Азії, і вирішуються в посланні принципові, з точки зору автора, питання внутрішніх стосунків цих громад.
А ось авторам євангелій, що описують події, які стосуються античних часів, необхідно було приховати, що самі вони рахують дні так, як стали рахувати християни після реформи Костянтина.
Приховати новий рахунок, принаймні євангелісту Івану, не вдалося.
Іван (19.42): «Там поклали Ісуса ради п’ятниці юдейської, тому що гріб був близько”.
Чому ж раптом п’ятниця в Івана названа юдейською? Невже п'ятниці бувають різними? Подивимося, що написано в грецькому оригіналі.
Там стоїть, дослівно «приготування юдейське», тобто приготування до пасхальної суботи, саме про той день, коли розіп'яли Ісуса Христа.
Є очевидним, що вірш (19.42) написав християнин, що дуже обережно користувався словом «приготування», тому що боявся плутанини. Адже християни, починаючи з четвертого століття вже мали свій день приготування до дня Господнього, який, як день тижня, мав язичницьку назву «die Saturni», - день Сатурна, який збігався з юдейською суботою.
Тільки через століття християнські автори почали сміливо вживати ці глупства. В результаті, в російській мові, наприклад, з’явилася свята Параскева П’ятниця, тобто свята П’ятниця П’ятниця, або, якщо завгодно,- «свята Приготування Приготування».
А в той час, коли на так званому Нікейському соборі єпископ святий Миколай Чудотворець влупив що є духу іншому єпископу - Арію - в ніс, імператор Костянтин займався справами невідкладної державної ваги: вирішував – як стратити власного сина - відрубати йому голову чи четвертувати? (йому відрубали голову). У чому зварити власну дружину - у воді чи в олії? (її зварили у воді). А в цей час громадяни імперії святкували день Господа - день імператора Костянтина, який нині християни віншують, як день відпочинку Єгови – творця всього сущого - від трудів сотворення світу. Сиріч - у неділю. Хоча до такого святотацтва іудеї не опустилися. Для них шабат - це шабат, не понеділок і не неділя. І навіть не п'ятниця.
Парнусем лехайм.
За матеріалами книги Ігора Мельниченка «Коли і скільки заплатили Іуді Іскаріоту», «Історія Європи» Нормана Дейвіса, «Дослідження історії» Арнольда Тойнбі. І трішки від дяді Саші.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію