ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2020.10.29 13:17
Війна за душі. Все горить
На тіло знижки
А очі… очі до гори
З моєї книжки
Замоклий трепіт солов’я
Гуляє вітер
Можливо ти, можливо я
Ну майже діти…

Борис Костиря
2020.10.29 12:36
Зледеніння в душах і в’язкий вогонь
Непомітно стане драмою сердець,
Пронесеться стрімко попелом долонь
І покличе небо на нещадний герць.

Крига покриває вигаслі думки,
А сніги сховались в далях неземних.
І впадуть незграбно згаяні роки

Тетяна Левицька
2020.10.29 10:08
Сам Бог водив його пером барвистим,
чудові перла сипались з небес до ніг
парчевою габою падолиста,
аби природою він надихатись зміг.

Й поет вкладав у кожне слово щирість,
перемежовуючи з крапками й тире.
То птахою злітав в безмежний вирій,

Дума Козак
2020.10.29 08:59
Не відпускай мене ніколи
і хай там що… Не відпускай!
Нехай метелики чи бджоли,
емоцій вибух через край…

Не відпускай мене нізащо,
горни до щирої душі
і не давай вернути в хащу…

Дума Козак
2020.10.29 07:16
А ти пиши мені листи,
я їх на відстані читаю,
тебе душею відчуваю,
хоча і спалено мости…

А ти пиши мені вірші
щодня, вночі, надвечір, зрання…
Вони відроджують кохання

Сергій Губерначук
2020.10.29 06:19
Не горюй, що загубив багато,
та й не бідкай, що те раптом сталося.
Трудитимешся – то й більше заробиш,
а як виграєш так само раптом –
цінуй надалі
і подаруй більшість добра свого
тим, хто губив разом з тобою.

Микола Соболь
2020.10.29 06:12
Умитися росою на світанку
та випити парного молока,
мене будила у селі щоранку
тихенько бабця з кухвою* в руках.
Спивав до дна солодкий смак дитинства,
у поле йшов купатися в росі,
а крапельки сріблястого намиста
являли ранок у його ясі…

Ніна Виноградська
2020.10.28 20:36
Як націю з населення створити,
Коли повсюду розбрат і війна?
У небесах летять метеорити,
І час біжить, але ж іде вона.

На зболенім обкраденім Донбасі,
Де радість жити всім нам до снаги
Була колись. А нині, бачиш, в рясі

Тетяна Левицька
2020.10.28 18:20
На відстані не страшно, навіть, масно
торкатись виразок чужих насущних.
А ми з тобою розіп'яли душі,
образи келих випили завчасно.

Один без одного не можем жити,
нездатні дихати, не те що бути.
Де б не ходили, а усі маршрути

Ярослав Чорногуз
2020.10.28 17:16
Якщо алеєю ми далі підем,
То п`єдестал побачимо за мить.
І статую величну Еврипіда –
Поет і трагік грецький то стоїть.

Скульптурі цій вже понад два століття,
Вона ще при Потоцькому була,
А творам – понад два тисячоліття,

Сергій Губерначук
2020.10.28 10:14
Змирає листя –
завмирає місто.
Жовтнева ніч, мов гад на зиму, пре.
Залізне вістря
злого футуриста
пером поріже гробове каре
змирання листя –
завмирання міста –

Віктор Кучерук
2020.10.28 10:11
Іще далеко до зими,
Хоч знову подихом морозу
Калюжі скуто на дорозі
Та іній ліг під ворітьми.
Іще неблизько до пори
Кружлянь легких і шумних віхол
На урожай і щиру втіху
Непосидющій дітворі.

Ніна Виноградська
2020.10.28 08:17
Нема жалю віднині ні до кого,
Бо цей народ - незмінний раб століть.
І як би не звертався він до Бога,
Але завжди навколішки стоїть.

Без голови, бо краще безголовим -
Поїсти, спати, множитися теж.
В дітей стріляють, повні ріки крови,

Ніна Виноградська
2020.10.28 08:15
Трьома Голодоморами випалили душу,
У серцях заляканих поселили страх.
Прояви до спротиву - під старезну грушу,
Бранку-мову кинули на широкий шлях.

Те, що з діда-прадіда – вибили киями,
У ГУЛАГи сталінські, щоб дістати всіх.
Стовіковий етнос, мов с

Микола Соболь
2020.10.28 06:59
Піду до Гуру. Там умови кращі.
Не вірую в «за пазуху Христа».
Учення, то коли воно путяще,
щоби прожити років хоч до ста.

Он Гуру, кажуть, із повітря гроші
висотує та учням роздає…
А от смирення – важелезна ноша,

Дума Козак
2020.10.28 06:59
Вона мені сказала «так»
своїми милими вустами –
кохання зазвучали гами,
серця забилися у такт!

Вона мені сказала «так»
і все навколо засіяло –
життя взяло нове начало,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Шабат чи неділя?
Бог творив світ шість днів. На сьомий відпочивав. Так написано в Біблії. А що ж це за сьомий день, га? Що ж це за день, коли він став календарним?
До реформ першої чверті четвертого століття нікому і в голову б не прийшло переносити шабат на інший день тижня.
У 1-3 століттях н.ери за допомогою циклічного рахунку, запозиченого ще в етрусків, послуговувалися «торговою» восьмиденкою. (див. Макробій, «Сатурналії» (1.16.32)). Дні такого загальноприйнятого громадянського тижня позначалися першими літерами латинського алфавіту (nundinae). Восьмий день - Н – базарний. Але астрологи, в дуже вузьких колах, для своїх цілей, використовували семиденку, яку ввели ще в далекій давнині на Сході. Вона пов’язана з уявленням вавілонян та ассирійців про віддаленість Сонця, Місяця і планет від Землі. Лише в четвертому столітті семиденку ввели в якості цивільного тижня. І не просто так.
321 року імператор Костянтин видав рескрипт, згідно з яким міські чиновники та ремісники «в шанований день Сонця зобов’язані відпочивати” - кодекс Юстиніана (11.12.2.). Трохи пізніше семиденний тиждень узаконили і для хліборобів.
Християнські єпископи, з якими загравав Костянтин, і якого християнська церква чомусь проголосила святим, незважаючи на те, що він усе життя залишався язичником, наполягли на Нікейському соборі (325 р.н.е.) на введенні «дня Господнього», українською нині - «неділі», російською - «воскрєсєнья», в якості вихідного дня для своєї пастви.
Так стверджують історики. Так стверджують взагалі всі історики, які не читають історичних документів., бо незалежно від того, чи скликався Нікейський собор (він скликався, але це був не собор, а збори єпископів Східного обряду, на якому були представлені всього 20 відсотків єпархій), в документах, датованих раніше 20-х років четвертого століття, немає ніяких згадок про семиденку і про «день Господній».
Але язичник Костянтин сприймав все інакше, бо вважав себе богом і Господом, та й носив такі звання офіційно. Такі тоді були часи. Нехристиянська більшість імперії теж не працювала в «день Господній - Господа Костянтина), який збігався з раніше введеним його імператорським указом днем відпочинку.
Субота - арамейське слово. Воно означає - заспокоїтися, вгамуватися. Звідси і слово «шабаш» - кінець роботи. А «Воскрєсєніє» - слово хоч і російське, але в смисловому плані походить від грецького «дня Господнього». В цей день святкується християнська Пасха, воскресіння Ісуса.
День Господній потрапив у європейські мови, але не в усі. В ангійській – Sunday, німецькій - Sonntag. Там вони лишилися і донині як язичницькі дні - дні Сонця.
Дивимося грецький варіант Апокаліпсису у викладці Івана Богослова. І бачимо, що там написано «день Господній», що не дає можливості опустити дату написання тексту нижче четвертого століття. А церква стверджує, що цей святий жив на початку першої ери. Явний підлог. І дуже грубий. Надто грубий, щоб його могли «з’їсти» історики. А християнська паства вірить.
Чому? А тому, що не читає історичних хронік, сприймає все на віру.
В цей день у Константинополі віншували імператора, співали оди на його честь, приносили дари, влаштовували спектаклі та ігрища. Як живому богові. Такі тоді були часи, такі вірування.
Івану Богослову не було потреби приховувати, що він користується прийнятим у той час календарем. Своє одкровення – послання пророк адресує семи церковним громадам, які перебували в містах Малої Азії, і вирішуються в посланні принципові, з точки зору автора, питання внутрішніх стосунків цих громад.
А ось авторам євангелій, що описують події, які стосуються античних часів, необхідно було приховати, що самі вони рахують дні так, як стали рахувати християни після реформи Костянтина.
Приховати новий рахунок, принаймні євангелісту Івану, не вдалося.
Іван (19.42): «Там поклали Ісуса ради п’ятниці юдейської, тому що гріб був близько”.
Чому ж раптом п’ятниця в Івана названа юдейською? Невже п'ятниці бувають різними? Подивимося, що написано в грецькому оригіналі.
Там стоїть, дослівно «приготування юдейське», тобто приготування до пасхальної суботи, саме про той день, коли розіп'яли Ісуса Христа.
Є очевидним, що вірш (19.42) написав християнин, що дуже обережно користувався словом «приготування», тому що боявся плутанини. Адже християни, починаючи з четвертого століття вже мали свій день приготування до дня Господнього, який, як день тижня, мав язичницьку назву «die Saturni», - день Сатурна, який збігався з юдейською суботою.
Тільки через століття християнські автори почали сміливо вживати ці глупства. В результаті, в російській мові, наприклад, з’явилася свята Параскева П’ятниця, тобто свята П’ятниця П’ятниця, або, якщо завгодно,- «свята Приготування Приготування».
А в той час, коли на так званому Нікейському соборі єпископ святий Миколай Чудотворець влупив що є духу іншому єпископу - Арію - в ніс, імператор Костянтин займався справами невідкладної державної ваги: вирішував – як стратити власного сина - відрубати йому голову чи четвертувати? (йому відрубали голову). У чому зварити власну дружину - у воді чи в олії? (її зварили у воді). А в цей час громадяни імперії святкували день Господа - день імператора Костянтина, який нині християни віншують, як день відпочинку Єгови – творця всього сущого - від трудів сотворення світу. Сиріч - у неділю. Хоча до такого святотацтва іудеї не опустилися. Для них шабат - це шабат, не понеділок і не неділя. І навіть не п'ятниця.
Парнусем лехайм.
За матеріалами книги Ігора Мельниченка «Коли і скільки заплатили Іуді Іскаріоту», «Історія Європи» Нормана Дейвіса, «Дослідження історії» Арнольда Тойнбі. І трішки від дяді Саші.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-09-14 22:02:47
Переглядів сторінки твору 122
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.992 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.895 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.10.23 09:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2020-09-15 11:01:15 ]
Розлогий опис, щоправда, з деякими застереженнями. Шабат як такий у юдеїв ще з Тори Моше починається в п'ятницю і має на меті тільки відпочинок з молитвами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2020-09-15 14:53:24 ]
"Там стоїть, дослівно «приготування юдейське», тобто приготування до пасхальної суботи, саме про той день, коли розіп'яли Ісуса Христа." Отже, це і є п'ятниця. В п'ятницю починається піст, очищення, молитви. І приготування кошерної їжі. Правда, не власними руками. Це грубий відхід від догматів віри. Але час згладив усе. У мене є на ослуговуванні сім'я, яка вшановує цадика Нахмана. Реакційна гілка іудаїзму, але миритися можна. З певними застреженнями. Спочяатку дивувався. А потім давай уважно слідкувати за церемонією. Прочитав необхідні тексти. І знаєте що - таких людей треба поважати. Колись розкажу чому.