ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2020.10.29 19:29
Козача вдова Марія хутір в степу тримала,
Який король козакові надав за пролиту кров.
Вдова козача Марія три сина-сокола мала,
Схожих, як три краплини – Андрій, Микола й Петро.
Була вона жінка гарна і добра, і працьовита,
А що молода вдовою, так то н

Микола Дудар
2020.10.29 13:17
Війна за душі. Все горить
На тіло знижки
А очі… очі до гори
З моєї книжки
Замоклий трепіт солов’я
Гуляє вітер
Можливо ти, можливо я
Ну майже діти…

Борис Костиря
2020.10.29 12:36
Зледеніння в душах і в’язкий вогонь
Непомітно стане драмою сердець,
Пронесеться стрімко попелом долонь
І покличе небо на нещадний герць.

Крига покриває вигаслі думки,
А сніги сховались в далях неземних.
І впадуть незграбно згаяні роки

Тетяна Левицька
2020.10.29 10:08
Сам Бог водив його пером барвистим,
чудові перла сипались з небес до ніг
парчевою габою падолиста,
аби природою він надихатись зміг.

Й поет вкладав у кожне слово щирість,
перемежовуючи з крапками й тире.
То птахою злітав в безмежний вирій,

Дума Козак
2020.10.29 08:59
Не відпускай мене ніколи
і хай там що… Не відпускай!
Нехай метелики чи бджоли,
емоцій вибух через край…

Не відпускай мене нізащо,
горни до щирої душі
і не давай вернути в хащу…

Дума Козак
2020.10.29 07:16
А ти пиши мені листи,
я їх на відстані читаю,
тебе душею відчуваю,
хоча і спалено мости…

А ти пиши мені вірші
щодня, вночі, надвечір, зрання…
Вони відроджують кохання

Сергій Губерначук
2020.10.29 06:19
Не горюй, що загубив багато,
та й не бідкай, що те раптом сталося.
Трудитимешся – то й більше заробиш,
а як виграєш так само раптом –
цінуй надалі
і подаруй більшість добра свого
тим, хто губив разом з тобою.

Микола Соболь
2020.10.29 06:12
Умитися росою на світанку
та випити парного молока,
мене будила у селі щоранку
тихенько бабця з кухвою* в руках.
Спивав до дна солодкий смак дитинства,
у поле йшов купатися в росі,
а крапельки сріблястого намиста
являли ранок у його ясі…

Ніна Виноградська
2020.10.28 20:36
Як націю з населення створити,
Коли повсюду розбрат і війна?
У небесах летять метеорити,
І час біжить, але ж іде вона.

На зболенім обкраденім Донбасі,
Де радість жити всім нам до снаги
Була колись. А нині, бачиш, в рясі

Тетяна Левицька
2020.10.28 18:20
На відстані не страшно, навіть, масно
торкатись виразок чужих насущних.
А ми з тобою розіп'яли душі,
образи келих випили завчасно.

Один без одного не можем жити,
нездатні дихати, не те що бути.
Де б не ходили, а усі маршрути

Ярослав Чорногуз
2020.10.28 17:16
Якщо алеєю ми далі підем,
То п`єдестал побачимо за мить.
І статую величну Еврипіда –
Поет і трагік грецький то стоїть.

Скульптурі цій вже понад два століття,
Вона ще при Потоцькому була,
А творам – понад два тисячоліття,

Сергій Губерначук
2020.10.28 10:14
Змирає листя –
завмирає місто.
Жовтнева ніч, мов гад на зиму, пре.
Залізне вістря
злого футуриста
пером поріже гробове каре
змирання листя –
завмирання міста –

Віктор Кучерук
2020.10.28 10:11
Іще далеко до зими,
Хоч знову подихом морозу
Калюжі скуто на дорозі
Та іній ліг під ворітьми.
Іще неблизько до пори
Кружлянь легких і шумних віхол
На урожай і щиру втіху
Непосидющій дітворі.

Ніна Виноградська
2020.10.28 08:17
Нема жалю віднині ні до кого,
Бо цей народ - незмінний раб століть.
І як би не звертався він до Бога,
Але завжди навколішки стоїть.

Без голови, бо краще безголовим -
Поїсти, спати, множитися теж.
В дітей стріляють, повні ріки крови,

Ніна Виноградська
2020.10.28 08:15
Трьома Голодоморами випалили душу,
У серцях заляканих поселили страх.
Прояви до спротиву - під старезну грушу,
Бранку-мову кинули на широкий шлях.

Те, що з діда-прадіда – вибили киями,
У ГУЛАГи сталінські, щоб дістати всіх.
Стовіковий етнос, мов с

Микола Соболь
2020.10.28 06:59
Піду до Гуру. Там умови кращі.
Не вірую в «за пазуху Христа».
Учення, то коли воно путяще,
щоби прожити років хоч до ста.

Он Гуру, кажуть, із повітря гроші
висотує та учням роздає…
А от смирення – важелезна ноша,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анонім Я Саландяк (1955) / Критика | Аналітика

 Мандри в космосі 59. 35. Іммануїл Кант Критика чистого розуму Урок трансцендентального методу Розді
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень).
УРОК ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНОГО МЕТОДУ

ТРЕТІЙ РОЗДІЛ

Архітектоніка чистого розуму

    Я розумію, під архітектонікою чистого розуму (αρχιτεκτονικη грец. άρχι - найвища ступінь – τεκτονικη - будівельної справи) – власну здібність цієї системи до відтворення (Kunst-мистецтво) . Тому що, систематичною єдністю(systematische Einheit-систематичністю одиниці) тут є те, - щоб загальне свідомлення (gemeine Erkenntnis-звичайне пізнавання) , було вже наукою (Wissenschaft-знанням) , первісно (allererst-найперше) , тобто - щоб під безперервний голий механізм (Aggregat-складальність) чистого розуму підпадала вся, сама-та (ein) , система (збирання-складання), - таким чином архітектонікою є порядок будівництва, в нашій свідомості, із добутого (наловленого) науковим дослідженням (Scientifischen-лат.sсientiа-наукове-нім.fischen-рибалення) матеріалу і, отже, вже вона-система (порядок збирання-складання), - належить до методології наукового - зовсім необхідно (also notwendig-значить потребо-рухомо) .
(Я Анонім: але? - вищої ступені будівництва чистим розумом?.. чи самого чистого розуму?.. будівництво... але далі... і аж в останньому абзаці, Кант, підсумовує так: “ Der kritische Weg ist allein noch offen.-Критичний шлях є одним ще відчиненим” - хоч зараз, десь тут, на дальших сторінках і, починаючи: з “übrigen vermißt-останнього, що пропало без вісті...”; отже - критичним мисленням - чистим розумом, в чистому розумі… будівництво починаючи з “що пропало”... будуючи завжди... критично… - ”Ще одним, відкритим, є критичний шлях”... і що найменше - шлях систематизації - досягання ряду (Reihe-черги) чогось: Systeme-Nummer-Serie-Folge... в метафізиці - аж...).
(Найперше стикаюся з поняттям: свідомлення - “gemeine Erkenntnis-звичайне пізнання, свідомість...“. А Erkenntnis-еrkennеn - що?.. а якщо словник української мови подаючи “свідомість-пізнання“ - терміну “свідомлення“ не подає, а “пізнавання“ подає?.. а мені треба, саме, свідомлення - діяння свідомістю впродовж?.. добре… німецькій мові - усі іменники подані з великої букви... а що з букви маленької? - те-що мені хочеться - хай - дієслово... от вам німецькою - Erkenntnisse-пізнання-свідомість - еrkennеn - пізнавати, визнавати... по моєму - свідомити... хай не по словнику: Erkenntnis - то іменник такий, а “Пізнавання-Свідомлення“ - назви спроможностей розуму-розумом - а далі би - з малої букви - дія - “ свідомлення “... тож, певне - якщо немає в українському словнику такого терміну: “свідомлення“ - то це в українській мові - новотвір).

    А загалом, бути під владою розуму (Vernunft) значить - мати звичайне право на пізнавання (Erkenntnisse-свідомлення) , без якогось, аж зовсім, натхненного співу-декламацій (überhaupt keine Rhapsodie-зовсім ніякої рапсодії) , та все ж мусити, відбираючи – виходити на (ein) систему (порядок), в якій (системі) вона (влада розуму) могла б, однак, по суті наміру - мов кнопкою (Zwecke-цвяшком) , те знання (derselben-те саме) підтримувати-вмикати та підносити (возвеличувати-усвідомлювати-рухати). Я розумію - під цим-архітектонікою, систему єдності різносвідомлень (Einheit mannigfaltigen Erkenntnisse-одиницю багатобічної пізнавальності) творену згідно одної ідеї (Idee) . Це є розумо-ідеєю (Vernunftbegriff-розумо-поняття) , що іде від сукупності форми одного-цілісного (світу), тому що (sofern-оскільки) те одне-цілісне - за його розміром (обсяг-окружність) - і є різноманітністю (Umfang des Mannigfaltigen-обхват це багатобічність) , як взаємне місце сторін (untereinander-unter-під-einander-одне одного) , що стає передуючи-апріорно призначеним беззаперечно (bestimmt wird-достеменним стане) . Науково-поставлений пошук (szientifische-sсientiа лат.-наукове-fischen нім.-рибалення) розумового поняття (Vernunftbegriff-розуму-ідея) , таким чином, містить наміри (den Zweck-мету) та форму цього сукупного, котре узгоджується (kongruiert-збігається) уже, від цього самого-пошуку (mit demselben-з цей-самий) . Одиниця змісту (Einheit des Zwecks –єдність наміру) , в котрій всі частки стосуються одного - та в ідеї (Idee) достосовуються до того ж змісту, одного, щоб кожна-одна порція в відомостях (поміж інформації) не могла зробитися зайвою (übrigen vermißt-остання, що пропала без вісті) , та не бути випадково-доставленою, або невизначеної досконалості (keine-жодна) , щоб, все відбувалося, без їх, передуючи-апріорі визначених границь (nicht ihre-не їхніх) . Це, ціле, є таким чином (articulatio) зчленованим (articulatio-членороздільно мовлено) , а не зваленим в купу (coacervatio) (консервоване) ; воно, правда, може, вживатись внутрішньо (zwar innerlich) (per intus susceptionem) (з лат.-приймаючись всередину) , а не зовнішньо-показово (nicht äußerlich) (per appositionem) (з лат.-шляхом додавання) , - а збільшуючись, як одне тварне тіло (кн. будь-яка істота) (tierischer Körper-тваринний корпус) , де заради зростання не докладається яких-інших ланок (kein Glied-ні одна ланка) - ще також без зміни їх пропорцій і усі (ein jedes-один кожний) , для цієї мети (zu seinen Zwecken-до його потреби) , підсилюються (stärker-зміцнюватися) і, - спричиняють розумне (tüchtiger macht-тямуще робить) .
(Я Анонім: хай так, розуміймо, “ tüchtiger macht-тямуще робить-ся “ - вже заходячи на Свідомлення… не без свідомлення… й приходимо до ідеї... - ідея схеми… подання науки - без… положення ідеї?.. а без ідеї схеми - а системи без схеми?
Візьмемо: термін “Ідея“ - німецька мова для цього має - Begriff, - котре тлумачиться так: Begriff - поняття, ідея… тяма… begriffsmäβig-логічний. Але Кант тут, поряд, подає: Idee-латиною… einer Idee-одиниця ідеї, - а він, Кант, вимогливий до термінів, ба! - подає цитати, навіть - древнішими - латинською-грецькою мовами… а десь далі, уже між метафізик... визначає потребу й такої: “... метафізики в умоглядності понять, ідей, що піклується про іменування ( zu nennen pflegt-до називання догляду)”, що я зрозумів - після-фізика догляду за назвами... Але ось, ідуть, поряд - Idee - латиною?).

    Така Ідея (Idee) , для втілення (zur Ausführung-для викладу) , ще потребує (ein) схеми-спрощеного плану, тобто - схеми (eine) , передуюче-апріорної в принципі, з наміром (aus dem Prinzip des Zwecks-в принципі з метою) визначення по суті різноманітності та з порядку сторін (Teile-частин) . Схеми, яка ще, не згідно одиниці Ідеї (einer Idee) , тобто, виходячи від головної мети самого розуму (Hauptzwecke der Vernunft-голова мети розуму) , відбираючи (sondern-сортуючи) емпірично-досвідом розсуду, після випадково-піднесених (поданих собі) намірів закладати, (zufällig sich darbietenden Absichten) , (величину їх кількості (deren Menge-їх купу) не можна знати заздалегідь), спроектована буде, даючи те, технічне-механічно, однак, - що лиш по (was nur zufolge-що тільки згідно) одиниці Ідеї (einer Idee) витікає (entspringt-походить) (якщо кнопку розуму (Vernunft die Zwecke-розуму кнопка-гвіздок) загадуючи передуючи-апріорно, а не сподіваючись досягнувши емпірично-досвідом розсуду), таким чином, архітектонічну-згідно будівельних правил, єдність. Не механічне-технічно, через подібність багатобічності, або випадковість вживання пізнавання (Erkenntnis-свідомлення) в безпосередньому (in concreto) для всякого роду зовнішнього пункту мети (äußeren Zwecken-зовнішій цвях) , але архітектонічну-згідно будівельних правил, через спорідненість задля чогось і похідного від одного, сполученого, верховного, та внутрішність мети-кнопки (Zwecke-цвях) це сукупне-первісно, може спричиняти, маючи за похідне те, що ми називаємо знанням (Wissenschaft-наукою) , адже-саме схема-обрис (Umriß-контур) (monogramma-умовний знак) та розподіл цілого на члени-ланки, відповідно Ідеї (der Idee) , тобто міститься передуючи-апріорно, і надійно, цим, від всіх інших мусить (muß-необхідно) , через принципи-поняття визначені, розрізнятись.
(Я Анонім: а тут, попри всю складність сприймання (мною) логічності поданого - ще й проблема термінологічності буде нависати повсякчас... та потребуватиме повільного вирішення - якогось наголошення - руху навпомацки з поверненням назад (як ж інакше), - і завжди потребуватиме ідеї (Begriff) - чи Ідеї?.. а хай латиною... А без Ідеї як!)
    Хай не пробує хтось (Niemand-ніхто) , тут, приносити (zustande zu bringen-доздійснити для приносити) одну науку (eine Wissenschaft-одне знання) без того, щоб (ohne daß) положити їй до основи Ідею (Idee zum Grunde-ідею на грунт). Саме те (Allein-одне) , що використовується на вироблення науки (eine Wissenschaft-одного знання) відповідатиме схемі, еге! (ja) - навіть дефініції-короткі визначення ідеї-схеми - їх рівність (gleich) - до зародження від них-дефініцій науки (Wissenschaft-знання) , подає якась незвичайна ідея (sehr selten-на рідкість) ; тому що це так розташовано, якимсь чином, що один зародок іде на розум (Vernunft) , на якому всяка частка ще дуже захована (eingewickelt одно-загорнута) і ледь-ледь - мов під мікроскоп (mikroskopischen) спостережена, без знання (kennbar-kenn-знати-bar-позбавлений) й наздогад подана (verborgen-давати в борг) . Через котре-дефініцію, насаджується (muß man-муситься) наукове знання (Wissenschaften) , тому що вона (наука), однак, вся (alle) , з точки зору одного, сумлінно-загального (gewissen allgemeinen-совісно поголовного) інтересу, робиться думками, не згідно до описання (Beschreibung-списання) Автора-призвідця - звідти подається останнє (die der Urheber derselben davon gibt -пра-автора те саме-станнє звідси дає) , але - через ідею, яка йде з природної (natürlichen) єдності сторін, має (загальний інтерес) одночасного використання (zusammengebracht-разом-вживання) і, у (на) самому розумі (Vernunft) основуючись знаходить, - оголошуючи та визначаючи. Тому що, в такому разі, стається так, що Автора-призвідця (Urheber-пра-автора) і, часто ще, його першого послідовника (spätesten Nachfolger-не пізніше послідовника) за першої ідеї сюди приблудного (um eine Idee -о першій ідеї-herumirren-her-сюди-um-через-irren-блукати), - вона (ідея), не маючи виразного складання собі самій, та від того чудного змісту (eigentümlichen Inhalt-власне-своєрідний об’єм) , - не може визначити артикуляції-зчленування (систематизації єдності) та границь науки.
    Це погано (schlimm-кепсько) звісно, цим, найперше, що вже залежно лиш від цього, щоб ми рухались далі, ми довгий час, згідно одних настанов (Anweisung-інструкцій) в нас приховано-заложених ідей (in uns versteckt liegenden Idee-в нас схованих лежачи ідей) , рапсодійних - натхненно-співно-декламативних (rhapsodistisch-високо-співно-декламаційних) , там собі, поєднаних в багаторазовім застосуванні пізнаванням (Erkenntnisse-свідомленням) , мов будівельним-матеріалом (Bauzeug-буд-матеріал) , еге ж (ja) , воно, навіть через довготривале механічно-технічне спільне-володіння-порядком (zusammengesetzt haben-разом-закон мати) , в такому разі, - воно нам дається, можливим, в первинному (allererst-найпершому) , - в ідеї дзвінкості світла (Idee in hellerem Lichte-ідея в дзвінкості світла) , щоб бачити, одну сукупність (ein Ganzes-цілісність-всього) згідно мети розуму (den Zwecken der Vernunft-доцільності розуму) , щоб можливо було архітектонічно-за правилами будівництва накидати (entwerfen-виметати) хоча б ескіз.
(Я Анонім: а що поганого?.. трошки дзвінкості світла - і то вже добре - для початку.... а там - хай як, чи то система-схем, вірніше - схема системи - хай примітивно, мов би черви - з різно-тлумачних генерувань... - вже надалі, щоб якось, пристойно виглядати, треба внести порядку свідомлення (Erkenntnisse-пізнавання), розумом-розсудом-емпірично... у досвіді).
    Система, хай, спочатку, виглядає так - неначе які черви (wie Gewürme-як гади) , з допомогою лиш одних (eine-самих) , різно-тлумачних генерувань generatio aequivoca (з лат.-generatio aequivoca-породжень неоднозначних) , з голих злиттів (Zusammenfluß) , що йдуть від надто узагальнених (aufgesammelten-надзібраних) понять, початково й спотворених (verstümmelt-покручених) , а з часом відображених повніше-скомпонованими (mit der Zeit vollständig) , щоб - просто собі бути (worden zu sein-робиться для бути) , - чи воно-система-це однакове всією сукупністю своєї схеми, коли первісний зародок має в собі голий, розгорнутий, розум (bloß auswickelnden Vernunft-тільки розповитий розум) і, навколо цього, не сам (зародок) один-кожний-окремо в собі, але через одну ідеєю суглоблення (nicht allein ein jedes für sich nach einer Idee gegliedert-не сам один кожний на собі через одну ідею суглоблення) ще, для всього цього (зародок), один з одним (untereinander-поміж собою) , знову посланими в одну систему людської свідомості, щоб, як ланки одної сукупності і, доцільно-об’єднаними бути (zweckmäßig vereinigt sind) і, тим дозволяти архітектоніку-правила будівництва, всього людського свідомлення (Erkenntnis-пізнавання) , теперішнього часу (jetziger Zeit-тепер) , коли добре, можна, таким чином, багато матерії зосереджувати сполученою, або, можна, взятою із завалень старих будівель, поставленою як щось, неможливе самостійно, але й щоб не (sondern nicht) важко було цього досягнути (schwer sein würde-важко було зробити (не)) . Ми вдовольнившись (begnügen uns-вдовольняти-обмежувати нас) тут, з завершенням нашої справи, тим самим (nämlich) , виключно архітектоніко-будівельними правилами, всього пізнавання (Erkenntnis-свідомлення) від чистого розуму (reiner Vernunft) , щоб відмітати, та вихоплювати щось, лиш з пунктів (зародків) що поблизу, якщо загально-поділено корінь нашої сили-свідомлення (Erkenntniskraft-пізнання-потужність) і метнути собі два роди (zwei Stämme-два стовбури) , з яких один - є розумом (deren einer Vernunft ist-якого один розум є) . Проте (aber) я розумію тут, під розумом (Vernunft) це - повністю вищу спроможність-пізнавання (Erkenntnisvermögen-свідомлення-спроможність) і, отже, ставити (setze also-осаджувати отже) раціональне-доцільно розумне, навпроти (entgegen-проти) емпіричного-досягнутого досвідом розсуду.
(Я. Анонім: ...“отже-раціональне-емпіричному проти-всупереч-also das Rationale dem Empirischen entgegen“, а що є раціональний - доцільний згідно розумно-емпірично - що чим-раз розумніший?.. доцільний згідно розумності - такий розумний аж раціональний - що можна діяти-взявши в руки?.. а те що, розумно - а в руки брати недоцільно!.. і що тут суб’єктивного - а воно усе - або-або... якщо об’єктивне - то через суб’єктивне... однак - а що є емпіричного (в досвіді-досвідом розсуду викладеним) - то історичного?.. - historisch німецького - та історичного українського - однак якось спільного походження (від дав.-гр. ἱστορία, «оповідь», «переказ про відоме, досліджене минуле»), бо тут, в німецькім словнику - hist!-ліворуч, окрик кучера на коней, а в українській аналогічний окрик на коней - вісьта!.. певне з німецької... але усе воно, однак, “під розумом (Vernunft) якось зійде на суб’єктивне“ судження.)
    Якщо я, із усього об’єму процесу пізнавання (Erkenntnis-свідомлення) , спроможний виділити-абстрагувати (abstrahiere-abstrahо-лат. відриваю) об’єктивний розгляд, тоді сама суб’єктивність пізнавання (Erkenntnis-свідомлення) , є або (entweder-або... або...) історичною, або раціональною (historisch oder rational) . Пізнавання (Erkenntnis-свідомлення) історичного є - cognitio ex datis - знанням всіх значень заданих, а – раціонального є - cognitio ex principiis – знанням значень принципових (лат. principium — початок, основа) . Пізнавання (Eine Erkenntnis-одне свідомлення) , хай звідки воно первісно (mag ursprünglich-бажає самобутньо) , хотіло б бути можливим (хай з раціонального), тож воно розміститься-посідати буде, все таки поблизу (sie doch bei-вона адже біля) історичного (historisch) , - якщо ж воно усвідомлюється, багатьма-багато ким, лиш на певній стадії (in dem Grade-в градусі) , та таким чином, як йому стає відомим в іншому дослідженні-пильнуванні (anderwärts-інше сторож) , то тепер буде, як воно хоче цього досягнути за допомогою безпосереднього досвіду (unmittelbare Erfahrung-прямий досвід) , або через розповідь, або як дане йому з повчань (Belehrung) (через загальніші пізнавання (Erkenntnisse-свідомлення) ). З цього, далі, беремо (hat-мусимо) , якусь одну систему філософії, як, наприклад, таку Вольфову (das Wolfische-нім. Christian Freiherr von Wolff) , для навчання-в прямому значенні (gelernt hat-навчатися має) , начебто, це рівно всі (gleich alle) принципи, тлумачення і докази, в підсумку - вміщаючи в голові - підрозділ цілої школи (ganzen Lehrgebäudes-всієї навчальної будівлі) , та все ж не спроможна (keine-ніякий) , рахуючи на пальцях, однак подати прикладу повного історичного пізнавання (Erkenntnis-свідомлень) зробленого такою Вольфовою філософією (Wolfischen Philosophie) ; він мудрий (er weiß-він білий) і тільки-того є - стільки-того відгукується, наскільки йому даного випадку стане. Заперечте (Streitet) йому навіть (eine) дефініцію-скорочене визначення, і таким чином він стає чисто неспроможним знати, де зобов’язаний взяти інші поняття чи дефініції понять. Хай він утворює собі, згідно чужого розуму (fremder Vernunft-чужий розум) , спроможність наслідувати, але - не спроможність виробляти, тобто (das ist) ,якщо це пізнавання (das Erkenntnis-це свідомлення) витекло йому не від розуму, та, коли воно буде подібним, об’єктивно, справді його розумо-свідомленню (Vernunfterkenntnis-розумо-пізнальність) , - таким чином, однак буде воно, суб’єктивним - голо історично. (Я. Анонім: бо так записано, у просторі фізичному, ту дефініцію метафізичну, в історію - що суб’єктивним є - однак, щось.) Те - що він має (hat-мусить) добре та впевнено запам’ятати, тобто навчитися, і є одною копією (Gipsabdruck-гіпсовий зліпок) з одної живої людини. Розумо-свідомлення (Vernunfterkenntnis) , - посилається об’єктивним (objektiv sind) , (тобто - може братися лиш витікаючим від особливого розуму людини) тільки, потім-одначе, маючи право, цю назву виводити, також, суб’єктивною, якщо вона виходить від загальних джерел розуму, з чого теж критика, доречно, походити може саме як відкидання з вивченого, тобто - постає з принципів творіння-критикою.
(Я. Анонім: “суб’єктивним голо історично-subjektiv, bloß historisch... “, а уже об’єктивність?.. хто знає!.. але - усяка об’єктивність може бути суб’єктивно... або бути! Суб’єктивно - коли ти думаєш що-щось ти зрозумів а чи не зрозумів - математично, чи філософськи?.. суб’єктивно- коли ти є!).
    Всі розумо-свідомлення (Vernunfterkenntnis-розумо-пізнавання) є тепер (nun entweder-... oder... або...) від поняття-ідеї, або від конструкції понять-ідей; перші називаються філософськими, другі – математичними. Виходячи з внутрішньої різнорідності (Unterschiede-відмінного) змісту обидвох, чинити добре (старатись) я повинен в першій, філософській - основній частині (Hauptstücke-основний-шматок gehandelt–торгуватись) . Що, внаслідок, в пізнаванні (Ein Erkenntnis-в свідомленні) може бути філософським об’єктивно, але однак є історично суб’єктивним - та так, найчастіше буває з учнем (meisten Lehrlingen) , котрий - якщо за весь час навчання не піде (niemals-ніколи) понад (hinausgehen-перевищуючи) школу, то-так, довічно, учнем (zeitlebens Lehrlinge) перебуватиме. Але, однак, тут є дивним те, - що в математичнім пізнаванні (mathematische Erkenntnis-математичному свідомленні) , так, як воно має навчати, хоч теж суб’єктивно, стосуватися може до розумо-свідомлення, (für Vernunfterkenntnis gelten kann-для розумо-свідомлення мати силу може) , та таких протиріч коло нього (математичного) не так багато, як має місце (stattfindet ) при філософському тлумаченні. Причина є в тім, що витоки пізнання (Erkenntnisquellen-свідомості джерело) , від котрої сам вчитель черпати може, і котрі-витоки лежать - ніде інакше (nirgend anders) , як в значних (wesentlichen-суттєвих) та чистих принципах розуму (лат. principium — початок, основа) , і таким чином, від цього, учень ніде інакше (nirgend anders) ніж ззовні-бере (hergenommen-сюди-ззовні-брати) , - а ще може спірно утворити, та, саме навколо цього, тому, що вживання розуму тут полягає лише в безпосередньому (concreto) , хоч, все таки, передуючи-апріорно, то й тільки на чистім, і тільки тому-що світогляд відбуватиметься бездоганно, та всього обману і помилок не допускатиме. Можливе, таким чином, серед всього науково-розумо-творення (allen Vernunftwissenschaften-наперед розумо-знання-творно) (передуючи-апріорно) лиш одне (allein-саме) - математичне, і (передуюче), аж ніяк не (niemals-ніколи) філософське (тому що воно-це є історичним), а вже що розуму-загального стосується (betrifft-щодо) - найкраще (höchstens-в кращому разі) - лиш навчаючи філософічно.
    Система всього філософічного пізнавання (Erkenntnis-свідомлення) є, тепер, філософією. І вона (філософія) мусить (Man muß) братися об’єктивно, якщо під цим первісним міркуванням (das Urbild der Beurteilung) всієї спроби до (zu) філософського розуміння, яке змушує кожну суб’єктивну філософію бути придатною для міркування, через споруду (deren Gebäude-його будівлю) щоразу багатобічну (so mannigfaltig-так різний) , а таким чином - мінливу (veränderlich ist-змінювана є) . На це - спосіб (diese Weise-цей мудрець-спосіб) є філософією одної голої ідеї (bloße Idee) про одну можливу науку-знання, - ніде (nirgend) , на безпосередньо-відомому є (concreto) , який собі, однак, за всілякого шляху (Wegen-засіб) для наближення шукань, так довгочасно, дуже, стане виявлятися по єдиному (однаково), за допомогою почуттєвості, на зарослім та горбатім узбіччі (verwachsene Fußsteig-зарослий-викривлений нога-стежка) та, до цього місця, як невдала копія (Nachbild-підробка) , таким чином - так далеко, як воно людині дозволено є (vergönnt ist-як судилося) вдаватися до праобразу рівномірного (Urbilde gleic) , щоб далі усе складати до ладу (zu machen gelingt) . А до тих пір можна філософії не вчити (keine-жодної) ; тому що, якщо вона (філософія) уже є, - хто захоче мати її ще в володінні, і при тому собі усвідомлювати, що нею треба буде обтяжуватися (läßt) ? То можна вчитися лиш філософіюванню (philosophieren) , тобто, - талант розуму в дотриманні його загального принципу, за безперечної потреби вправлятися (an gewissen vorhandenen Versuchen üben-в сумлінно наявній спробі вишукувати), однак також з застереженням умов права розуму (mit Vorbehalt des Rechts der Vernunft-разом з умовою права той розум) , на те саме-вправляння в їх джерелах (Quellen) для дослідження і для засвідчення-підтвердження, або - відкидання (oder zu verwerfen-або до відхиляння) .
(Я. Анонім: тож тут, за очевидної плутанини в свідомленні (Erkenntnis-пізнавання), за початкової невизначеності процесу - постає потреба на якусь загальну філософію, як простіший спосіб мислення... але щоб велось, від початку: загальне свідомлення (gemeine Erkenntnis-звичайне пізнавання), “було вже наукою (Wissenschaft-знанням)...“, тобто, - в ряду критики ставиться, повноцінно, всяке знання.)
    Однак, до тих пір, поняття (Begriff-ідея) про філософію, є лиш одною школою-ідеєю-поняттям (ein Schulbegriff-одна школа-поняття) , те саме, спільне з системою пізнавання (System der Erkenntnis-система того свідомлення) , зробиться потрібною (gesucht-шуканим) лиш як науки (als Wissenschaft) крім чогось, трохи більшого як систематична єдність (Einheit-одиниця) цього знання (Wissens) , таким чином - логічний прихід-повної-ясності (Vollkommenheit-повний-приходити-ясний) пізнавання (Erkenntnis-свідомлення) , щоб мати щось таке собі для кнопки пуску-наміру (Zwecke-цвях) . Але подається ще й об’єднану світову-ідею (conceptus cosmicus-космічна концепція), ця назва завжди має такий ґрунт (Grunde) розташування, насамперед, якщо його наче персоніфіковано в ідеалі філософії, так як, наприклад, все представляється одною (цілісною) (ein) первісною картиною (Urbild-пра-образ) . Про такий намір філософії засвідчує наука-знання від стосунків істотніших ніж механізм пуску наміру (wesentlichen Zwecke-значний цвях) людського розуму (teleologia rationis humanae-вчення доцільності людського), і філософ є не лише спеціалістом-розуму (Vernunftkünstler-розумо-митець) , але й законодавцем того людського розуму. Як для цього змісту, - воно буде надто хвалькувато, брати себе самого (einen) для іменування філософом і на себе приміряти (anzumaßen) , цю первісну картину (Urbild-пра-образ) , як таку, що лиш в ідеї (Idee) лежить, як чисто-явлена - щоб бути (gleichgekommen zu sein -рівно-прийшовшу для бути) .
    Математик, природознавець, логік прекрасно (vortrefflich) подають (sind-посилають) картину, тож перші (die ersteren) (математик, природознавець) в розумо-пізнаванні (Vernunfterkenntnisse-розумо-свідомленні) взагалі, а другий (логік) особливо (die zweiten besonders-другий надзвичайно) - міг мати успіх в окремому філософічному пізнаванні (Erkenntnis-свідомленні) , однак, щось мати, можливо, тільки ж (усім особам, спільно), як митцям розуму (Vernunftkünstler-розумо-майстер) . Тож, в ідеалі (im Ideal) , дається ще й спільного (einen-об’єднаного) вчителя, і все це приймається (ansetzt-осідаючи) як інструмент придатний (als Werkzeuge nutzt-як-орган почуттів-інструмент придатне) в визначальному механізмі кнопки-запуску намірів (wesentlichen Zwecke-значний цвях) для сприяння людському розуму. Саме це примушує нас називатися філософом; але, в такому разі його-механізму-запуску, таки нема (nirgend-ніде) , самого, але ідея (Idee) його законодавства (Gesetzgebung) стане влучати, всюди, на кожний людський-розум, таким чином ми хочемо себе тримати, виключно в минулому, і точнішим визначати те, що філософія подає (vorschreibe-приписує) , через це світо-поняття*, для систематичної єдності, приписаної з точки зору мети (Zwecke vorschreibe-цвяхом приписано) .
* Світовим називається тут поняття, яке стосується того, що необхідно цікавить кожного; отже, я визначаю намір тієї чи тієї науки відповідно до понять навчання, якщо розглядаю її тільки як одне з пристосувань для досягнення певних довільних цілей. (Ігор Бурковський).
(Я. Анонім, знову звернімося до термінології: Moralphilosophie-мораль-філософія, та - Sittlichkeit-моральність-як норов звичаю, - от, зрештою, як продовження того ж ряду: Idee-Ideal або Begriff-поняття-ідея - тут варто усвідомити різницю... або усвідомити, що різниця є - якщо Кант звернув увагу на це).

    Основний відправний пункт-кнопка (wesentliche Zwecke-основний цвях) , що для цього посилається, це ще не найвище (при повній єдності розуму) - яким лиш він-розум, один - єдиний бути може. Виходячи від нього посилає вона-філософія, або (entweder-... oder... або...) кінцеву мету, або підлеглий пункт-кнопку мети (subalterne Zwecke-підлеглий цвях) , котрий, як засіб, до того ж, належить необхідно (notwendig-потребо-рухомо) . Першим є, не-що інше (ist kein anderer-жодне друге) , а повне призначення (Bestimmung-покликання) людини та філософії, понад це все назване - моральлю (Moral) . Через це, заради переваги, в мораль-філософії (Moralphilosophie) , від всього іншого розумо-спроможного (Vernunftbewerbung-розумо-домагальних) має, розсуджуючи, також віддавна (Alten-стародавне) , під ім’ям філософа, котрий завжди, одночасно, і насамперед - як мораліст (Moralisten) , що сам себе зробив, через-понад ясність ілюзій самовладання, за допомогою розуму, - щоби тепер, хтось, обмеженням (eingeschränkten) його знань, згідно одної сумлінної (gewissen-совісної) аналогії-аналізуючи, називався філософом.
    Законодавство людського розуму (філософія) має тепер два предмети (сюжети), - природу та свободу, і містить, отже, як природо-закон (Naturgesetz) , так і моральний-закон (Sittengesetz-звичаєве правило) , на початку в двох своєрідних, однак - нарешті сходиться на єдиній філософській системі. Філософія природи (Natur) йде на все, що є при тому (was da ist-що тут-там є) ; а уже мораль (Sitten-нрав, звичай), тільки на це, що при тому бути повинне (was da sein-що тут-там бути зобов’язане) .
    Але всяка філософія є свідомленням (Erkenntnis-пізнавання) , або з чистого розуму, або від емпіричних-згідно розсуду посилань, - принципів розумо-пізнавання (Vernunfterkenntnis-розумо-свідомлення) . Перше називається чистою, друге - емпіричною-згідно розсуду, філософією.
(Я. Анонім, а Meta-після... після чогось... a priori-перед всього - а пропедевтика - так співзвучно із: навчаю з попереднього!.. Кант, зараз, старанно оминє, термін Erfahrung-досвід - хоч термін “емпіричний“ - і є досвідний!.. як, зрештою - все - що тут є?.. а так хочеться стояти поперед-a priori - бо “мета“- після… чогось - а чогось-щось - то досвід є…).
    Філософія чистого розуму є тепер (nun entweder-... oder... або...) або пропедевтика (грец.попередньо навчаю) (Vorübung - попередня тренувальна вправа), яка силою розуму, в зауваженому (Ansehung-у взятому до уваги) всякому процесі чистого пізнавання (Erkenntnis-свідомлення) передуючи-апріорно досліджує, і називається критикою (heißt Kritik) , або друге - система чистого розуму (наука), ціле (дійсне як уявне) філософське знання від чистого розуму в систематичному зв’язку-котіння по схилу (Zusammenhange-разом-потяг-схил) , і називається метафізикою-після фізика; хоча це, також, ім’я цілої, чистої, філософії, що правильно, може зробитися-статися з сукупності критики (mit Inbegriff der Kritik) , так, як колись, за дослідження всього цього, що зробитися може, передуючи-апріорі пізнаваним (erkannt-свідомленим) , як також цього роду виклад (Darstellung-зображення) , що одна система чистого - філософського порядку свідомлення (Erkenntnis-пізнавання) може виводити, від одного емпіричного-в порядку розсуду, як в порівнювальному - математичному, де використанню розуму (Vernunftgebrauche-розумо-вживанню) , для розуміння, в підсумку, є достатньо різноманітним (unterschieden ist) - щоб бути (zusammen zu fassen-разом для охопити) .
    Метафізика ( від грец. μετά τά φυσικά — після фізики) ділиться (teilt-часткується) за вживанням спекулятивного (лат.speculatio – вистежування) , та практичного-діяльного (грец.πράξις - діяльність) - чистим розумом і, є - отже, або метафізикою-після фізика натури (Natur-природи) , або метафізикою-після фізика звичаю (Sitten-нраву-моралі) . Той (після фізика натури) - містить всі чисті розумо-принципи (Vernunftprinzipien) від голого поняття (Begriffen-ідеї) (без математики (Ausschließung з виключенням) ) в теоретичнім пізнанні-спекулятивного самодостатньої речі (aller Dinge-річ насамперед) ; цей (після фізика звичаю) - містить принципи практики-діяльності, яка поведінку та вчинки (Tun und Lassen) робить передуючи-апріорно вирішеними (bestimmen-достеменними) необхідно (notwendig-потребо-рухомо) . Тепер моральність (Moralität) може стати єдиною закономірністю різних вчинків (Handlungen-торгівлі) , цілком передуючи-апріорно похідною з принципів (лат. principium — початок, основа) . Тому метафізика-після фізика звичаю-моралі (Sitten-нрав) в прямому значенні є чистою моральлю (reine Moral) , якій до основ, не покладено (keine-жодної) антропології-фізіологічного стану людини (емпіричні-добуті в фізіології розсудку умови - жодні). Тепер, метафізика-після фізика спекулятивного (лат.speculatio – вистежування) розуму, є тим, що в звуженому розсуді (im engeren Verstande-в вузькому розсудку) метафізики-після фізики-умоглядності, є тим, - що, найперше, піклується про іменування ( zu nennen pflegt-для називання догляду) ; однак, оскільки чиста мораль (Sittenlehre-етика) , для особливих основ людських - а саме, для процесу філософічного пізнавання (Erkenntnis-свідомлення) (предметів-ідей) від чистого розуму (reiner Vernunft) належить так, як ми бажаємо одержувати їх назву (jene Benennung-те називання-знаменник) , - хоч би цим ми її (мораль), як для нашої кнопки (Zwecke-цвях) запуску механізму мислення тепер, тут, ставимо осторонь - а хай би й не належним чином (nicht gehörig-не пристойно).
(Я. Анонім: подаючи, тут, в тлумаченні поняття – “метафізика“, від грец. μετά τά φυσικά - для після фізики... в термінологічному розборі понять: “спекулятивність“ та “практичність“ (spekulativen und praktischen Gebrauchs) - беручи “спекулятивність“ - слід мати на увазі - умоглядність-споглядальність спекуляцій а не спекулятивність - саме… а взявши -“ практичність“ - з грецького: Πρακτική- діяльний - так і буде практичний, бо так в’їлось це слово в українську мову… а далі, по ходу розбору метафізик - тексту, де - “в діленні - teilt-часткування“ визначається двома-що-найменше метафізиками - “метафізикою-після фізика натури (Natur-природи), або метафізикою-після фізика моралі (Sitten-звичаю-моралі)… “, що я зрозумів: спекулятивність - спостережень у вивченні природного (Natur), та практику-діяння в моральному полі (Sitten-звичаю)… тут, перед тим, постане запитання до поняття фізики, котра від грец. φυσικός природний... і чому не – перед-фізика – перед природний, а чи не апріорний-передуючий в понятійному стані фізичного, загалом?.. парадоксального - перед першого (математично досяжного в абстрактних числах), як неможливого - перед-першого - котре з’явилося й неможливе як фізичне: “übrigen vermißt-останнього, що пропало без вісті...”- ті самі “безвісті”!.. - а мають на увазі, напевне, що апріорно най-найпершому - вибуху фізичної матерії! Вибуху - Богом! А в перед-апріорі де? В Ідеї - Боговій!.. щоб далі, стояти, хоч-би, твердо Свідомістю у процедурі свідомлення - логічного порядку - “безконечного ряду що, найперше, піклується про іменування ( zu nennen pflegt-для називання догляду) “, та про “übrigen vermißt-останнього, що пропало без вісті...” як такого - перед першого - у вибуху… найпершому)
.
    Воно - ряд метафізик - іде від над-важливості (äußersten-крайньої) процесу пізнавання (Erkenntnis-свідомлення) , - відмінність всіх-їхніх видів (Gattung-родів) і джерел, одних від інших, що посилається для виокремлення та старанного відвертання можливих накладань, щоб вони-метафізики - не на-купу (не плутались) з іншими, з якими вони укладаючись, в простому вживанні - передавалися далі, стікаючись в одну мішанину. Що хімік при тій межі матерії, - що математик в чистоті його велико-вчень (Größenlehre) - чинять, а далі - на ще більше йде - філософ (mehr dem Philosophen ob) , в тій частині-участі (Anteil) , в одному особливому виді пізнавання (Erkenntnis-свідомлення) , цього навколо-блукання розсудкового-вживання (herumschweifenden Verstandesgebrauch-навколо-блукання-що розсудкового-користування) маючи, тут, особливі їх-метафізик діла та впливи, вірно визначеними в можливі. Тому людський розум - з тих пір, як вона (філософія) мислена (gedacht) , або скоріше - замислена (nachgedacht hat-через-мисленне-мати) , може виступати так, що - вони-метафізики не можуть позбавитись (entbehren) будь-якої (niemals einer-ніколи одної) іншої метафізики-після фізики, але що, все ж, не достатньо, про всяку кожну їх незвичайність (Fremdartigen-чудність) виголошувати (geläutert-дзвонити) . Ідея (Idee) одної такої - вже науки (Wissenschaft-знання) , є подібно давньому, яким - умоглядним (spekulative-лат.speculatio – вистежування) є людський розум; і як? розум може не вивчати (spekuliert nicht-не умоглядіти) , коли вона (філософія) походить з схоластичного (scholastische-властивого умоглядності) , або з виду поширеного-популярного (populäre Art) ? Тим часом, муситься усвідомлювати те, що відмінність (Unterscheidung-різниця) цих двох елементів (умоглядності і популярності) наших пізнавань (Erkenntnis-свідомлень) , об’єднання-спільність яких були в повній нашій владі передуючи-апріорі, а інші-далі, можуть братися тільки з наступного (апостеріорі) - від досвіду (Erfahrung) , навіть при думці про конкретні справи (Gewerbe-ремесла) , залишаються лиш дуже невиразними, і звідти (niemals-ніколи) не межа достовірності (Grenzbestimmung-границя-визначення) одного-окремого виду метафізики від самого пізнавання (Erkenntnis-свідомлення) , тому не чиста ідея (Idee) одного знання (Wissenschaft-науки) , - знання, що так довго і так сильно, людський розум опрацювати повинен, і спроможний привносити далі (zustande bringen konnte-здійснювати приносити в силі) . Коли кажуть: метафізика-після фізика, є знанням (Wissenschaft-наукою) про перші принципи людської свідомості - зауважуючи їх, внаслідок - як не повного (nicht eine) , окремого виду (Art) , але лиш як об’єднаного рангу в зауваженому (Ansehung-маючому на увазі) - загально-універсального (Allgemeinheit-людських-банальностях) , таким чином, завдячуючи їй (метафізиці), можна, далі, вже не відділятися-відрізнятися від емпіризму-досвіду розсуду (nicht kenntlich unterschieden-не бути помітно різним) ; тому що також, передавати, з низу (будучи насподі) принципу (лат.principium—початок,основа) , емпірично-досвідом розсуду, деякі загальні (allgemeiner) , і за це вище ніж інші - в свою чергу такого-подібного підпорядкування, (в такому разі це, що повністю передуючи-апріорі не розпізнане, від цього, що стане пізнаним лиш з наступного-апостеріорі) де?.. повинні бути покладеними в главу (Abschnitt-глава,розділ) , - як першу частину і вищі члени з останнього-минулого, та - в їх підпорядкованих відмінностях? Що станеш для того казати, коли епохи літочислення світу, лиш так й можна позначати, щоб їх розподіляти на перше сторіччя і на наступні? Це належить п’ятому - це десятому і т.д. Запитуєш - таке сторіччя (п’яте-десяте), теж буде починатися-іти спочатку (з перших чисел)?; так само питаю я про все решту-наповнення світу: чи належить поняття (Begriff-ідея) простору до метафізики-після фізики? вони (філософи) відповідають - так! еге, але і (далі) - а це що є - тіло (Körpers) ?.. так!.. а що є це?.. рухоме тіло (flüssigen Körpers-текучий корпус) (тверде-рідке-газоподібне)? Вони зробляться здивовані (stutzig-вражені) , бо коли вони таким чином підуть ще дальше, то станеться так, що метафізиці-після фізиці - потрібним буде все, абсолютно. Звідси видно, що голі ступені підпорядкування (окреме під загальне (unter-нижче) ) не можуть призначати границь окремого (einer) знання (Wissenschaft-науки) (keine-жодних) , але, в нашому випадку, маємо цілковиту неоднорідність і різницю його походження. Що однак - основна ідея (Grundidee-груновна ідея) метафізики-після фізики, іншою стороною, за одно (noch auf) буває затемнена (verdunkelte) , що вона (після-фізика) як свідомлення (Erkenntnis-пізнавання) , передуючи-апріорно, виявляє одну правильну однорідність з математикою, хоч, що, передуючи-апріорно, стосовно джерела-походження, воно є взаємно-одно спорідненим, що, однак, акт свідомлення (Erkenntnisart-пізнавання-рід) з поняттям (Begriffen-ідея) при тім, в зіставленні з голим способом, через конструкцію поняття-ідеї передуючи-апріорі для висловлювання міркування, однак, - відмінність (Unterschied-розрізненність) філософського пізнавання (Erkenntnis-свідомлення) від математичного досягається-подається (anlangt-стосується) ; таким чином показує собі таку вирішену неоднорідність (Ungleichartigkeit-неоднаковість) , котра завжди ніби промацується, однак чіткого критерію різниці привести не можна (niemals-ніколи) . Тим-то воно, ось, трапляється, що філософам, саме на розвитку цих-їх ідей, бракує науки-знання (fehlten-недостає) на розробку тої-самої (keinen-жодної) визначеної мети і в такому разі, за правильні інструкції брати не можна (keine-жодної) , та й воно, за одного, самовільно-вигаданого проекту, необізнаним на цю дорогу (unwissend-незнаючому) , що ним (проектом) хотіли оволодіти, і завжди між собою сперечались (streitig-спірно) над кожним відкриттям, - задля власного спокою (seinigen gemacht-його спокоєння) , про кожне знання (Wissenschaft-наука) , спочатку когось іншого - а зрештою, навіть себе самого, наводило на зневагу (in Verachtung brachten-на презирство наводити).
(Я. Анонім: про іронію в філософії варто пам’ятати цілком серйозно - усвідомлюючи відносну сталість фізичної субстанції та загальних розмірів світу-фізики, як фізики, слід мати на увазі відповідну їй метафізику, ба - навіть набагато більшу об’ємом-розмірами - враховуючи весь процес нематеріальності свідомлення матеріального - як віднесений до метафізики-після фізики, але і не без фізіології, психології... і апріорність-передуючість знань мов перед-фізики... і ще, щонайменше, іменування в сталих термінах - щось мов математика між формул, - але іменувати мало - мало й дотримуватись і мислити (складати) згідно одних-спільних, хоч, спочатку, для себе-самого, термінів, назв та займань - то хай моє, а те - хай… чиє - понад іронію й зневагу... найперше - зневагу до самого себе. Бо критика... чи жартома, чи всерйоз... якось розсудком - але слід знати що, найпершою в свідомості апріорністю є ідея... ідея Бога, передуюче, хай ти її не помацаєш руками… а то й, часом, не усвідомлюєш... що то має бути згідно, однакових-узгоджених для усіх, термінів - і математика також... і теологія)

    Отже - все чисте пізнавання (reine Erkenntnis-чисте свідомлення) передуюче-апріорного складає, через окрему спроможність-свідомлення (Erkenntnisvermögens-пізнавання-змогу) , можливість посідання його-свідомлення, одного місця (seinen Sitz haben-його сидіння мати) , - з одної на це згоди (Einheit aus-єдності з) , і тож - метафізика-після фізика - є твоєю (diejenige) філософією, яка те пізнавання (Erkenntnis-свідомлення) повинна зображати - складеною систематично згодою (Einheit-одиницею) . Порція спекулятивно-дослідного (лат.speculatio – вистежування) - саме те, що собі ця назва (diesen Namen-цьому імені) переважно-придатним має (zugeeignet-до-придатним) , те саме, що ми називаємо метафізикою-після фізикою природи (Natur nämlich) , і все загалом, оскільки воно (не те, що має бути), що б хотілося, в понятті (Begriffen-ідеї) міркувати (erwägt-зважується) передуючи-апріорі, - то, зрештою, воно стане, ось таким способом, переподіленим (Art-eingeteil-родом переділеним) .
    У вужчому розсудку (im engeren Verstande) , назване (genannte) метафізикою-після-фізикою, триває (besteht-витримує) з трансцендентальної-яка виводить за межі-філософії (Transzendentalphilosophie) - (як не з досвіду набутого, з-за меж) і з фізіології чистого розуму (Vernunft) (розуму - як функцій живого організму). Першим (erstere-перший з двох) розглядаючи лиш розсудок (Verstande) , а розум (Vernunft) , сам-окремо, в одній системі всякого поняття (Begriffe-ідеї) та основного правила (Grundsätze-аксіоми) , взагалі має (beziehen-стосує) собі за предмет-сюжет щось - як дане прибулим без об’єкта-предмета (онтологія-основи буття досяжні лиш для розуму); другим розглядає саму природу (Natur) , тобто, сукупність відому як предмет-сюжет, (з ними за можливе тепер роздумування (Sinnen-мрії) , або якщо хочеться бути відомим - то іншого роду (einer anderen Art) ніж світогляд) і є, виходить, фізіологією (хоч би лиш доцільно-раціонально). Тепер є, однак, користування розуму в цій доцільності натур-міркувань (rationalen Naturbetrachtung-раціональності природо-розгляду) або-або (entweder-одне з двох) фізичного, або (oder) над-фізичного (hyperphysisch) , або-або (еntweder-одне з двох) іманентний-внутрішньо притаманний - що з меж природи виходить або-трансцендентний-з замежовий (odertranszendent) (не досвіду) .
    Перший заходить на природу так далеко, як можна застосовувати його пізнавання (Erkenntnis-свідомлення) на досвіді (Erfahrung) безпосередньо (in concreto) , другий, який - на тому зв’язування досвіду (Erfahrung) предмета-сюжету, всі досвіди перевершує (Erfahrung übersteigt-досвід переходить-перелазить) . Ця-трансцендентна фізіологія (Diesetranszendente Physiologie) має від того - або-або (entweder-або… oder-або…) внутрішнє зв’язування, або зовнішнє (oder äußere-чи з-поза) , але обидва виходять понад можливий досвід (Erfahrung hinausgehen-досвід перевершує) , для їх предмета (Gegenstande-сюжета) ; тому й є фізіологією загальної природи-натури, тобто трансцендентальним світо-пізнанням (transzendentale Welterkenntnis-світоусвідомлення) , це - взаємозв’язана, ціла, натура (Natur-природа) в одній істоті (Wesen -сутності) понад природу-натуру, тобто в Бого-свідомленні трансцендентальному (transzendentale Gotteserkenntnis-бого-свідомлення).
(Я. Анонім: цей абзац зосереджується Кантом на ”трансцендентальностіі” - в термінологічному розборі понять я беру: Transzendentalphilosophie-трансцендентальної філософії, Diesetranszendente Physiologie-цієї-трансцедентної фізіолгії, transzendentale Welterkenntnis-трансцендентального світоусвідомлення, та трансцендентального бого-усвідомлення-transzendentale Gotteserkenntnis! Щодо термінів - то претензії виникають, тут, до різниці між трансцендентальністю-трансцендентністю… Транс -крізь-через-по той бічний, цен -новий, дентний-дентальний -зубний. У визначеннях сучасного словника іншмовних слів: трансцендентний-трансцендентальний - той(ті) що виходить за межі - відзначаючи (словником) що у філософії Канта: трансцендентальний - притаманний розуму, що зумовлює можливість пізнання, зумовлюючи досвід; трансцендентний - той, що лежить поза межами свідомості і пізнання, непізнаваний… визначаючи, тут, за трансцендентністю лише фізіологію (Diesetranszendente Physiologie), як щось непізнаване - певне, тут, мається на увазі - як щось невпізнанне до решти-повністю odertranszendent-або-трансцендентне - скільки у фізіології (ще в психології) пізнавай-не пізнавай, якийсь вірус та вилізе-”аботрансцендентне”, а все решта, з наведених термінів, зумовлюють-зумовлюються розумом-в свідомлені. Отже - далі, начебто так: метафізика-філософія, повинна мати - те-таке свідомлення, в розумі (Vernunft) за єдиний-сталий механізм, котрим (філософія), через спекуляції (лат.speculatio – вистежування), досліджує фізику - природу (Natur) і все загалом … Тут, що правда, спочатку (в вужчому розсуді) варто розглянути: свідомлення-пізнавання в філософії, як фізіологічну функцію живого організму та також - виходом філософії за межі через трансцендентальну, як в набуте не з досвіду, а- з-за меж, як подав його Бог - апріорі , але ж, для філософа, не без іронії та самовпевненості, щоб, для вужчого розгляду, потіснити Бога - то, теперішній варіант: так, як постало, наприклад, у першо-вибуху, а далі, тут, зійде фізика на фізіологію і психологію… а уже, теперішній варіант фізики-метафізики - інтернет та пандемія…).
    Фізіології властиво (immanente) , розглядаючи, в порівнянні (betrachtet dagegen-міркуючи проти того) , природу (Natur) як сукупність (Inbegriff-суть) всякого предмета-сюжету почуттів (Sinne-смислу) , таким чином - так як воно нам відомо є, але лиш згідно умов - передуючи-апріорно, серед того, де вона (фізіологія), нам, взагалі, може бути дана. Отже воно (фізіологія іманентно) передає той самий двоякий предмет-сюжет, лиш. 1. Це що, лежить, зверху чуттів (äußeren Sinne-зовні сприйнятливість) , тому сукупність його-фізіології - є тілесною натурою (körperliche Natur-матеріальна природа) . 2. Предмет (Gegenstand-сюжет) як внутрішність відчуття (inneren Sinnes-внутрішність думки) , - душа, і, через основне-поняття (Grundbegriffen-фундаментальну ідею) , взагалі, душа тої самої, думаючої природи-натури. Метафізика-після-фізика, тілесну природу (körperlichen Natur-фізичну її натуру) , називає фізикою, але, тому що вона, повинна містити тільки принципи її пізнання (Erkenntnis-свідомлення) передуючи-апріорно, - раціональною-логічно-доцільною фізикою. Метафізика-після фізика, думаючої природи-натури називається психологією і, рівнозначним-залежним від вище вказаних причин тут є лиш раціональне пізнання-свідомість (rationale Erkenntnis) - щоб розуміти.
    Таким чином вся система метафізики-свідомлення в після-фізиці, складається з чотирьох головних розділів (Hauptteilen-головне-ділене-частка) . 1. Це онтологія (вчення про буття). 2. Це раціональна фізіологія (щодо доцільності функцій живого організму). 3. Це раціональна космологія (щодо доцільності будови й розвитку всесвіту). 4. Це раціональна теологія (щодо доцільності богослов’я). Друга частина, названа природо-вченням (Naturlehre-доктрина натурального) чистого розуму (reinen Vernunft) , містить два розділи, - фізика раціонального-доцільного** та психологія раціонально-доцільна.
** Не слід думати, ніби під цим ім'ям я розумію те, що зазвичай називають physica generalis і що є більше математикою природи, ніж її філософією. Адже метафізика природи цілком відокремлена від математики природи і не може запропонувати аж таких розширених знань, як вона (математика), та проте є дуже важливою з погляду критики чистого розсудкового пізнання взагалі, застосовуваного до природи; без цієї критики самі математики, дотримуючись певних, поспільних, а насправді метафізичних понять, непомітно обтяжили природознавство гіпотезами, які від критики цих принципів зникають без жодної шкоди для вживання математики (яке є цілком доконечним) у сій царині.(Ігор Бурковський).
    А первісна ідея філософії чистого розуму - сама, в подальшому, дописує (schreibt) ці розділи - фізика раціонального та психологія раціонального; вона-філософія, мов-архітектонічна (alsoarchitektonisch-як-будово-основуюча) , вимірюючи їх-розділів основніші цілі (wesentlichen Zwecken-основнішої мети) , і не голо-технічно (bloß technisch) , через, випадково, але вірно-взяту спільну обертовість (wahrgenommenen-вірно-взятість-посідання Verwandtschaften-спорідненості… Ver-доконечно-wепdеп-обертати-schaft-стрижень) та, неначе (gleichsam-ніби) служить на придатне благополуччя, якраз заради цього але, також, непорушно і легіслаторично- законодавство голосоване - (unwandelbar-без мін голий-und legislatorisch-законодавчими зборами) . Але при цьому воно (філософічне) знаходить, собі, деякі пункти, що викликають сумнівність і, що те-побудовне-архітектонічне-легіслаторичне (derselben-те саме) , може ослаблювати переконаність в закономірності.
(Я. Анонім: пробуючи зрозуміти архітектоніку як будівельну справу - наступає мить звичайного свідомлення чогось конкретного… як закону досягнутого голосуванням-законодавчими зборами, ще як закон і останньої миті, в силу обставин, - наступної - вже будь-чого неварте як закон - зрештою -“ останнє, що пропало без вісті-übrigen vermißt-...” - поняття ”без вісті” - чи-то ще апріорне в метафізиці - в силу неможливості охопити і його, всього-водночас: вже метафізика-після-фізика - як уже як усіляке пізнавання (Erkenntnis-свідомлення), усіляких властивостей фізичних, самою фізикою-фізіологією-психологією - тобто, чогось - завжди завеликого для процесу умоглядності - пізнавання-свідомлення (Erkenntnis)... але замалого... як для самої фізики … котре, як проблема будівельності-майстерність-архі... вирішується - за ідеї Бога, хіба!) .
    Про перше (Zuerst-до першого) що? - якщо я спроможний на пізнавання (Erkenntnis-свідомлення) передуючи-апріорного (перед досвідом-перед фізичного), то чекаючи на після-фізику-метафізику, рухаючись уже від фізичного предмета (Gegenständen-сюжету) , а оскільки вона-після-фізика свідомлення є процесом-в порядку смаку - нашими помислами (Sinnen-помислами чуттєво) , - а тому дані їх метафізики, будуть дані (можуть бути дані) апостеріорі-з наступного (в процесі - починаючись в після фізиці... вже з досвіду відчуття)? - і яким чином воно можливо є так, щоб через принципи (лат.principium—початок,основа) передуючі-апріорні, пізнаючи речі-справи природи (Natur der Dinge-природа речі-малятка) і щоб, далі-в процесі, потрапляли вони-речі в пізнаванні, віднесені до одної раціональної фізіології (rationalen-лат.розумний-Physiologie-грец.природознавства) ? Відповіддю є заперечення (Antwort ist-відповідь; заперечення є) : ми беремо з досвіду (Erfahrung) ніщо далі (nehmen... nichts-берем... ніщо) , - а якщо потрібно (nötig ist) , нам, уже ділити (щось) понад один об’єкт, для цього беремось (даємо) ділити наші внутрішні помисли (inneren Sinnes-середину почуття) . Те - приходить за допомогою голого поняття-ідеї матерії (через-невідкладність (undurchdringliche-та-через-спішний) як розширення-думанням неживого-фізіологічно (leblose-нежиттєво) ), це - через поняття-ідею думаючої істоти (в емпіричному-досвіді розсудку - в внутрішній частині сеансу вистави (Vorstellung-п’єси) : я думаю). Врешті (Übrigens-останній) , це-я думаю, змушує нас, на всю метафізику (свідомлення в після-фізиці) цього предмета-сюжету, примушує нас на всяк емпіричний-досвід мислення в практиці-в діяльному розсуді, за принципом (лат.principium—початок,основа) утримання цілісного, над поняття-ідею, що хотіло доставити ще який-небудь досвід (irgendeine Erfahrung) , через дещо над (etwas über-понад) те, що слугує для міркування (daraus zu urteilen) про цей предмет-сюжет.
    Про друге: де ж (все) вирішується (bleibt) ?.. тому що (empirische Psychologie) емпірична психологія-досвідом розсуду - виходячи з того-такого стану - як?.. спроможеться відстояти (behauptet hat-відстояти має) місце всіх своїх вирішень в метафізиці-після-фізиці свідомлення, і яким (welcher) чином, від вирішення, в наш (теперішній) час, дією великої справи (große Dinge-велика річ) , маючи, задля роз’яснення (zur Aufklärung-для просвіщення) тих очікувань задати (aufgab-загадати) сподівання, та, потім, приладнувати трохи чогось передуючи-апріорно здатного (Taugliches a priori) ? Я відповідаю: вона (емпірична психологія) спроможна до того, якщо, власне (емпіричний-досвіду розсуд) хід (hingestellt-туди-хід) природо-вчення (Naturlehre) мусить робитися на стороні тої самої прикладної (angewandten-застосовної) філософії, для якої чиста філософія містить принципи передуюче-апріорного, хоч, - значить психологія й змушена, це разом, буде з’єднувати, - проте не змішувати. Отже, емпіричність психології (психології в досвіді розсуду), мусить бути - повністю відділеною від метафізики (gänzlich verbannt sei-повністю вигнаним бути) , та й вже, через ідею (емпіричності-досвід розсуду) те саме (психологія), з цього всього (метафізики), є виключеною. Одначе її (емпіричної психології) стане в навчанні (Schulgebrauch-шкільному-користуванні) , ще, все-таки постійно (незважаючи на, наприклад, епізоди) та змусить, в цій-метафізиці, їй-емпіричній психології, дозволити хоч єдину місцинку (ein Plätzchen-родзинку) і, хоч вона витікає з економічної спонуки-руху (Bewegursachen-дії-причина) , бо вона (емпірична психологія) ще не настільки багата (nicht so reich ist-не такий щедрий є) , щоб саму-власну (allein ein-саму одну) студію розложити і, все-таки, наприклад, для важливих (метафізик), - щоб всю її (психологію) виключати, або примушувати в іншому місці прикріплюватись, якщо вона-психологія має право знаходити ще менше споріднення в метафізиці-в свідомленні після-фізики. Воно є, отже, лише (also bloß-все ж голою) одною-такою прийнятною, протяжною (lange-довге) , невідомістю (aufgenommener Fremdling- охоплююче чуже) , це, на деякий час, дозволяє об’єднане місце зупинки (Aufenthalt vergönnt-місцеперебування судилось) , до його докладнішого в антропології-людино походження (ausführlichen Anthropologie) (сліпому слідуванні емпіричному (в досвіді розсуду) природознавству) стане спроможним переїжджати на її-психології - особливий дім (eigene Behausung-власна оселя).
(Я. Анонім: перебувати свідомленням (Erkenntnis-пізнаванням) в метафізиці перебуваючи в фізиці?.. але мати потребу усвідомити-вивести із них - фізику раціонального та психологію раціонального - а де ж вирішується психологію окремо, у власній оселі-eigene Behausung - у псих-домі - фізику та метафізику - окремо і разом… відколи людина народилася - що є що?.. та що є де? що в після - а що перед… фізиці - що є там Богом?.. трасцендентальне Богосвідомлення - transzendentale Gotteserkenntnis-!)

    Таким чином це є загальною ідеєю (Idee) метафізики-після-фізики свідомлення, яка, в такому разі, в її первісного (фізичного) стану, сподівається більшого (mehr zumutete-більшого очікувати) , ніж насправді може вимагати (verlangt) , і втішати себе, якийсь час, разом прийнятним чеканням (фізичного-метафізичного), аж нарешті зійшовшись на загальній іронії (Verachtung gefallen ist-презирство до смаку є) і, в такому разі, опинишся (fand) , в її (метафізики) сподіваннях, обманеним. З всього перебігу нашої критики досить мати переконання: що, хоча метафізика-після-фізика, не може бути основою релігії, все ж вона (метафізика) мусить стояти (stehenbleiben-зупиняти) , як оборонним валом (Schutzwehr-захисту-діло) самої-релігії, завжди, і що людський розум - який, через прекрасне (schon) вирівнювання її - природи метафізики, є діалектичним - і без подібного знання (Wissenschaft-науки) не обходиться (niemals entbehren könnte-ніколи обходиться) , щоб її - метафізику приборкати (zügelt-в поводити) , та, через наукове-дослідження (szientifisches-лат.sсientiа-природничо-наукове-нім.fischen-рибалення) робити досконалішим та переконливішим самопізнання, - ви спиняєте плюндрування (Verwüstungen) , як незаконну (gesetzlose) спекулятивність-не умогляди, а спекуляції розуму - а то б, все обов’язково (unfehlbar-неодмінно) , стало коїтись (anrichten-куховаритись) як в моралі - так і в релігії. Також, можна бути певним, що такою є неприступність до сипкого (so spröde-так крихкий) , або такі ж нехтування (geringschätzend-маленько-цінення) чинить, ця-одна, наука (Wissenschaft-знання) , не через її природу (ihrer Natur) , але для того, щоб знаючи природу обмірковувати (zu beurteilen wissen-для судити знати-уміти) , що випадковий вплив, саме з них, мов з сипкого, зробиться, водночас, для них-обмірковувань, як до одного, пересвареного між собою, роздвоєного (entzweiten Geliebten-роздвоєне кохане) , повертатися знову (zurückkehren-назад підмітати) бо, тоді воно, тут, стосується значнішого пункту-мети (Zwecke betrifft-кнопка-цвях торкається) , невтомно, бо розум мусить працювати - або на ґрунтовний перегляд (Einsicht) , або мусить старатися на вже наявних руйнуваннях - доброю проникливістю (guter Einsichten arbeiten muß) .
    Метафізика-після фізика, як природа (sowohl der Natur) , як звичаї (als Sitten-нрави і звичаї) , перед критикою (vornehmlich die Kritik-перед-взято критика) насмілиться собі стати на своєрідне крило розуму (Vernunft) , який подає (vorübend) (propädeutisch-пропедевтично (гр. προπαιδεύω — попередньо навчаю)), випереджаючи (vorhergeht-перед-тим йдучи) спричиняє, власне, саме те - виходячи з чого ми можемо в справжньому розсудку (im echten Verstande) називати метафізику вже - філософією. Відносячи це все до мудрості (Weisheit) , але ідучи шляхом науки (Wissenschaft-знання) і, єдино (einzigen) , якщо вона (наука) - один раз (einmal) шлях прокладений має (ist-є) , тоді вже - не горбиться (niemals verwächst-ніколи горбитись) , та не дозволяє помилок (keine-жодна). (Я. Анонім: ай - справді - «шлях прокладений» має одні і ті ж математичні камінці в снові і, формули хімії матерії неживої та фізіології… хоч і, ще й як - горбиться там - у філософії тої дороги свідомлення (Erkenntnis-пізнавання) - на мою думку) . Математика, природознавство (Naturwissenschaft-природонаука) й, навіть, емпіричне-в досвіді розсудку, пізнання людини (empirische Kenntnis des Menschen) , мають вищу цінність як засіб (Wert als Mittel) , здебільшого для випадкової, але, зрештою (am Ende-в кінець) необхіднішої (notwendigen-потребо-рухомо) , та значнішої мети людства (Menschheit) , але, однак, лиш через посередництво розумо-свідомлення (Vernunfterkenntnis) , від голих (bloßen) понять, і це, можна називати, як хочете - але є воно, власне, не-що інше (nichts-ніщо) , як метафізика (eigentlich nichts als Metaphysik ist-власне ніщо як метафізика є) . Якраз тому метафізика-після-фізики є, теж, досконалістю всякої культури людського розуму, незамінним (unentbehrlich-необхідний) , якщо її вплив, наприклад-як (als) науки (Wissenschaft-знання) , стоїть на вірний стороні запуску пускового механізму мети (Zwecke bei Seite setzt-кнопка-цвях при стороні приставлений) . Тому що-якщо вона (метафізика-після-фізика), мала б розглядати розум, згідно його елементів - то по вищому максимуму, як саму можливість об’єднати науку (Wissenschaft-знання) і вживання її всієї, для-цього мусить-метафізика лежати в основі. Щоб вона (метафізика-після-фізика), як гола спекуляція (bloße Spekulation-1.умогляд2.спекуляція ) , була придатна більше для того, щоб, - витримувати помилковість, при розширенні свідомлення (Erkenntnis-пізнавання) , то ні одного-жодного припинення оголошувати (tut-трубити) їх вартість, - навіть навпаки (vielmehr-скоріше) - їй додається гідності та поважного виду через всяку-оцінку (Zensoramt-цензорат) , який, згідно загальної суті є - певно, загальним порядком та однодушністю, еге ж - добробутом вченості (Wohlstand des wissenschaftlichen-заможність науковості) , і це впевнене-сміливе (dessen mutige-ця смілива) і утримання (abhält-спиняти) плодовитого опрацювання (Bearbeitungen-оброблюванність) , щоб не віддалятися від головного пункту-мети (Hauptzwecke-голова-кнопка-цвях) - загального блаженства.
(Я. Анонім: і тут, очевидною, стає потреба історичного - поряд інших - сказати б рядів? Історичне якраз і робить усвідомлену дійсність повноцінним рядом - не якоюсь там метафізикою у після-мисленню... собі, але, хоч би, якоюсь там історією філософії. Свідомлення-пізнавання (Erkenntnis), власним процесом, перебуваючи, всякчас, в теперішньому - має тут і всяку розповідь минулого - історію … всякчас - тепер - здавалось би уже усталеним-розміреним буттям, - відкопавши новий артефакт - переписувати, за щораз, історію… історію історії на фізичних сторінках метафізики… ).
    22.08.2020р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-08-26 15:22:17
Переглядів сторінки твору 148
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.904 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.524 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2020.09.20 07:07
Автор у цю хвилину відсутній