Він курив. Стояв і курив. Він ніколи не курив на ходу. Йому подобалося курити спокійно, не поспішаючи, отримуючи задоволення від процесу, хоч він і розумів, що задоволення досить сумнівне, але тим не менше, це дозволяло йому перевести дух, подумати, заспокоїтися і навіть трохи розслабитися.
І ось одного разу, в такий перекур, до нього прийшла одна Думка. Коли він курив, різні думки відвідували його, але ця виявилася досить нав'язливою.
Спочатку вона (думка) виглядала, невизначеною, як дим. Потім її обриси проступали все чіткіше, вони розширювалися і поглиблювалися, заповнюючи всю його свідомість, а межі цієї думки губилися десь далеко і були чи то у диму, чи то у тумані.
Йому завжди хотілося дістатися до кінця цієї Думки, але закінчувалася сигарета і він повертався в реальний світ, контури якого були чітко і точно окреслені - часом, простором і ще чимось незрозумілим, але таким же точним і чітким.
А Думка - власне, це була навіть не думка, скоріше Питання. Питання про вибір. Як завжди про вибір. І, на перший погляд, здавалося таке просте Питання, але за ним тягнувся шлейф інших більш складних питань, які все множилися і ускладнювалися. І кінця цим питанням не було видно.
Це ставало схоже на казку про Змія Горинича, якому відрубували голову, але з'являлося у нього дві нових ...
Так ось, перше запитання було приблизно таким, - що б він вибрав, якби йому запропонували прожити останню хвилину і викурити сигарету, або дві хвилини, але не курити !?
Не довго думаючи, і розуміючи мізерну різницю, він віддав перевагу першому варіанту ...
Але тут Думка, або що це таке було, ускладнила завдання, - п'ять хвилин і курити, або десять і не курити ?
Трохи повагавшись, він знову вибрав перший варіант.
Але Думка не вгамовувалася, - одну годину з сигаретами, і вином, або дві години без цих атрибутів!?
Подумавши - він знову вибрав перший варіант!
Думка виявилася наполегливою, - шість годин - сигарети, вино, спілкування з друзями і добу без цих сумнівних задоволень?
Після деяких сумнівів і коливань, він знову вибрав перший варіант!
Однак Думка виявилася куди хитрішою і підступнішою. Вона запропонувала новий варіант.
Але тут треба зробити невеличкий відступ або ремарку.
Він - був пересічний, простий, нормальний чоловік. І як прийнято говорити, нічого людське йому не було чуже. Він не був атеїстом, і не був релігійним настільки, що б вважати себе остаточно врятованим або загубленим.
В його житті було намішано багато такого, що він хотів би забути, але так само, і були моменти, якими він – пишався.
Він щодня ходив на роботу, зустрічався з друзями, дивився футбол, любив веселі компанії, в яких грав не останню роль, був веселим, і навіть інколи не передбачуваним. Іноді, всесвітній сум та туга накочували на нього, і він ходив чорніше чорної хмари. (Банальне порівняння). А іноді відчуття щастя переповнювало його, зовсім від дріб'язкової причини, наприклад, через запах свіжого сіна, або від теплого сонячного дня, або просто без жодної видимої на те причини. Він любив тварин, найбільше котів і кажанів. Перших - через свій мякий, але собі на умі - характер, а других - через їх древню і містичну ауру, якою люди наділили цих дивних, цікавих і незвичайних тваринок. (Чудо). А ось всілякі таргани, скорпіони і гусениці - викликали у нього почуття відрази. (Гидота).
Так ось, наступне питання, що зформулювала Думка, звучало приблизно так: що він вибере, всіляке спілкування з собі подібними або усамітництво, яке принесе кілька додаткових років життя?
Тут він попросив більш чітко сформулювати умови, так як йому не зовсім були зрозумілі контури Питання або Завдання, яке потрібно було вирішити. Тому що Вибір вже не здавався йому таким простим і легким.
Але Думка, раптом, почала наполягати, наголошуючи на тому, що все і так просто і зрозуміло і що, якщо він не в змозі відповісти на таке просте Питання, то Вона знайде собі більш достойного, хто міг би давати Їй Відповіді на Її прості Питання.
Боротьба тривала недовго, так як Думка наперед знала всі його аргументи і в кінці кінців, йому довелося змириться, і таки дати свою Відповідь на поставлене Питання ...
Можливо, ця Відповідь була трохи спонтанна, спровокована конфліктом з Думкою і не зовсім точно відповідала його почуттям і відчуттям в даний час, але він знову вибрав перший варіант!
Думка від такої Відповіді анітрохи не збентежилась. І здавалося навпаки, Вона була готова до такого плану Відповіді. Вона уже не раз спілкувалася з іншими Думками, що приходили в його голову, тому приблизно могла припустити розвиток ситуації або хід хіміко-біологічних перетворень у його голові, що приводять його до тих чи інших висновків та вчинків.
Їй хотілося знову ускладнити та швидко поставити нове Питання, але раптом Вона зрозуміла, що у нього в голові, відбувається щось не так. Що працює тільки чисто фізичний, матеріальний комплекс, що складається з хімічних і електричних перетворень, які, як Вона не раз вже переконалася, видають не завжди адекватні результати.
Було зрозуміло, що треба терміново змінити тип Питання, щоб він не зациклився і не закрився у своїй шкаралупці. І щоб витягти його з цього хибного кола, де немає місця душі і почуттям, а є тільки зримі, доступні, банальні, прості й тупі, як обух сокири - відчуття.
Але де взяти таке Питання, щоб розставив всі крапки над «і». І чи потрібні ці крапки ставити саме зараз?
Можливо спочатку дати йому можливість вирішити, якусь просту життєву задачу?
І поки, Вона так довго думала, пройшло всього кілька тисячних мілісекунди.
А він докурив сигарету і зайнявся своїми справами.
Робота у нього була не складна, йому потрібно було приймати замовлення, передавати їх іншим співробітникам, а потім просто контролювати їх виконання. Тому його голова була майже завжди вільна і її відвідували всякі різні, іноді не найдостойніші, як йому здавалося, думки.
З деякими він розправлявся швидко і просто, відправляючи їх в найдальші і потім важко доступні куточки своєї пам'яті. Деякі брав до уваги, деякі - до виконання.
Але ця, остання Думка, якось змогла затриматися у його близькій пам'яті та завжди могла з”явитись у самий невідповідний момент, коли він хотів просто розслабитися або зайнятися банальним спогляданням навколишнього світу. Ось і тепер він знову, відчув Її присутність і виразно почув чергове Питання. Воно було не таке, як колишні, але в Ньому відчувалась якась, чи то підступність, чи приховане подвійне дно.
Воно звучало приблизно так:
- Чому ти зупиняєшся біля пораненого з перебитим крилом птахом, намагаючись допомогти, але проходиш повз лежачої серед натовпу людини !!?
Спершу, здавалося, що можна було б відповісти просто, привести масу аргументів для пояснення таких своїх дій, але щось йому заважало однозначно відповісти на це Питання. Він відчував, він сам намагався докопатися до істини, і тому всі його відповіді здавалися формальними, розпливчастими і не давали точного уявлення про можливу сутність його вчинку.
Але в кінці кінців, він якось зумів задовольнити, пояснити, розклавши відповідь і Питання на дрібні складові, і Думка залишила його у спокої.
Але осад залишився у нього в душі. І хоча він, знову перемістив розгляд цієї проблеми більш скрупульозно подалі, відклавши її на невизначений термін, пообіцявши собі, обов'язково повернуться до неї, але все ж, щось продовжувало його хвилювати і не давати налаштуватися на звичайний, простий, всепояснюючий і всепрощаючий життєвий ритм, який він так важно вибудовував останнім часом.
І Думка, ніби відчуваючи його стан, і щоб не дати йому розслабитися і схаменутися, вирішила поставити чергове Питання. Але, боячись знову зустріти неприйняття або небажання проникнути у серйозність і глибину проблеми Питання, задала просте, зрозуміле і однозначне Питання.
Воно звучало приблизно так:
Чи вистачить у нього сили волі або почуття міри, а може того й іншого разом, якщо при збігу певних обставин, на нього впаде немислима можливість придбання або отримання всіляких матеріальних благ на постійній основі, зупинитися на певному етапі чи рівні, і на якому саме !? Іншими словами, скільки грошей йому потрібно та у який період для повного відчуття щастя?

Йому навіть стало трохи смішно. Він згадав Остапа Бендера і Шуру Балаганова, і його відповідь на майже таке ж питання. Відповідь, йому здавалось була проста і зрозуміла, тим більше, що він не раз задавав собі подібні питання. І в залежності від деяких обставин Відповідь була майже завжди одного рівня його намагань. Але він зрозумів, що тут не вдасться відбутись жартом, і тому відповів прямо і точно, сказавши, що так, зуміє на якомусь етапі сказати: «Все! Стоп! Досить! » Хоч і не зовсім точно уявляв, де і коли цей момент настане ...
Він прекрасно розумів жадібну природу людини, його ненаситність і всеядність. Благо за прикладами далеко ходити не доводилося. Можна було їх черпати із «Фауста» і «Шагреньєвої ...», і природно з життя дорвавшихся і зарвавшихся у владі та багатстві, колишніх комсомольських безсрібників ... Та й з власного досвіду він знав, що чим більше маєш, тим більше, чомусь , ще хочеться і хочеться!
Не можна сказати, що Думка залишилась повністю задоволена такою Відповіддю, але вона так само розуміла, що це не таке вже важливе Питання і що можна більш поблажливо поставитися до цієї відповіді і прийняти її.
Але тепер Думка вирішила, що вже можна ускладнити правила гри, так як побачила, що він перебуває у якомусь філософсько-абстрактному настрої, і здатний, можливо, сприйняти більш складне Питання. Вона не хотіла повертатися до Питань порівняльного характеру, тому на цей раз вибір випав на Питання зовсім іншого плану.
Але перед цим Думка запропонувала йому зіграти в бліц питання-відповіді.
Він погодився.
-І так, вважаєш ти себе достойніше інших?
- Так. Багатьох, але не всіх!
- Ти хочеш, щоб стан речей змінився?
- Так.
- А що ти для цього робиш?
- Нічого.
- Чому?
- Тому що не можу змінити обставини.
- І що далі?
- Буду вдосконалюватися.
- Щоб змінити обставини?
- Ні. Спробую змінити ставлення до них! ..
Навіщо?
- Тому що не можу змінити обставини ....
Думка зрозуміла, що вони зайшли в глухий кут. Але визнала можливим озвучити своє Питання, так як порахувала розминку все ж успішною.
Воно було сформульовано приблизно так:
-Чи втратить він для себе друга, з яким вони разом починали, але він (друг), не володіючи твоїми талантами, знаннями і працездатністю, не докладаючи, як здавалося ніяких зусиль, обійшов тебе в кар'єрних перегонах, і став багатшим та успішнішим?

... Треба сказати, що у кожної людини, ймовірно, є такі випадки або він їх просто собі придумує, вважаючи себе розумнішими за інших. Але як кажуть американці: - Якщо ви такі розумні, то чому такі - бідні? Значить, причина тут криється в чомусь іншому. У більш тонкій матерії, ніж просто - розум!
У нього теж був такого плану досвід, як з одного, так і з іншого боку. Але йому якось вдалося зуміти зберегти і в одному, і в другому випадку - дружні стосунки. А там де спостерігалося деяке охолодження у відносинах, він намагався виправдати більшою зайнятістю або ще якимось важливими на його погляд причинами.
Його друзі залишилися для нього друзями назавжди і він був готовий почати або продовжити їх відносини з тієї коми, яка виникла в їхньому спілкуванні. Він всіх давно виправдав, зрозумів, увійшов в їхнє становище і не тримав образ. Так що відповідь в цьому випадку була однозначна. - Ні! Не втратить!
Думка на хвилинку задумалась, аналізуючи відповідь, і дійшла висновку, що він трохи лукавить і, ймовірно, з самого початку. Але так як не могла вловити причину і сенс, то їй нічого не залишалося, як знову задовольнитися такою відповіддю.
Знаючи його, Думка передбачала, що він спробує будь-яке питання помякшити, перенаправити, зрізати гострі кути, а якщо вийде, і як роблять всі люди, вихолостити і навіть перевернути Питання. Розбити його на дрібні складові, що б потім, як віник по гілочці зламати, нівелювати, позбавити сенсу, і тому, відповідь теж буде приглаженою, легкою, тихою і у загальному - безглуздою.
Але Їй все ж хотілося поставити своє головне питання. Але разом з тим Вона розуміла, що чесної гри не вийде, якщо йти прямо в лоб, на пролом. Можливо, треба його вивести з благодушного, спокійного, всерозуміючого і все приймаючого настрою?
Але тоді він міг впасти в іншу крайність. Закритися, наїжачитися, розлютитися і в підсумку, відповідь буде, вимарана тільки однією чорною фарбою! Ситуація стала близька до патоваї!
І тут він, як ніби відчуваючи сумніви і не рішучість Думки - перейшов в контрнаступ. Перше, він звинуватив Думку в тому, що Вона занадто багато на себе бере, що не дає відпочити і розслабитись, а своїми безглуздими і дитячими питаннями збиває з пантелику і позбавляє можливості як слід подумати про хліб насущний. Своєю абстрактністю і туманністю ламає чіткі, усталені правила його життя. Намагаючись за допомогою цих самих Питань, як Їй здається, наставити його на шлях істинний ... але він вже не хлопчик. І де вона була раніше? І взагалі він все розуміє. Але на жаль він став собакою Павлова. Та й не він один.
Потім він трохи заспокоївся, але продовжував по інерції бурмотіти, посилаючись на поганий настрій, осінню депресію, брехню політиків, бездарний вітчизняний футбол, і неадекватність начальства. А тим не менше він готовий знову вислухати дитячий лепіт Думки.
Але, як не дивно, він не почув і не відчув ні слова зверненого до нього !? Він закурив ще одну сигарету, але так і не вловив присутність Думки. Він продовжував палити сигарету за сигаретою, його вже починало нудити від них, але ніякі, навіть дуже зубожілі думки не промайнули у нього в голові. Йому стало самотньо і сумно. Дощ змивав останнє листя з дерев, птахів не було видно і чутно. І тільки темні рвані хмари носилися по небу ... Неподалік, у новому високому, щойно збудованому будинку раптом загорілося одне вікно. Одне вікно на весь величезний, здавалося зовсім чорний порожній і не живий будинок. І… йому стало тепло, світло і добре. Можливо через маленький промінчик світла, яке лилося з вікна, а може через людей, які там за склом ... «может пьют вино, может так сидят» ... І Він все зрозумів, навіть не зрозумів, відчув, почув ... його Думка перетворилася у Світло!..
Він побачив Світло, що горить незважаючи на негоду, тупість начальства, продажність політиків, зими і осені, ночі і сутінків, болю, страху і смутку ...
Воно освітлює шлях додому, воно полегшує страждання, воно приносить заспокоєння, воно дає Життя ... Потрібно тільки зуміти побачити, почути, відчути, зрозуміти Його і ... Повірити !!!