ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Складнощі перекладу
Ми з Аллкою разом відпочивали за кордоном вперше. Аллка взагалі часто бувала там, то Мальдіви, то Сейшели, любила поганяти понти у розмовах про відвідані місця при нагоді. Я ж похвалитися закордонними мандрівками не могла. Так, літо на мадярському кордоні і кілька слів для годиться завчених, аби привітатися, подякувати…ото і всі закордонні розмови. Та й у школі ми вчилися у різних класах. Аллка у англійському, я ж у німецькому. Викладачі переконували нас, учнів, що німецька не так погано, навіть молода викладач після педінституту пророчила перспективи. З часом вона покинула навчати мовам і зайнялася бізнесом. А який найпоширеніший бізнес наразі у нас? Так, торгівля. Зараз торгують усі, кому не ліньки. Починаючи з торгівлі шкарпетками з житомирської фабрики, і закінчуючи автівками з США. Необхідно виробляти, щось потрібне людям, але торгівля у найширшому попиті. Та і виробляти не дешево, бо секонд з заходу коштує дешевше, аніж нові вироблені речі, а у більшості люду є ліміт – «мінімалка» і прожитковий мінімум. Але кожному хочеться кращенького, от і я ризикнула і пристала на пропозицію давньої приятельки Алли.
Аллка влаштувалася у житті нормально, знайшла собі папіка у столиці, і все діло у ажурі, як кажуть. То теж робота, адже папік не кожному до душі, але то суто індивідуально, та й історія не про це.
От Аллі захотілося полетіти у теплі краї, я ж якраз зробила закордонний паспорт про всяк випадок, мовляв, хай краще буде, аніж потім у потрібний момент не виїду терміново згідно вигідного супервигідного туру.
Аллка запропонувала поїхати з нею, і от ми вже сидимо на валізах у терміналі і чекаємо на реєстрацію. Все вперше – для мене! Усе блищить! Аллка дує губи качечкою і селфиться на айфон. Постить фоточки і постить.
Я уже сфотографувала Аллу у позі «утомлена чеканням в терміналі», «чекання з задраними ногами», «качечка летить в теплі краї»… образи не закінчувалися… хотілося теж фото на пам'ять. Запропонувала поселфитися разом. Аллка підтримала, але потім виявилося, на усіх фото зі мною вона собі не подобалася, тому видалила, так і не скинувши мені на мейл… але то потім з’ясувалося.
От уже і стійка реєстрації, от уже і митний контроль, мрія шоперів – дюті-фрі, Аллка лише махає карткою – безліміт від папіка, класно, весело. Мартіні і бікіні, шоколад і мармелад, парфуми і блиски для губ…Аллка не жадібна, відкоркувала мартіні і пригостила мене. Уже скоро іти до гейт. Весело. Аллочка таки дівчина-свято. Прибули до готелю, на рецепції тицьнули «презент фром Юкрейн» і пішли заселятися.
І все було б супер, аби не те, що повністю все оточення англомовне. Я зі своїми скромними знаннями англійскої мови впевнена у Аллочкиних перекладах. Аллочка, як виявилося, теж впевнена у собі.
Але за будь-якої ситуації скидає розмову з владнання питань на мене. І все було добре. Я вже спікінг з персоналом і відпочивальниками. Дартс, змагання у басейні, зумба, йога. Райт і лефт. Аутсайд і інсайд. Спілкуюся з англійцями і голландцями, німцями і турками.
Аллочку почала дратувати моя активність – а активність від захоплення, першої такої поїздки. Все так фантастично, що літати хочеться.
І от Алла чує про вечерю у ресторані. Аля-карте – можливість піти у ресторан у готелі з все включено і замовити собі страви італійської, китайської чи середземноморської кухні. Алла хоче вигуляти сукні – вона знала, що буде ресторан. Я ж прилетіла з парою сукенок, які обігрую різноманітним чином, але то мені настрою не псує. І от Алла дає доручення – домовся за вечерю.
Беру слухавку і телефоную з номеру. На тому кінці мені кажуть, що сьогодні замовити вже не можна, можна замовити завтра.
Відверто кажучи (френклі спікінг), у ресторані все включено їжі настільки багато, що навіть тут ми не все ще скуштували… але Алла хоче у аля-карте, наступного дня ідемо з басейну і я дзвоню на барі у лобі.
Адміністратор з поганою вимовою починає мені пояснювати знову, що сьогодні на сьогодні записатися не можна. Я питаю чому. Він погано говорить англійською, після десяти хвилин розмови голос у слухавці змінюється. Мені знову пояснюють, що треба записатися завтра. Я питаю де, у відповідь постійно одне слово, яке не має ніякого логічного зв’язку з рестораном і записом… «гастролейшен», я прокручую усі контекстні варіанти, і крім «гастролі» у мене нічого не напрошується. Аллі говорю, що записатися знову не вийшло, бо на гастролях якихось повари ресторану, скоріше за все. Увечері бачимо, як туди таки іде люд…
Це вже якась дискримінація! Наступного дня я іду в адміністрацію аби таки записатися, і виявляється - «гастролейшен» - то ніякі не гастролі.
Гест рілейшен – зв’язки з гостями… І що цікаво, ні Алла з її чудовими знаннями, ні я зі своїми, так і не докумекали отого, поки я не побачила, як написав на моє прохання це слово на папірці адміністратор у холлі.
Мораль байки така – мову вчити корисно. Надіятися треба лишень на себе. Пил у очі вміти пускати теж мистецтво.
Ми таки сходили з Аллою до ресторану і вона вигуляла свою сукню, лишила чайові і задоволена вечором заспокоїлася тим, що таки ми потрапили у крутий ресторан, хоча їжа нічим не відрізнялася від тієї, яка була у основному, просто обслуговував офіціант, відсовував-підсовував стільці, посміхався, наливаючи вино у келихи. Понти дорожчі за гроші. Я у цьому переконалася. Але було непогано, навіть приємно. Щоправда, світлин на Аллиному телефоні зі мною майже не було, тому доказів прекрасно проведеного часу не так багато.
Це був цікавий досвід, мотивація і відкриття того, який велетенський і різноманітний світ.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Складнощі перекладу
Ми з Аллкою разом відпочивали за кордоном вперше. Аллка взагалі часто бувала там, то Мальдіви, то Сейшели, любила поганяти понти у розмовах про відвідані місця при нагоді. Я ж похвалитися закордонними мандрівками не могла. Так, літо на мадярському кордоні і кілька слів для годиться завчених, аби привітатися, подякувати…ото і всі закордонні розмови. Та й у школі ми вчилися у різних класах. Аллка у англійському, я ж у німецькому. Викладачі переконували нас, учнів, що німецька не так погано, навіть молода викладач після педінституту пророчила перспективи. З часом вона покинула навчати мовам і зайнялася бізнесом. А який найпоширеніший бізнес наразі у нас? Так, торгівля. Зараз торгують усі, кому не ліньки. Починаючи з торгівлі шкарпетками з житомирської фабрики, і закінчуючи автівками з США. Необхідно виробляти, щось потрібне людям, але торгівля у найширшому попиті. Та і виробляти не дешево, бо секонд з заходу коштує дешевше, аніж нові вироблені речі, а у більшості люду є ліміт – «мінімалка» і прожитковий мінімум. Але кожному хочеться кращенького, от і я ризикнула і пристала на пропозицію давньої приятельки Алли.
Аллка влаштувалася у житті нормально, знайшла собі папіка у столиці, і все діло у ажурі, як кажуть. То теж робота, адже папік не кожному до душі, але то суто індивідуально, та й історія не про це.
От Аллі захотілося полетіти у теплі краї, я ж якраз зробила закордонний паспорт про всяк випадок, мовляв, хай краще буде, аніж потім у потрібний момент не виїду терміново згідно вигідного супервигідного туру.
Аллка запропонувала поїхати з нею, і от ми вже сидимо на валізах у терміналі і чекаємо на реєстрацію. Все вперше – для мене! Усе блищить! Аллка дує губи качечкою і селфиться на айфон. Постить фоточки і постить.
Я уже сфотографувала Аллу у позі «утомлена чеканням в терміналі», «чекання з задраними ногами», «качечка летить в теплі краї»… образи не закінчувалися… хотілося теж фото на пам'ять. Запропонувала поселфитися разом. Аллка підтримала, але потім виявилося, на усіх фото зі мною вона собі не подобалася, тому видалила, так і не скинувши мені на мейл… але то потім з’ясувалося.
От уже і стійка реєстрації, от уже і митний контроль, мрія шоперів – дюті-фрі, Аллка лише махає карткою – безліміт від папіка, класно, весело. Мартіні і бікіні, шоколад і мармелад, парфуми і блиски для губ…Аллка не жадібна, відкоркувала мартіні і пригостила мене. Уже скоро іти до гейт. Весело. Аллочка таки дівчина-свято. Прибули до готелю, на рецепції тицьнули «презент фром Юкрейн» і пішли заселятися.
І все було б супер, аби не те, що повністю все оточення англомовне. Я зі своїми скромними знаннями англійскої мови впевнена у Аллочкиних перекладах. Аллочка, як виявилося, теж впевнена у собі.
Але за будь-якої ситуації скидає розмову з владнання питань на мене. І все було добре. Я вже спікінг з персоналом і відпочивальниками. Дартс, змагання у басейні, зумба, йога. Райт і лефт. Аутсайд і інсайд. Спілкуюся з англійцями і голландцями, німцями і турками.
Аллочку почала дратувати моя активність – а активність від захоплення, першої такої поїздки. Все так фантастично, що літати хочеться.
І от Алла чує про вечерю у ресторані. Аля-карте – можливість піти у ресторан у готелі з все включено і замовити собі страви італійської, китайської чи середземноморської кухні. Алла хоче вигуляти сукні – вона знала, що буде ресторан. Я ж прилетіла з парою сукенок, які обігрую різноманітним чином, але то мені настрою не псує. І от Алла дає доручення – домовся за вечерю.
Беру слухавку і телефоную з номеру. На тому кінці мені кажуть, що сьогодні замовити вже не можна, можна замовити завтра.
Відверто кажучи (френклі спікінг), у ресторані все включено їжі настільки багато, що навіть тут ми не все ще скуштували… але Алла хоче у аля-карте, наступного дня ідемо з басейну і я дзвоню на барі у лобі.
Адміністратор з поганою вимовою починає мені пояснювати знову, що сьогодні на сьогодні записатися не можна. Я питаю чому. Він погано говорить англійською, після десяти хвилин розмови голос у слухавці змінюється. Мені знову пояснюють, що треба записатися завтра. Я питаю де, у відповідь постійно одне слово, яке не має ніякого логічного зв’язку з рестораном і записом… «гастролейшен», я прокручую усі контекстні варіанти, і крім «гастролі» у мене нічого не напрошується. Аллі говорю, що записатися знову не вийшло, бо на гастролях якихось повари ресторану, скоріше за все. Увечері бачимо, як туди таки іде люд…
Це вже якась дискримінація! Наступного дня я іду в адміністрацію аби таки записатися, і виявляється - «гастролейшен» - то ніякі не гастролі.
Гест рілейшен – зв’язки з гостями… І що цікаво, ні Алла з її чудовими знаннями, ні я зі своїми, так і не докумекали отого, поки я не побачила, як написав на моє прохання це слово на папірці адміністратор у холлі.
Мораль байки така – мову вчити корисно. Надіятися треба лишень на себе. Пил у очі вміти пускати теж мистецтво.
Ми таки сходили з Аллою до ресторану і вона вигуляла свою сукню, лишила чайові і задоволена вечором заспокоїлася тим, що таки ми потрапили у крутий ресторан, хоча їжа нічим не відрізнялася від тієї, яка була у основному, просто обслуговував офіціант, відсовував-підсовував стільці, посміхався, наливаючи вино у келихи. Понти дорожчі за гроші. Я у цьому переконалася. Але було непогано, навіть приємно. Щоправда, світлин на Аллиному телефоні зі мною майже не було, тому доказів прекрасно проведеного часу не так багато.
Це був цікавий досвід, мотивація і відкриття того, який велетенський і різноманітний світ.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію