ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Рецензії
Вперті речі
Отже, і до моїх вух, нарешті, долинули чутки про нову різдвяну стрічку від Netflix, яка (майже) зробилася Різдвяною класикою, щойно монтажер останній раз клацнув ножицями. А як же! - сам великий і жахливий Курт Рассел в головній ролі, це вже 90% успіху. Та у випадку "Різдвяних хронік" - це 100%. Тому що більш нічого вартого уваги, за винятком Курта, я в стрічці не помітив; Рассел вправно виконав усе, що йому звелів режисер; він абсолютно потрапив у пропоновану естетику, але... Але естетичні вподобання - вперті речі, впертіші за етичні. Що це означає? - а ось що.
Пригадуєте, в "Поттеріані", а пізніще в "Злочинах Гріндевальда" в учбовому процесі практикувалася боротьба з ховчиком? Це така магічна істота, що перетворюється на твій головний страх; як на мене, є абсолютно неетичним публічне викриття страхів людей, нехай і дітей. Адже повідомити решту про головний страх людини означає брутально й непристойно оголити душу тієї людини, а ще - дати іншим зброю проти неї, зброю, заборонену усіма етичними конвенціями. Але естетично ці сцени зроблені бездоганно - тому ними не дуже-то й дорікаєш митцям. А тепер назад до Хронік.
Хроніки зроблено як мультфільм на кшталт "Стражів легенд", але без майстерного натяку на "нєвсамдєлішність" або влучного перетину з мультяшністю (як, наприклад, у "Хто підставив кролика Роджера" чи "Прохолодний світ"). Через те геть усе видалося мені штучним - вирізані з картону поліцейські, ватяний сніг, карусельні олені, перевдягнутий Санта, надувне Різдво.
Не знаю, в чому справа. Можливо, все через вік - адже моєму 11-річному синові Хроніки сподобалися. Можливо, Хроніки втрачають через нарочиту й надмірну постановочність - вона, як на мене, відверто розрахована на непритомну малечу. Загалом у стрічці забракло мені справжності - адже кіно мистецтво буквальне; коли мені показують героїв, які щойно шкереберть гепнулися з-під хмар, а вони мають такий самий вигляд, як новесенькі ляльки Барбі та Кен на полиці іграшкової крамниці, - я бачу ляльок Барбі та Кена, і це все.
Все відбувається доволі стандартно: треба здолати негаразди, аби врятувати Різдво. Завдання нескладне, адже постановочним негараздам будь-якого ґатунку та розмаху вірити набагато легше, ніж постановочним гараздам, а кіношне Різдво не вимагає зусиль віри та знімальної еквілібристики. От просто зараз скажіть собі подумки "Різдво", і у ваших вухах неодмінно задзвенять дзвоники та колядки, а вуста самі собою складуться в посмішку. В цій частині постарався кращий Режисер усіх часів - все вже зроблене до нас. Через те, мабуть, на Різдво стаються дива - дива справжні, про які янголи, спостерігаючи з хмарки за метушнею людства внизу, тільки крилами знизують та нарікають:
- Ет, знову вони самі впоралися! - здається, навіть у мегасуперпуперпостановочному "Один вдома" все сталося саме так. Через те "Один вдома" - класика, а Хронікам це не світить, а якщо світить - мені дуже шкода, я був кращої думки про.
Зізнаюся: коли читаю відгуки про Хроніки зі словом WOW, пригадую зовсім не Курта, який таки WOW-заспівав у стерильній буцегарні. Пригадую WOW-католицизм з іншої стрічки - з "Догми". Я не богослов, але на мою думку, Різдво та Санта з тих речей, які не знають змін і не відчувають плину часу та віянь моди; вони просто лежать в основі світу, і світ завдяки цьому існує та може дозволити собі будь-які дивацтва - тому що в основі його зберігаються непорушними та незмінними старі добрі старомодні архаїчні вінтажні класичні дива. А коли дива перетворюють на дивацтва... - тут обурюються мої не тільки естетичні, а й етичні переконання.
...чим лікувався? - Мене зцілили Чеві Чейз із "Різдвяними канікулами" та Містер Бін із своїми Різдвяними негараздами. Люблю, знаєте, старі добрі дива - дива справжні, про які янголи, спостерігаючи з якоїсь хмарки за метушнею людства внизу, тільки крилами знизують та нарікають:
- Ет, знову вони самі впоралися! - і через те жодних сумнівів: ті крила нині таки добряче попрацювали...
Веселого Різдва!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вперті речі
Ho-ho-ho, merry Christmas!
St. Nicholas
...все ж таки естетичні вподобання - вперті речі. Саме тому через них не сперечаються; саме тому я не сперечаюся, не переконую, а просто - висловлюю думку, яка може не співпадати з.Отже, і до моїх вух, нарешті, долинули чутки про нову різдвяну стрічку від Netflix, яка (майже) зробилася Різдвяною класикою, щойно монтажер останній раз клацнув ножицями. А як же! - сам великий і жахливий Курт Рассел в головній ролі, це вже 90% успіху. Та у випадку "Різдвяних хронік" - це 100%. Тому що більш нічого вартого уваги, за винятком Курта, я в стрічці не помітив; Рассел вправно виконав усе, що йому звелів режисер; він абсолютно потрапив у пропоновану естетику, але... Але естетичні вподобання - вперті речі, впертіші за етичні. Що це означає? - а ось що.
Пригадуєте, в "Поттеріані", а пізніще в "Злочинах Гріндевальда" в учбовому процесі практикувалася боротьба з ховчиком? Це така магічна істота, що перетворюється на твій головний страх; як на мене, є абсолютно неетичним публічне викриття страхів людей, нехай і дітей. Адже повідомити решту про головний страх людини означає брутально й непристойно оголити душу тієї людини, а ще - дати іншим зброю проти неї, зброю, заборонену усіма етичними конвенціями. Але естетично ці сцени зроблені бездоганно - тому ними не дуже-то й дорікаєш митцям. А тепер назад до Хронік.
Хроніки зроблено як мультфільм на кшталт "Стражів легенд", але без майстерного натяку на "нєвсамдєлішність" або влучного перетину з мультяшністю (як, наприклад, у "Хто підставив кролика Роджера" чи "Прохолодний світ"). Через те геть усе видалося мені штучним - вирізані з картону поліцейські, ватяний сніг, карусельні олені, перевдягнутий Санта, надувне Різдво.
Не знаю, в чому справа. Можливо, все через вік - адже моєму 11-річному синові Хроніки сподобалися. Можливо, Хроніки втрачають через нарочиту й надмірну постановочність - вона, як на мене, відверто розрахована на непритомну малечу. Загалом у стрічці забракло мені справжності - адже кіно мистецтво буквальне; коли мені показують героїв, які щойно шкереберть гепнулися з-під хмар, а вони мають такий самий вигляд, як новесенькі ляльки Барбі та Кен на полиці іграшкової крамниці, - я бачу ляльок Барбі та Кена, і це все.
Все відбувається доволі стандартно: треба здолати негаразди, аби врятувати Різдво. Завдання нескладне, адже постановочним негараздам будь-якого ґатунку та розмаху вірити набагато легше, ніж постановочним гараздам, а кіношне Різдво не вимагає зусиль віри та знімальної еквілібристики. От просто зараз скажіть собі подумки "Різдво", і у ваших вухах неодмінно задзвенять дзвоники та колядки, а вуста самі собою складуться в посмішку. В цій частині постарався кращий Режисер усіх часів - все вже зроблене до нас. Через те, мабуть, на Різдво стаються дива - дива справжні, про які янголи, спостерігаючи з хмарки за метушнею людства внизу, тільки крилами знизують та нарікають:
- Ет, знову вони самі впоралися! - здається, навіть у мегасуперпуперпостановочному "Один вдома" все сталося саме так. Через те "Один вдома" - класика, а Хронікам це не світить, а якщо світить - мені дуже шкода, я був кращої думки про.
Зізнаюся: коли читаю відгуки про Хроніки зі словом WOW, пригадую зовсім не Курта, який таки WOW-заспівав у стерильній буцегарні. Пригадую WOW-католицизм з іншої стрічки - з "Догми". Я не богослов, але на мою думку, Різдво та Санта з тих речей, які не знають змін і не відчувають плину часу та віянь моди; вони просто лежать в основі світу, і світ завдяки цьому існує та може дозволити собі будь-які дивацтва - тому що в основі його зберігаються непорушними та незмінними старі добрі старомодні архаїчні вінтажні класичні дива. А коли дива перетворюють на дивацтва... - тут обурюються мої не тільки естетичні, а й етичні переконання.
...чим лікувався? - Мене зцілили Чеві Чейз із "Різдвяними канікулами" та Містер Бін із своїми Різдвяними негараздами. Люблю, знаєте, старі добрі дива - дива справжні, про які янголи, спостерігаючи з якоїсь хмарки за метушнею людства внизу, тільки крилами знизують та нарікають:
- Ет, знову вони самі впоралися! - і через те жодних сумнівів: ті крила нині таки добряче попрацювали...
Веселого Різдва!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Правдивая история, или Охрана рыбных запасов"
• Перейти на сторінку •
"Уродини, або Київ під ногами"
• Перейти на сторінку •
"Уродини, або Київ під ногами"
Про публікацію