ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.21
08:12
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
2024.05.21
07:03
Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
2024.05.21
04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
2024.05.21
00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
2024.05.20
13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
2024.05.20
12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
2024.05.20
12:46
Святині зруйновані житимуть в наших серцях,
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
2024.05.20
11:46
Над соколом небо безкрає,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
2024.05.20
10:29
Лицедій
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
2024.05.20
09:48
Запроданець – то не пусті слова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
2024.05.20
05:12
Віком ослаблена пам'ять
Зраджує нині мені, -
Плутаю дати з місцями,
Змішую ночі та дні.
Вже пригадати несила
Часу подій і розмов, -
Стан - мов позбавивсь вудила
В товщі води риболов.
Зраджує нині мені, -
Плутаю дати з місцями,
Змішую ночі та дні.
Вже пригадати несила
Часу подій і розмов, -
Стан - мов позбавивсь вудила
В товщі води риболов.
2024.05.20
01:53
Московська зараза гидка і брутальна,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Затьмарює мізки, засмічує душі
І смородом трупним, як зашморгом душить.
Немає рятунку, не буде пощади,
Допоки болотні біснуються гади,
Допоки не вибиті свинособаки,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Затьмарює мізки, засмічує душі
І смородом трупним, як зашморгом душить.
Немає рятунку, не буде пощади,
Допоки болотні біснуються гади,
Допоки не вибиті свинособаки,
2024.05.20
00:49
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.
Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.
Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Притча «Найголовніше»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Притча «Найголовніше»
Притча «Найголовніше»
Жив-був цар, і мучили його все життя три питання: яка найголовніша пора, хто найголовніша людина, яка найголовніша справа?
Думав цар: «Знай я відповідь на три ці питання - весь світ підкорю, все, що не забажається, зроблю, і стане народ за великого мудреця мене почитати».
Незліченна безліч людей пройшло перед царем, вчених мужів, але ніхто на питання ці так і не відповів. Дійшли раз до царя чутки, що живе відлюдно в лісі старик якийсь і славиться він мудрістю. Наказав він осідлати коня і поскакав сам відлюдника розшукувати. Їде він хащами лісовими і бачить: стоїть лачужка, а біля неї дідок старий землю сапає. Ледве з ніг від утоми не валиться, але мотики не випускає. Зіскочив цар додолу, підійшов, поклонився старцеві.
- Приїхав я до тебе, щоб відповідь на три свої питання отримати. Яка найголовніша пора? Хто найголовніша людина? Яка найголовніша справа ?
Вислухав його старик, нічого не сказав у відповідь, знай собі землю копає.
- Ти, мабуть, стомився, дай допоможу тобі, - запропонував цар.
Взяв у старика мотику і почав працювати. Потім знову свої три питання повторив. І на цей раз він йому не відповів , лише сказав, щоб мотику повернув. Але цар його і слухати не хоче, мотики не дає, сам вирішив справу до кінця довести.
Раптом бачить: йде назустріч чоловік , обличчя все поранено, кров'ю залито. Зупинив його цар, добрим словом втішив, сходив до струмка, приніс води, обмив рани, перев'язав. Попросив поранений пити - цар його напоїв. Потім відвів в халупу, в ліжко уклав. Та й сам до сну збиратися став - вже вечір опустився.
Вранці знову до старика пішов. Дивиться - той насіння садить в грунт, що вчора розпушив .
- Мудрий чоловіче, - благає цар, - невже так і не відповіси на мої запитання?
- Годі тобі, - мовив той, - ти на них вже сам відповів.
- І гадки не маю, ніяких відповідей не чув, - здивувався цар.
- Ти, бачачи мою старість і неміч, зжалівся наді мною і взявся допомогати. Якщо не залишився ти вчора тут, вбили б тебе розбійники на дорозі, ті, що подорожуючу людину понівечили.
Цар від подиву слова вимовити не може, а старик далі мову веде:
- Найголовніша пора та, коли ти копав землю, допомагав мені. Найголовніша в ту пору людина - я, а твоя допомога - найголовніша справа. Прийшов поранений - і найголовнішим став він, і найголовнішою справою виявилася твоя допомога йому.
Мало-помалу став розуміти цар сенс слів старика .
- Пам'ятай же, - сказав старик на прощання, - найголовніша пора - сьогодні, найголовніша людина - той, хто поруч в цю пору. А найголовніша справа - вершити добро для того, хто поруч, тому що саме для цього ми і народжені.
Замовк старик, взявся насіння сіяти, а цар скочив на коня і в палац поскакав. На все життя напуття старика йому запам'яталося, і слава про великодушність і справедливість того царя рознеслася по всьому світу.
Переклала на українську мову 4.08.18 11.40
Жив-був цар, і мучили його все життя три питання: яка найголовніша пора, хто найголовніша людина, яка найголовніша справа?
Думав цар: «Знай я відповідь на три ці питання - весь світ підкорю, все, що не забажається, зроблю, і стане народ за великого мудреця мене почитати».
Незліченна безліч людей пройшло перед царем, вчених мужів, але ніхто на питання ці так і не відповів. Дійшли раз до царя чутки, що живе відлюдно в лісі старик якийсь і славиться він мудрістю. Наказав він осідлати коня і поскакав сам відлюдника розшукувати. Їде він хащами лісовими і бачить: стоїть лачужка, а біля неї дідок старий землю сапає. Ледве з ніг від утоми не валиться, але мотики не випускає. Зіскочив цар додолу, підійшов, поклонився старцеві.
- Приїхав я до тебе, щоб відповідь на три свої питання отримати. Яка найголовніша пора? Хто найголовніша людина? Яка найголовніша справа ?
Вислухав його старик, нічого не сказав у відповідь, знай собі землю копає.
- Ти, мабуть, стомився, дай допоможу тобі, - запропонував цар.
Взяв у старика мотику і почав працювати. Потім знову свої три питання повторив. І на цей раз він йому не відповів , лише сказав, щоб мотику повернув. Але цар його і слухати не хоче, мотики не дає, сам вирішив справу до кінця довести.
Раптом бачить: йде назустріч чоловік , обличчя все поранено, кров'ю залито. Зупинив його цар, добрим словом втішив, сходив до струмка, приніс води, обмив рани, перев'язав. Попросив поранений пити - цар його напоїв. Потім відвів в халупу, в ліжко уклав. Та й сам до сну збиратися став - вже вечір опустився.
Вранці знову до старика пішов. Дивиться - той насіння садить в грунт, що вчора розпушив .
- Мудрий чоловіче, - благає цар, - невже так і не відповіси на мої запитання?
- Годі тобі, - мовив той, - ти на них вже сам відповів.
- І гадки не маю, ніяких відповідей не чув, - здивувався цар.
- Ти, бачачи мою старість і неміч, зжалівся наді мною і взявся допомогати. Якщо не залишився ти вчора тут, вбили б тебе розбійники на дорозі, ті, що подорожуючу людину понівечили.
Цар від подиву слова вимовити не може, а старик далі мову веде:
- Найголовніша пора та, коли ти копав землю, допомагав мені. Найголовніша в ту пору людина - я, а твоя допомога - найголовніша справа. Прийшов поранений - і найголовнішим став він, і найголовнішою справою виявилася твоя допомога йому.
Мало-помалу став розуміти цар сенс слів старика .
- Пам'ятай же, - сказав старик на прощання, - найголовніша пора - сьогодні, найголовніша людина - той, хто поруч в цю пору. А найголовніша справа - вершити добро для того, хто поруч, тому що саме для цього ми і народжені.
Замовк старик, взявся насіння сіяти, а цар скочив на коня і в палац поскакав. На все життя напуття старика йому запам'яталося, і слава про великодушність і справедливість того царя рознеслася по всьому світу.
Переклала на українську мову 4.08.18 11.40
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію