ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Проза
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Громадяни України, незалежно від віросповідання і від того, якою мовою ви рзмовляєте, коли любите Україну по-справжньому, то почуйте мене – волонтера, якій пішов уже 70-рік. Мені не потрібен піар, бо ви розумієте, який у мене вік. Сьогодні моя найбільша потреба це достукатися до Ваших душ, сердець, щоб ті, хто нині, сам того не розуміючи, живе уже по програмі ретельно розробленій спецслужбами Росії, а у них у цьому досвід неабиякий, почули мене.
Четвертий день, як я повернулася з Мар’їнки, а місця собі не знаходжу після побаченого і почутого. Перед очима часто постає екран каналу «Новоросія», де кожнв 10хв. показують колону нашої бронетехники і за кадром диктор громовим голосом кометує, що уже чотири роки Україна убиває Донбас. Після цього зразу ж показують гнівне обличчя нашого президента, де Він мало не кричить: - Діти в школу не підуть, будуть сидіти у підвалах!!! І так кожні 10хв. Хоча наскільки мені пам’ятається, то повне речення несло у собі зовсім інший зміст і носило характер запитання. Отакі страшні підлі ворожі технології, які сіють страшну ворожнечу , розбрат і ненависть. Народ задурманений повністю, альтернативої інформації немає, тож вірить тому, що йому постійно впарюють з брехливих засобів інформації.
Світлини, які ви бачите для мене дуже знакові. Я ніколи не стріляла і не вмію цього робити, взяла зброю у молодого воїна, який декілька тижнів назад дивом уцілів під пострілом снайпера (шолом на голові розлетівся на шматки) яка ж вона важка ця зброя, а ще бронежелет і усе обмундирування і так з дня на день і з року в рік. Я стою на відносно «мирній» вулиці у Мар’їнці ,бо і там зовсім недавно були жертви, а на паралельній вулиці уже передова, а з виду і не скажеш, що війна, якби постійно не бабахкало так, що внутрішньо аж пересмикується усе всередині.
А ще одна світлина, зроблена мною на День Захисника у минулому році, коли проїжджали особливо небезпечну, прострільну зону, колись це був спальний район цього міста, нині усі будинки отакі розгромлені.
Дві інші світлини - це мій сад, виноград і город, які я в перериві між збором волонтерської допомоги і громадською роботою обробляю і я не хочу бачити тут те, що бачу там, то ж буду захищати свою землю, на якій живу до останку, скільки буду на ногах, скільки моїх сил вистачить бо іншого шляху у нас немає і Вам усім раджу те саме, поки ще у нас є можливість це робити. Не вірте тим, хто каже, що війну можна закінчити в один день, якщо захоче наш президент, прошу не вірте. Коли Ви цьому вірите і таке розповсюджуєте, а ще радите не пускати синів на війну, то божевільний гном , рука якого на ядерній кнопці, і якого уже боїться увесь світ, задоволено потирає руки, що його звірячі технології так гарно спрацьовують.
Час тривожний і на мить не забуваймо, якою ціною утримується ця ворожа навала, не забуваймо про тих хто щодня у такій небезпеці, не рахуймо їхню заробітну плату , а вклонімося їм низько , низько за наш відносний спокій і допомагаймо, як можемо, підтримуймо наших захисників. Для мене Вони усі Герої. Купуючи овочі на передову на одному з тепличних підприєств я на тому тижні почула цікаве запитання: - Як ти влаштувалася на цю роботу? Запитала хороша людина і я відповіла,що і її можу влаштувати, коли Вона дуже захоче, а потім пояснила як усе починалося і що це за покликом душі , після чого Вона запропонувала ще звертатися і пообіцяла що буде допомагати.
Особливо хочу звернутися до усіх волонтерів, яких так було багато у 2014-15рр і розпіарених, і нагроджених не раз –де ж ви тепер??? Хіба у нас війна закінчилася??? Дороги війни порожні, а тих, хто і досі туди їздить залишилась жменька, а воїни, наші славні захисники чекають.
Я знову збираю поїздку, бо сумління не дозволяє бути байдужим спостерігачем, коли на мою землю прийшла велика біда. Ми не годуємо Армію, бо це нам не під силу, але наша допомога дає велику моральну підтримку воїнам, покращує настрій, а знащить підвищує бойову готовність захищати нас. То ж долучайтеся, до кого достукалася і прошу Вас, друзі, допомогти максимальним репостом. Звіт за усі надходження і витрати гарантую кожному, хто долучиться до цієї поїздки.
№ картки Приватбанку 4149 4978 6228 4454 Таршин Надія Павлівна.
27.05.2018р Надія Таршин
Четвертий день, як я повернулася з Мар’їнки, а місця собі не знаходжу після побаченого і почутого. Перед очима часто постає екран каналу «Новоросія», де кожнв 10хв. показують колону нашої бронетехники і за кадром диктор громовим голосом кометує, що уже чотири роки Україна убиває Донбас. Після цього зразу ж показують гнівне обличчя нашого президента, де Він мало не кричить: - Діти в школу не підуть, будуть сидіти у підвалах!!! І так кожні 10хв. Хоча наскільки мені пам’ятається, то повне речення несло у собі зовсім інший зміст і носило характер запитання. Отакі страшні підлі ворожі технології, які сіють страшну ворожнечу , розбрат і ненависть. Народ задурманений повністю, альтернативої інформації немає, тож вірить тому, що йому постійно впарюють з брехливих засобів інформації.
Світлини, які ви бачите для мене дуже знакові. Я ніколи не стріляла і не вмію цього робити, взяла зброю у молодого воїна, який декілька тижнів назад дивом уцілів під пострілом снайпера (шолом на голові розлетівся на шматки) яка ж вона важка ця зброя, а ще бронежелет і усе обмундирування і так з дня на день і з року в рік. Я стою на відносно «мирній» вулиці у Мар’їнці ,бо і там зовсім недавно були жертви, а на паралельній вулиці уже передова, а з виду і не скажеш, що війна, якби постійно не бабахкало так, що внутрішньо аж пересмикується усе всередині.
А ще одна світлина, зроблена мною на День Захисника у минулому році, коли проїжджали особливо небезпечну, прострільну зону, колись це був спальний район цього міста, нині усі будинки отакі розгромлені.
Дві інші світлини - це мій сад, виноград і город, які я в перериві між збором волонтерської допомоги і громадською роботою обробляю і я не хочу бачити тут те, що бачу там, то ж буду захищати свою землю, на якій живу до останку, скільки буду на ногах, скільки моїх сил вистачить бо іншого шляху у нас немає і Вам усім раджу те саме, поки ще у нас є можливість це робити. Не вірте тим, хто каже, що війну можна закінчити в один день, якщо захоче наш президент, прошу не вірте. Коли Ви цьому вірите і таке розповсюджуєте, а ще радите не пускати синів на війну, то божевільний гном , рука якого на ядерній кнопці, і якого уже боїться увесь світ, задоволено потирає руки, що його звірячі технології так гарно спрацьовують.
Час тривожний і на мить не забуваймо, якою ціною утримується ця ворожа навала, не забуваймо про тих хто щодня у такій небезпеці, не рахуймо їхню заробітну плату , а вклонімося їм низько , низько за наш відносний спокій і допомагаймо, як можемо, підтримуймо наших захисників. Для мене Вони усі Герої. Купуючи овочі на передову на одному з тепличних підприєств я на тому тижні почула цікаве запитання: - Як ти влаштувалася на цю роботу? Запитала хороша людина і я відповіла,що і її можу влаштувати, коли Вона дуже захоче, а потім пояснила як усе починалося і що це за покликом душі , після чого Вона запропонувала ще звертатися і пообіцяла що буде допомагати.
Особливо хочу звернутися до усіх волонтерів, яких так було багато у 2014-15рр і розпіарених, і нагроджених не раз –де ж ви тепер??? Хіба у нас війна закінчилася??? Дороги війни порожні, а тих, хто і досі туди їздить залишилась жменька, а воїни, наші славні захисники чекають.
Я знову збираю поїздку, бо сумління не дозволяє бути байдужим спостерігачем, коли на мою землю прийшла велика біда. Ми не годуємо Армію, бо це нам не під силу, але наша допомога дає велику моральну підтримку воїнам, покращує настрій, а знащить підвищує бойову готовність захищати нас. То ж долучайтеся, до кого достукалася і прошу Вас, друзі, допомогти максимальним репостом. Звіт за усі надходження і витрати гарантую кожному, хто долучиться до цієї поїздки.
№ картки Приватбанку 4149 4978 6228 4454 Таршин Надія Павлівна.
27.05.2018р Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію