ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Іншомовна поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Іншомовна поезія):
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
2021.10.08
2021.08.08
2021.07.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Іншомовна поезія
Станіслав Єжи Лєц "Думки непричесані"
Протягом усього життя не вдалось йому стояти під ганебним стовпом громадської думки.
В домі повішеного не говорять про вірьовку. А в домі ката?
Боги лишають по собі гідність і вірних.
Рак червоніє по смерті. Яка ж гідна прикладу делікатність у жертви.
Сам бачив раз диво. Було це, як обійшлося без див.
Помилка стає помилкою, коли народжується як правда.
Чи можна за плоскостопності носити шпори? Можна. Але не слід дзвонити ними.
Пам’ятайте, якщо чорт хоче вдарити когось, то ніколи не зробить це своїм кінським копитом, а тільки людською ногою.
Руйнуючи пам’ятники, лишайте цоколі. Завжди знадобляться.
Снилось страхіття. Приріст бюрократів у країні, де щойно ліквідовано неписьменність.
Воскреснути можуть тільки трупи.Живим важко.
На жодному годиннику не знайдеш стрілки до життя.
Усе в руках людини. Для цього треба їх часто мити.
Факт завжди буде голий, хай і зодягнеться за останньою модою.
Дурість – мати злочину. Але батьки – часто геніальні.
Снилась дійсність. З якою ж полегкістю проснувся.
Волію напис «Вхід заборонено» аніж «Нема виходу».
«Відчуваю, що ростуть у мене крила!»- сказала миша. «І що ж з цього, пане кажане?»
Будьте уважні, сатирики! І в кривому дзеркалі гієни гострять свої зуби.
Якби смерть можна було одіспати.
Коли міт зіткнеться з мітом – це буде справжнє зіткнення.
До глибокої думки треба видертись.
А, може, Бог обрав мене атеїстом?
Якщо без хребта, не вилазь зі шкіри.
Навіть на троні протирають штани.
Дай корові хоч какао, не видоїш шоколаду.
Вікно у світ можна затулити газетою.
Часами болото робить враження глибочіні.
Волю не можгна удавати.
Думки скачуть, як блохи, з людини на людину. Але не всіх гризуть.
Знаю, відкіль легенда про багатство юдеїв. Вони за все платять.
«Настрахаю його тільки пальцем»,- сказав, поклавши його на спусковий крючок.
Коням і закоханим інакше пахне сіно.
По-різному можна ділити людей. Це відомо. Можна на людей і нелюдів. «А я ділю їх на голови й тулуби»,- сказав здивований кат.
Дивна людина. Інколи, страждаючи як приречений на згин, у каменоломні набачить якийсь блок із граніту на власний пам’ятник.
Якби можна було доїти ще й офірного цапа.
Навіть у мовчанці були в нього граматичні помилки.
Не говори про людину погано. Вона підслухує в тобі.
Чи з ока Провидіння стікала коли-небудь сльоза?
Прекрасна брехня? Увага! Це вже творчість.
Хто б одружився на волі, щоб була вона плідною?
Нелегко жити по смерті. Інколи на це треба витратити ціле життя.
Не відчиняй двері тим, хто відчиняє їх і без твого дозволу.
Не сходьмо з глузду, не заплативши попередньо.
Не переповідайте свої сни. А що як до влади прийдуть фрейдисти?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц "Думки непричесані"
Протягом усього життя не вдалось йому стояти під ганебним стовпом громадської думки.
В домі повішеного не говорять про вірьовку. А в домі ката?
Боги лишають по собі гідність і вірних.
Рак червоніє по смерті. Яка ж гідна прикладу делікатність у жертви.
Сам бачив раз диво. Було це, як обійшлося без див.
Помилка стає помилкою, коли народжується як правда.
Чи можна за плоскостопності носити шпори? Можна. Але не слід дзвонити ними.
Пам’ятайте, якщо чорт хоче вдарити когось, то ніколи не зробить це своїм кінським копитом, а тільки людською ногою.
Руйнуючи пам’ятники, лишайте цоколі. Завжди знадобляться.
Снилось страхіття. Приріст бюрократів у країні, де щойно ліквідовано неписьменність.
Воскреснути можуть тільки трупи.Живим важко.
На жодному годиннику не знайдеш стрілки до життя.
Усе в руках людини. Для цього треба їх часто мити.
Факт завжди буде голий, хай і зодягнеться за останньою модою.
Дурість – мати злочину. Але батьки – часто геніальні.
Снилась дійсність. З якою ж полегкістю проснувся.
Волію напис «Вхід заборонено» аніж «Нема виходу».
«Відчуваю, що ростуть у мене крила!»- сказала миша. «І що ж з цього, пане кажане?»
Будьте уважні, сатирики! І в кривому дзеркалі гієни гострять свої зуби.
Якби смерть можна було одіспати.
Коли міт зіткнеться з мітом – це буде справжнє зіткнення.
До глибокої думки треба видертись.
А, може, Бог обрав мене атеїстом?
Якщо без хребта, не вилазь зі шкіри.
Навіть на троні протирають штани.
Дай корові хоч какао, не видоїш шоколаду.
Вікно у світ можна затулити газетою.
Часами болото робить враження глибочіні.
Волю не можгна удавати.
Думки скачуть, як блохи, з людини на людину. Але не всіх гризуть.
Знаю, відкіль легенда про багатство юдеїв. Вони за все платять.
«Настрахаю його тільки пальцем»,- сказав, поклавши його на спусковий крючок.
Коням і закоханим інакше пахне сіно.
По-різному можна ділити людей. Це відомо. Можна на людей і нелюдів. «А я ділю їх на голови й тулуби»,- сказав здивований кат.
Дивна людина. Інколи, страждаючи як приречений на згин, у каменоломні набачить якийсь блок із граніту на власний пам’ятник.
Якби можна було доїти ще й офірного цапа.
Навіть у мовчанці були в нього граматичні помилки.
Не говори про людину погано. Вона підслухує в тобі.
Чи з ока Провидіння стікала коли-небудь сльоза?
Прекрасна брехня? Увага! Це вже творчість.
Хто б одружився на волі, щоб була вона плідною?
Нелегко жити по смерті. Інколи на це треба витратити ціле життя.
Не відчиняй двері тим, хто відчиняє їх і без твого дозволу.
Не сходьмо з глузду, не заплативши попередньо.
Не переповідайте свої сни. А що як до влади прийдуть фрейдисти?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію