ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Геннадій Бакаєв (1950) / Проза

 Мар'яна.
В місто мого дитинства я приїхав в липні місяці і зняв кімнату в невеликому приватному будинку на вулиці Толбухіна: у Ніни Петрівни, літньої жінки вельми округлих форм. Ніна Петрівна наразі жила зі своєю онукою Мар’яною, яку відправила мама зі Львова до бабці в Одесу. Мар’яні щойно виповнилося чотирнадцять років втім вона вже мала усі ознаки гормональних змін, які перетворюють дівчинку в юну панянку. Будучи людиною комунікабельною, я відразу заприятелював з господарями і вже наступного вечора дівчинка зайшла до мене в кімнату і невимушено та простодушно запропонувала:
- Відніміть в мене м’ячик. – І вона почала ним поводитися, як це роблять баскетболісти.
Я намагався відняти м’яча, але вона щоразу чітко поверталася до мене задом і притискалася до мене так, що мій пах опинявся між її сідниць. Я подумав, що це просто збіг через те, що дівчинка сантиметрів на п’ятнадцять нижча за мене, і я старався уникати дотиків. Але вона постійно опинялася в цій позиції і робила такі рухи, ніби намацувала моє господарство своїми сідницями. Я був спантеличений, перервав гру під приводом, що втомився і сів на диван перед увімкнутим телевізором. Вона сіла поруч, розкинувши руки в сторони, і одна її рука, ніби випадково, тильною стороною опинилася на моїх шортах просто на рівні мого члена. Я зробив вигляд, що не надаю цьому значення і дивлюся телевізор, але вся моя увага сконцентрувалася на тому, як кисть її руки ледь помітними рухами, намацувала те, що вочевидь було їй цікавим і потребувало бути зрозумілим.
-Чай будеш? – Зробив я дипломатичний хід.
Ми пили чай в моїй кімнаті, я почав розпитувати про стан її сім’ї, про школу, інтереси.
- Як мені з тобою розмовляти: як з дитиною, чи як з дорослою? - Спитався я.
- Як з дорослою,- впевнено відповіла вона.
- В тебе є хлопець?
- Ні. Подружки мають, а я ні.
- А був, може?
- Ні.
- Втім ти би хотіла?
- Так.
- Все в тебе обов’язково буде. Поспішати не вартує. Воно тільки здається, що це найважливіше. Насправді головне, - це гармонія в житті і щоб все відбувалося вчасно і відповідало саме твоєму світоглядові, і саме твоїм власним цінностям. У твоєму віці не варто мати за самоціль відносини з протилежною статтю. Ви прагнете бути як всі. Але можна опинитися в такому середовищі, де «бути таким, як усі», буде означати куріння, пиятику, наркоманію. – І тут я помітив, що моя співрозмовниця засумувала. - Тепер давай до себе. Час спати.
- Можна я завтра з вами на пляж?- спитала вона.
- Добре, але спитайся в бабці.

Коли ми зайняли місце на пляжі, я її запитав:
- Ти добре плаваєш?
- Так.
- Тож пішли?
І ми побігли до води.
Ми поплили в бік буйків. Мене охопило відчуття якоїсь небезпеки для неї і я плив за нею, готовий у будь яку мить рятувати її. Потім вона зависла на буйку, а я на сусідньому. Вона сміялася і бовтала ногами і я відчував, що починаю прив’язуватися до цієї дитини. Коли ми поплили назад до берега, вона наблизилася до мене, охопила руками мою шию, а ногами мої стегна і я знову відчув її сідниці на корені мого члена. Я ще не відчував дно і був змушений робити активні рухи аби втриматися з нею на поверхні води. Вона теж робила рухи і я все сильніше відчував самі найінтимніші частини її тіла.
- Добре плаваєш, - сказав я.
- Угу,- підтвердила вона.- І продовжувала робити рухи. Я дивився на її мокре обличчя і бачив, що вона явно отримує задоволення, яке починало наповзати і на мене.
Я обережно поцілував її гірко солені губи і вона відповідала мені тим же.
- За нами можуть спостерігати, сказав я.
Ми розділилися і на беріг вийшли окремо. Мені, старому, було ніяково. Я нишком поглядав довкола,- відсутність реакції людей мене дещо заспокоїла.
Я викручував мокрі плавки в пляжній переодягальні. Коли я нахилився і злегка присів щоб їх надіти, то помітив у відкритому просторі знизу, що за мною з цікавістю спостерігає Мар’яна, яка лежала на пісочку буквально в якомусь метрі від мене. Вона могла реально бачити мене до поясу. Я вийшов, не беручи це до уваги, що поробиш: у підлітковому віці діти мають підвищену цікавість до протилежної статі. Я ліг, підставив сонячним променям свій живіт, заплющив очі і мій мозок почав прокручувати спогади сивої давнини під заспокійливий шелест хвиль, які ритмічно напливали на пляжну смугу і, прошепотів щось таємниче, поверталися назад до морських таїнств.
Мені було ледь чотирнадцять, а їй тринадцять років. Її звали Іринкою і вона жила над нашою квартирою двоповерхового будинку з бабцею Сонею. Бабця здавала кімнату двом студенткам медичного університету. Одного разу Іринка була сама вдома і покликала мене до себе.
- Дивись, що тут! Мені це забороняють дивитися… - Промовила пошепки і показала мені підручник з акушерства і гінекології.
Ми залізли з нею під ліжко і розглядали малюнки. Я вже багато чого знав, але жіночі органи у розгорнутому вигляді не бачив. Бачив тільки голих жінок у бані, куди мене мати, дев’ятирічного хлопця, надумала якось взяти. Ця подія відбилася в пам’яті най неприємнішими асоціаціями: звислими цицками і животами з розтяжками, волохатими лобками і стегнами, понівеченими целлюлітом та варикозним розширенням вен. Але в спогадах лишалося і те, як колись ми з Іринкою і ще декількома дівчатками і хлопцями з нашого та сусіднього подвір’я купалися на голяка у морі, ховаючись від людей серед нагромаджень ракушняку. Сонце вже підпалило море, кинуло до нас вогняну доріжку, яка весело і сліпуче мерехтіла, і нам здавалося, що у цілому світі немає більшого щастя і краси. Ми були рівні і не переймалися ніякими статевими питаннями. Напевно саме спогади цнотливого голопузого дитинства і освітлювали мою пам’ять скрізь, де б тільки не кидала мене потім доля. Мені подумалося, що сучасні діти стали іншими: тепер в чотирнадцять років вони знаходяться на рівні шістнадцятирічних підлітків шістдесятих років двадцятого сторіччя.
Я злегка розплющив очі під відчуттям, що хтось роздивляється мною і побачив Мар’яну, яка сиділа навколішки біля мене і готувалася насипати на мій живіт пісок. Я знову заплющив очі і відчув, як повільно повзе тепла тоненька цівка піску від мого пупка нижче і, зупинившись на моїх плавках, перетворилася в теплий компрес на корені мого члена.
- Тобі подобається?-Спитав її.
- Так, - відповіла вона, не припиняючи сипати на мій кінець теплий пісок з-поміж своїх долонь.
- Отож Ви жили колись в Одесі? - Спитала вона.
- Це було в далекому дитинстві. Тепер все змінилося. Нема вже ані того будинку, ані подвір’я де я жив колись. Мої однолітки та друзі роз’їхалися світом. Лишилася тільки пам’ять.
- А де ви любили бавитися, загоряти?
- Було таке містечко серед ракушняку. Тепер там платні пляжі, готелі….
- Я хочу подивитися. – Вона дивилася на мене невинним поглядом,- ну, будь ласочка.
- Добре,- сказав я і подумав: «кого, або ЩО вона бачить в моїй особі?»
Бабці Ніни вдома не було. Мар’яна їй зателефонувала на мобілку і звітувалася, що вже вдома і все добре. Ніна Петрівна сказала, що буде пізно ввечері і наказала онучці бути чемною, а поїсти взяти з холодильника. Ніна Петрівна мала право на особисте життя, наскільки це дозволяло її здоров’я...
Я мав що до поїсти і запросив дівчинку скласти мені компанію. З того, що я запропонував, вона погодилася тільки на канапки з маслом і твердим сиром. Ми повечеряли, вона пила компот , а я, як зазвичай, пив чай.
- Я,- відпочивати. І ти лягай спати, або дивись телевізор. – І я пішов в свою кімнату. Сів на диван, взяв планшет і став продивлятися пошту.
Двері в кімнату тихо прочинилися і з шпарини виглянув злегка кирпатий носик і заблищало чорне оченятко.
Я міг спитати: «чого тобі?» , міг сказати: «а ну спати», міг відігнати, але не зміг. Я спитався:
- Тобі сумно?
- Так,-відповіла вона.
- Хочеш поговорити зі мною?
- Так.- Вона увійшла в кімнату і причинила за собою двері, сіла поруч і її рука знову опинилася на тому самому місці і робила ті ж самі рухи.
- Розкажи мені, про що ти думаєш, - сказав я і продовжував дивитися в планшет.
- Я хочу мати хлопця, - сказала вона.
Я обняв її, вона притулилася до мене:
-Ти хочеш поговорити про секс?
-Нам в школі на біології розповідали, як відбувається запліднення.
-А ти знаєш, як виглядає в хлопців пісюн і як він себе поводить?
-Ні.
-Ти хочеш побачити і помацати його?
-Так.
-Ти хочеш, щоб я тобі показав?
-Так.
-Але це має бути нашою таємницею, бо ж ти неповнолітня. В тебе вже менструація буває?
-Ні.
-А ти знаєш , що це?
-Так.
Я усвідомив, що шкільна програма надає дітям таке сексуальне виховання, щоб спровокувати їх цікавість до суті речей. Частка інформації завжди пробуджує зацікавленість до замовчуваних деталей, до тих самих деталей, в яких ховається Диявол.
Я ніжно притулив її до себе і тихо сказав:
-Дістань його.
-Я боюсь.
Тоді я спустив мої шорти і плавки.
-Тепер ти можеш доторкнутися до нього.
Вона взяла його в долоню і почала його мацати і стискати. Я доторкнувся до її руки і оголилася головка члена.
- Ой, що це?
- Це головка.
Потім вона обережно помацала яєчка. Я спостерігав за виразом її обличчя. Вона була під враженням і не більше того.
- Мені подружка казала, що хлопцям буває добре. Як це?
- Продовжуй робити такі рухи,- і я показав їй, які саме.
Вона робила мені мастурбацію задля розуміння того, про що не розповіли їй ані в школі, ані вдома і вона побачила, як оте «добре» відбувається. Це вже був її досвід, а не зі слів подружки.
Потім ми продовжували розмову. Я розповідав їй про те, чому їй ще рано мати натуральний статевий акт: що ще не повністю сформовані її статеві органи і це може спричинити їй біль і назавжди залишитися психологічною травмою, може обернутися захворюваннями, а до лікаря вона без мами не попаде, це вже травма для батьків. Крім того якщо дізнаються в школі, то може створитися нетерпиме відношення до неї з боку школярів, які почнуть її попросту переслідувати і навіть ґвалтувати.
Ставало пізно, ось-ось прийде бабця Ніна і я уговорив Мар’яну піти спати.
Я довго не міг заснути, в голові миготіли уривки думок: «Таке зі мною сталося вперше у житті. Чи я правильно вчиняю? Чи не підпаду під статтю 156 кк про розбещення неповнолітньої. Мною керує відчуття допомогти дитині розібратися в собі самій. Я не відчуваю до неї статевого потягу, але чи маю я право на таке «виховання». А може щось відчуваю? Якась тендітна ніжність і бажання пригорнути і захистити. Ні, напевно я схожу з розуму.»
Вранці я возився із своєю машиною. Мар’яна вибігла на подвір’я в піднесеному настрої. Вочевидь вона з нетерпінням чекала, коли я виконаю мою обіцянку щодо екскурсії місцями моєї «бойової слави».
Я возив її вулицями Одеси, щось розповідав, щось показував. Знайшов те саме місце серед ракушняку, де ми малюками любили купатися в морі. Тепер усе це було чиєюсь приватною власністю і часткою території платного пляжу з прилеглою територією готелю.
- Купіть мені морозиво,- попросила Мар’яна.
Я купив і ще взяв їй кока колу. Вона була задоволена і поводилася, як звичайна маленька дівчинка.
За цей час їй декілька разів телефонувала мама зі Львова і бабця Ніна. І ту і другу задовольняло, що дівчинка знаходиться в компанії надійної старшої людини, за віком як її бабця.
Ввечері Мар’яна весело розповідала бабці про поїздку Одесою.
Вночі я погано спав. Снилися вагітні діти і всякі нісенітниці. Я прокинувся і не міг заснути. Коли ж з вікна просто в очі мені засвітив повний місяць, я помалу погрузився в якусь дрімоту. Думки розбилися на фрагменти і незв'язно проносилися в голові, ніби мишачі хвостики, які неможливо привести до порядку свідомістю. Раптом я відчув, що лежу на жіночому тілі, явно відчував її груди, живіт, лобок, стегна і чув її дихання. Ззаду над моєю головою почали з’являтися якісь спотворені химерні істоти. Вони про щось розмовляли, але я їх не чув, втім розумів, що їхня увага прикута до мене і вони роздивляються мною чорними порожніми очницями. Мені стало моторошно, я кричав, але мій крик був беззвучним, як у вакуумі. І тут попереду всіх на мене висунувся сірий людський череп і такої чорноти, яка була в його очницях я не бачив за все моє життя. Попри паралізуючий жах, я зібрав усі свої сили і намагався відсторонити його від себе, але раптом моя рука опинилася в його щелепі, він стиснув зуби і я прокинувся. Місячне світло вже перенесло проекцію вікна метра на два в сторону від мене. Скільки ж часу тривало це марево?
Я знову заснув і прокинувся від стуку дощу у вікно кімнати. Було вже майже одинадцята година ранку. Боліла голова, відчувалася якась хандра і я вирішив не виходити з дому. Я пив на кухні каву і мені здалося, що я сам у будинку. Пережите мною нічне марево не виходило з голови хоча я ніколи не був забобонним. Я відчував якійсь страх. Щось непокоїло мене.
В моїй кімнаті я взявся за планшет і почав переглядати всяку всячину в інтернеті. Раптом увійшла Мар’яна і сіла поруч. Вона вже поводилася інакше. Заглядала в планшет. Потім сказала:
- Бабця Ніна поїхала на ринок.
- А ти не ідеш погуляти?- спитав її я.
- А я щойно з вулиці: ось мокра уся. Теплий був дощ. Вже скінчився.
Я поглянув на неї: і дійсно її сорочка і шорти були мокрі.
- Переодягнись, бо застудишся,- сказав я.
Вона вийшла і повернулася в коротенькому халатику.
- А на цьому планшеті можна подивитися порно?- вбила вона мене питанням.
- Хіба це цікаво? – я намагався бути спокійним і врівноваженим: адже дівчинка мені довіряється.
- Так.
- Розумієш, там постанова, актори, спец ефекти, які роблять картинку, яка відірвана від реальності і своєю вульгарністю збуджує в людини самі, що ні є ниці інстинкти. Людина звикає збуджуватися від картинки, а потім у реальному житті перестає отримувати повноцінні почуття. Це своєрідний наркотик, але психотропного ґатунку.
- Ну будь ласочка, хоча б трішки.
Я не міг їй відмовити повністю, оскільки дітям треба пояснювати чому погано, а не просто забороняти.
- Добре, хіба пару картинок.
Я зайшов на сайт, мигцем показав картинки і вимкнув планшет. Бачиш- це просто вульгарність.
Вона не заперечувала, замислилася і сказала:
- Я бачила, як одна дівчинка без верхнього одягу просто тупо терлася зверху на хлопці .
Мені хочеться попробувати як то.
«Вона хоче експериментувати,-думалось мені,- це ж природне бажання підлітків. Якщо я відмовлюся, то невідомо в чиї руки вона попаде»
Я ліг на диван. Вона опинилася зверху і я відчув її лобок на моєму. Потім вона почала робити рухи, які робляться під час справжнього статевого акту. Личко її почало червоніти і я спитався:
- Тобі приємно?
- Так, трохи.
- Тоді давай знімемо трусики.
Ми розділися зовсім, вона притиснулася до мене своїми пружними, як тенісні м’ячики грудьми з дещо шорсткими сосочками і я відчув на моєму члені її ніжні вологі малі статеві губи і свою ерекцію. Вона терлася на моєму, вже твердому члені і я бачив, що вона впадає в екстаз, як справжня жінка. Раптом вона сіла, я взяв в долоні її груди, вона злегка підвелася, взяла мій член рукою і вставила собі у піхву.
Далі був шалений секс, якого я не пам’ятаю за усе життя: я ніколи не торкався такого пружного гладкого і водночас ніжного тіла. Але головне- вона не була незайманою.
Після того всього, я спитався її:
- Так хто ж в тебе був першим, ти ж вже не дівчина ?
- Я дівчина і не мала нікого,- твердила вона.
Я більше не торкався цього питання. А вона сказала:
- Я хочу морозиво.
Я дав їй сто гривень, бо не мав дрібніших, і сказав принести решту. Вона повернулась сумна:
- Купила морозиво? – спитав її.
- Так, але я загубила решту,-і на її очах заблистіли сльози.
- Тільки не плач, -якомога ласкавіше заспокоював її я, а сам думав лише про те, що якщо Ніна Петрівна побачить заплакану онуку, то може подумати, що я скривдив дівчинку. – Є мудрість: знайшов не тіш ся, а загубив – не плач.
Я обняв її і поцілував.
Але наступні її слова мене насторожили:
- Ой, що буде, коли бабця довідається, чим ми тут займаємося»!
Мені згадався нічний жах. Скидалося на можливу «підставу».
- Я надіюся, що все залишиться між нами,- сказав я, а сам вже вирішив , що треба негайно повертатися до Києва.
Коли Ніна Петрівна повернулася, я сказав, що мені подзвонили і я мушу негайно їхати додому, а залишок проплаченої суми за кімнату я лишаю на її користь.






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-04-27 03:35:24
Переглядів сторінки твору 1152
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.825
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Еротична проза
Автор востаннє на сайті 2017.05.05 21:57
Автор у цю хвилину відсутній