ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам брать копірку
Й по межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Пугачук (1967) / Проза

 Ти не побачиш мене іншою
– Я приїхала. Прийдеш?
– Через годину. На годину. Знаєш, чим будемо займатися?
– Так. Ти розкажеш мені про мене.
– Чекай біля входу в парк.
Ти такий і не такий, яким я собі уявляла. Не такий за зовнішністю, за манерою рухатися, за тембром голосу. Такий - в основі. Звикати не потрібно, за час віртуального спілкування пізнала тебе. Почула і прийняла з перших слів. І зараз ти підходиш, вітаєшся так, наче це було вже сотні разів.
– Хочу побачити себе твоїми очима. Пофотографуєш?
Даю тобі свій фотоапарат, відходжу трохи. Дивлюсь на твої руки. На пальці. Довгі. Подобається, як вони рухаються. У цих рухах весь ти – впевнений, спокійний, чіткий, чіпкий. Мені не вистачає сигарети в твоїх зубах. Саме в зубах, збоку. Губи так окреслюються по-іншому і тоді можна не звертати на них увагу. Сигарети нема. Тому я дивлюся на твої губи. Знаю, якими вони можуть бути. Боюсь їх? Боюсь тебе? Ні. Чому тоді тримаюсь на відстані?
– Не хочеш пройтись по траві босоніж?
Ти таки запалюєш сигарету. Продовжуєш натискати кнопку фотокамери. А я насолоджуюсь м’якою свіжістю під ногами. Вкотре в мені просинається дитина, і я починаю переступати дрібно-дрібно, потім пробую стояти на одній нозі, потім руки розводжу в сторони і трохи назад, по-дурному виглядаю зі сторони, мабуть, але мені байдуже. Я забуваю про оточення, я в собі зараз. Не знаю, що робиш ти в цю мить. Забула про тебе.
Повертаюсь.
– Хочеш подивитись знімки? – Протягуєш камеру.
– Ні. Потім. Без тебе.
Хтось зателефонував тобі. Розмовляєш. А я знову роздивляюсь тебе. Дивне поєднання. Іноді крізь відстороненість на обличчя проступає тінь ніжності, навіть якоїсь дитячості. Щось таке, що хочеться підійти близько і доторкнутись. Дуже хочеться. Але підійти неможливо. Сила, котра в тобі є, створює потужне поле. Воно не відштовхує. Воно просто не пускає.
– Я мушу йти.
– Так.
– Бувай, мала.
Ти йдеш.
– Гукай при потребі. – Напівобертом.
Усміхаюсь. Потребо моя, ти є в мені і так. Ти знаєш це.
Йду до готелю. Дивитись, якою ти мене побачив.
26.01.2017




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-26 14:47:31
Переглядів сторінки твору 2349
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.941 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.875 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
Автор востаннє на сайті 2021.05.10 03:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2017-01-26 19:39:32 ]
Сподобалось.

П.С.
за зовнішністю, зао манерою рухатися, за тембром голосу


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-01-26 19:44:08 ]
Дякую, Світлано!
Виправила.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2017-01-26 20:22:41 ]
...так-так!я пам'ятаю ще той час, коли жінку на вулиці, котра іде тримаючись за вухо і голосно говорячи... сама до себе... сприймали б, однозначно, за божевільну...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-01-26 20:47:20 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2017-01-26 21:51:29 ]
Ларисо, так невимушено ніби зустрілися старі друзі.
Не потрібно розмов, лише погляд і відчуття спокою. Гарна розповідь!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-01-27 22:42:26 ]
Так, Таню, коли люди відчувають одне одного, то й слова не потрібні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2017-01-27 09:03:09 ]
Віртуальне споглядання часом оманливе:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2017-01-27 14:21:02 ]
Саме так!.. Мабуть «захворіла» ЛГ… І «різочки» тут певно вже не допоможуть. Се ж треба: копиця невивершена, живність – ненагодована, надцять соток неполених, а ЛГ знялася, яко перепілка і полетіла у «сторозтерзане» місто…
Чомусь описана мізансцена у цьому щоденнику нагадала грузинський давній фільм «27 вкрадених поцілунків» . Я тут публікував якось рецензію на сей фільм. Там у стрічці є кіногерой, що розтоплюється і переходить в аморфний стан. Тобто присутні деякі ознаки «пасивної форми симбіотичної єдності»… Шукати чи ні порятунок від себе і своїх почуттів – хай вирішує сама ЛГ і чи допоможуть у цьому оті світлини – це вже видається риторичним…
P.S. Сприйміть, Ларисо, з почуттям гумору, будь ласка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-01-27 22:50:29 ]
Не копицями одними жива людина)))
Рецензію прочитала, смаковита, ще повернусь до неї.
Заради того, щоб побачити Вас, Василечку, біля своїх творів, я ту ЛГ і різочками припечу і вилікую у майбутніх творах)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-01-28 14:26:49 ]
Вдячно обіймаю за точність розуміння в останньому коментарі)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-01-27 22:42:54 ]
угу))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2017-01-28 13:03:27 ]
Дякую, Ларисо!
Одержимість ЛГ і водночас якась ненав’язливість почуття зо вкрапленням цнотливих бажань – вражає. Хай у ЛГ і, звісно, у автора все буде якнайкраще.
Ну а сублімація енергії у творчість – се ж дуже добре! Хай щастить!