ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Овчаренко (1984) / Проза / З розділу Поезії

 ***
Тихо...
Стікає по стінах молочна нудьга.
Попелом струшуєш спогади,
Тліючі мрії.

Тихо
Тримається світ у пошерхлих руках,
В’ється до стелі ядучим
Тютюновим димом.

Тихо,
Ледь чутний у грудях тужливий мотив
Джазовим смутком в мінорі
Вистукує серце.

Тихо.
Багато дарунків від долі хотів.
Іскрами спогадів пристрасних
Пам’ять озветься.

Тихо
Сидиш, роздивляєшся тіні в кутках.
Вечір сумний заповза крізь вікно
Слимаком.
Долю чиюсь ти ще вчора тримав у руках.

Надто вже тихо...
Це сон
Чи самотність така?..

08.03.07




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-05-18 15:50:52
Переглядів сторінки твору 1126
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.675 / 5.34)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.641 / 5.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.696
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.08.29 02:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-18 15:51:43 ]
Юрій Лазірко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-08 18:41:15]
Класно... що тихо.
Люблю тишу. У мене теж недавно з`явився віршик, де тиша присутня - якось при нагоді виставлю...
***
"В’ється до стелі ядучим" - мені видається, що "трійливим" було би більш по-нашому.
***
"Па’мять озветься." - йой кого мньом???

Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-08 19:15:55]
:))) Вже пом’яли й попрасували :)))
А такого слова "трійливий" я ще не чула...
Опція чеканута й не раз, а не діє - глючить.

Юрій Лазірко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-08 19:23:57]
Яд - це русизм.
По-нашому - трута, трутка, трутина, трутизна, отрута. А значить трійливий дим, або отруйний. :-)
Це серйозно, коли глючить...
Це мабуть мої білі тіні гет перебрали вхід опції - тра постукати, мо` вискоче шо??? :-))))

Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-08 19:55:51]
Щойно перевірила у словнику:
ядучий -а, -е.
1) Який спричиняє сильне подразнення (у 2 ) ; їдкий. || рідко . Те саме, що отруйний 1). || Сильний, різкий, холодний. || Спричинений чимсь їдким. || З несвіжим, затхлим, важким для дихання повітрям. || Нестерпний, пекучий (про почуття). || Який сильно і неприємно діє на орган зору (про колір).
2) Уїдливий, дошкульний (про слова, вислови і т. ін.).
Так що не сумнівайтеся у можливостях мови :)
а ви, мабіть, справді узурпатор :)) Цікаво, чи хтось ще пробував опублікувати після Вас, крім мене.

Юрій Лазірко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-08 20:09:14]
Пробували - ніц з того... :-))))
Це магічна сила білих тіней не впускає на правий бік... Boooo!
Magically Spooky! ;-P

Тарас Кремінь (М.К./М.К.) [ 2007-03-08 21:04:24]
Дуже добре!

Тарас Кремінь (М.К./М.К.) [ 2007-03-08 21:05:06]
І що найголовніще - сильно!

Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-08 21:55:54]
Дякую, Тарасе! Шаную думку М.К./М.К. :))

Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 20:13:06]
Гарно, Юльцю! Вірш мені сподобався добре переданими напівтонами тиші і думок. Чого лише варте порівняння:
Вечір сумний заповза крізь вікно
Слимаком... :))
Юрку! Може і нам туди заповзти нівідімим фронтом? :)

Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-11 21:18:28]
Ярославе, якщо Ви думаєте, що Вам буде про що поговорити з ліричним ГЕРОЄМ, то заходьте просто через двері, ласкаво просимо! :)

Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-11 23:13:09]
Так не цікаво, не поетично! А от через вікно,слимаком, та ще й удвох- це ЩОСЬ!

Ожго Євген Ковальчук (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-12 16:18:35]
Ох, Юліє, цікава Ви людина...

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-03-12 17:02:08]
Юліє, на головній сторінці не всі вірші анонсуються, там стоять грубі, мордаті стражі і не всіх пропускають на головну площу (що поробиш - сатрапи народ мучають), зате вхід до нашого поетичного міста цілком демократично (і автоматично) здійснюється через http://www.maysterni.com/publications.php?type=1&days=7 - з міського мура можна побачити всіх, хто заходить (виходять через інші брами).

Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-13 09:07:27]
Ану покажіть мені тих мордатих!!! :)

Евгене, велькам до мого театру одного актора, вмощуйтеся зручніше. Чаю? Кави? ;)