ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Нінель Новікова (1949) /
Проза
Перше весілля
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Перше весілля
Мій дядечко Володя, чорнявий красень-морячок, з вогнистими чорними очима, з веселою вдачею,вже працював бригадиром на цукрозаводі і був завидним женихом у нашому селищі. Перебрав чимало «варіантів», як він говорив. Пам’ятаю, що все похвалявся:
-Виберу собі красуню з найстрункішими ніжками!
І вибрав! У зеленоокої білявки Шури ніжки були аж занадто рівними, наче два стовпчики, що згори, що знизу…
Це було перше весілля, яке я трішки пам’ятаю і в якому брала участь. Ми, родичі жениха, чекали на весільний кортеж вдома, а жених з дружками та сватами поїхав до центру, викупляти наречену, як у нас казали, «молоду».
Мені нудно було довго чекати і я відволіклась на якусь гру з дітлахами, що позбігалися до нас звідусіль, як раптом на бабусине подвір’я налетіло та закружляло щось голосне, сліпуче та яскраве!
То дружки з піснями та музиками, внесли весільне «гільце» - зелене деревце, заквітчане кольоровими стрічками, колосками та квітами.
А жених з гордістю вів попід руку "молоду". На її білявій голівці красувався яскравий віночок, від якого на спину, на розпущене, довге волосся спускалися різнобарвні атласні стрічки. Ніжно-блакитна сукня, з набивними оксамитовими квітами бірюзового кольору, була наче у казкової принцеси.
За ними до бабусиного двору, танцюючи на ходу під троїсті музики, ввалилася ціла ватага гостей – родичі «молодої». Лунали весільні пісні, жарти, сміх.
Молода дружина привезла в свекрушину хату багатий посаг, в тому числі, ще ніколи мною не бачену розкіш, справжній гардероб із світлого дерева зі скляним віконечком вгорі на дверцятах, де були розвішані чудові сукні з крепдешину, шифону, кошеміру! Шура була із заможної родини. Але ж той гардероб не ставав у низенькій бабусиній хатинці, то ж його поклали на бік, від чого він відразу втратив свій гонористий вигляд. Поряд розташували широке ліжко з нікельованими бильцями, із чотирьох сторін якого виблискували кульки-прикраси. Ліжко було вибагливо убране білосніжними, вишиваними подушками та мережиними простирадлами.
Дядечко Володя почав терміново будувати поряд з хатинкою свій великий будинок, відливаючи стіни зі шлаку. Це вже була нова для села технологія будівництва. Покривав його шифером. Доки йшло будівництво, біля двору лежали дерев’яні колоди і ми, дітлахи, стрибали по них, наче зграйка пташок, злякано спурхуючи, коли дядько, частенько на підпитку, повертався з роботи. Він завжди умів виловити мене із цієї зграйки і сміючись, повчав:
-Ти повинна бути королевою всієї цієї шантрапи!
Мабуть, вбачав у мені якісь лідерські задатки.
Ще пам’ятаю, як він придбав собі новенького велосипеда. Помітивши, що я цікавлюся ним, дядечко почав учити мене їздити. Велосипед був для мене завеликим і я їздила, крутячи педалі під рамою, на заздрість сусідським дітям. Дядько біг позаду, підтримуючи велосипед за багажника. Коли він, утомившись, ліг відпочити, я взяла того велосипеда і поїхала самостійно, розігнавшись по дорозі, що вела до озера. Але ж зупинятися я не вміла і щоб не впасти з обриву в озеро, звернула вправо і загриміла разом з новеньким велосипедом прямісінько у глинище, величезну яму, звідки всі копали глину для своїх потреб. Добре, що втрапила у м’якеньку, накопану глиняну кучугуру.
Я побачила погнуті спиці та блискучі обідки і заридала від жаху та жалю, не звертаючи уваги на свій біль від зідраних колін та ліктів.
Звичайно ж, витягнути звідти велосипеда самотужки я не змогла, тому понесла свою повинну голову до дядечка. Він мене навіть не сварив… Дісталося тоді від мами.
2016
-Виберу собі красуню з найстрункішими ніжками!
І вибрав! У зеленоокої білявки Шури ніжки були аж занадто рівними, наче два стовпчики, що згори, що знизу…
Це було перше весілля, яке я трішки пам’ятаю і в якому брала участь. Ми, родичі жениха, чекали на весільний кортеж вдома, а жених з дружками та сватами поїхав до центру, викупляти наречену, як у нас казали, «молоду».
Мені нудно було довго чекати і я відволіклась на якусь гру з дітлахами, що позбігалися до нас звідусіль, як раптом на бабусине подвір’я налетіло та закружляло щось голосне, сліпуче та яскраве!
То дружки з піснями та музиками, внесли весільне «гільце» - зелене деревце, заквітчане кольоровими стрічками, колосками та квітами.
А жених з гордістю вів попід руку "молоду". На її білявій голівці красувався яскравий віночок, від якого на спину, на розпущене, довге волосся спускалися різнобарвні атласні стрічки. Ніжно-блакитна сукня, з набивними оксамитовими квітами бірюзового кольору, була наче у казкової принцеси.
За ними до бабусиного двору, танцюючи на ходу під троїсті музики, ввалилася ціла ватага гостей – родичі «молодої». Лунали весільні пісні, жарти, сміх.
Молода дружина привезла в свекрушину хату багатий посаг, в тому числі, ще ніколи мною не бачену розкіш, справжній гардероб із світлого дерева зі скляним віконечком вгорі на дверцятах, де були розвішані чудові сукні з крепдешину, шифону, кошеміру! Шура була із заможної родини. Але ж той гардероб не ставав у низенькій бабусиній хатинці, то ж його поклали на бік, від чого він відразу втратив свій гонористий вигляд. Поряд розташували широке ліжко з нікельованими бильцями, із чотирьох сторін якого виблискували кульки-прикраси. Ліжко було вибагливо убране білосніжними, вишиваними подушками та мережиними простирадлами.
Дядечко Володя почав терміново будувати поряд з хатинкою свій великий будинок, відливаючи стіни зі шлаку. Це вже була нова для села технологія будівництва. Покривав його шифером. Доки йшло будівництво, біля двору лежали дерев’яні колоди і ми, дітлахи, стрибали по них, наче зграйка пташок, злякано спурхуючи, коли дядько, частенько на підпитку, повертався з роботи. Він завжди умів виловити мене із цієї зграйки і сміючись, повчав:
-Ти повинна бути королевою всієї цієї шантрапи!
Мабуть, вбачав у мені якісь лідерські задатки.
Ще пам’ятаю, як він придбав собі новенького велосипеда. Помітивши, що я цікавлюся ним, дядечко почав учити мене їздити. Велосипед був для мене завеликим і я їздила, крутячи педалі під рамою, на заздрість сусідським дітям. Дядько біг позаду, підтримуючи велосипед за багажника. Коли він, утомившись, ліг відпочити, я взяла того велосипеда і поїхала самостійно, розігнавшись по дорозі, що вела до озера. Але ж зупинятися я не вміла і щоб не впасти з обриву в озеро, звернула вправо і загриміла разом з новеньким велосипедом прямісінько у глинище, величезну яму, звідки всі копали глину для своїх потреб. Добре, що втрапила у м’якеньку, накопану глиняну кучугуру.
Я побачила погнуті спиці та блискучі обідки і заридала від жаху та жалю, не звертаючи уваги на свій біль від зідраних колін та ліктів.
Звичайно ж, витягнути звідти велосипеда самотужки я не змогла, тому понесла свою повинну голову до дядечка. Він мене навіть не сварив… Дісталося тоді від мами.
2016
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію