ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!

Віктор Кучерук
2024.05.03 05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.

Ілахім Поет
2024.05.03 01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п

Ілахім Поет
2024.05.02 22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі

Євген Федчук
2024.05.02 19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів

Іван Потьомкін
2024.05.02 12:35
Велике пошанування до батька й матері, бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого… Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою, навіть якщо живеш милостинею" Раббі Шимон бар Йохай Давно це сталось. Тоді, як в І

Світлана Пирогова
2024.05.02 11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.

І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.

Юрій Гундарєв
2024.05.02 10:26
Літери


Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.

Юрій Гундарєв
2024.05.02 10:19
Нотатки дружини письменника Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч

Тетяна Левицька
2024.05.02 08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!

Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,

Леся Горова
2024.05.02 08:05
Голубі троянди

Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.

Той куточок наснився мені: із тканини м'якої

Артур Курдіновський
2024.05.02 05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.

Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,

Віктор Кучерук
2024.05.02 04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.

Козак Дума
2024.05.01 17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.

Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Придверный коврик
В одном из переулков Старого Города стояла Ковровая Лавка. Лавка была древней и не очень успешной, поэтому в ней порядочно скопилось Пожилых Ковров. А в Пожилых Коврах скопилось порядочно пыли, и потому Пожилые Ковры плохо видели, а слышали еще хуже. Как ни странно, но некоторые вещи тем ценнее, чем они старее: их называются «антиквариат» и продают очень дорого. Вот так и Пожилые Ковры в Ковровой Лавке: им было уже далеко-далеко за сто лет, а стоили они ну просто очень дорого, каждый – целое состояние!

Однажды владелец Лавки принес откуда-то нового, совсем еще юного Придверного Коврика - маленького и жесткого. Такие обычно кладут перед дверью, чтобы гости вытирали о них ноги и не тащили в дом уличную грязь. Может показаться странным или смешным, что владелец Ковровой Лавки сам где-то покупал коврики, однако и в мире ковров есть своя иерархия. Там, где продают ковры, особенно пожилые, дорогие и антикварные, не торгуют придверными ковриками, особенно юными, маленькими и жесткими.

Итак, в Лавке появился Придверный Коврик. Пожилые Ковры решили с ним познакомиться - все-таки им предстояла долгая жизнь под одной крышей. А юный Коврик был робок, стеснялся своего невысокого положения и не решался заговорить первым. Пожилые Ковры, откашливаясь от пыли, прошамкали:
- Добрый день, уважаемый, позвольте представиться: Текин, Хоросан, Перс, Бухара, Обюссон... (так кратко называют антикварные ковры – по месту рождения). А вы кто будете?

Коврик, если бы мог, покраснел от смущения, однако коврики не способны менять цвет, чтобы выразить свои переживания; они только иногда линяют или выцветают, от времени и тяжелой жизни, но не от переживаний. И Коврик, запинаясь, тихонько ответил Пожилым Коврам:
- Очень приятно, господа Антикварные Ковры. Я - Придверный Коврик.

Как мы уже знаем, Пожилые Ковры плохо слышали, к тому же Коврик говорил тихо и запинался. Поэтому Пожилым Коврам показалось, что он назвался «придворным ковриком». А «придворной» называется всякая персона, которая допущена ко двору монарших особ, королей и королев; а ведь, согласитесь, не всякую персону к такому двору допускают! Пожилые Ковры были потрясены; кряхтя и кашляя, они принялись наперебой выражать Коврику свое почтение и восхищение. Еще бы: Придворный Коврик! Большая честь! Полный восторг!

Коврик был ошеломлен: он был совсем юн и мало в жизни повидал, а в том, что он повидал, ни почтения, ни восхищения не было. Если быть точным, то о Придверный Коврик попросту вытирали ноги все, кому ни лень, вот и все почтение! Восхищение и восторг Пожилых Ковров показались Коврику совершенно неподдельными и даже искренними. Кроме того, это чрезвычайно приятно, когда тобой восхищаются и выражают тебе почтение. И Коврик, который поначалу очень смутился таким восторгом Пожилых Ковров, очень скоро решил, что раньше ему просто не доводилось встречать никого, кто относился бы к нему так, как подобает, по его достоинству. А Пожилые Ковры, умудренные жизненным опытом и вооруженные особой зоркостью, приобретаемой только очень долгой жизнью среди драгоценного антиквариата и дешевых под него подделок, наконец-то показали то отношение, которого заслуживал Коврик: почтение и восхищение.

И Придверный Коврик ответил Пожилым Коврам:
- Господа, мне очень приятно находится в таком избранном обществе. Я польщен.

Пожилые Ковры восхитились тактом и учтивостью Коврика: надо же, Придворный, а не задается, сколько достоинства, сколько обаяния, вот что значит – настоящее благородство! Нет слов!

Время шло, и Коврик постепенно свыкся с тем почитанием, которое ему оказывали Пожилые Ковры. Он совершенно уверился в том, что это почитание является вполне заслуженным и оправданным. Пожилые Ковры, которые, как мы знаем, плохо видели, не замечали, что посетители Ковровой Лавки попросту вытирали ноги о Коврик, а Коврик не замечал, что посетители уделяли свое восхищенное внимание только Пожилым Коврам. Да и не пристало ему, которого уважали Пожилые Ковры - Текин, Хоросан, Перс, Бухара, Обюссон, обращать внимание на простолюдинов, которые сами благоговели перед Пожилыми Коврами. Нет, не пристало!

И так Коврик, которого еще совсем недавно смущало благоговение Пожилых Ковров, начал принимать его как должное и для всех остальных тоже обязательное (это называется «возомнить о себе»). Он теперь позволял себе отвечать Пожилым Коврам резко и даже пренебрежительно, а то и покрикивал на стариков, если они не успевали своевременно поприветствовать его утром или пожелать ему доброй ночи вечером. А тут еще иной посетитель слишком рьяно вытирал ноги о Коврик или являлся в Лавку в грязных ботинках! – тогда Коврик бывал весьма не в духе и срывал свое негодование на Пожилых Коврах. Они терпели: все-таки Коврик был Придворным, а Пожилые Ковры за свою долгую карьеру лучше всего усвоили вот что: важнее всего в жизни знать свое место.

Но однажды Ковровая Лавка закрылась; всех Пожилых Ковров бережно упаковали и куда-то увезли вместе со всем инвентарем Лавки. А Придверный Коврик остался в пустой Лавке один; о том, чтобы его забрать, никто даже не подумал: ведь он уже порядком износился, поистерся, а его цвет ничем не отличался от цвета уличной грязи!

Через какое-то время Лавка открылась вновь - теперь в ней торговали Музыкальными Инструментами: струнными, духовыми, ударными и клавишными. Как известно, Музыкальные Инструменты обладают весьма тонким и острым слухом, его еще называют музыкальным. Именно этот слух позволяет им избегать всякой фальши.

Коврик, не дожидаясь, пока Инструменты ему представятся, решил оповестить их о себе. Он высокомерно сообщил им:
- Я - Придверный Коврик!

Музыкальные Инструменты очень хорошо расслышали слова Коврика, приняли их к сведению, но в ответ не сказали ничего: они напряженно вслушивались, стараясь во всяком звуке в Лавке и за ее окнами уловить гармонию и различить фальшь. Для них это было намного важнее сообщения Коврика, да и вообще – важнее всего в мире.

Тут в Лавку вошел ее новый владелец с новым придверным ковриком в руках – ведь тот, что остался от прежнего владельца, совершенно никуда не годился. Владелец положил у дверей новый придверный коврик, а старого просто свернул в трубку и сунул в мусорное ведро.

И тогда Бас-Барабан, известный насмешник, который за словом в карман не лез и никогда не мог удержаться от остроумных замечаний, негромко пророкотал:
- Та-да-да-да!

Музыкальные Инструменты зашикали на Бас-Барабана: его глупые шутки мешали им уловить гармонию и различить фальшь в звуках мира. А ведь это – важнее всего на свете!

2014, 2015, 2017

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-05-27 22:25:01
Переглядів сторінки твору 618
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КАЗКИ
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній