ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Мандри в космосі 60.4. Булькові цепеліни – Микола Бояров… (вибрані тексти Поетичних Майстерень)
Мандри в космосі 60.4. Булькові цепеліни – Микола Бояров… (вибрані тексти Поетичних Майстерень)
(спроба абсурдної аналітики)
Частина третя: те саме… Тавтології, аналогії, синонімічні ряди…
… слово космос – мов змах крила, а слово текст бачиться немов глуха мурована стіна… слова-цеглини… Тут розширення та вдосконалення того формотворчого інструменту (слова) відбувається повільно та консервативно… якщо являється на обрії одне нове слово, то вростає в словниковий граніт одне старе слово, розширюючи тим синонімічний ряд…
Космічність та рухомість та безперервне розширення текстового простору можливе в душі-свідомості за наявності там живих рухомих змістових примар та сюжетних ліній-павутинок у голові, а вже слова використовуються, мов магічні заголовки-коди, для означення та оживлення дії у цьому непевному просторі (свідомості)… І в чому ж полягає безконечність простору космосу тексту? Все банально як олів’є – за певних маніпуляцій інгредієнтами досягається інший смаковий ефект – в українських образних реаліях варто б говорити про борщ…
Означення тексту як пародії, зрештою, зводиться до аналогічності ряду і… з тавтологічних міркувань являється це поняття (пародії) як ряд синонімічний. Ось:
Серго Сокольник
Як до зустрічі тягнеться час...
Як до зустрічі тягнеться час!..
Час, коли ти на зустріч чекаєш...
Ще коли вона буде не знаєш,
Та до неї в думках повсякчас,
Оминаючи долі припони,
Ти нестримно несешся думками,
Щоб відчути омріяний нами
Поцілунок на тілі солонім...
Прийде час, ми зустрінемось знов
Під безкраїм стозоряним небом...
І єднання одвічну потребу
Нам дарує безмежна любов...
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114120411493
Микола Бояров
чекання поезії
"Як до зуcтрічі тягнеться чаc!..
Чac, коли ти на зустpіч чекaєш..."
http://maysterni.com/publication.php?id=105780
до спіткання волочиться час
час коли на спіткання чекаєш
і чи буде спіткання не знаєш
ти й про час у думках повсякчас
оминеш тавтологій притони
заваливши спіткання словами
майже в кожному чисто те ж саме
і у ньому поезія тоне
це повтори являються знов
як потвори за зорями й небом
тавтологій рішучу потребу
підкажи-но до Слова любов
05-12-14
… і, здавалось би, нічого з цим не поробиш, вагомі слова… вони консервативні та банальні , мов ті “тавтообри” (Сергій Гупало) , звучать мільйон разів синонімічними відголосками – здавалось би Шекспір сказав усе!
…сказати сказав, але кожен слухаючи своїх примар, роздивляється химерні танці власних персонажів у власній голові… навіть читаючи сотий раз власними губами “поцілунок на тілі солонім...” (Серго Сокольник) , здавалось би мацаної – перемацаної, уже давно не юної та все ж вічнокохановласної Джульєтти, “під безкраїм стозоряним небом...” (Серго Сокольник) , мов смакуючи, уже давно банальне, олів’є… тобто якусь мить тішачись неповторним смаком Джульєттиного борщу. Аж ось і сам борщ… Миколів… чи?.. щось з цими тавтообрами зовсім заблукав я в безмежних тавтообріях космосу тексту борщу… борщів… а! - спробуй з’їсти, на:
Борщі
"Навшпиньки став, щоб вищим бути,
І далі бачити навколо."
В.Кучерук
навшпиньки звівся вищим бути
їдальні маряться навколо
і крізь туман і сніжну сутінь
учую випари над полем
шлунковий сік бурчить в утробі
йому потрібні вуглеводи
не буде спокою суглоби
я йду по борщ і ви не проти … (Микола Бояров) , так – я не проти тої теми бо борщ то… то тобі не шпроти… коли в гостях у тещі хай буде здорова оглядаю чорноземи й рубаю дрова і Марусина корова дала молока тобто сметани а рано роса була така що кури як хотіли пилИ із подорожникового листка… а подорожник я хоч і ботанік чи вже чи ще не ботанічної структури тіла що має м'ясо і вагу і владу але уже сова у темному садУ – пу-гу і день позАду день тавтології борщу і дерева - металу - повітря і вогню але душа стоїть вже ню перед зазореними небесами знову… хоч начебто все як завжди – те саме слово!
11.05.2015
худ. Я. Саландяк – композиція “Тавтології” (фотошоп).
"ша-бу-да"
• Перейти на сторінку •
"Боже мій"
Частина третя: те саме… Тавтології, аналогії, синонімічні ряди…
… слово космос – мов змах крила, а слово текст бачиться немов глуха мурована стіна… слова-цеглини… Тут розширення та вдосконалення того формотворчого інструменту (слова) відбувається повільно та консервативно… якщо являється на обрії одне нове слово, то вростає в словниковий граніт одне старе слово, розширюючи тим синонімічний ряд…
Космічність та рухомість та безперервне розширення текстового простору можливе в душі-свідомості за наявності там живих рухомих змістових примар та сюжетних ліній-павутинок у голові, а вже слова використовуються, мов магічні заголовки-коди, для означення та оживлення дії у цьому непевному просторі (свідомості)… І в чому ж полягає безконечність простору космосу тексту? Все банально як олів’є – за певних маніпуляцій інгредієнтами досягається інший смаковий ефект – в українських образних реаліях варто б говорити про борщ…
Означення тексту як пародії, зрештою, зводиться до аналогічності ряду і… з тавтологічних міркувань являється це поняття (пародії) як ряд синонімічний. Ось:
Серго Сокольник
Як до зустрічі тягнеться час...
Як до зустрічі тягнеться час!..
Час, коли ти на зустріч чекаєш...
Ще коли вона буде не знаєш,
Та до неї в думках повсякчас,
Оминаючи долі припони,
Ти нестримно несешся думками,
Щоб відчути омріяний нами
Поцілунок на тілі солонім...
Прийде час, ми зустрінемось знов
Під безкраїм стозоряним небом...
І єднання одвічну потребу
Нам дарує безмежна любов...
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114120411493
Микола Бояров
чекання поезії
"Як до зуcтрічі тягнеться чаc!..
Чac, коли ти на зустpіч чекaєш..."
http://maysterni.com/publication.php?id=105780
до спіткання волочиться час
час коли на спіткання чекаєш
і чи буде спіткання не знаєш
ти й про час у думках повсякчас
оминеш тавтологій притони
заваливши спіткання словами
майже в кожному чисто те ж саме
і у ньому поезія тоне
це повтори являються знов
як потвори за зорями й небом
тавтологій рішучу потребу
підкажи-но до Слова любов
05-12-14
… і, здавалось би, нічого з цим не поробиш, вагомі слова… вони консервативні та банальні , мов ті “тавтообри” (Сергій Гупало) , звучать мільйон разів синонімічними відголосками – здавалось би Шекспір сказав усе!
…сказати сказав, але кожен слухаючи своїх примар, роздивляється химерні танці власних персонажів у власній голові… навіть читаючи сотий раз власними губами “поцілунок на тілі солонім...” (Серго Сокольник) , здавалось би мацаної – перемацаної, уже давно не юної та все ж вічнокохановласної Джульєтти, “під безкраїм стозоряним небом...” (Серго Сокольник) , мов смакуючи, уже давно банальне, олів’є… тобто якусь мить тішачись неповторним смаком Джульєттиного борщу. Аж ось і сам борщ… Миколів… чи?.. щось з цими тавтообрами зовсім заблукав я в безмежних тавтообріях космосу тексту борщу… борщів… а! - спробуй з’їсти, на:
Борщі
"Навшпиньки став, щоб вищим бути,
І далі бачити навколо."
В.Кучерук
навшпиньки звівся вищим бути
їдальні маряться навколо
і крізь туман і сніжну сутінь
учую випари над полем
шлунковий сік бурчить в утробі
йому потрібні вуглеводи
не буде спокою суглоби
я йду по борщ і ви не проти … (Микола Бояров) , так – я не проти тої теми бо борщ то… то тобі не шпроти… коли в гостях у тещі хай буде здорова оглядаю чорноземи й рубаю дрова і Марусина корова дала молока тобто сметани а рано роса була така що кури як хотіли пилИ із подорожникового листка… а подорожник я хоч і ботанік чи вже чи ще не ботанічної структури тіла що має м'ясо і вагу і владу але уже сова у темному садУ – пу-гу і день позАду день тавтології борщу і дерева - металу - повітря і вогню але душа стоїть вже ню перед зазореними небесами знову… хоч начебто все як завжди – те саме слово!
11.05.2015
худ. Я. Саландяк – композиція “Тавтології” (фотошоп).
"ша-бу-да"
• Перейти на сторінку •
"Боже мій"
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.272 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.272 seconds