ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Наизнанку
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Наизнанку
Проснулся как-то один человек, глядь - а он в западне! Сидит он в какой-то комнате без окон, без дверей, стены у комнаты черные, уходят вверх, а потолка как бы нет. В комнате пусто, нет ничего - только вот этот человек сидит на утоптанном земляном полу, и все.
Делать нечего - надо как-то выбираться из западни. Человек обстучал все стены, попрыгал на твердом полу, покричал немного - все безрезультатно. Тут откуда ни возьмись появляется некто - и не поймешь даже, кто, ни на кого не похож. Голову черную некто из стены высунул и сказал человеку:
- Ты же видишь, потолка нет. Значит, выход там. Покопать нужно - вот такой парадокс! - захихикал мерзко и исчез.
Человек тут же понял, о чем говорил некто. Он принялся царапать пальцами утоптанный грунтовой пол западни. Поначалу грунт не подавался - человек оборвал себе все ногти, пока ему удалось взломать верхний слой плотной черной земли и вывернуть несколько черных комьев. Человек сложил их в углу комнаты; он смотрел на эту крохотную "гору" сквозь пелену слез - все-таки он здорово искалечил руки, пока добился вот такого скромного результата.
Человеку очень хотелось поскорее выбраться из черной комнаты. Сцепив зубы и не обращая внимания на боль, человек принялся копать землю и ссыпать ее горкой в углу. Чем глубже копал человек, тем податливей была земля, тем скорее росла горка в углу.
Обнадеженный человек работал, как заведенный, совершенно бездумно: процесс рытья настолько слился с желаемым результатом, что результат этот - освобождение из западни - уже казался ему чуть ли не достигнутым. Человек копал, погружаясь все глубже в яму, выбрасывал землю из ямы и снова копал. Это было упоительно.
Тем временем земля в яме была уже не просто податлива - она была пропитана водой. Вода сочилась со стен ямы, стекала под ноги человека, так что скоро он работал уже по колено в черной холодной воде. Зато копать было легко - и глубина ямы быстро превысила рост человека. Постепенно земля, смешанная с водой, превратилась в жидкую грязь, так что теперь ее было почти невозможно выбросить на поверхность - она просто утекала сквозь израненные пальцы.
Озадаченный человек решил выбраться из ямы, чтобы оценить сооруженную им гору: вдруг ее высота уже достаточна для того, чтобы вырваться из западни? Однако из ямы выбраться ему никак не удавалось: руки и ноги скользили по стенам, а ухватиться было не за что. Человек стоял в яме, по пояс в холодной грязной воде, и с тоской смотрел на такой близкий и совершенно недостижимый край ямы. Теперь ему казалось, что в западне было не так уж плохо. Что же делать?
Тут снова появился некто - его ни на что не похожая голова обрисовалась черным силуэтом над краем ямы, в которой тосковал человек. Некто сказал ему:
- Ты же видишь, тут вода. Надо копать еще, копать глубже, чтобы воды стало больше. Тогда выберешься. Вот такой парадокс! - снова мерзко захихикал некто и пропал, как не было его.
Человек воспрянул духом: и как он сам не догадался! Вода наполнит яму, а может, и всю западню, и вынесет его наверх. И он принялся копать с удвоенной энергией. Однако энергии хватило ненадолго: ведь грязь по-прежнему было невозможно извлечь из ямы! Все попытки "копать еще, копать глубже" дали всего лишь один результат: человек так измазался в грязь, что стал совершенно неразличим в своей яме.
Тут снова над краем ямы обрисовалась черная голова. Некто покрутил головой, захихикал и сказал:
- Да здесь нет никого! - и моментально обрушил в яму всю землю, которую человек с такими трудом оттуда извлек на поверхность.
Человек на дне ямы, придавленный вдруг немалым весом земли, пришел в полный ужас: он начал задыхаться, раскрыл рот, чтобы вдохнуть и позвать на помощь, но в рот, в горло, в легкие хлынула черная холодная грязь, и вдох оборвался, так и не начавшись. Ужас холодными иглами пронизал человека, и сознание уже покидало его, с болью и кровью выдираясь из цепких объятий тела.
Однако тут сознание выкинуло поразительный фокус: оно как бы вывернулось наизнанку. Яма, черная холодная грязь и западня были поглощены и упрятаны сознанием, а человек, с его невообразимо вывернутым наизнанку сознанием, оказался вне этого кошмара, снаружи.
Снаружи все было, как всегда, как обычно, и человек немедленно заспешил по своим обычным делам, время от времени сплевывая частички земли, неведомо откуда появлявшиеся во рту. Вкус у них преотвратнейший, так что плевки эти вполне извинительны.
Все подробности о феномене вывернутого наизнанку сознания можно выспросить непосредственно у того человека. Как его узнать в толпе: он часто сплевывает. Это, пожалуй, единственный признак, ведь вывернутое наизнанку сознание внешне себя никак не проявляет.
Одно плохо: слишком много на улицах плюющихся людей. Как его отличить от прочих - непонятно.
2015
Делать нечего - надо как-то выбираться из западни. Человек обстучал все стены, попрыгал на твердом полу, покричал немного - все безрезультатно. Тут откуда ни возьмись появляется некто - и не поймешь даже, кто, ни на кого не похож. Голову черную некто из стены высунул и сказал человеку:
- Ты же видишь, потолка нет. Значит, выход там. Покопать нужно - вот такой парадокс! - захихикал мерзко и исчез.
Человек тут же понял, о чем говорил некто. Он принялся царапать пальцами утоптанный грунтовой пол западни. Поначалу грунт не подавался - человек оборвал себе все ногти, пока ему удалось взломать верхний слой плотной черной земли и вывернуть несколько черных комьев. Человек сложил их в углу комнаты; он смотрел на эту крохотную "гору" сквозь пелену слез - все-таки он здорово искалечил руки, пока добился вот такого скромного результата.
Человеку очень хотелось поскорее выбраться из черной комнаты. Сцепив зубы и не обращая внимания на боль, человек принялся копать землю и ссыпать ее горкой в углу. Чем глубже копал человек, тем податливей была земля, тем скорее росла горка в углу.
Обнадеженный человек работал, как заведенный, совершенно бездумно: процесс рытья настолько слился с желаемым результатом, что результат этот - освобождение из западни - уже казался ему чуть ли не достигнутым. Человек копал, погружаясь все глубже в яму, выбрасывал землю из ямы и снова копал. Это было упоительно.
Тем временем земля в яме была уже не просто податлива - она была пропитана водой. Вода сочилась со стен ямы, стекала под ноги человека, так что скоро он работал уже по колено в черной холодной воде. Зато копать было легко - и глубина ямы быстро превысила рост человека. Постепенно земля, смешанная с водой, превратилась в жидкую грязь, так что теперь ее было почти невозможно выбросить на поверхность - она просто утекала сквозь израненные пальцы.
Озадаченный человек решил выбраться из ямы, чтобы оценить сооруженную им гору: вдруг ее высота уже достаточна для того, чтобы вырваться из западни? Однако из ямы выбраться ему никак не удавалось: руки и ноги скользили по стенам, а ухватиться было не за что. Человек стоял в яме, по пояс в холодной грязной воде, и с тоской смотрел на такой близкий и совершенно недостижимый край ямы. Теперь ему казалось, что в западне было не так уж плохо. Что же делать?
Тут снова появился некто - его ни на что не похожая голова обрисовалась черным силуэтом над краем ямы, в которой тосковал человек. Некто сказал ему:
- Ты же видишь, тут вода. Надо копать еще, копать глубже, чтобы воды стало больше. Тогда выберешься. Вот такой парадокс! - снова мерзко захихикал некто и пропал, как не было его.
Человек воспрянул духом: и как он сам не догадался! Вода наполнит яму, а может, и всю западню, и вынесет его наверх. И он принялся копать с удвоенной энергией. Однако энергии хватило ненадолго: ведь грязь по-прежнему было невозможно извлечь из ямы! Все попытки "копать еще, копать глубже" дали всего лишь один результат: человек так измазался в грязь, что стал совершенно неразличим в своей яме.
Тут снова над краем ямы обрисовалась черная голова. Некто покрутил головой, захихикал и сказал:
- Да здесь нет никого! - и моментально обрушил в яму всю землю, которую человек с такими трудом оттуда извлек на поверхность.
Человек на дне ямы, придавленный вдруг немалым весом земли, пришел в полный ужас: он начал задыхаться, раскрыл рот, чтобы вдохнуть и позвать на помощь, но в рот, в горло, в легкие хлынула черная холодная грязь, и вдох оборвался, так и не начавшись. Ужас холодными иглами пронизал человека, и сознание уже покидало его, с болью и кровью выдираясь из цепких объятий тела.
Однако тут сознание выкинуло поразительный фокус: оно как бы вывернулось наизнанку. Яма, черная холодная грязь и западня были поглощены и упрятаны сознанием, а человек, с его невообразимо вывернутым наизнанку сознанием, оказался вне этого кошмара, снаружи.
Снаружи все было, как всегда, как обычно, и человек немедленно заспешил по своим обычным делам, время от времени сплевывая частички земли, неведомо откуда появлявшиеся во рту. Вкус у них преотвратнейший, так что плевки эти вполне извинительны.
Все подробности о феномене вывернутого наизнанку сознания можно выспросить непосредственно у того человека. Как его узнать в толпе: он часто сплевывает. Это, пожалуй, единственный признак, ведь вывернутое наизнанку сознание внешне себя никак не проявляет.
Одно плохо: слишком много на улицах плюющихся людей. Как его отличить от прочих - непонятно.
2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію