ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Мацієвська (1951) /
Поеми
Ост-арбайтер (східний робітник)
На цвинтар тата супроводив люд.
(Ти був ще з нами, був ще тут…)
Везла вантажівка, зухвало підбігаючи.
( Кудись спішить водій, і «коник» поспішає.)
Мороз тріщав, і шлях рипів горбатий.
На повозі над усіма - мій тато.
Куди ти, любий?..
Світ білів проваллям.
Кучерик непокірний над чолом
вітрисько розвівало.
Брело засмучене село.
Матусенька вмлівала.
2.
Великий Боже, цей же чоловік
ще стільки посадити міг, зростити!
А як прожив!.. Увесь свій вік
за плугом тільки й знав ходити.
Коли ж у рабство вороги погнали,
коли америки манили й обіцяли
молочні ріки, долари і статок,
чому додому повернувсь мій тато?
Хатинка біла у вишневім краї
була для нього найріднішим раєм.
Вітчизно люба поміж безлічі світів!
До тебе із полону вдвох вертались:
той сирота юнак (не йшов він, а летів!)
і я –ще ненароджена ,
та в генах озивалась.
У серці, думах, подихові - ти,
моя Вкраїно, матінко-матусе!
Ділити щастя, горенько нести
удвох з тобою, тільки разом мусимо!
3.
…Тепер везли на кладовище тата.
Десь за кордоном зважували все ще:
яка ж за труд йому належить плата?
Вже частку віддали,
чи віддавати й решту?
Як ніби й справді є ціна тим мукам!
А від грошей тих - користі онукам!
… Не раз, бувало, вже підрісши трохи,
розмови з батьком намагалась завести
про ті часи. Не плакав, не жалівсь, не охав.
Мовчав. Біду щоб одвести.
…Старенька фотокарточка. Вдивляюсь
в обличчя трьох красивих юнаків.
Ізвідти вислали, із «раю».
Із них один додомоньку й прибивсь…
І кадрик давній: збіглося село.
«Пилипку, повернувся, значить?..»
«А як, синочку, там було?..»
«Чи Дусі, Гані… ти не бачив?..»
За ними досі, Україно, плачеш.
Мільйони страчено життів -
народжених
і тих,
що мали в світ прийти.
Хрести…
4.
Знов на горбку вантажівка гицає.
Сумне й смішне йдуть поряд у житті
Співає батюшка, і хор його співає.
Мій тато - на вантажівці, в путі.
Пливе ріка , спішить авто із татом.
Он цвинтар і хрестів печальних крила.
Вже вирито могилу…
О люде, як їх тут багато!...
… Сніжок летить. Татусю, пам’ятаєш,
як ми з тобою лижі купували!
Як на санчатах ти мене возив…
Як із Німеччини спішив…
…Такі красиві в тебе руки. Міг
картоплі міх,
як іграшку, підняти,
холодне залізяччя оживляти,
онуків до грудей горнути-зігрівати.
…Чоло високе мудрістю звабливе.
Уста печальні - горенька печать…
5.
…Немає тата… Зойкнувши востаннє,
з-під рук його не озоветься корба.
Немає тата… А здається, мовби
от-от у хаті забринить світанок,
і рипнуть двері, пропустивши в літо,
і тихих кроків відгомін над світом.
Немає тата… сорок днів і нічок.
Пішов у вічність. Догоріли свічі.
У зиму осінь забрела назавше,
не попрощавшись.
Блукає спогад смутком поміж нами.
Сльоза гірка не висиха у мами.
Тремтить струна обірвана від болю,
і тужить гірко в закапелку доля.
2014 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ост-арбайтер (східний робітник)
Хай життя - одне стернисте поле,
але перейти - не промину.
Дотягну до краю. Хай руками,
хай на ліктях, поповзом - дарма,
душу хай обшмугляю об камінь –
все одно милішої нема
за оцю утрачену й ледачу,
за байдужу, осоружну, за
землю цю, якою тільки й значу
і якою барвиться сльоза.
Василь СТУC
1.На цвинтар тата супроводив люд.
(Ти був ще з нами, був ще тут…)
Везла вантажівка, зухвало підбігаючи.
( Кудись спішить водій, і «коник» поспішає.)
Мороз тріщав, і шлях рипів горбатий.
На повозі над усіма - мій тато.
Куди ти, любий?..
Світ білів проваллям.
Кучерик непокірний над чолом
вітрисько розвівало.
Брело засмучене село.
Матусенька вмлівала.
2.
Великий Боже, цей же чоловік
ще стільки посадити міг, зростити!
А як прожив!.. Увесь свій вік
за плугом тільки й знав ходити.
Коли ж у рабство вороги погнали,
коли америки манили й обіцяли
молочні ріки, долари і статок,
чому додому повернувсь мій тато?
Хатинка біла у вишневім краї
була для нього найріднішим раєм.
Вітчизно люба поміж безлічі світів!
До тебе із полону вдвох вертались:
той сирота юнак (не йшов він, а летів!)
і я –ще ненароджена ,
та в генах озивалась.
У серці, думах, подихові - ти,
моя Вкраїно, матінко-матусе!
Ділити щастя, горенько нести
удвох з тобою, тільки разом мусимо!
3.
…Тепер везли на кладовище тата.
Десь за кордоном зважували все ще:
яка ж за труд йому належить плата?
Вже частку віддали,
чи віддавати й решту?
Як ніби й справді є ціна тим мукам!
А від грошей тих - користі онукам!
… Не раз, бувало, вже підрісши трохи,
розмови з батьком намагалась завести
про ті часи. Не плакав, не жалівсь, не охав.
Мовчав. Біду щоб одвести.
…Старенька фотокарточка. Вдивляюсь
в обличчя трьох красивих юнаків.
Ізвідти вислали, із «раю».
Із них один додомоньку й прибивсь…
І кадрик давній: збіглося село.
«Пилипку, повернувся, значить?..»
«А як, синочку, там було?..»
«Чи Дусі, Гані… ти не бачив?..»
За ними досі, Україно, плачеш.
Мільйони страчено життів -
народжених
і тих,
що мали в світ прийти.
Хрести…
4.
Знов на горбку вантажівка гицає.
Сумне й смішне йдуть поряд у житті
Співає батюшка, і хор його співає.
Мій тато - на вантажівці, в путі.
Пливе ріка , спішить авто із татом.
Он цвинтар і хрестів печальних крила.
Вже вирито могилу…
О люде, як їх тут багато!...
… Сніжок летить. Татусю, пам’ятаєш,
як ми з тобою лижі купували!
Як на санчатах ти мене возив…
Як із Німеччини спішив…
…Такі красиві в тебе руки. Міг
картоплі міх,
як іграшку, підняти,
холодне залізяччя оживляти,
онуків до грудей горнути-зігрівати.
…Чоло високе мудрістю звабливе.
Уста печальні - горенька печать…
5.
…Немає тата… Зойкнувши востаннє,
з-під рук його не озоветься корба.
Немає тата… А здається, мовби
от-от у хаті забринить світанок,
і рипнуть двері, пропустивши в літо,
і тихих кроків відгомін над світом.
Немає тата… сорок днів і нічок.
Пішов у вічність. Догоріли свічі.
У зиму осінь забрела назавше,
не попрощавшись.
Блукає спогад смутком поміж нами.
Сльоза гірка не висиха у мами.
Тремтить струна обірвана від болю,
і тужить гірко в закапелку доля.
2014 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію