ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.14
01:31
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
2024.05.14
00:51
Ніхто так запекло не нищить людей, як «спасители человечества».
Нечисть завжди береться повчати інших, як їм належить бути чистими.
Російські цінності дочекаються свого базарного дня.
Московити настільки захоплені загарбанням чужих земель, що їм
2024.05.14
00:12
Це кохання – мистецтво і таїнство, наш обряд…
А взаємні бажання такі креативні й творчі!
Обопільно натхненністю очі у нас горять.
Ну а передчуття викликають солодкі корчі.
Це кохання навіки з’єднає тебе й мене.
Так лунають зірки, так смакуються нап
А взаємні бажання такі креативні й творчі!
Обопільно натхненністю очі у нас горять.
Ну а передчуття викликають солодкі корчі.
Це кохання навіки з’єднає тебе й мене.
Так лунають зірки, так смакуються нап
2024.05.13
23:32
Боялась, щоб він не пішов од нас ,
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
2024.05.13
17:53
Справді, з першого погляду видалося - стара.
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
2024.05.13
10:55
Тінохрінь
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
2024.05.13
10:45
Хоча на подвір’ї не чутно
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
2024.05.13
01:24
Я знов помилився. Відкрився не тим.
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
2024.05.12
23:39
Чи промовлялися слова,
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись між тим
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись між тим
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
2024.05.12
21:14
Невже це й справді
Я тонкосльозим став од старості?
Тільки-но сирена розлуниться
Своїм протяжним воєм,
Я тонкосльозим став од старості?
Тільки-но сирена розлуниться
Своїм протяжним воєм,
2024.05.12
16:33
Ще, як був Азов турецьким, кріпость там стояла.
Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т
Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т
2024.05.12
16:32
Пам*яті моєї мами Валентини Михайлівни
(20.12.1939 - 16.12.2002)
Твоїх очей те каре мерехтіння
І досі заглядає мені в душу.
Хоча приходиш, мамо, в сновидіннях
Вночі, в беззвучній тиші непорушній.
(20.12.1939 - 16.12.2002)
Твоїх очей те каре мерехтіння
І досі заглядає мені в душу.
Хоча приходиш, мамо, в сновидіннях
Вночі, в беззвучній тиші непорушній.
2024.05.12
13:29
Кров на руках у сивих дітлахів,
Кармінові думки і сновидіння...
Горить моє нещасн,е покоління,
В багряній тьмі спокутує гріхи.
На фронті батальйон команди "ЗЕ"
Іде в атаку. Та невже не бачиш?
За голоси усім нам дали "здачі" -
Кармінові думки і сновидіння...
Горить моє нещасн,е покоління,
В багряній тьмі спокутує гріхи.
На фронті батальйон команди "ЗЕ"
Іде в атаку. Та невже не бачиш?
За голоси усім нам дали "здачі" -
2024.05.12
09:46
Від самого початку війни Олексій Юков очолює групу «Плацдарм», яка забирає з лінії фронту тіла загиблих. Ця сумна цифра становить вже понад півтори тисячі тіл. Нерідко доводиться збирати рештки рук і ніг, кістки…
За цей час Олексій оглянув сотні тіл. Інк
За цей час Олексій оглянув сотні тіл. Інк
2024.05.12
07:42
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде по плану,
От колега - ух! Вот єто да-а-а!
Він піїт від бога! Знаменитий!
Знає все і навіть трохи бі...
Його музи люблять оковиту,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде по плану,
От колега - ух! Вот єто да-а-а!
Він піїт від бога! Знаменитий!
Знає все і навіть трохи бі...
Його музи люблять оковиту,
2024.05.12
06:30
У читальні тихій залі
І в місцях гучних зібрань,
Певно, звідую немало
Ще оцих німих страждань.
Бо від вечора до рання,
Ось уже тривалий час, –
Я пишу лиш про кохання,
Що єднати має нас.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І в місцях гучних зібрань,
Певно, звідую немало
Ще оцих німих страждань.
Бо від вечора до рання,
Ось уже тривалий час, –
Я пишу лиш про кохання,
Що єднати має нас.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Проза
Река желаний
К реке меня вывела лесная тропинка совсем неожиданно. В жаркий полдень устроившись под раскидистым Вековым дубом, присев на шелковую травушку прячась в тени его ветвей,смотрела на плывущие по небу облака. Ветерок нёс прохладу, от неглубокой речушки, дно которой, будто выложил Мастер из камней ровными рядами. Они были - одни круглые и серые , другие овальные и розовые, третьи голубоватые с острыми краями , большие и маленькие. Все камешки переливались от света солнечных лучей отражаясь всеми цветами радуги в чистой воде .Незаметно подкрался тихий вечер.
Лиловая Заря уходила за горизонт, стихли звуки дневного многоголосья, стемнело.....
Слетая с небес в речную гладь, купались звёзды, по серебряной дорожке плыл золотой месяц . Раздевшись я вошла в реку желаний, но дно ускользнуло у меня из под ног , превратившись в бездну....
Пропали иллюзии. Остановилось время. Окунувшись с головой в другой мир , мир сказочного волшебства где играла Божественная музыка , где пели Ангелы гимн Мирозданию. А маленькие феи зажигали большие фонари вдоль тропинки которая вела в сад мечтаний. Голову кружил аромат удивительных цветов, зазвенели нежно колокольчики, запели птахи.
Проснулась Богиня утренней Зари, небо засияло чистым янтарём, над водой расстилался молочной дымкой туман. Почувствовав потоки энергии и жизнерадостности я открыла свои глаза, и с благодарностью , и с любовью приняла тепло ласкающего ветерка. Чёрный цвет пустоты - отступил, ночь сложила свои крылья. Яркий Солнечный Свет наполнял Благоденствием новый день. Жизнь. Сердце. Душу.
Кругом царила Гармония, Покой и Равновесие из которых состоит Вселенная. Река Желаний - это канал, энергия, вход в другое измерение....
Камни на дне - наши поступки, дела, ошибки ...
Вековое дерево - связь прошлого, настоящего и будущего....
Заря - наше рождение и наш закат....
Вода - чистота помыслов и быстротечность времени....
Мастер - Учитель - Бог - Отец - Всевышний - наше устремление к добру и свету, милосердию в сердце, безусловной любви, чистой душе, познанию себя и безграничных возможностей.
С лёгкостью я бежала навстречу к Тебе, взявшись за руки мы придём вместе к нашей Реке Желаний. Где водопадом чувств царит сама Любовь!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Река желаний
К реке меня вывела лесная тропинка совсем неожиданно. В жаркий полдень устроившись под раскидистым Вековым дубом, присев на шелковую травушку прячась в тени его ветвей,смотрела на плывущие по небу облака. Ветерок нёс прохладу, от неглубокой речушки, дно которой, будто выложил Мастер из камней ровными рядами. Они были - одни круглые и серые , другие овальные и розовые, третьи голубоватые с острыми краями , большие и маленькие. Все камешки переливались от света солнечных лучей отражаясь всеми цветами радуги в чистой воде .Незаметно подкрался тихий вечер.
Лиловая Заря уходила за горизонт, стихли звуки дневного многоголосья, стемнело.....
Слетая с небес в речную гладь, купались звёзды, по серебряной дорожке плыл золотой месяц . Раздевшись я вошла в реку желаний, но дно ускользнуло у меня из под ног , превратившись в бездну....
Пропали иллюзии. Остановилось время. Окунувшись с головой в другой мир , мир сказочного волшебства где играла Божественная музыка , где пели Ангелы гимн Мирозданию. А маленькие феи зажигали большие фонари вдоль тропинки которая вела в сад мечтаний. Голову кружил аромат удивительных цветов, зазвенели нежно колокольчики, запели птахи.
Проснулась Богиня утренней Зари, небо засияло чистым янтарём, над водой расстилался молочной дымкой туман. Почувствовав потоки энергии и жизнерадостности я открыла свои глаза, и с благодарностью , и с любовью приняла тепло ласкающего ветерка. Чёрный цвет пустоты - отступил, ночь сложила свои крылья. Яркий Солнечный Свет наполнял Благоденствием новый день. Жизнь. Сердце. Душу.
Кругом царила Гармония, Покой и Равновесие из которых состоит Вселенная. Река Желаний - это канал, энергия, вход в другое измерение....
Камни на дне - наши поступки, дела, ошибки ...
Вековое дерево - связь прошлого, настоящего и будущего....
Заря - наше рождение и наш закат....
Вода - чистота помыслов и быстротечность времени....
Мастер - Учитель - Бог - Отец - Всевышний - наше устремление к добру и свету, милосердию в сердце, безусловной любви, чистой душе, познанию себя и безграничных возможностей.
С лёгкостью я бежала навстречу к Тебе, взявшись за руки мы придём вместе к нашей Реке Желаний. Где водопадом чувств царит сама Любовь!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію