Пане Василю, схоже ви робите перші кроки у поезії, тому варто починати не з Бодлера, як вчителя, а з когось ближчого і зрозумілішого.
Далі потрібно навчитися писати українською мовою так, як пише ваш український вчитель, коли ви його переростете, додайте іншого українського вчителя, коли не стане українців, беріть не українців.

Щодо тематики, тематика повинна хвилювати ваше серце, яке зване удосконалити себе, а заодно і світ навколо вас. Удосконалюється живе тільки з любов'ю.
Ось і все, що вам потрібно.

Дуже Вам вдячний за те, що Ви погодились прокоментувати мій вірш; і зробили це.
Тепер я знаю, на якому знаходжусь рівні і як розвиватись дальше, як поет.
Щира подяка.

Тепер розумію, чому Вам припав до смаку мій вірш "Самота". Ви схильні до самозаглиблення, самоаналізу, філософії. Справді у вірші Ви збагнули, що Ви як поет - не од світу цього, але не сприймайте це, як доконаний факт. Вам редакція майстерень вказала гарний шлях - через любов пізнавайте світ, шукайте в собі щось добре, гарне, висловлюйте у віршах і, може, світ Вам усміхнеться. Ви схильні філософствувати, то, може, почитайте твори Г.Сковороди, П.Тичини поему "Сковорода", і просто вірші Тичини, тільки не ті, що про партію, а раннього. Може, Михайля Семенка, він любив Бодлера.

Так, Ви праві, саме через це мені й сподобався Ваш вірш "Самота". Дякую Вам за те, що нагадуєте, що самота - це не аксіома життя поета; потрібно контактувати з цим світом, дружити, щоб самота в один прекрасний момент не поглинула назавжди.
Дякую за рекомендовану літературу для самовдосконаленя. Обов'язково почитаю їхні твори; а Тичина вже давно в мене крутиться на думці. Час реалізувати цю думку.

Радий, що ви змогли знайти у вірші щось для себе. Справді, іноді потрібно підтасовуватися під середовище, тим самим показавши те, що воно хоче побачити. Інколи це єдиний вихід.