в кімнаті планети земля
милі дурниці мрій і фантазій.
обіцянок.
віра в прийдешнє в красі і коханні -
де безлад, розгардіяш,
перекинуті кубики з літерами на гранях
і ребра їх - жала ножа.
в плямах чорнильних лінійки,
косинці-трикутники і лекала,
підручники, зошити, всі книжки
розкидані, кинуті і забуті
в кімнаті планети земля...

різноколірні бублики зібрані у пірамідки
з натяком на єгипетські
у пустелі долини царів... -
у пишноті красіються в сяянні сонця.
сонце розправило крила
в кокарді шкільного кашкета,
зірвався що з вішалки,
впав
і валяється онде, он там,
у куті вже не перше століття
в кімнаті планети земля...

муха б"ється тілом своїм об вікно,
зісковзує,
повзає,
пада,
злітає,
немов би той м"ячик
підскакує, скаче по склу -
обдурена ласкою світла,
зморена у неволі
купається в лазні тепла і сліпучого сяйва...

на дверях зачинених
тіні від дерева проти вікна
сплетені у сплетіння
рогів, пальців і крил
штовхаються,
хляпають,
грюкають з відчаю
жваві, безшумні у двері зачинені,
що нічийні в нічийне життя...

віддзеркалює дзеркало білену стелю,
з якої звисають лампи в плафонах
скляної люстри у моховинні темного пилу -
здригається люстра,
дрижить,
дзеленчить,
на трубці сталевій звисає зі стелі
і знехотя
важко хитає вагомі плафони
маятником на стіні стародавнього дзигаря -
відраховує час він поступом спогадів,
стомленим човганням міряє відстані, що
є безмежні в кімнаті планети земля...

2017 р.