Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Алла Даниленко (1973)

Інфо
* Народний рейтинг 4.289 / 5.42
* Рейтинг "Майстерень": 4.289 / 5.42
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.755
Переглядів сторінки автора: 2934
Дата реєстрації: 2020-02-17 13:33:16
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2020.09.12 10:34
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
У люльці ту пшениченьку шукали...
У люльці ту пшениченьку шукали.
І плакала дитина на руках.
Дорослі мовчки біля них стояли.
І відчай лише був у їх серцях.
Знайшли ті кілька жмень. І враз забрали.
Неначе постаріла дітвора.
А ввечері їм потайки сказали:
Тікайте звідси. Буде ще біда.
Та ще страшніша
(Хіба так буває ?)
Буває. Бо потрапите в Сибір.
А дітки у дорозі повмирають.
Тікайте звідси. Зі своєй землі.
Вночі пішли. Неначе лиходії.
З двома дівчатками і хлопчик на руках.
І жити почали. Так, як зуміли.
І залишав потрохи лютий жах.
У місті оселилися. І звикли.
Неначе перелітні журавлі.
А їх будинок заселили інші,
Ті, що з колгоспу. Що не куркулі.
Було усього. Мабуть, трохи щастя.
Бо вижили. А ще була війна.
І батько із родиною прощався,
Коли їх визволяли. І пітьма.
Загинув ще один «чорнопіджачник».
І мати підіймала вже сама.
Вони росли. І мову забували.
У місті на російську перешли.
Російською навчали їх у школі,
У пам`яті стиралися сліди
Часів лихих. Бо діти завжди діти.
Але все ж не забути до кінція
І дічина розповіла онучці,
Коли акація духмяна зацвіла:
А знаєш, ми акацію цю їли.
Із неї мати випікала хліб.
І пам`ять ці слова закарбувала.
Тому, коли я бачу цвіт
Акації, я згадую не пісню,
Де про любов. А оповідь страшну.
І пам`яті не буде, знаю, тісно.
Я згадую. Забути не прошу.
А вам погано у моїй країні,
Хоч звідси вас ніхто не виганяв?
Ще просите, щоб вас тут захистили,
А хто, скажіть, вас, люди, ображав?