На вигині спиню – екватором:
Дрібні масштаби експедиції.
Маршрут від школи гладіатора
До ши́нку, слідом шкапи лицаря.

Стерно марнотно каруселило –
Тамуєш Тихі шторми палуби.
Команда, складу вкрай веселого,
Землі з Ковчега не пізнала би.

Аборигенів свариш – згамають.
Тупіє азимут між норовів.
Мілій і млій – в обіймах гавані:
Як Айртон, тінню стань Таборові.

2019

Дивлюсь на тебе... Чую рух Землі.
Підморгують грайливі зорепади.
Мастак Атлант уперше аж зімлів.
Кремовані, лоскочуть п'яти вади.

Штовхають плити тектонічні
До необдуманих, комічних спроб.
Поправиш локон лаконічно,
Виписуєш рецепти від хвороб.

На карантині кварту віку
Розтерзаний невдаха-лірик.
Як мить глядиш на Еврідіку,
То решту - каєшся і віриш.

2019

Дописуємо ближнім якості,
Непритаманні навіть нам.
Це ті, хто скраю, чинять пакості.
У добрі руки глузд віддам.

Втомля, однак, буть завжди згодною
Розсіювати тінь плачу;
Тримати міцно над безоднею,
Хоч відірватися плечу.

Додолу втупилась від сорому,
А мрійник борознить блакить.
Тож королю спокійно голому.
Запізно з мікросну будить.

2019