Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Вігілант Вігіланттт (2019)




Огляди

  1. Бурмочи маячню монотонну
    Бурмочи маячню монотонну
    - перечитуй молитву дурну.
    Прагни впасти замріяно й сонно
    в синьо-жовту помпезну труну.

    Коли мудрим, що пишуть закони,
    необхідно, щоб гучно ти здох,
    - гордо стань у слухняну колону:
    так велять батьківщина і бог.

    Лізь в котел в інтересах дворогих
    і аж надто заможних людей:
    будь же певен, що саме для цього
    помирав божевільний єврей.

    Коли треба державі причина,
    щоб для неї задарма ти ліг,
    вона кличе себе "батьківщина"
    і з недоумків ліпить святих.

    Бурмочи монотонно й занудно
    - перечитуй молитву дурну.
    Прагни впасти даремно в паскудну
    синьо-жовту помпезну труну.





    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Сповідь
    Історія - любителька іроній.
    Тож збіглись пси замріяні тепер
    з позавчорашніх зморених колоній
    під стяг сепаратистів УНР.

    Брудна жовтаво-сиза материнка
    покличе на смертельний променад.
    На обрії набридла вже картинка
    - вояк, що чеше дупу об приклАд.

    Я на задвірках східної Європи,
    б"ючись за день, нажив довічних ран
    хіба для того, щоб розтер на попіл
    мене новітній сталінський оргАн?

    Усе одно - чи парубок з Луганська,
    чи клерк з Москви транзитом крізь Ростов,
    чи найманець-авантюрист іспанський,
    що Сталіна на грудях наколов.

    До парубка того не буду строгим,
    у кожного свій сморід прапорів.
    Та й найманці вільніші за бульдогів
    - патріотичних скручених рабів.

    Живий я електронними рублями,
    не за законом київських царьків.
    Ще й радий, що російськими словами
    хоч на папір і стіл цей заробив.

    А як рязанка люба товстобока
    мене вела задумливо між трав,
    читали ми Цвєтаєву і Блока
    по черзі, а Шевченко не лунав.

    Ми філігранну чіткість полюбляли
    - такі вже вподобання в нас обох.
    Тому й рядки Шевченка не загадали,
    однак були Цвєтаєва і Блок.

    Тут народитись - вже пекельний подвиг,
    стрибок з моста з приземленням нідЕ.
    Хіба що ложку золоту холодна
    обранцю доля зрідка в рот вкладе.

    Мене Росія пестить. Не помпезно
    - п"янким биттям трьох-чотирьох сердець.
    І буде так, допоки світ старезний
    не знайде в плині часу свій кінець.

    Огидний сизо-сонячний звіринець
    мене наситив голодом ущерть.
    Знедавна вмить від слова "українець"
    встають в уяві мор, війна і смерть.



    Коментарі (3)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --