Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Сергій Єрьоменко (1988)




Огляди

  1. Пробач
    Відчувати... Давно вже забув,
    Що колись, це бувало можливо.
    Серед ледокаїнових днів
    Метроном відраховує зліва,
    Найпростішу з існуючих гамм.
    Прислухаюсь до серця, та граю.
    Наче, хтось там колись існував.
    Наче... вже не пам'ятаю.
    Тільки гуркіт нічних поїздів,
    Марний шлях, від нікого в нікуди.
    Ти пробач, я тебе не зустрів.
    І шукати напевне не буду.
    05.2019



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Осінь
    Невиліковна осінь хворіє, безліччю прикрих втрат. 
    Листя зів'яло, листя жовтіє, вітер холодний брат. 
    Вмерти тридцятого листопада, вироки лікарів. 
    Без прощавання в небо злітають зграї сумних птахів.
    Мабуть це прикро, зовсім не живши, землю лишити так,
    Впасти багнотою, під простирадло, білих зимових ознак... 
    Я підхоплю криваво-жовтавий, зсохлий прощальний лист
    І поховаю в зошит з віршами, котрі втрачають зміст. 
    Буде у ньому, як в домовині, серед рядків лежать,
    Пам'ять про ту, що тяжко хворіла, безліччю прикрих втрат. 2016



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. Не тобі
    Ти не вона, ти точно не вона.
    Вона померла в сірій порожнечі.
    Тоді, як обирала не мене,
    Поспішно в сумку кидаючи речі.

    Тоді, коли зламала цілий світ,
    І замість нього, лишила багаття.
    Та сукню, що вкривав весняний цвіт,
    Змінила, на цнотливе біле плаття.

    Ти болісно-солодкий ніжний сон,
    Який ніколи не насниться більше.
    Розтанула крижинка між долонь.
    А ти не гірша. Інша, просто інша.
    2019



    Коментарі (5)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --