Усі коментарі - Ольга Прохорчук

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-11 22:37:32 ],
на сторінці поезії "Перший сніг" Свічка Ольга

Ніжно, тендітно, зворушливо. Сподобався вислів про сніг (Він біло-біло сипле-сіє-віє), дуже точно зображує заметіль, одразу викликає візуальні образи.

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-11 22:52:36 ],
на сторінці поезії "1" Вірлена Ната

Гарний вірш і гарний стиль. Відчувається вплив Ліни Костенко.
Єдине зауваження стосується 2-ї стрічки останньої строфи. "А я ділю все душу..." - на мою думку, такий порядок слів краще підходить під загальний ритм.

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-11 22:57:58 ],
на сторінці поезії "До питання неперекладності" Вірлена Ната

Дуже проникливий вірш. Як кажуть, береза душу. Особливо хочеться відзначити оригінальні епітети і порівняння.

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-12 14:27:24 ],
на сторінці поезії "Lavka" Заверуха Ірина

Ліричний, як осінь, вірш. Пробуджує в душі щось меланхолійне і сумномрійливе.
Але, пробачте за незнання, хто такий (чи що таке) askim?

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-12 14:37:20 ],
на сторінці поезії " * * *" Горденко Надія

Непогано.
Маленьке побажання: намагайтеся добирати оригінальніших епітетів. Наприклад: навіщо "солоних сліз"? Те, що сльози солоні - загальновідомий факт. Спробуйте відкривати якісь не помітні для інших властивості сліз.

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-12 14:43:51 ],
на сторінці поезії "***" Лавренчук Світлана

"Дерева вмирають стоячи" - як на мене, найкраща фраза в усьому вірші. Можливо, чисто суб'єктивне вподобання, але яке вже є:)
Єдине побажання: трошки підкоригуйте ритм, бо в останніх двох стрічках він "ламається".

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-12 14:57:01 ],
на сторінці поезії "***" Хвиля Олена

Цікаво пишете. Мені подобається:)
Щодо останньої стрічки: щоб не змінювати наголос в слові "мені", можна трошки змінити решту слів, наприклад, так: "Ту мить, як в мені помирає останній рядок…"

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-13 17:32:31 ],
на сторінці поезії "***" Прохорчук Ольга

Нічого собі! Яка літературна дискусія розпочалася, поки мене тут не було!:) Треба й собі долучитися:)
Олесю, як я вже зазначила на Вашій сторінці, я не люблю рими за принципом "дієслово - дієслово". На мою думку, це занадто просто і тому нецікаво. А от знайти незвичну, оригінальну риму, якої ні в кого ще не було, - це для мене доволі значне досягнення. Чесно кажучи, не розумію, чому для Вас міняти напрямок рими - це погано. Дійшла висновку, що в нас із Вами різні погляди на поезію. Принаймні, на форму твору:)
Щодо рим "літак - не так" і "знайти - ти", я й сама усвідомлюю, що вони не досконалі. Але на момент написання вірша нічого кращого не знайшла. А от чим Вам "змінить... зробить" не до вподоби, так і не зрозуміла:) Просвітіть, будь ласка:)
Щодо п'яти тисяч чотирьох каратів... А у скільки пропонуєте оцінити моє серце Ви, Олесю?:)

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-13 20:39:11 ],
на сторінці поезії "***" Прохорчук Ольга

Помиляєтесь. Слово "чотири" тут необхідне навіть з погляду граматики, бо без нього слово "карати" матиме іншу форму, а тоді вже порушиться рима.

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-13 21:54:15 ],
на сторінці поезії "* * *" Костенко Ліна

Неперевершено! Особливо вражає фраза "Глибина, вона що ж? – потойбічна сестра висоти." Геніально, як на мене.
Останні стрічки вірша, на мою думку, якнайповніше розкривають самопочуття ліричної героїні, яка прагне абстрагуватися від світу.

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-13 22:10:18 ],
на сторінці поезії "***" Костенко Ліна

Цей вірш - один з найкращих зразків інтимної лірики Ліни Костенко. Почуття ліричної героїні - це уособлення чистого, самовідданого почуття до іншої людини. Трагічність її мрій у їх нездійсненість, але саме невтіленість у життя і надає їм неповторності. Чоловік, який так і не став коханим ліричної героїні, зробився для неї чимось на зразок недосяжного божества:
І не мріяла вже про тебе,
щоби цим не образить тебе.
Останні чотири стрічки б'ють прямо в серце і не відпускають ще довгий час після прочитання вірша.

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-13 22:14:38 ],
на сторінці поезії "* * *" Костенко Ліна

Коротко, просто, без заплутаних фраз і вибагливих конструкцій - але водночас разюче влучно і проникливо.

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-13 22:25:38 ],
на сторінці поезії "Автобус" Перехожий Юрій

Твір дуже сподобався. Стрімкий і летючий. Читається зі швидкістю сімдесят і самі-вгадайте-скільки кілометрів за годину:)

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-13 22:32:15 ],
на сторінці поезії "***" Прохорчук Ольга

Рими і ритми не завжди приходять самі. Іноді їх треба шукати самотужки, і цей пошук - частина поезії.

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-13 23:18:13 ],
на сторінці поезії "***" Прохорчук Ольга

Дякую, Ярославе:) Ви, як завжди, щедрі на оцінки і на компліменти:)

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-15 00:00:16 ],
на сторінці поезії "Дежавю" Семенко Вячеслав

Ярославе, мушу з Вами не погодитися: першої строфи було б замало для відтворення почуттів автора. Тим паче, що саме про "пізнаваності відчуття" йдеться в останній стрічці вірша.
Як на мене, автор намагався висловити не стільки розгубленість перед нескінченністю, як отой болісно-напружений стан свідомості у момент дежавю.

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-15 00:06:05 ],
на сторінці поезії "Дежавю" Семенко Вячеслав

Пане Вячеславе! Вірш справді вдалий. Дуже напружений, з цікавими сюрреалістичними образами. Особливо запам'яталася Ваша фраза про "політ...без крапки і коми". І про те, що "розриваються шви від напруги у пам"яті". Але найбільше вразила друга стрічка третьої строфи, зокрема слово "антисонце". У поєднанні зі словом пережовує дає просто неймовірний ефект. Мені аж моторошно стало. Чесно:)

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-15 00:08:37 ],
на сторінці поезії "***" Прохорчук Ольга

Що саме штучно, Юрію?

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-23 21:10:23 ],
на сторінці поезії "***" Нечуйвітер Ярослав

Ой, Ярославе, останні два рядки - просто супер! Пройняло:)

Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-23 21:14:56 ],
на сторінці поезії "РОЗМОВА" Свічка Ольга

Дуже зворушливий вірш. Якийсь сум залишає на душі.
Сподобався оригінальний початок. І вислів "волосся-нічка":)

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?