Ви народились, виросли, жили
в дарованій батьками Україні.
Так чом же Батьківщину продали
за кусень хліба ви, невдячні тіні?!

Училися ходити по землі
планидою вам даної Вітчизни,
її любили, як були малі.
Чому ж тепер співаєте їй тризну?

Навчала і путівку у життя
дала вже нелюбима Україна.
Вселяла віру в щастя й майбуття
вона вам віку добру половину.

Співати вчила батьківських пісень
і тут навік діди ваші почили…
То звідки ж Неньку майже кожен день
картати берете уперто сили?!

Ви Україну зрадили давно,
змінили хати на ординські юрти.
Здається кращим вам чуже багно…
Які ви українці? Ви – манкурти!

Із виборами знов заворушились
старі представники країни рад –
плести на наші гроші заходились
із обіцянок липових парад.

Просякло лицемірством кожне слово,
ростуть білборди знову як гриби –
будує дзяблоніс собі основу!
Країна запрацює чи раби?!

Зірки Давида ярко в небі сяють,
але блаженним досі невтямки –
нас новим курсом вкотре обіцяють
вести вперед старі провідники.

24.06.2018

Просякло все байдужістю, журою
у місті каменю, бетону і свинцю.
Усе давно покрилося нудою,
енергія ядра де йшла до бою
із тоннами води і вуглецю.

Чаїть з восьмидесятих місто пустку
і монумент недбалості людській,
яка десятки, сотні тисяч мрій
у радіації перетворила згустки,
у попелище віри і надій…

Але чому трагедія та сталась,
який фатальним виявився крок?
Тому «все в нормі» як би не здавалось,
пильнуймо, знов аби біда не вкралась
і не спустила атомний курок!

До ручки довели вже „бгаття“ нас,
від влади не чекав такого кроку –
„безвіз“ назвати, як колись „безгаз“,
подією сімнадцятого року!..

„Досягнення“ те у скрутний цей час
не варте навіть ламаного цента –
ним скористатись за півроку з нас
не спромоглося навіть і процента…

Без пенсій доживаємо свій вік
і без освіти звикли існувати.
Без конституції уже не перший рік,
без медицини будем вимирати.

І з кожним роком усе більше „без“,
реформи їх нагадують руїни.
Не спинемо як цей парад імпрез,
то можемо лишитись без країни.
Як не зупинимо гаркавий полонез –
зостанемося ми й без України!

31.12.2017

Нарешті в нас свої з’явились парії,*
вони створили різні блоки, партії…
Їх не хвилює чистота сумління,
а ціль у них – система управління.

Для себе вже й закони написали,
Кабмін, парламент, все окупували.
Під свій контроль взяли прокуратуру,
суди та інші силові структури.

Вони живуть давно вже по потребам,
з казни гребуть усе і скільки треба.
Обов’язки в них суто риторичні,
зате оклади позахмарні і космічні.

А головний шакал у їхній зграї,
себе гарантом гордо називає.
Він гарантує їм добробут і безкарність
у обмін на підтримку й солідарність.

Війна для паріїв – то ніби рідна мати,
вони готові все життя так воювати.
Поки в країні, горе й безпорядки –
примножують невпинно свої статки.

У їхній зграї кругова порука,
бо око крук не виклює у крука.
Тож доки недоторканість не знімем,
в тюрму із них не сяде жодна сука.

18.10.2017

Чотири роки промайнули швидко
з тих пір, як люди вийшли на майдан.
Що сталося? Чом змін нових не ви́дко?
Чом нами править інший ниций клан?

Питань багато… Лиш одні питання,
а відповідей до сих пір нема!
Не справдились народні сподівання,
а влада все мовчить немов німа.

Німа-німа, та кошти справно «ти́ре»,
уже тріщать офшори від «бабла́».
Чотири роки у донбаськім тирі
вбиває наших хлопців кабала…

Безвіз народу кинули мов кістку
і пенсію на сотку підняли.
Пенсіонерів більшість чому звістку
ту як образу власну сприйняли?!

Собі зарплати гідні положили:
за місяць їх – комусь потіти рік,
пенсіонерам же, даруй їм боже сили,
не вибрати ту суму і повік!

Корупція ресурси доїдає,
на черзі український чорнозем,
але чомусь народ не окриляє,
що вірною дорогою повзем…

Скажіть мені, пани хороші,
хто той, що бреше вам про свої гроші,
ховає у офшорах власні статки,
щоб не платити у казну податки?

То, звісно, кримінальний елемент.
Ну, а якщо він ще і президент?!.
Тоді нові питання виникли: де ж Рада
і чи про інше скаже він народу правду?!

Ну, зокрема, про нацбезпеку і реформи,
ще про війну, нема якої для проформи,
про корумпованість всієї вертикалі,
за що чиновники отримують медалі…

Про захист українських інтересів
та ще про цілий ряд гучних процесів.
Яка вже може бути до гаранта віра?..
Не дарма кажуть – не створи собі кумира!

А ворог не дрімає, танки на кордоні –
це не для того, щоб сидіти в обороні.
Поки ми чубимось та кричимо про славу,
не втратити б зовсім свою державу!..

21.05.2016

Пригадую, пани хороші,
не так страшні московські воші –
так Симон говорив Петлюра,
а він був неслабка натура.
Нема страшнішого за жида,
хіба що українська гнида.
Було так, є і завтра буде –
затям собі це, бідний люде!

29.08.2016

В країні цирк вже котрий рік триває,
міняють блазні маски й антураж;
пророчать – нас поліпшення чекає,
та кожен день якийсь ажіотаж.

Вже майже до небес підняли ціни
на світло, воду, долар, євро, газ;
крадуть з бюджету добру половину,
а решту все спускають в унітаз.

Ліси карпатські ріжуть мов вандали,
вагонами торгують за бугор;
у Княжичах фактично розстріляли
про око реформований позор.

То знов „безвіз“ відстрочили до квітня,
то грошей для кредиту не дали…
Історія рече тисячолітня –
ведуть народ скоти до кабали.

Люд безпорадно скиглить й лає все,
вже двадцять п‘ять, а ми ще у дорозі…
Все більше й більше смаженим несе,
уже сімнадцятий буремний на порозі.

грудень 2017

Перестань брехати, пане Президенте!
Перестань дурити обіднілий люд!
Бо війну війною у такі моменти
може не назвати ворог й словоблуд.

Перестань країну бідну добивати!
Скільки можна красти і людей дурить?!
Совісті і честі зовсім вже не мати,
лише обіцяти, лише говорить…

Головнокомандувач, злидень ти верховний,
чому ненавидиш волю і свободу?!
Захиститись прагнеш ти, упир шановний,
від тебе ж обравшого власного народу!..

Пам‘ятай, злодюго, вічно так не буде,
матері не будуть завжди голосить.
Прийде час і слово скажуть бідні люди,
будеш на гіляці в зашморгу висіть.

Скільки ще країну можна шматувати,
скільки можна, кате, міри геть не знать.
Скільки вже на крові можна торгувати,
красти і вбивати, цупити й брехать?!

лютий 2017

Дивлюся на оцю я зРаду
й не можу дати мізкам раду.
Вже свище пара й кришу рве,
чіпляє дійсність за живе…

Душа болить, аж завиває,
а туга лезом серце крає!
Болить і плаче за Вітчизну
і на свою чекає тризну.

Пора, давно уже пора
нам спекатись того "добра",
що затіває нову вирву
і тягне Україну в прірву!

18.02.2016

Сьогодні вихідний, чергове свято
придумане у дусі комунізму.
Таких святкових днів у нас багато,
але вони не добавляють оптимізму.

Суспільний договір давно не діє,
то лише ширма, цяцька для народу.
Закрили очі обіцянок вії
та байки про добро і про свободи…

Що б вам ті крикуни не голосили,
сьогодні Конституція – то казка.
Напружити потрібно волю й сили,
щоб позривати з лицедіїв маски.

День популізму ми святкуємо сьогодні,
бо силу права ті злодюги замінили
на лозунги, хоча і благородні,
та неприродне і цинічне право сили…

28.06.2016

Кряче ворон на ялині,
чути крякіт у кремлі.
Щось пороблено країні,
всім виною москалі.
Та не ті, з московським духом,
що шматують Неньку й рвуть.
А свої, із жирним брюхом,
що Вітчизну продають.
Що жиди, та не євреї,
ненажерність їхня суть.
Повдягались у лівреї,
все ковтають, не жують.
Все хватають, все їм мало,
ненаситні пацюки.
Очі вже позапливали,
крадуть, тягнуть на віки.
Час минає, годі спати
і терпіти цих злодюг.
Всіх здолаєм супостатів,
виведемо навіть дух.
Знов здобудем перемогу,
як у Другій світовій.
В завтра прокладем дорогу
і позбудемось завій.

09.05.2016

А Зиґмунд Фрейд був мудрим чоловіком,
за що тепер в раю відпочиває…
Писав він, що людина споконвіку
кричить про те, чого не вистачає.

Не знаю, що говорять науковці,
але мені їх невимовно жаль,
бо наші депутати й урядовці –
лише про чесність, совість і мораль…

Чимало бруду скрізь останнім часом,
зміліли дуже вже народні маси.
Бо розвелося тих осіб багато,
хто звик лайно під ноги викидати.

На пляжі нечисть та відпочиває
і у пісок недопалки ховає.
Плює на тротуар, немов верблюд,
і не зважає, що навколо люд.

Матюччям он тварюка жінку криє,
а та у річці „Мерседеса“ миє.
Той нечистоти вилив на дорогу,
бо підросли уже бичачі роги.

А цей в траву з машини скинув сміття,
немов якесь настало лихоліття.
У нас таких вже покидьків багато
і всіх скотів отих родила ж мати…

Та напасть називається бідою!
Чи в змозі подолать її з тобою?
У творі цім багато песимізму,
все ж краще, ніж дійти до катаклізму…

09.08.2016

Прийшли вовки в овечих шкурах
і доїдають мій народ.
Всі як один в нових каптура́х
та з обіцянок хоровод.

Їм треба час, вважайте гроші,
щоб нас вести в нове життя.
Насправді ж ці „пани хороші“
своє будують майбуття.

Який вже рік живем війною,
що нарекли вони АТО.
Життям дітей своїх ціною
із них не ризикнув ніхто.

Постійно в нас „росте“ зарплата,
а статки падають щодня.
Це, люди, вам прийшла розплата,
що обирали навмання.

Відкрий, народе, спраглі очі
і вийми затички із вух.
Не дайте, люди, темній ночі
свій полонити зір і слух!

Воно в своїх очах величне,
бундючність з нього так і пре.
Для нього їсти – справа звична,
все чавка, смокче, топче, жре…

Йому все мало, очі б їли,
коли руками не сягне.
Таке наїло вже барило,
що землю під ногами гне.

Воно повчає всіх без міри,
все зауважує, корить…
В непогрішимість свою вірить
не полишає ні на мить.

У кожного в житті нерідко
своє стрічається воно.
Таких торкатись навіть бридко,
воно було і є лайно.

02.06.2017

Останній час кричить нарід завзято –
нардепам треба дати автомати.
Як не хотять нормально працювати –
нехай ідуть Вітчизну захищати!

Побійтесь Бога, людоньки, а то
ви з глузду з’їхали чи дурману об’їлись…
Коли їх обирали, ледь не бились –
тепер же всіх відправити в АТО?!
Екзамен цей не пройде з них ніхто!

Та вже, як вам набридли депутати,
не треба їм давати автомати.
Згадать достатньо сталінські штрафбати –
на кожного з них вистачить лопати.

Та й це не все – ще треба потрудитись,
щоб крутії ті не зуміли змитись,
а тому смертоносні їм лопати
до рук колючим дротом слід в’язати!

Щоб вже коли таки підуть до бою,
ніхто із них не позбавлявся зброї,
не спокусивсь лягти десь в оборону,
ну, а тим більше, здатись до полону!

А на чолі того численного загону
не треба ставити якогось вітрогона,
бо командир повинен бути не Х@йло,
а наш гівнокомандувач Брехло!

Боюсь, що в цій війні не виживе ніхто,
як той загін ми не відправим до АТО!

08.06.2017

Відомо всім іще споконвіків –
багато у природі шкідників.
Жучки, дротянка, гусінь, різна тля
рослинам і деревам дошкуля.

Країна наша, ніби та калина,
росте і віттям в синє небо лине.
Та цвіт її з плодами залюбки
їдять останнім часом шкідники.

Гризуть кору, бруньки, гілки і листя,
руде, зелене, ніжно-золотисте.
Буравлять, точать, свердлять, аж тріщить,
ні спека не завада, ні дощі…

Від ненажерливих численних шкідників,
поник калини гордий лик, змарнів.
Все менше й менше цвіту щовесни
і урожай вже не такий рясний.

Десяток третій добігає років,
п‘ють шкідники уже останні соки.
Чи ж мало бачили історії уроків,
ведуть до чого тих „реформ“ їх кроки?

Схилилися ще вчора буйні віти,
все тяжче тій калиноньці на світі.
Але мовчить сердега і не охне…
Як далі піде так – красуня всохне!

Щоб не пішла калина на хрести,
війну зі шкідниками слід вести,
бо як ту нечисть знищити не вдасться –
калину нашу рідну не спасти!