Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Віра Володіна (1978)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  • •  Немає вже того зілля – Щирість людська.
    Небо теплою шкірою
    Обтягнуло мене.
  • •  Тепер німа. Навіки. Як усі…
    1 (мрія)
    Перетече й моя ріка, впаде у море,
  • •  Я маю стати
    Я маю стати
    Барвінковим попелом
  • •  Перетинаю горизонталь землі...
    Викриють злодійку
    Викрала тінь із села
  • •  Страйк
    1
    Мені закортіло поснідати перцем,
  • •  Я, люди, шукаю Душі порятунку і Світла
    Оперують вагомо «фактами»
    У моїй схильності до божевілля і бунту
  • •  Стерли із пам’яті розпач, безсилля, поразку…
    1
    Проміння перегоріло.
  • •  Ох, епоха!
    Заблукала.
    Між століттями, людьми…
  • •  Відпусти мене...
    Відпусти мене в темну гущавину
    Я віддихаюся від спеки
  • •  Іде село...
    Іде село повз мої вікна.
    Сплетінням різної ходи:
  • •  У тобі замерзає небо...
    У тобі замерзає небо
    На землі крижаніють мальви
  • •  Я стану на тисячу слів важча...
    Я стану на тисячу слів важча
    Кину палити недопалки гніву
    • Переглянути всі твори з цієї сторінки