На Схід…
І ніби сурми кличуть
Та ніхто на мене не чекає
Там…
(хіба що крім одного?..)
Як зрозуміти
Чи справді вдасться
Зробити щось корисне
У лігвищі сомнамбул
Чи лиш втікаю
Від холоду ночей твоєї нелюбові?

Раніше
Янголи мої
Завжди мені казали
Як чинити
Давали знаки…

А зараз всі вказівники
Ведуть до того
Що мушу я сама
Цей вибір нелегкий зробити…

Без тебе важко…
Без твоїх порад вагомих

О, мій коханий друже!
Як же я жила
До тебе?..

24.10.2015

Інколи…
хочеться босою бігти
до тебе
за місто
без адреси
й запрошення
серед ночі
у нічній сорочці…

А інколи
хочу зустрітися
випадково
поважною пані
в костюмі
й панчішках
і на підборах…

Так-так!
хоч ти і не знатимеш
але неодмінно в панчішках!

І сказати так
безтурботно-медово:
- Приві-і-іт! Красу-у-унчику!
і пірнути у очі…
ну і буду все знати тоді
якщо не втоплюся…

Але частіше
хочеться дуже
вхопити за плечі
і довго трясти тебе
доки облуда не спаде
доки не опритомнієш
і дурним гірким голосом
криком кричати:
- Що це ти робиш?!
- Що це ти робиш??
- Ну що це ти робиш?..
Милий...

22.10.2015

- люблю
коли ти це робиш

на мені
піді мною –
зі мною

як вмієш тільки ти

несамовито
нестерпно
до дна
без залишку
беззахистно
до скону

розпускаючись
до хрусту
згортаючись
у пуп’янок

запалюючи зірки
створюючи нові світи
галактики
аж до їх кінця
і мого...

(бо в миті ці
моя напевно

не його…)


- ...
дякую...
за те що не кажеш
що любиш
мене...

(це було б нестерпно -
ще один біль до мого)

насправді...
у всьому цьому
любові мало...

хіба що спрага по любові
до життя
земного


05.10.2015

вдивляючись в безодню
дихаєш
дихаєш рівно

не відводиться погляд

кожна наступна мить – диво
диво життя
простору
часу

він існує?

кожна наступна мить – вибір

чи твоя кров закипить
чи відійдеш щасливою

перше – можлива реальність
як наслідок не прийнятого вчасно рішення

друге – швидше утопія

скільки їх неповернених?
чи заснули щасливими?

комп’ютер завмер
чекає на рішення

час розчинився

друг
завжди поруч
все знає
чекає
досвідчений

постать його – передчуття невідворотнього болю

і це все вирішує

чари розвіяні

цифри – оживають
час – повернувся

пальці долонь – звичні знаки:
- так, я – Ok
- нагору?
- нагору – Ok

повернення

safety stop
очі друга
не дивляться

сонце – ножем по сітчатці
реальність – по вухам
ковток повітря не з регулятора

розум переміг
зітхнувши з полегшенням

щось у грудях – із сумом
і з надією: побачимось

залишається досвід:
завжди
завжди
завжди існує цей вибір

всі
хто ще з нами
обрали його:
- так, я – Ok
- нагору?
- нагору – Ok

03.09.2015

Сьогодні і дивний день – і звичний
Він просто надто-надто насичений

Забігла в чудернацький зашарпаний офіс
Обідала з мільйонером в шикарному ресторані
Тримала в долонях квітки рясту
І давилася смогом у пробці

Закохалась в українця з вусами
А в мене закохався старий астролог

Торгувалась жорстоко з таксистом
Купила мішечок книжок

ЗасипАв мене крижаний дощ
І засліплювала неприродно-яскрава веселка

А зранку дзвонив ти…

І я так радію життю
Ніби справді тебе люблю

20.04.2007