Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Василь Луцик (1996)



Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    ходить сон коло вікон
    і голосить під ними
  •   ***
    сталь обгортає листами тіло
    великими – тулуба
  •   ***
    Під час дощу літають іскри –
    вони з мого багаття,
  •   ***
    холодно вітряно си!ро
    гаряче па́люче у! мені у! вогні
  •   ***
    всі хто просили тиші
    всі хто просили щастя
  •   ***
    Будьмо знайомі – сонячний бог, повелитель сонечок.
  •   ***
    – Йдучи досередини дійдеш до меж. Якщо ти смієшся і плачеш – чому ти живеш?
  •   ***
    Спека спалила останніх людей –
    б’ються сини Ізраїлю.
  •   ***
    терористи ховають у місті зброю
    дурні терористи
  •   ***
    Плаче Республіка над синами, полеглими у бою. Плаче моя Республіка!
    Сльози її пекучі. Сльози її гіркі.
  •   ***
    зі щитом чи на щиті
    кричали люди усміхненим воїнам
  •   ***
    Культу особи не вибудовую –
    спльовую.
  •   ***
    Впало на квартал гудіння літака –
    вгодований шум затих.
  •   ***
    Впало на квартал гудіння літака –
    вгодований шум затих.
  •   героїчне
    Поміж космічних струн і стебел всесвіти дивляться в тебе: "Агов, людино! Що там нового на зоряній карті?".
  •   42
    у Дніпро крокують когорти душ
    сохне документів китайська туш
  •   ***
    Колони із білого каменю
    Із білого каменю арки
  •   ***
    Люди – дивіться!
    У небо дивіться!
  •   ***
    Вечір пахне ліхтарями…
  •   ***
    Ліхтарі-конформісти світять оранжевим –
    от би вже бути старим, зрівноваженим.
  •   ***
    Ми шукали ідеали – всього мало нам було. Ми співали, ми кохали, та шукали ідеали.
    Ми усіх людей питали, ми питали неба. Ми шукали, ми шукали!..
  •   ***
    Кудись поспішають трамваї. Напевно – до краю. Кудись поспішають – бо їх там чекають.
    Кудись поспішають. Напевно, так треба. Шляхами згоряють: до мене, до тебе…
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки