Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Нанея Золотинська (1987)
душа відверта і оголена сором'язливо так у очі вам вдивляється...





Інша поезія

  1. Казка-зізнання про самотність
    2016р
    Охолола вода… зовсім згас і вогонь.
    Все застигло в однім непорушнім моменті.
    І лиш тільки рука доторкається скронь
    і нікому ніхто не дає компліментів.
    Закінчився прогрес.
    Тепер так сам-на-сам. Поодинці хоч разом.
    Жаль що нема жодних подібностей між особливих моментів.
    Звикнути бути тут - зором у далечінь - без емоцій і хвилювань душевних
    як я змогла?
    І чи радію від тоді чи сумую?
    Жодної краплі немає в мені із можливих сліз чи сміху.
    Вподібнилась механічним рухам крокам словам міміці.
    Не бачу навпроти хто там в очі дивиться.
    Так я тут але справді нема мене.
    Лиш здаюсь ніби поблизу ще дихаю.
    А нема десь літаю високо.
    Побачити лиш разом всіх у змозі.
    З висоти не помітні деталі особистостей.
    Це здається байдужістю.
    Існуванням на випадок.
    А насправді самотність у якій собі сама не зізнаюся.
    Самоти злякаюся.
    Тому далі продовжую приховувати від себе правду за притворами.
    Брехати собі дуже зручно.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Місяць
    2003р
    Так, місяць нагадує казку.
    І ніби чуєш музику шаленого нічного оркестру
    Хворих дешею музикантів,
    Які вміють бачити те,
    Чого ніхто не знає
    І в що ніхто не вірить.
    Під цю божевільну мелодію вальсують розбещені зорі,
    Запрошують до танцю ще не здійснені бажання
    І падають разом з ними в безодню,
    На мить лишивши слід в нікуди.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --