Слово вливається в неспокій
Як чортик крутиться й все боком
Вдирається в чужі края
Й шукає він поводиря
А наміри всі злі й примарні
Він хоче заловити хмари
Дістати золото із-під землі
І все забрати, навіть і харчі
Чого то зло поширилось на світі
Та не протився і де його подіти
Нема кому здолати, загасити
І залишається із ним лиш жити
@ Дівчур Христина 2014

Закриюсь пелюстками із квіток
Я листям обійму себе за шию
І, може, мужнім стовбуром своїм
Я камінь той з душі своєї здвину
Той камінь не дає мені життя
Цей камінь душить і стискає груди
Цей камінь створює тертя
І цілу кучку сміття й бруду
Кому потрібні губи кам'яні
Які не можуть словом обділити
Кому потрібна скошена трава
Коли від сліз обмокла вся облудна
Земля енергію черпає із глибин
Пускає корені далеко і глибоко
Тебе же оточили зі сторін
І оглядають всюди і прелюдно
Я випущу на волю солов´я
Нехай співає всім він пісню свою
Якби ж так легко і змогла б і я
Все відпустити і без бою
@ Дівчур Христина