Ми напишемо воском, сльозами
Імена їх на стягу волі,
Ми піднімемо вгору горде
Кожен раз для них слово "Герой".
Ми боролись за це місяцями,
Заплатили ціною їх крові,
І нехай твою кляту морду
Мучить гріх через їх упокой!
Ми покажем тобі перед смертю
Фото згиблого зелен-соку,
Він-бо лився життєво, натхненно
По вкраїнській блаженній землі,
І нехай назавше померхне
Геть зі світу твій погляд ока!
І нехай пролетить вогненно
Наша правда на мовнім крилі!
21.02.2014, 20.10

Зорі помирають на світанні,
Роси мерхнуть тихо у промінні,
Лиш моє нестримане кохання
Плавить стінки серця безупинно.
Тільки у тобі я можу вмерти,
У твоєму серці тануть воском,
Оголити душу так відверто,
Лиш для тебе слів звалитись стосом!
Лиш тобою кров моя палає
З прудкістю шаленого світіння,
Навіть в час,коли весь світ згасає,
Всеодно любов моя нетлінна!
03.03.2014

Я до тебе, о Тарасе, слово посилаю,
Я до тебе щирим серцем в час цей прибігаю,
Приклоняюсь тобі, Отче, зараз на розмову,
Я скажу тобі, і враз же пропаде тривога.
Склінно ти думками линув з чужини в Вкраїну,
Був для неї в час пекучий найвірнішим сином,
Віддавав для неї сили, свою слізну долю,
Виривалось разом з нею серденько на волю.
Хай тебе вкраїнський нарід повік не забуде,
Бо ти дух наш підбадьориш, батьком нашим будеш,
Хай твоя душа, Тарасе, з наших душ лунає,
Хай вона в цей вік з Вкраїни громи проганяє.
Бо завзяття твоє щире, що колись витало,
Так сьогодні в нашім дусі, як в твоїм, заграло,
Ти ж душевник український,тобі не вмирати,
Образ твій народну силу буде зберігати!
Затремтіло незбагненно, завертілись громи,
Заіскрилися зубами катові хороми,
Затиснули у долонях ми своє терпіння,
Та хіба ми вже не гідні у правді спасіння?!
Та хіба коли мовчали, о скажи, Тарасе?
Ти ж сам бачив, як на душу одягав він рясу!
Ти ж пророчо крикнув з неба, щоб кайдани рвали,
Ти сказав, щоб совість брали, з катом воювали!
Та чомусь та кров ворожа в венах вирувала
І синів, як в сні проклятім, люто убивала...
О натхненний наш Тарасе, дай нам свою силу,
Щоб з'єднали свої руки, а не плоть на вилах.
О буремний батьку в дусі, запались свічею,
Щоб заплакала в молитві вічна пам'ять нею.
Зареве Дніпро, замріють всі садки вишневі,
І збагне наш брат, що блудно Неньку продешевив!
О Тарасе, я до тебе слово посилаю,
Я до тебе щирим серцем гірко прибігаю,
Засвіти в прапорах правду вірного народу,
Що боровся, як шалений, за свою свободу.
Приклоняюсь знов і знов я тобі на розмову,
Місяцями серця їла вдумлива тривога,
Підбадьор наш дух крикливий, говіркі надії,
Бо вже тіло потопили в кров'янистій мрії...
А завзяття твоє щире лине над Майданом,
І біжить на нас очима майбуття туману.
Хай твій заклик у натузі скріпить нашу віру,
Прожене ганебність злого, сучого вампіра,
І хай вождь хова ручиська із правого боку,
Не конвульсить наші думи від омани-току!
А народна громовиця, в сотні раз сильніша,
Зробить нарід наш у світі вільним-найвільнішим!
2008,2014

Коли весна знімає чоботи при вході,
То так радіють сльози і печуть,
Часи у самоті сивобороді
Збагнули вже найголовнішу суть.
Коли стрічаю ніжно, мов водою
Підхоплюю й несу по венах мед,
То вже душа не квилить сиротою,
Пуска ривки шаленства наперед.
Ривки нестримні, лагідні, наївні
В цілунках щастя заплетуть вінок,
Моє кохання щире, богорівне
Стріча у дверях рідний голосок.

21.03.2014

Як болить мене рана на грудях,
І поболює бік і плече,
Пальці в крові...візьміть мене, люди,
Бо ще й в оці нестерпно пече.
Я тут був, я не хочу вмирати!
Я з вогнем і в руці, і в душі,
Може вдасться мені відіспатись
І прокинутись в вільній тиші...
Тиша та буде вільна від палки,
І від куль,від гучного прокльону,
Заспіваєм віршами Наталки,
Вишиванку вдягнемо із льону.
Обіймемо найменшого брата,
І проплачемо "Ще не вмерла...",
Слізьми радості стріне нас мати,
Що на спині стяг розпростерла.
Щось так темно мені, не бачу...
Чом не чути вже криків "Слава!"?
Чом я гірко в повітря плачу?
Чом спинилась вогненна розправа?
Чом так холодом тягне і свище
Ген за простором свічки і неба?
Встаньмо, браття, а то коли ще
Нам так волі вже буде треба?
Чом молитва тривожна квітками
Довкруги облетіла зір мій?
Браття, досить! Збудіть! Повірмо -
Наша віра і правда - незламні!
Вже не встану...?! Я вже... не встану!
Відлітаю, кану на Лету,
Весь цей відлік годинний - омана,
Вже навічно - часу намети...
Так спокійно, тихо і зимно,
А в душі досі гімн співаю,
Ми будемо нарешті вільні!
Я це знаю, рідненькі, знаю!
22.02.2014, 17:55

Закривавилось небо і плаче,
Шепелявить продажним дощем,
Це ж за що смертоносність собача
Вп’ялась в груди затяжним плачем?
Це ж за що в решето - нам серце?!
Це ж за що нам прокляті царі?
Чи кулак їх скажений померхне,
Що заклав нашій Мамі парі?
Стогне в вусі сумне стоголосся,
Волеїди за дім наш взялись ,
Демонство тут у нас повелося,
Горло точить, брати, люта рись.
Боже мій, чи гартуєш Ти душу?
Чи караєш за що нас, чи…?
Нас цей гарт у крові засушить,
І ярмо приросте на плечі.
Закривавилось небо,волає,
Мамо, мамо, проснулась ти!
Але ворога лютая зграя
Гне братерські завзяті хребти!
Ще не вмерла, ой не вмерла
Твоя сила натягнених вен,
І здобуті Сотнею перли
Не зірвати із наших рамен.
Пропололи вже ми своє поле,
Хоч будяк все росте,а зась!
Промінь Матері ясночолий
Ще не раз воз’єднає нас!
26.03.2014 р. 00:55

Трухлявим листям пахне ця весна,
Душа в пітьмі роз'ятрена кровавою
дволикістю, що просякнула ЗМІ
Неправдою чи правдою кульгавою.
А хтось із болем сонним йде у бій
І надягає каску, як прозорий лід,
Крихке чуття вологих, чорних вій
лишає за собою незабутній слід.
Той слід, немов згвалтований вінок,
Оповиває душу, мов гангреною,
Той слід - то наш непрошений урок,
Відкриє правду нам колись за сценою.
Вкраїно моя змучена, сумна,
Моя ти земле кулями проорана,
Коли вже зникне голосна пітьма,
Що в той же час в кишенях їх прихована?
28.03.2014