Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Яніна Чернецька (1992)




Огляди

  1. Я так боюсь байдужості в очах
    Я так боюсь байдужості в очах,
    і одиноких співів на світанку
    разом з пташками, що, як і я, всю ніч не сплять —
    не визнають у Вічності початку.

    Я вже літала й тисячі разів боролася зі страхом.
    Та знову чорні камені моїх зізнань згори як град.
    Засипана землею, порохом і прахом,
    я переношу сни в життя, але живу у снах.

    Я п’ю сьогоднішнє легке, як дим, повітря
    і намагаюся прожити його смак.
    Шукаючи в стражданні буттєву насолоду,
    я все одно зі слізьми на очах.

    Я забувала б кожен день у святості блакиті
    й наосліп обирала б лабіринтів шлях.
    Та коло всіх моїх думок й чуттів закрите —
    я так боюсь байдужості в очах.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Вільна сутність
    Повернувшись до коренів,
    згортаю себе в ембріон.
    Волію бути рафінованою -
    найпіднесенішою із форм.

    Крокувати не асфальтом, а золотом
    ідей-доріг як першооснов,
    по клітці пробиваючи молотом,
    щоб думали - то дзвони церков.

    У прагненні безхлібного спокою
    хапати небо з чудо-вікна.
    Волію бути в тиші самотньою,
    замріяно відкривши вуста.

    Хай хвилі наженуться потопами,
    під мертвими прогнеться земля,
    хтось має потаємними тропами
    вогонь внести у вічне буття.

    Свобода духу - гідне призначення,
    природи суть,її простота,
    війни і миру дике побачення,
    легень й думок невпинність й жага.



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5