Кожен у цьому світі
хоче, щоб його любили,
Кожен у цьому світі
прагне, щоб його почули.
Кожен у цьому світі
чекає на розуміння,
повагу і визнання.
І ціле життя проходить
у прагненні і чеканні,
бо кожен в душі – дитина,
що хоче і ласки, й тепла…

Чому ж тоді в цьому світі
насправді мізерно мало
тих, що уміють любити,
тих, що захочуть почути,
здатних порозуміти,
визнати, поважати,
щастю чужому радіти,
заздрість в душі не пригріти,
ненависть відпускати,
вибачитись, вибачати.
Хто впав – тому руку подати,
допомогти піднятись,
а не ногою копнуть,
переступити й піти?…

На що ж тоді нам сподіватись,
марнуючи ціле життя,
коли ми шукаємо в інших,
того, чого їм не дамо?..