Цей шлях лежить між трав дрімотних,
Що похилились до води,
Ніхто й ніколи не ходив
Лиш вир у річці наслідив
Малюючи туманний подих

Ледь чутно чайка промайнула
Серед ранкової глуші
На грані сплячої межі
Цим вимір цей незубожів
Мій шепіт тут здається гулом.

Здійняв свій гомін очерет
А над багатством трав двухмяних
Тінь сонця пролила свій мед,
Де боцян молодий поет
Пливе в суцвіттях валер'яни.

Світання в барвах чебрецю
Зів'яло злякане юрбою,
Урбаністичною стопою
Крізь плач гримить об цноту цю
Хода коров'ячого строю.


2012р.

Холодні жорна неба зжерли зірку
Гарячу,нетерплячу,молоду
І сотні інших наче під копірку
Ковзнули по її сліду.

Вони такі яскраві та нестримні,
Немов вітрила сповнені надій
Їх юність рветься крізь простори зимні
руйнуючи давно трухлявий стрій.

До них несправедлива грізна доля
Ламаючи їх молоді серця
Вони ж летять палаючи від болю
Стираються а мріють до кінця

2011 р.

Мені здається,що змінились люди
З якими я прожив ці чверть століття.
По іншому уже будильник будить
Змінилась їжа і змінилось сміття

Змінилось так багато і так шввидко
І погляди і цінності і мрії
Все що було колись безцінним злитком
Сьогодні навіть руки ненагріє

Змінилось все мабуть на цьому світі
Нова десь запалає Хіросіма
Чого чекати в ХХI столітті,
Якщо холериком став навіть клімат?

2013