Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юля Фінковська (1995)




Огляди

  1. Затишшя перед бурею
    Час і відстань тепер врешті квити,
    Ділять віршо-прощання на віршо-відрізки.
    Кава стигне, коли її ні з ким пити,
    Серце стигне, коли просто ні з ким.

    На сніданок – фруктовий смузі,
    І хронічні віконні бронхіти.
    Книги справді – найкращі друзі,
    Шкода тільки, не вміють гріти.

    Пишуть вкотре листи тихі крики,
    Без присвят та адрес на зворотах.
    В когось там гірко пахнуть гвоздики,
    В мене ж завжди троянди! В блокнотах…

    І, надкушений тишею хмурою,
    Телефон скавулить про зворотність.
    Бо затишшя – лише перед бурею,
    А без бурі, це вже – самотність.



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

  2. Перетишено

    Тиша часом буває, як рана, такою глибокою,
    І ні пластир, ні вата не заповнять її порожнечу.
    Вона мовчки виколює очні яблука твого спокою,
    Загортаючи мокрі повіки в чадру чернечу.

    І здається, що надто натягнута свіжого тіста мить,
    Що години – окремі життя, без дійових осіб.
    А мовчання пахне корицею і так, як вона, гірчить,
    Десь між пальцями, схудлих від тиші, діб.

    Непритомніє кисень, від форзаців до стін передпокою,
    Сторінками зачитуєш біль, поки лампа не упокоїться.
    Тиша часом буває, як рана, такою глибокою,
    І, на зло тромбоцитам, до відчаю довго гоїться.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5