Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Олена Балера (1974)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Олена Балера, [ 2012-12-20 20:35:54 ],
на сторінці поезії     "***"   Балера Олена

Дякую за цінну пораду, спробую врахувати це при написанні наступних віршів.
Коментатор Олена Балера, [ 2012-12-27 11:25:36 ],
на сторінці поезії     "***"   Балера Олена

Дякую за висловлену думку, спробувала дещо виправити. Наділі буду намагатися працювати краще.
Коментатор Олена Балера, [ 2012-12-27 11:30:54 ],
на сторінці поезії     "***"   Балера Олена

Дякую.
Коментатор Олена Балера, [ 2012-12-27 14:31:22 ],
на сторінці поезії     "***"   Балера Олена

Шановна Редакція Майстерень! Щиро дякую за увагу до вірша і слушні зауваження, з якими не можу не погодитись. Зареєструвавшись на сайті "Поетичні майстерні", я саме цього і хотіла - конструктивної критики і поступового зростання.
Коментатор Олена Балера, [ 2012-12-31 00:05:38 ],
на сторінці поезії     "Ода західному вітру (переклад з Персі Біші Шеллі)"   Балера Олена

Percy Bysshe Shelley

Ode to the West Wind

I
O wild West Wind, thou breath of Autumn's being,
Thou, from whose unseen presence the leaves dead
Are driven, like ghosts from an enchanter fleeing,

Yellow, and black, and pale, and hectic red,
Pestilence-stricken multitudes: O thou,
Who chariotest to their dark wintry bed

The winged seeds, where they lie cold and low,
Each like a corpse within its grave, until
Thine azure sister of the Spring shall blow

Her clarion o'er the dreaming earth, and fill
(Driving sweet buds like flocks to feed in air)
With living hues and odors plain and hill:

Wild Spirit, which art moving everywhere;
Destroyer and preserver; hear, oh, hear!


II
Thou on whose stream, 'mid the steep sky's commotion,
Loose clouds like earth's decaying leaves are shed,
Shook from the tangled boughs of Heaven and Ocean,

Angels of rain and lightning: there are spread
On the blue surface of thine aery surge,
Like the bright hair uplifted from the head

Of some fierce Maenad, even from the dim verge
Of the horizon to the zenith's height,
The locks of the approaching storm. Thou dirge

Of the dying year, to which this closing night
Will be the dome of a vast sepulchre,
Vaulted with all thy congregated might

Of vapors, from whose solid atmosphere
Black rain, and fire, and hail will burst: oh, hear!


III
Thou who didst waken from his summer dreams
The blue Mediterranean, where he lay,
Lulled by the coil of his crystalline streams,

Beside a pumice isle in Baiae's bay,
And saw in sleep old palaces and towers
Quivering within the wave's intenser day,

All overgrown with azure moss and flowers
So sweet, the sense faints picturing them! Thou
For whose path the Atlantic's level powers

Cleave themselves into chasms, while far below
The sea-blooms and the oozy woods which wear
The sapless foliage of the ocean, know

Thy voice, and suddenly grow gray with fear,
And tremble and despoil themselves: oh, hear!


IV
If I were a dead leaf thou mightest bear;
If I were a swift cloud to fly with thee;
A wave to pant beneath thy power, and share

The impulse of thy strength, only less free
Than thou, O uncontrollable! If even
I were as in my boyhood, and could be

The comrade of thy wanderings over Heaven,
As then, when to outstrip thy skiey speed
Scarce seemed a vision; I would ne'er have striven

As thus with thee in prayer in my sore need.
Oh, lift me as a wave, a leaf, a cloud!
I fall upon the thorns of life! I bleed!

A heavy weight of hours has chained and bowed
One too like thee: tameless, and swift, and proud.


V
Make me thy lyre, even as the forest is:
What if my leaves are falling like its own!
The tumult of thy mighty harmonies

Will take from both a deep, autumnal tone,
Sweet though in sadness. Be thou, Spirit fierce,
My spirit! Be thou me, impetuous one!

Drive my dead thoughts over the universe
Like withered leaves to quicken a new birth!
And, by the incantation of this verse,

Scatter, as from an unextinguished hearth
Ashes and sparks, my words among mankind!
Be through my lips to unawakened earth

The trumpet of a prophecy! O Wind,
If Winter comes, can Spring be far behind?
Коментатор Олена Балера, [ 2013-01-03 23:34:21 ],
на сторінці поезії     "Сонет, складений на Вестмінстерському мості 3 вересня 1802 року (переклад з Вільяма Вордсворта)"   Балера Олена

William Wordsworth

Composed upon Westminster bridge, Sept. 3, 1802

EARTH has not anything to show more fair:
Dull would he be of soul who could pass by
A sight so touching in its majesty:
This City now doth, like a garment, wear
The beauty of the morning; silent, bare,
Ships, towers, domes, theatres, and temples lie
Open unto the fields, and to the sky;
All bright and glittering in the smokeless air.
Never did sun more beautifully steep
In his first splendour, valley, rock, or hill;
Ne'er saw I, never felt, a calm so deep!
The river glideth at his own sweet will:
Dear God! the very houses seem asleep;
And all that mighty heart is lying still!
Коментатор Олена Балера, [ 2013-01-03 23:42:06 ],
на сторінці поезії     "У Капелі Королівського коледжу в Кембріджі (переклад з Вільяма Вордсворта)"   Балера Олена

William Wordsworth

Inside of King's College Chapel, Cambridge

Tax not the royal Saint with vain expense,
With ill-matched aims the Architect who planned –
Albeit labouring for a scanty band
Of white-robed Scholars only – this immense
And glorious Work of fine intelligence!
Give all thou canst; high Heaven rejects the lore
Of nicely-calculated less or more;
So deemed the man who fashioned for the sense
These lofty pillars, spread that branching roof
Self-poised, and scooped into ten thousand cells,
Where light and shade repose, where music dwells
Lingering – and wandering on as loth to die;
Like thoughts whose very sweetness yieldeth proof
That they were born for immortality.
Коментатор Олена Балера, [ 2013-01-04 17:11:18 ],
на сторінці поезії     "У Капелі Королівського коледжу в Кембріджі (переклад з Вільяма Вордсворта)"   Балера Олена

Доброго дня! Дякую за висловлені зауваження. З необов'язковими збігами приголосних намагаюся боротися, у будь-якому разі без них краще. В цілому,я вважаю, що для художнього перекладу головне - передача змісту. Погоджуюсь з В.Левіком, що мистецтво перекладу - це мистецтво втрат. Якщо обирати, чим жертвувати, то, на мій погляд, збіги приголосних - "найменше зло" у порівнянні з неправильними наголосами чи порушенням ритму
Коментатор Олена Балера, [ 2013-01-05 02:01:47 ],
на сторінці поезії     "Імпресія Le Reveillon (переклад з Оскара Вайлда)"   Балера Олена

Oscar Wilde

Іmpression

Le Reveillon

The sky is laced with fitful red,
The circling mists and shadows flee,
The dawn is rising from the sea,
Like a white lady from her bed.

And jagged brazen arrows fall
Athwart the feathers of the night,
And a long wave of yellow light
Breaks silently on tower and hall,

And spreading wide across the wold,
Wakes into flight some fluttering bird,
And all the chestnut tops are stirred,
And all the branches streaked with gold.
Коментатор Олена Балера, [ 2013-01-09 12:34:57 ],
на сторінці поезії     "***"   Балера Олена

Дякую, Ірино, мені дуже приємно, що ви відчуваєте це так само, як і я.
Коментатор Олена Балера, [ 2013-01-09 15:05:32 ],
на сторінці поезії     "Libertatis sacra fames (переклад з Оскара Вайлда)"   Балера Олена

Oscar Wilde

Libertatis sacra fames

Albeit nurtured in democracy,
And liking best that state republican
Where every man is Kinglike and no man
Is crowned above his fellows, yet I see,
Spite of this modern fret for Liberty,
Better the rule of One, whom all obey,
Than to let clamorous demagogues betray
Our freedom with the kiss of anarchy.
Wherefore I love them not whose hands profane
Plant the red flag upon the piled-up street
For no right cause, beneath whose ignorant reign
Arts, Culture, Reverence, Honour, all things fade,
Save Treason and the dagger of her trade,
And Murder with his silent bloody feet.
Коментатор Олена Балера, [ 2013-01-09 21:47:56 ],
на сторінці поезії     "Libertatis sacra fames (переклад з Оскара Вайлда)"   Балера Олена

Дякую, пані Лесю, за добрі слова. Вони завжди є стимулом для того, щоб підвищувати свій рівень.
Коментатор Олена Балера, [ 2013-01-10 11:57:22 ],
на сторінці поезії     "***"   Балера Олена

Щиро дякую!
Коментатор Олена Балера, [ 2013-01-10 18:22:02 ],
на сторінці поезії     "До вигадки (переклад з Джорджа Гордона Байрона)"   Балера Олена

George Gordon Byron

To Romance

Parent of golden dreams, Romance!
Auspicious Queen of childish joys,
Who lead'st along, in airy dance,
Thy votive train of girls and boys;
At length, in spells no longer bound,
I break the fetters of my youth;
No more I tread thy mystic round,
But leave thy realms for those of Truth.

And yet 'tis hard to quit the dreams
Which haunt the unsuspicious soul,
Where every nymph a goddess seems,
Whose eyes through rays immortal roll;
While Fancy holds her boundless reign,
And all assume a varied hue;
When Virgins seem no longer vain,
And even Woman's smiles are true.

And must we own thee, but a name,
And from thy hall of clouds descend?
Nor find a Sylph in every dame,
A Pylades in every friend?
But leave, at once, thy realms of air i
To mingling bands of fairy elves;
Confess that woman's false as fair,
And friends have feeling for – themselves?

With shame, I own, I've felt thy sway;
Repentant, now thy reign is o'er;
No more thy precepts I obey,
No more on fancied pinions soar;
Fond fool! to love a sparkling eye,
And think that eye to truth was dear;
To trust a passing wanton's sigh,
And melt beneath a wanton's tear!

Romance! disgusted with deceit,
Far from thy motley court I fly,
Where Affectation holds her seat,
And sickly Sensibility;
Whose silly tears can never flow
For any pangs excepting thine;
Who turns aside from real woe,
To steep in dew thy gaudy shrine.

Now join with sable Sympathy,
With cypress crown'd, array'd in weeds,
Who heaves with thee her simple sigh,
Whose breast for every bosom bleeds;
And call thy sylvan female choir,
To mourn a Swain for ever gone,
Who once could glow with equal fire,
But bends not now before thy throne.

Ye genial Nymphs, whose ready tears
On all occasions swiftly flow;
Whose bosoms heave with fancied fears,
With fancied flames and phrenzy glow
Say, will you mourn my absent name,
Apostate from your gentle train
An infant Bard, at least, may claim
From you a sympathetic strain.

Adieu, fond race! a long adieu!
The hour of fate is hovering nigh;
E'en now the gulf appears in view,
Where unlamented you must lie:
Oblivion's blackening lake is seen,
Convuls'd by gales you cannot weather,
Where you, and eke your gentle queen,
Alas! must perish altogether.
Коментатор Олена Балера, [ 2013-01-10 21:45:53 ],
на сторінці поезії     "До вигадки (переклад з Джорджа Гордона Байрона)"   Балера Олена

Дякую, пані Лесю! Ваші слова мене завжди підтримують.
Коментатор Олена Балера, [ 2013-01-11 23:31:00 ],
на сторінці поезії     "***"   Балера Олена

Дякую! Дай, Боже, цього усім нам.
Коментатор Олена Балера, [ 2013-01-12 00:20:23 ],
на сторінці поезії     "***"   Балера Олена

Дякую, Лесю! Мабуть в Новому році у багатьох такий настрій.
Коментатор Олена Балера, [ 2013-01-14 11:45:52 ],
на сторінці поезії     "***"   Балера Олена

Дякую, Лесю! Мені дуже приємно бачити Вас серед своїх постійних читачів.
Коментатор Олена Балера, [ 2013-01-14 13:13:11 ],
на сторінці поезії     "***"   Балера Олена

Дякую, пане Мирославе! І за вірш-привітання також велике спасибі.
Коментатор Олена Балера, [ 2013-01-14 14:47:40 ],
на сторінці поезії     "Згаслі іскри вогню"   Сірий Володимир

Який чудовий вірш і такі заворожуючі образи! Особливо цікаво звучить "долі лижня", "білий іній пам'яті"...
1   2   3   4   5   ...   58