•  І хто мене засіяв у сніги?

Сніги, сніги – аж боляче очам,
Дріма біляве сонце на припоні,

•  Поруч мене

Люди, люди – поле нескінченне –
Квіти, бур’яни, чортополох...

•  Летіть, думки

Лапатих ос виспівують рої,
Збиваючись у білу колотнечу…

•  Просто хочу жити

Зима сміється люта і бліда,
Хурделить сніг із небових проломин,

•  Наплачемось, хато

Вертаю додому у часом занедбаний двір…
Чого ж це ти, часе, такий гультіпака-гульвіса?

•  Обабіч дороги

Обабіч дороги, що в балку вела,
Ще й досі хатина стоїть край села.

•  Зима приспала

Зима приспала весняну погоду,
Морозів скаженіє апетит.

•  Знайди мене

А я живу в одній із тих сторін,
Де смуток пустки не втамує спрагу,

•  О, Боже, пошли правосуддя

Дай, Боже, світанку о ясній морозній порі,
Рипучого снігу, що в очі жбурля білизною,

•  Повинні ми, брате, війну зупинити

Відходить до пекла

•  Живу в селі

Живу в селі… За що така покара?

•  Якби ж то перебігти низку літ...

Якби ж то перебігти низку літ...
Назад, назад - там сонячно й барвисто,

•  Перекину місток

Не стомились вітри, сумно квилять осінній молебень,
Барабанять не в ставні, а прямо в мою самоту...

•  Ви - моя найбільша забаганка...

Тепла осінь... Падають каштани...
В позолоті потопає світ...

•  О, подружко Осінь...

Призахідне сонце
хлюпнуло вогонь упівнеба,

•  Ти думав, я в обійми упаду...

Ти думав, я в обійми упаду,
Як перше світло сивини на скроні?

•  Вересневе

Ще тремтить у променях світанок,
Ще радіє травами земля,

•  Мамі

Мамо, мамо, постаріла пташко,
Чепурушко стомлена моя!

•  Все буде добре

Все буде добре, витримаю, зможу –
Ще й не з таких виходила кругів.

•  То де ж це ви?

То де ж це ви, мій друже, де ж це ви?
В душі болить, пече жалкий неспокій...

•  Повний місяць, ніби корабель

Повний місяць, ніби корабель,
У нічнім небеснім океані

•  На моєму вікні пломеніє червона герань

На моєму вікні пломеніє червона герань –
Це ж бабусин дарунок мережить заросяну шибку,

•  Ходімо до саду

Не віримо в казку, та повниться зорями світ,
І місяць рогатий розштовхує темряву ночі.

•  То як же пройти навпростець до Чумацького шляху?

Я більше не хочу тримати печаль у руках!
В просвітлений вечір її відпущу – бідолаху...

•  Обіймайся з вітром...

Пробіжися вранці соняхами в полі
І розхлюпай фарбу з онімілих жмень –

•  І прихилю усі світи до тебе

Останній промінь сонячним хрестом
Порізав хмари на кудлате шмаття.

•  Я сторожую рай

А ти не повертай до згубленого раю,
В якому, як ніде, співають солов’ї.