Бачиш, діва - жовта осінь заплітає у волосся

Зірки – листя і прикраси, та дарує сміх мені?

Збережу той подарунок, щоб усе, колись збулося,

Щоб весною вже здалося, що до тебе десять снів.



Моя рідна, сіроока, в світле сонячне обличчя

Лише дай я поцілую, захищу від забуття.

Поміж нами десять кроків, довших, ніж за півсторіччя.

Тільки явні протиріччя перекреслюють життя.

03.01.2012