Дійові особи:
1. Ангел
2. Пастушки
3. Царі зі Сходу
4. Українка
5. Чорт
6. Жид

Пролог

Українка до господарів:
Добрий вечір вашій хаті
можна заколядувати?

(звучить коляда «Добрий вечір тобі». Під цю колядку вертеп заходить у хату, стає півколом. На першу лінію виходять пастушки)

Дія І:
(Розмовляють пастушки, готуючись до сну)

Пастушок І:
Яка чудова тиха ніч
Давно пора відпочивати,
Поснули лагідні ягнята
Скидаймо й ми турботи з пліч!

(хор поч. тихо наспівувати «Нова радість»)

Пастушок І:
Та, браття, що за дивна мить…
Яка зоря на небосхилі!
Її красу збагнути я не в силі
Так величаво сяє, мерехтить!

(з’являється Ангел і заспокоює пастушків)

Ангел:
Благовіщу я радість превелику –
Месія народився спасти вас
Для подивів і хвилювань не час
Спішіть вклонитися найбільшому до віку!

Ясна зоря покаже вам дорогу
До Вифлеєму, у стаєнку вбогу.
A зараз разом заспіваймо коляду
щойнонародженому Христу-Богу

(звучить колядка «Бог ся рождає»)

Ангел:
До нього днесь ми прибігаймо,
Різдво Христове прославляймо!

(звучить коляда «За світлом зірки». Входять три царі)

Дія ІІ:

Царі:
І
Здалека ішли ми, довго мандрували
На путі до царя краю Ірода ступали.
Та незбагненно манить нам серця
Небесне світло іншого Царя…

ІІ
Несемо подарунки з України
Яка, ось-ось розпрямить вже коліна!
Ну, а сьогодні молить Бога щиро
Прийняти ладан, золото і миро.
ІІІ
А ще благословити просимо країну,
Аби нащадки не згадали про духу руїну!
У нас поля безмежні і працьовиті люди,
Хай щастя і добробут у кожній хаті будуть!

(продовження колядки «За світлом зірки»:…Ісусе милий ми не багаті…)

Дія ІІІ:
(хитро заходить Жид)

Жид:
Кого хочеш так натхненно
буду прославляти
та прошу вас, пане ґаздо
Якесь євро дати…

(коломийкою)
Бо як в супермаркет піду
Там потрібні гроші:
на коньячок до обіду.
Мої ж ви хороші!

Українка:
Бачу жиде коломийку нашу добре знаєш,
Але навіть на Різдво гроші прославляєш…

В час, який духовності присвятити треба,
Гризуть Мошка над усе щоденні потреби!

Жид (благально):
Люди добрі, треба жити:
Щось продати, щось купити!

(дістає каталог сучасних парфумів)

може вам щось підійде
гарна знижечка буде…

(після короткої паузи)

А розмови ваші – то пусте,
від балачок добробут не росте!
Припустимо, прийшов ваш Спас,
ой, то навряд чи б мою душу спас!

(заскакує в кімнату Чорт)

Чорт:
Всіх кого лиш мати народила,
в своє лоно пригорне могила!
А тоді ласкаво прошу в царство
Пана чорта добре государство!

Наш владика добре всіх пригріє,
В чуйні душі пристрасті посіє…
Наказав і вас переконати
У гостинне пекло завітати…

Ангел:
Куди не глянь – нечиста сила…
Чому вас смерть ще досі не скосила?
Візьму важливу роль на себе!

Чорт:
О, зглянься, братику, не треба!
(собі під ніс)
Насупить день, прийду ще і по тебе!

Ангел:
Лютує нечисть вся, лютує,
Близьку кончину свою чує!
Та не затьмарить радість святкування,
складаймо найтепліші привітання.

Українка, пастушок віншують.

(На завершення звучить колядка «Бог Предвічний»)


2001 рік

Ти чуєш як стогне вітер?
Тремке стоголосся ранить...
Воскреслий щорічний спомин
У дзвонах гуде. У дзвонах.

...І правлять поля панахиду –
Загарбником скривджено збіжжя.
А люди? Мовчать нерухомо
у посмішках кам’яно-визвольних.
У праці святій зігріті
ще вчора складали подяки
лани у буянні золота.
Сьогодні дощ сірий плаче.

...І мовчки кричать папери
У теках багаторічних.
Як труни мовчать сутенери
Загальнонародної кривди.
Земля забирає свідків
у надра німих обіймів
аби заглушити ридання
безвинно братів убієнних.

Лампадки запалюють небо.
Лампадки запалюють душі.
Лунає чуже покаяння
і мовить сторічну покуту.
За когось.

Лиш тільки вогонь очищаючий
сердець у катів не розтопить.

Весна промчала по вінця наповнена переживаннями...
Експресії обсідали нервові гілки,
наче горобці електричні проводи...
Порожніли упаковки
велокардину, новопаситу і валеріани...
Усі ці фармакологічні ласощі запивались
терапевтичним щебетом пташок,
райканням жаб’ячих квартетів
і твоїми життєдайними словами.
Камуфляжні посмішки захищали надійно і майстерно.
Зазирнути за межі фізичного тіла було неможливо –
за сімома замками ув’язнилась стривожена душа.
Твої обійми втішали – стримані і міцнющі.
Мої сльози висихали – гіркі і справжні.
Розмови про високі матерії
дивували недоречністю...
Правдива мудрість причаїлась у простому...

У розкішних канделябрах каштанів
жевріла надія на затишне літо...

Не сон, а марево –
на небі зарево.*

Півглобусом поляна.
Благоговіння мить.
Миряни –
фігури шахові.
Зелено-килимова дошка.
Всесвітня проща?
Безмовні,
Нерухомі
В урОчистій судомі

(Земля в очікуванні дива.
Осанна. Мить така вразлива...)

На неба осяйному
Полотнищі
Сонце. Місяць.
Ближче й ближче
стрічаються
небесні два світила...
Легка півтінь серпанком,
Землю вкрила.

(Тисячі мов затерпло на хвилину....)
І дивотворну бачить люд картину...

Запломеніло,
Променіло,
Озвалось Небо.
Виразно-гучно
Промовляло
Лиш до тебе.

(О, недовірливий Хомо...)

Вогнями-нями
Небувалих кольорів,
Програмами
Ще ненаписаних кодів
Ввімкнувся монітор
В обіймах неба.
Строкаті фрази
Мерехтіли наче стрази
Кириличні лякали
Викрутаси
Й рядки незнаних
Мов програмування
Складалися у слів простий
Узір...:


СКАЖЕШ ТЕПЕР, ЩО МЕНЕ НЕМА?