Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Домінік Арфіст
До
ДоДо - допотопний дронт :о)
დოდო

RAIN MAN
...хронічнй соціопат...
...ні на що не претендую...
=візія... ілюзія... поезія=

https://toloka.to/t80376



Рубрики / А Я ВЖЕ МУЗИКА...

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   धर्म
    на Івана на Купала
    мама хлопчика купала
  •   cras...cras... semper cras...
    вибачайте… згадати ні̀кого…
    чай вприку̀ску… димок в очах…
  •   на початку...
    на початку – все безіменне…
    вітер виє – нічна сирена
  •   vita memoriae
    ходили ми – я і друг…
    ходили ми – я і Бог…
  •   все мине...
    …все мине… одне – не мине:
    я – частина мови
  •   юга
    іде Шива… тризубом помахує…
    за ним Вішну хрестиком вишиває…
  •   чоловік
    чоловік… чоло і вік…
    з віком і чолу ясніти…
  •   Овідій (цикл Полісиндетон)
    поетика сну… соната
    опущених вій і візій
  •   незабутньому М.Ф.
    від мого̀ моря –
    до твого̀ миру…
  •   Vanitas vanitatum (цикл "Полісиндетон")
    мігрень мігрує в скроні по плечу
    гадюкою… смолою… кислотою…
  •   поговори зі мною, Тарасе...
    поговори зі мною, Тарасе,
    спустись до мене з іконостасу
  •   о міфу фіміам...
    о міфу фіміам… ні сміху… ні сльози…
    і виживає тінь сліпого архетипу…
  •   В... (цикл "Імена")
    Ваше ім’я – вітер…
    Ваше ім’я – сім літер…
  •   кримська танка 短歌
    дзвенить цикада
    в присмерковому саду…
  •   Сон (цикл Діалоги)
    Бог запитав: для чого ти живеш?
    які шляхи обрав? чи важко жити?
  •   полісиндетон (цикл "За межею звуку")
    і ніби війна десь там…
    і ніби я сам десь там…
  •   chanson d'hiver
    іде ідеальний сніг
    ідол дитячих снів
  •   в мені...
    в мені замовкло вимучене море…
    згоріло сонце… з гір лише луна
  •   poetica licentia
    сестро-музико моя,
    я ходу пружиню…
  •   сансара
    легкої арфи струни як вогонь
    горять на пальцях весело і синьо…
  •   у моїй глушині…
    у моїй глушині… на моєму дні
    де ілюзія тиші – лишня…
  •   вишні (цикл "Межичасся")
    межиріччя мого життя…
    небо порване літаками…
  •   псалом 137
    ген над ріками вавилонськими ми сиділи й ридали…
    наші арфи на вербах… на камінні кимвали…
  •   світанкова пісня
    сонечко – млинець рум’яний
    сяє в очі вранці-рано
  •   пісенька щастя
    під копѝтами пилю̀га…
    я то там… то знову тут…
  •   літо
    танцюю… малюю тілом лінії неевклідові…
    лáщусь грайливим фавном до лагідної оливи
  •   із циклу "важко видихуване"
    хирі̀є хвоя і хвощ…
    щодень – реп’яхи і плющ…
  •   rain man
    ім’я мені – дощ…
    я крапля за краплею
  •   крізь...
    крізь повинності і провини
    тіло – суміш вогню і глини –
  •   віє вітер...
    ...віє вітер по Волині
    студить зболені долоні
  •   Мова
    незупинна… незмовкна… цькована
    да̀рмо роздана і дарована
  •   circulus vitiosus
    Господь мовчить… і дихає в мені…
    життя і смерть – усе належить Мові…
  •   sic transit gloria mundi
    серед садів… захованих плодів…
    вуглиною і глиною стираюсь…
  •   сили небесні...
    сили небесні… сили чудесні…
    сили води і вогню…
  •   і тільки прямо...
    життя мого рівняння
    ігрек-ікс…
  •   мить
    забуття життєвої паузи…
    мить – і нібито небуття…
  •   спроба голосу
    і рука моя Вам – востаннє –
    беретѐ? – о даремний дар!
  •   втеча
    вітер жене порохно по сухій землі…
    і ні дощу… ні роси… ні сльози – прохолодне небо
  •   тексти
    тексти або ширяють -
    або вмирають...
  •   і може там...
    я з морем у самотньому човні
    зітхає море одиноким звіром
  •   літанія радісна
    душі̀, о Господи, не суду – саду…
    де виросли лише життя дерева...
  •   ностальгія за Львовом
    о Льове... волелюбний мій… волоокий…
    шпилями виструнчений висо̀ко…
  •   пісня
    стереже мене мова в чужому саду…
    стережеться очей: огорожа… сторожа…
  •   фоносемантика
    я тебе вимріяв… я тебе виміряв довгими верстами…
    синіми веснами я тебе виміняв в осеней жадібних…
  •   псалом
    міць залізяччя здолає іржа
    золота не переможе…
  •   заповіт батька
    земне життя здолавши вполовину
    не озирнуся… не перепочину…
  •   народила лисиця...
    народила лисиця вовчика –
    сіроокого диво-хлопчика
  •   форма води
    о яблуко небесної води…
    повіками обласкане… віками…
  •   тропізми
    мій дім – моя фортеця…
    мій дім – моя в’язниця…
  •   грудень
    грудень на груди впав
    снігом… снагою неба…
  •   я пізнав тебе...
    я пізнав тебе по жесту…
    я пізнав тебе по звуку…
  •   іду...
    іду за дітьми… світлими путями…
    вбираю мову вільної води…
  •   О.О. - навздогін...
    мрійна міна… зміна кадра…
    наливай по вінця чарку…
  •   о дар...
    о дар… о жар… відважна даність…
    дання самотності… захланність…
  •   Бог при́йде...
    Бог при́йде Єві кóсу заплітати
    як донечці перед весіллям мати
  •   зимовий ранок... Ласпі (Кримські етюди)
    шляхетна сивина прадавньої гори
    розчесана дощем… увінчана вітрами…
  •   рятую радість…
    рятую радість… з хащі небуття…
    виманюю своїм арфічним співом
  •   усі від’їжджають…
    усі від’їжджають… затерпла правиця…
    у пам’ять поспішно заховую лиця…
  •   я нікуди…
    я нікуди не поспішатиму...
    коронований дурня шапкою
  •   серед янголів...
    серед янголів що ліворуч
    серед янголів що праворуч
  •   спроба мовчання
    картинна галерея… картонна… галера у морі міста
    на якій ніхто не пливе і тільки щурі звісно…
  •   так мало...
    так мало літ… і мало зим…
    прощайте, море моє і гори…
  •   налий мені, янголе...
    де пам'ять зухвала мене заховала?
    не плавлять мечі… не куються орала…
  •   Русланові М... кримськотатарському поетові...
    він загасив недопалок любові
    і попіл розлетівся по руці…
  •   Ясон (цикл "Тьма міту")
    самотніший самої самоти
    Ясон у ті́ні сохлого човниська…
  •   не йди...
    ранковий ритуал міцної кави…
    і сни гірчать якими я блукаю…
  •   сад
    старого саду літні вітражі
    розмореного сонця міражі
  •   доля
    я їм твій хліб, о доле моя дивна…
    плачу́ піснями… пла́чу у ночах
  •   біжу...
    біжу луною… луною…
    полями… тілами останнього бою…
  •   минаю...
    минаю чужу славу розкидану по кутках…
    по зірках загаслих ступаю…
  •   наллю...
    наллю льодяного сумного вина
    померлого винограду…
  •   розкажи мені, мамо...
    розкажи мені, мамо, я́к ти там у раю…
    ти і там піднімаєшся разом із сонцем
  •   карта
    побічним зором по теплій шкірі
    білий кролик лоскоче…
  •   чого...
    чого я чекаю? – літа…
    чого я шукаю? – літер…
  •   а смерть присяде...
    а смерть присяде скрàєчку життя…
    за руку візьме… поцілує в очі…
  •   вечірнє (Доля)
    заварити терпко́го чаю…
    чорнішого за всі ночі
  •   ранкове
    все на продаж… на знос і на злом…
    на зло як банальності біс – біном…
  •   антропогонія
    затісні суди і судини…
    ліхтарі – немає людини…
  •   святий Домініку...
    святий Домініку, небесний патроне мій, братику,
    тепер зобов'язань на себе ніяких ніза́що не братиму…
  •   випивши мову...
    випивши мову як долю із річки буття
    музику сфер у слова перевтіливши... сенси
  •   безсоння
    манірна ніч готична… по дотичній
    усі часи… чудесні паралелі…
  •   гербарій життя...
    гербарій життя… пересохлий папір минулого…
    в руці розсипається… лине за вітром в небо…
  •   а я вже музика...
    о темрява зародженого тексту…
    ідеш наосліп берегами прірви
  •   місячна соната
    бруківка моститься… тісто міситься…
    спалені і відбудовані міста і мости…
  •   тінь...
    тінь вища людини – коли перед нею стіна…
    ніхто нікому не винен – коли всі кругом – вина́…
  •   триптих
    мова… слово – не полова –
    сонця арфа світанкова…
  •   точка неповернення
    якось треба співати далі
    з порваною струною…
  •   останній наказ татка...
    пустіть мене у той – далекий світ –
    мої прекрасні чудотворні діти…
  •   метро
    бо і сміх і гріх
    бо метро везе усіх:
  •   зимове танго
    зимове танго…
    о смерті танго…
  •   псалом
    _______________________є у Савао́фа – арфа і голгофа…
  •   Слово
    Слово в Бога було одвіку…
    Слово – Бог… світи у зачатті…
  •   де?
    тебе завіяло вітрами…
    мене розвіяло…
  •   дідусь
    білявий чуб і посмішка іскриста…
    взір на бігу зупиненого фавна…
  •   далі...
    купив яскраву сорочку –
    і вирішив жити далі…
  •   драбина Якова
    всі однакові… все однаково…
    я до Тебе не дотягнусь…
  •   віє вітер по Волині...
    віє вітер по Волині
    студить зболені долоні
  •   мантра осені
    о ясноока моя осінь… рудокоса…
    вітрами вимолена… милості не просить…
  •   дівчинко моя...
    дівчинко моя… казочко моя… кізочко моя невагома…
    розпатланих косенят запашна золота солома…
  •   Любові Бенедишин
    а ще – ми житимемо безмежно серед житів
    не помремо молодими і розчарованими
  •   Іванові Потьомкіну
    о рай Ізраїлю… зі смоквами… оливами…
    деревами пізна́ння зла-добра…
  •   пісенька сільського дурника (Блаженні пісні)
    не бусурмани... не звіро́та ми…
    у нас правічні на селі закони…
  •   море сниться мені...
    море сниться мені... і торкається ніг...
    диво дивне де ВСІ ЩЕ ЖИВІ...
  •   я не знаю...
    я не знаю:
    скільки в мені божевілля…
  •   зневіра...
    зневіра – для людини спокуса…
    по справжньому єдина спокуса…
  •   служу у світі тільки слову...
    служу у світі тільки Слову
    я тихим голосом своїм…
  •   поет
    поет імітує Бога
    чатує на нього…
  •   спроба мовчання
    картинна галерея… картонна… галера у центрі міста
    на якій ніхто не пливе і тільки щурі звісно…
  •   розламані хліби...
    розламані хліби… ніч дихає у двері…
    із рук у руки чаша поплила…
  •   за літом літо...
    за літом літо тіло відлітає
    розвтілення освітлює дорогу…
  •   delectus
    від людини залишаються дати…
    від людини залишаються діти…
  •   Єрусалим (пісня паломника)
    таврований довічним вигнанням
    безмовно гнаний голосу данням
  •   забери мене...
    забери мене в полон, Аполлоне…
    забари допоки жар не схолоне
  •   коли були ми на війні...
    коли були ми на війні –
    на самім дні
  •   о мамо...
    о Боже виноградної лози…
    в тобі поетів спраглі голоси
  •   примара незавершеного тексту...
    примара незавершеного тексту
    вилунює в історію чудесну…
  •   ... високого чола...
    зима сліди і долі замела…
    нарізала наділи і надії…
  •   я нічого...
    я нічого не боюся… крім музики
    коли гола душа моя буде мусіти
  •   нині не та Ітака...
    нині не та Ітака –
    дім Одіссею пастка…
  •   нічого такого...
    нічого такого
    у моїй торбі
  •   міг би...
    міг би – ліг би доро́гою тобі…
    дорого́ю оздобою тебе прикрасив
  •   лише любов...
    лише любов лишається від нас…
    скрадається зарослими стежками
  •   соната вересня
    я говорю відлуннями гори
    я розмовляю хвилями… я море…
  •   чеканить час...
    чеканить ніч усі мої чекання…
    мої родинні рани… думи ранні
  •   серпневе скерцо
    ігуаною витягнувшись на камені
    сонце всотую… осока мені
  •   фуга осені
    лякливим шурхотом бентежної ліщини
    підкрався злодій-вітер в ночі сизі
  •   Вірменія
    Вірменія – манія… марево Арарату…
    гора – глибінь діаманту в мільйон каратів…
  •   у череві Боїнга...
    у череві Боїнга Йоною тихо пливу
    кудись не додому – у даль де збувається доля…

  • Огляди

    1. धर्म
      1
      на Івана на Купала
      мама хлопчика купала
      у рум’янку у любистку
      клала в сонячну колиску
      «спи, мій котику руденький,
      світить місяць молоденький
      тебе ріжками торкає
      тебе нічка не злякає
      тобі зорі – зерна мови
      ти відчуєш що готовий
      доторкнутися до слова…»
      мамо... Ваша колискова
      не стихає за вітрами…
      пісня мами…
      Мова мами…

      2
      чорніє день… і ніч палає…
      немає сліз… і слів немає…
      немає берегів ріки…
      роки – розплескані віки
      в людському морі…
      мор… війна…
      усе – вина… усі – вина…
      лиш в небесах – осанна в вишніх –
      жовто-блакитний прапор Кришни…

      3
      тихо-тихо плине річечка
      берегами віковічними –
      ця вода життям освячена
      і не буде по-інакшому…
      буде битва – хтось повѐрнеться
      хтось впаде у землю зѐрнятком
      що слізьми полите вдячними
      і не буде по-інакшому…
      хвилі часу заколисують
      і гойдаюся я приспаний
      цьому присмерку призначений
      … і не буде по-інакшому…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    2. cras...cras... semper cras...
      вибачайте… згадати ні̀кого…
      чай вприку̀ску… димок в очах…
      не коритись вітрам і вікові
      доки час в мені не зачах…
      вибачайте… дзвонити ні̀кому…
      все сказали – вода і лід…
      не піддатися лиху й лікові
      доки сили є на відхід…
      вибачайте… прощатись ні̀коли…
      ні бажання ні сил – катма
      я на літні лечу канікули
      і зі мною – моя зима…
      ми із нею – сумна пародія
      відчай вилитий через край…
      ми агора- й геронтофобія –
      Сніжна пані і ніжний Кай…




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    3. на початку...
      на початку – все безіменне…
      вітер виє – нічна сирена
      на яку немає відбою…
      я прощаюсь з тобою…

      море вимерло… хвилі-схлипи…
      море вимерзло… я – постскриптум –
      чайки вслід регочуть юрбою…
      я прощаюсь з тобою…

      все вмістилось у тихе «пізно»
      у залізо що б’є наскрі̀зно
      закривавлене боротьбою…
      я прощаюсь з тобою…

      за горою – край ойкумени…
      море… море… без меж… без мене…
      ні молитвою… ні мольбою
      я прощаюсь – тобою…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    4. vita memoriae
      1
      ходили ми – я і друг…
      ходили ми – я і Бог…
      як воду живу навкруг
      ми небо пили удвох
      співали пісні гучні
      садили рясні сади
      Бог якось сказав мені:
      «все… далі один іди…
      он Єва вже плід гризе
      та он же – де Змій повзе –
      іди і бери своє…
      твій старший меншого вб’є…
      й не створювати було б!
      наслати на вас потоп?
      та вирятую ж проте…
      з свободою щось не те…
      з подобою не правѝй
      і образ якийсь кривий…
      а ти?.. та це щось жахне
      яким ти створиш – Мене…»

      2
      в світі безсонь…
      зневіри… недуг…
      в світі де вічна січ
      Слово – мій незрадливий друг
      як його не каліч
      як його не читай-тлумач
      як його не крути
      я не жнивар –
      я рясний сівач
      в мареві пустоти…
      я одвічний Божий боржник
      кинутим «відпусти!» –
      я між людей без усього звик –
      навіть без доброти...
      арфа й голос… і неба звід –
      все що у мене є…
      я пастух… мій шляхетний рід
      марних не визнає̀…
      арфа й голос… і взір зірок –
      замість меча і стріл…
      що він каже дивний пророк
      Господа – Самуїл?
      що він робить – олію ллє
      в чуба і на лице?
      і чому на чоло моє
      світ водою тече?
      бо ж не пити воду з лиця –
      нею ходити вбрід…
      я останній в домі отця…
      ймення моє – Давид…

      3
      розламані хліби… ніч дихає у двері…
      із рук у руки чаша попливла…
      небесне сяйво світлого чола
      струмить на стіл останньої вечері…
      слова переосутнюються в кров
      страждання перевтілюються в тіло…
      ще смертю смерть ніхто не поборов
      одна любов Ісусова зуміла…
      …жахіття запановує людьми…
      один… ні порятунку… ні підмоги…
      Ісус бере цеберко і слізьми
      з водою омиває учням ноги…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    5. все мине...
      …все мине… одне – не мине:
      я – частина мови
      мова – частина мене…
      Бог на душу поета власник авторських прав…
      час грається з Богом у тексти –
      час програв…
      слово лине світами – грається в авторів
      мова вироджується у мовлення
      музика – в спів
      поезія вироджується у прозу – котить камінь Сизіф…
      віра стає філософією… літературою – міф…
      поети янголи – з Богом…
      зі світом – ремісники
      вдягають на голі звуки
      видумані думкѝ…
      все що маю у світі – голос і алфавіт…
      … Бог видихає поетове слово – і створює…
      паралельний світ…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    6. юга
      іде Шива… тризубом помахує…
      за ним Вішну хрестиком вишиває…
      Брагма дзвіночками перед комахами
      видзвонює… затим блаженно дрімає…
      гладить рукою спину котові синьому
      кіт муркоче і прогинається спиною…
      спиняється час… спиняється вітер…
      Брагма наливає усім трьом амріти
      і малює рукою світ по водиці –
      він сниться світові чи світ йому сниться?
      усі троє сміються… стихають потроху…
      завершують епоху…
      починають епоху…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    7. чоловік
      чоловік… чоло і вік…
      з віком і чолу ясніти…
      все змогти.. зуміти – сміти!
      це лиш відлік а не лік…
      це очолити чуття
      гідно долю вікувати
      бо чоло не для биття
      на чолі – життя писати
      віковічного тепла
      світлим дітям на офіру –
      здобувати волю й віру
      по̀том праведним чола…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    8. Овідій (цикл Полісиндетон)
      поетика сну… соната
      опущених вій і візій
      (твоїх елегій, Овідій!)…
      вигнанцю море розплата –
      чумне… чарівнѐ і чорне
      і човгають чайки мулом
      і сіль до берега горне
      сльоза імперським минулим…
      слова що вітрами ринуть
      розсіяності синдрому
      не вистачає Риму
      в очах чудернацьких ромів…
      тепер цей кінець – початок
      даремні слова і жертви
      ти мусиш отут мовчати
      ти мусиш отут і вмерти…
      і хвиля цілує сушу
      і горнеться до старого
      і дивиться пес у душу
      очима повними Бога…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    9. незабутньому М.Ф.
      від мого̀ моря –
      до твого̀ миру…
      від моєї зливи –
      до твого̀ – зліва
      сло̀ва… твоя жало̀ба
      вичитана спідлоба
      на могильному камені
      данністю близнюка мені…

      …це інакша природа
      інакша порода –
      ні роду ні племені
      пломенем повниться
      мовою мові молиться
      варварами вривається
      за сухими окрайцями…
      у човнику долоні
      гріється вода спраглому
      мрійцю білої гавані
      з прагненням долюбити…
      долю вбити…
      віє війною
      Вієм витягує душу –
      вщерть висушує…

      у дзеркалі змутнілої води
      відбитку знерухомлена подоба
      і лиш рука не віднята від лоба
      «о Господи, по мріях – не суди!»…
      лиш зупинитись мовчки край Ріки
      не збурити ні воду ні мовчання…
      утопленики – віхи і віки…
      вода… вода… і перша і остання…

      приходять холоди… лягають сивиною…
      і пустота часів відміряна не мною
      збирати – кѝдати – лише каменепад
      ні плеску хвиль… ні гомону цикад…
      цикута вилита у пам’яті провали…
      на вербах лишені закинуті кимвали…
      рішає смерть – чи прѝйде хто назад
      і тільки голос «Каїн, де твій брат?»…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    10. Vanitas vanitatum (цикл "Полісиндетон")
      мігрень мігрує в скроні по плечу
      гадюкою… смолою… кислотою…
      я Стіксом вен неквапливо течу
      еклезіастовою марнотою….
      рука в повітрі пише імена
      заховані у пам’яті навіки
      і далина між нами неземна…
      замерзлі руки як зимою ріки
      не можуть оживити сивих струн
      і пісня в горлі – яблуком Адама
      і тільки вітер крижаний віщун
      і тільки я – нестяма і нетяма…
      відлюднення моє… відлуння див…
      божественних зітхань… шептань… осяянь…
      усі сади що я не посадив…
      не вичистив від авгієвих стаєнь
      усі шляхи… – не уберіг серця
      дітей моїх безпечних і крилатих –
      примирення творіння і Творця
      взивають… і святих і винуватих
      усіх нас приведе у восьмий день
      вузька й самотня місячна дорога…
      мігрує ненажерлива мігрень
      в слова еклезіастових пісень
      … під сонцем є хіба чогось нового?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    11. поговори зі мною, Тарасе...
      поговори зі мною, Тарасе,
      спустись до мене з іконостасу
      до чину слова… до чину мови…
      доріс я, братику, до розмови…
      сьогодні слово з усюд лунає
      немов на світі тебе немає –
      ти став камінням і сяйвом бронзи
      і б’ється думка в тенетах прози…
      великим льохом дорога біла…
      розрита зяє в степу могила –
      льох засипати… мерців ховати…
      з породи мову видобувати…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    12. о міфу фіміам...
      о міфу фіміам… ні сміху… ні сльози…
      і виживає тінь сліпого архетипу…
      жертовна кров тече судинами лози
      помре любов одна… ні окрику… ні схлипу…
      і залисніє лист осіннім янтарем…
      Міда́с ковзне плечем замисленого лісу…
      нависне рідний дім небесним вівтарем…
      прокинеться Улісс… зостанеться Каліпсо…
      усі стежки – в казки… лякливі… безпощадні…
      і стеляться нитки під ноги Аріадні…
      Фома поміж епох розмахує руками…
      і забирає Бог дівчатко з сірниками…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    13. В... (цикл "Імена")
      Ваше ім’я – вітер…
      Ваше ім’я – сім літер…
      сім звуків – музика дивних арф
      сім веселкових фарб…

      Ваше ім’я – тайна
      слово моє – останнє
      послані в небо сонми осанн
      світлої панни сан…

      Ваше ім’я – хвиля
      крила мої накрила
      сили і слабкості вічний сплав
      все що я проспівав –
      Ваше ім’я…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    14. кримська танка 短歌
      *
      дзвенить цикада
      в присмерковому саду…
      я зупинився
      із поклажею в руці –
      ураз тягар полегшав…
      *
      ранкове сонце
      доторкнуло схилу гір…
      на теплий камінь
      руку струджену поклав –
      спинився час навколо…
      *
      вечірнє сонце
      доторкнуло ніжно вій…
      цілує мама
      із небес мене на сон –
      завмер у горлі подих…
      *
      затихла пісня…
      тиша стала навкруги…
      далекі зорі
      услухаються в печаль –
      я двері відчинив їм…
      *
      здійнявся вітер…
      хвиля рветься в небеса…
      понісся човен
      у таємну темну даль –
      геть весла я закинув…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    15. Сон (цикл Діалоги)
      Бог запитав: для чого ти живеш?
      які шляхи обрав? чи важко жити?
      я відповів: любов не має меж –
      я вчуся лиш прощати і любити…
      - ти всіх простиш? і тих чия рука
      твоїх дітей вбиває зла заради?
      - ні… я візьму найтяжчого гріха
      для порятунку доброти і правди…
      я приведу, о Боже, на Твій суд
      і зрадника… і ката-маніяка…
      прости мене за кров… за смерть… за бруд…
      - і ти мене прости… і Бог заплакав…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    16. полісиндетон (цикл "За межею звуку")

      і ніби війна десь там…
      і ніби я сам десь там…
      і небо як небуття…
      і всі мої набуття –
      набиті тату – тотем
      таємний… Адам… Едем…
      трилисником три ріки…
      два дерева – і роки
      без ліку… без лику дні –
      видніє пісок на дні…
      три крапки – краплі води
      і крові – мої сліди…
      сади мої досі там –
      тантамом: Едем… Адам…
      одні ми, Музо… ходім…
      минаймо і дим і дім…
      міняймо нада̀рма дар…
      радіймо-ридаймо – жар
      рожево торкнувся хмар:
      і храмам він і хатам…
      і ніби я сам десь там…
      і ніби війна – десь там…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    17. chanson d'hiver
      іде ідеальний сніг
      ідол дитячих снів
      білий пухнастий кіт
      біло замуркотів
      сивий столітній дід
      бороду топить в лід
      і̀нистий велет снить
      музикою весни
      диво-водѝ струна
      ні берегів ні дна
      в даль відносять дими
      сум сивіли-зими
      відданий лицар-ліс
      той що у вічність вріс
      і відлунює в нас:
      час… час…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    18. в мені...
      в мені замовкло вимучене море…
      згоріло сонце… з гір лише луна
      пливе увись однісінька-одна
      де місяць – маска трагіка-актора…
      неспішно Слово сіється сповна
      в саду… Адам дарує імена
      безреберністю тайною згорає
      ворі̀тьми у раю один грайливо грає
      віддаючись навіюваним снам…
      лише душа – схолонула зола –
      у клітку нерозкаяного тіла
      із Дерева Життя квітками облетіла –
      їй подадуть плоди добра і зла…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    19. poetica licentia
      сестро-музико моя,
      я ходу пружиню…
      наша мова – нічия –
      ми – сніги вершинні…
      Ваш хлопчачий говірок
      за межею сло̀ва –
      ідемо̀ ми крок у крок –
      мо̀ря післямова…
      вічний профіль – у горѝ…
      Ви – у піні мо̀ря…
      мить божественної гри –
      ми навіки – поряд –
      олімпійської пори
      два атлети духу
      два замріяні вітрѝ
      голосу і слуху…
      … ніч накрила каганець –
      не накрила серця…
      я маленький прапорець
      нашого братерства…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    20. сансара
      легкої арфи струни як вогонь
      горять на пальцях весело і синьо…
      мої шляхи прокладені курсивом
      на лініях натруджених долонь…
      легкої арфи струни як вода
      течуть між пальців холодно і чисто…
      в нічному небі зір ясне намисто
      і моря повечірнього слюда
      і всі мої роки як на долоні
      летять-летять мої небесні коні
      у зоряні замріяні світи
      душа шепоче в прірву «відпусти…»
      «не час…» – шепоче їй прадавній ліс
      «не час…» – горѝ гуркоче обеліск
      «не час…» – муркоче камінцями море
      і вітер віти тамарѝску горне
      ословлюючи всі мої примари…
      шляхами поетичної сансари
      кочусь… узятий Мовою – навік –
      чорноробочий… челядь… чоловік…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    21. у моїй глушині…
      у моїй глушині… на моєму дні
      де ілюзія тиші – лишня…
      де дерева шепочуть-шепочуть мені
      ти у сні… ти у сні… ти вже не на війні…
      і цвіте у саду моя вишня…
      і буяє бузок… і конвалій разок…
      і усе таке дивно колишнє…
      і блукає мій брат в лабіринті казок
      Мінотавру лихому полишений…
      Аріадно моя… моя ниточко днів…
      моя ниточко в світі єдина…
      в катакомбах для духу вершина…
      із правічної хтоні стежина
      це твій голос – твій зоряний спів…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    22. вишні (цикл "Межичасся")
      межиріччя мого життя…
      небо порване літаками…
      вишні з напнутими свитками
      плачуть перлами у сміття…
      о весна затонулих снів
      чорних вод і червоних лілій
      ржею креслених рваних ліній
      де на сонці пісок лиснів…
      межичасся мого чола
      запрокинутого у небо
      мого міста розверсті ребра –
      тут Марія колись жила…
      тут намарно я марив сном
      море випило сни і сльози…
      через край Великого Воза
      ду̀ші зорями як зерном…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    23. псалом 137
      ген над ріками вавилонськими ми сиділи й ридали…
      наші арфи на вербах… на камінні кимвали…
      і сміялися недруги: що ж оніміли?
      де пісні ваші радісні?.. де їх поділи?..
      о далекий Єрусалиме...
      мій небесний Єрусалиме…
      коли зраджу тебе я – то навіщо я вижив?
      і кому моє серце? і кому моє слово?
      як забуду тебе я – хай і пам'ять одні̀ме
      відбере мені мову…
      моя вічна святине…
      моя радосте страдна…
      моя пісне єдина…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    24. світанкова пісня
      1
      сонечко – млинець рум’яний
      сяє в очі вранці-рано
      і пече-пече у плѐчі
      розкуйовдженій малечі:
      «той сьогодні з’їсть мене
      хто мене наздожене…
      той отримає млинця
      хто шанує гребінця…
      хто зачерпує водичку
      і чистенько миє личко…
      хто помолиться за світ –
      той додасть матусі літ…»

      2
      мамо… мамо…
      дивлюсь із високих вікон…
      Час і тут обманює…
      він – не лікар…
      бачу вродливу тебе… щасливу…
      кожної осені твою сливу
      ту – угорку – твою кохану
      зустрічаю як з неба манну
      і дарую всім перехожим
      сливи… сам ковтнути не можу…
      сад твій, мамо моя антична,
      все шумить і вирує звично…
      ти під пальцями перетерла
      кожну грудку землі… як перла
      винограду твого намисто
      цього літа немов навмисно
      світить так щоб тобі припасти
      до душі… ми усі фантасти
      хто живе любов’ю твоєю…
      не знесе її течією
      Час – покірно складає силу…
      бо його ти тако̀ж – любила…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    25. пісенька щастя
      під копѝтами пилю̀га…
      я то там… то знову тут…
      я не просто волоцюга –
      я принаймні Робін Ґуд…
      на землі шукати ра̀ю
      надаремно… я в раю̀…
      я ніщо не забираю –
      я все чисто віддаю…
      і у лісі я удома…
      і у го̀рах… і в морях…
      і для мене невідомо
      що то значить смерті страх…
      у горѝ нема вершини
      і немає в моря дна…
      у життя нема причини –
      лиш любов… любов одна…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    26. літо
      танцюю… малюю тілом лінії неевклідові…
      лáщусь грайливим фавном до лагідної оливи
      і до прибульців-хвиль тулюсь вигнàнцем Овідієм…
      хмарами як вуаллю завісили острів зливи…
      вилитись у строфу – канонічну – нічного каменю
      гераклійського… що притягне сузір’я долу…
      все ослóвити не вистачить словника мені
      і моряка у мені не вистачить вивести «Еспаньйолу»
      рифами підсвідомості у прозорі спокійні води…
      де сумує химерлива і манірлива риба-сонце
      де дельфіни примхливим сиренам співають оди
      і риба-місяць ховається в аспидних перлах сонних -
      я туди попливу в тихі витоки мого слова
      в мого серця скрижалі – зневірою не розбиті
      де із Богом поллється невимушена розмова
      на правічному говірку – на довірливому івриті…
      танцюю… у парі з морем… стираю лінії тіла…
      тоншає невловимо натягнута вéрвиця літа…
      я балансую… росою серпня тяжіють крила…
      і у вирій таємно змовляються літні казки і діти…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    27. із циклу "важко видихуване"
      хирі̀є хвоя і хвощ…
      щодень – реп’яхи і плющ…
      шалена шарада площ…
      зловісна завіса гущ…
      один лише щебінь… шлак…
      лише ящіркѝ… щурі…
      шинок – лушпайкѝ… шмурдяк…
      шлях – шибениці… штирі…
      їм – виблиски скринь і шаф
      мені бо – сонце блищить…
      у ворога – Голіаф…
      у мене – пра̀ща і щит…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    28. rain man
      ім’я мені – дощ…
      я крапля за краплею
      просочуюсь в товщ
      заповнюю кратери
      каміння точу
      з вітрами до стогону
      у ступі товчу
      моро̀ку застояну
      холону у лід
      вливаюсь у повені
      за сонцем услід
      себе випаровую…
      себе роздаю
      до краплі останньої
      і спраглих пою
      росою поранньою…
      … бруківкою площ
      чи дикими плавнями –
      ім’я мені – дощ…
      ніхто не піймав мене…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    29. крізь...
      крізь повинності і провини
      тіло – суміш вогню і глини –
      пілігримом тане в тумані…
      тут мого̀ нічо̀го немає…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    30. віє вітер...
      ...віє вітер по Волині
      студить зболені долоні
      виє біль по Україні
      скачуть коні… скачуть коні…
      назбирала собі болю
      від кісток народу Леся...
      той прикличе собі долю
      хто ім’ям землі назветься…
      і кохала… і кохали… –
      все взяли слова молитви…
      болю не утамували
      ні європи ні єгипти…
      ...віє вітер – гонить рими…
      море хвилями здіймає…
      ти навіщо мені, Криме,
      коли Лесі тут немає…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    31. Мова
      незупинна… незмовкна… цькована
      да̀рмо роздана і дарована
      в люди винесена
      виплеснута
      мова моя
      на вітрѝще виспівана
      на бурливу водицю вимовлена
      наговорена духом
      іменем
      на дорогу на перехресну
      в пил і в камінь
      у ватру скреслу
      в пущі
      в гущі
      в бездонність хаосу
      де не дихається
      не зітхається
      де любов – що вмерла – рождається
      де зі слова світ починається
      знову…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    32. circulus vitiosus
      Господь мовчить… і дихає в мені…
      життя і смерть – усе належить Мові…
      на сонці никнуть фарби кольорові
      і виживають діти і пісні…
      поперед нами – вирубаний ліс
      позаду нас – знедолена долина…
      стає свята дитина на коліна
      і вчиться у дощу мистецтву сліз…
      червона глина затверділа в плоть
      і я не хочу більше вибирати –
      боротися і сам себе карати…
      нехай хоч раз все вибере Господь…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    33. sic transit gloria mundi
      серед садів… захованих плодів…
      вуглиною і глиною стираюсь…
      стараюсь… не бентежу юних дів…
      рабів обходжу і царів цураюсь…
      у мене свій край світу у душі…
      і зе́млі триєдині… тридев’яті…
      баддя води і каганець у хаті
      і дотики таємних ворушінь…
      то віще слово вище за печаль
      очищене… не знищене чутками…
      а вибгане суворими нитками
      різцями закарбоване в скрижаль…
      містерія святої простоти
      святої пустоти і марнотратства...
      перлинами казкового багатства
      зростають в серці зерна самоти…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    34. сили небесні...
      сили небесні… сили чудесні…
      сили води і вогню…
      сили душевні… сили тілесні…
      Бог одягає в броню…
      сили родинні… сили дитинні…
      сили страждань і прощань…
      сили провинні… сили невинні…
      болі земних сподівань…
      сили сповідні… сили спокутні…
      сили довіри й мольби…
      сили пісенні… сили незбутні…
      дар родової журби…
      сили небесні… сили чудесні…
      дому намолений храм…
      сили прощенні… сили воскресні…
      ввірені ніжним вітрам…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    35. і тільки прямо...
      життя мого рівняння
      ігрек-ікс…
      ріка мого кохання
      Лета-Стікс…

      тече вода червона
      слова-пісок…
      на блазневі корона
      до прірви – крок…

      веде мене дорога
      на світу край –
      два дерева у Бога
      на цілий рай…

      зупинена хвилина
      на всі віки
      коли мені людина
      не дасть руки…

      коли згорить довіра
      в сумних очах –
      впольованого звіра
      останній жах…

      і справа – де під скроню
      ребро хреста…
      не стиснеш у долоню
      сухі вуста…

      і зліва – де під шкіру
      навскіс плеча
      занурено зневіру
      як сталь меча…

      і тільки прямо – світло…
      безмежний шлях…
      і дух як подих вітру
      на парусах…




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    36. мить
      забуття життєвої паузи…
      мить – і нібито небуття…
      час завис у повітрі маузером
      поміж пострілом і життям…
      ти на пікові – далі сходження
      і неясно: швидкѐ? повільне?
      все налагоджено й погоджено
      як ранкова меса недільна…
      для абсурду бракує мужності…
      темне метиво… гола логіка…
      і тиняєшся по окружності
      з мертвим поглядом алкоголіка…
      і раптово на точці ро̀сяній
      коли кров досягає осені
      радість арфою задзвенить
      зупиняєш прекрасну мить…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    37. спроба голосу
      і рука моя Вам – востаннє –
      беретѐ? – о даремний дар!
      не беруть дання̀ на прощання
      віддають – ударом удар!
      кожен жест – як постріл у спину
      кожне слово – свист батога
      (потім вимислимо причину –
      розбереться кожен в боргах!)
      у пустелі дому німого
      кожен виправдає себе
      і у свідки прикличе Бога
      душу заживо погребе
      під уламками аргументів
      (очевидних як білий день)
      атавізмів і рудиментів
      бідна логіка упаде
      пам'ять вислизне з-під уламків
      покаліченою втече
      до своїх повітряних замків
      під гаряче ліве плече…
      …дощ за нами іще поплаче…
      безголосе моє незряче
      серце… без вороття дитяче
      радість сонячна обпече…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    38. втеча
      вітер жене порохно по сухій землі…
      і ні дощу… ні роси… ні сльози – прохолодне небо
      кволо лягає на стомлені ковилі –
      Нут огортає собою сумного Геба…
      хочете, очі, я вам покажу красу?
      годі вдивлятися у далечінь печальну…
      пасмом в нічному небі погойдується Хонсу́
      і за сріблястим сяйвом ідуть прочани…
      ходить Марія по вибілених пісках
      і усміхається кожній новій стежині
      з болем вдивляючись у чудернацький анх
      у перебиті вогнями хмари ожинні...

      марить Марія заслухана в голоси…
      стогне пустелею Йосипова знемога…
      у пірамідах завершуються часи
      і відкривається вічне мовчання Бога…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    39. тексти
      тексти або ширяють -
      або вмирають...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    40. і може там...
      я з морем у самотньому човні
      зітхає море одиноким звіром
      ми знову один одному повіримо
      і знов слова залишаться – мені…
      голодні сенси питимуть мене
      як молоко імперської вовчиці
      їх лапи вигинатимуть ключиці
      любов дитяча будь-кого розпне…
      неси мене, о водо, в синю тиш
      у слухання предвічного покою
      нічого я не заберу з собою
      і ти усе облиш… усе залиш…
      і ми зіллємось… виллємось в ніщо…
      де Бог іще не починав роботи…
      і може там – розчиняться скорботи…
      як обтрушу я порох з підошов…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    41. літанія радісна
      душі̀, о Господи, не суду – саду…
      де виросли лише життя дерева...
      де у мені блаженно мліє Єва...
      і вибір є – не вибирати зраду...
      любов сміється з вибору… надія
      лиш там де всі рахунки несуттєві…
      у світло виривається Марія
      і віддає своє ося̀ння Єві…
      в руках я буду Єву колисати
      ми прожили свій біль земного кола...
      вона мені і донечка і мати…
      і сорому не знає тіло голе…
      сміється Бог як радісна дитина
      і час як м’ячик закида̀є в воду…
      душа нічого часові не винна
      черпає вічності ранкову прохолоду…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    42. ностальгія за Львовом
      о Льове... волелюбний мій… волоокий…
      шпилями виструнчений висо̀ко…
      вишитий пишномовними вежами...
      вимощений камінними межами...
      вимальований пастельними кольорами...
      вимолений соборами і церквами...
      дивна твоя мова, о золотий Львове,
      говірок твій тягучий... кавово-медовий...
      з левовою м’якістю ти трешся об мене...
      у тобі тепло людське таке поіменне...
      у мені твої дзвони дзвонять недільно
      через ностальгію лечу в надію
      що стрінемося знову, о Львове,
      мій світа̀нковий…сутінковий мій… гоноровий...
      і ти глянеш на мене віконцями ратушними...
      і на душі – стане чисто... стане святково...
      і промінчиками райдужними
      поллється тобі моє радісне слово...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    43. пісня
      стереже мене мова в чужому саду…
      стережеться очей: огорожа… сторожа…
      я ніколи не вдома – куди не піду…
      все мене не поділять… ніяк не помножать…
      я складаю склади мені кинутих слів…
      і збираються тексти вручну… по крупиці…
      ось і Бог через сито води заяснів…
      я біжу по плоди… на деревах кислиці…
      мамо біла, сердешна голубко моя,
      ти з античною впертістю гідною шани
      меч даєш паперовий і шолом бляшаний
      і торбину землі де народжений я…
      я співатиму в щасті тобі і в біді
      і як свічечку мову твою незгасиму
      затулятиму серцем… до храму нестиму…
      і віночком твоїм попливу по воді…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    44. фоносемантика
      я тебе вимріяв… я тебе виміряв довгими верстами…
      синіми веснами я тебе виміняв в осеней жадібних…
      я тебе виманив ночі скрижалями…
      виморив ворога… вимарив снами я…
      вимістив тугу словами незнаними…
      висміяв мудрого… висмикнув мертвого…
      вистелив капища Каїна жертвою…
      я тебе вигоїв марною піснею –
      небо спустилось між нами завісою...
      я тебе виболів… вибілив зимами…
      і відпустив тебе в тінь...
      що сказав тобі?..
      що я зробив тобі?.. що не зробив тобі?..



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    45. псалом
      міць залізяччя здолає іржа
      золота не переможе…
      все відбулося як Ти забажав
      втілив я умисел, Боже,
      Твій… і душа прочитала путі
      пройдені нею крізь морок
      і залишила слова золоті
      там де кінчається море…
      дерево гладить дитяча долонь
      очі пронизують небо…
      світ завмирає… у стугоні скронь
      ритми безжурного Феба…
      і ні земель мені і ні держав
      і ні колодок острожих –
      все відбулося як Ти забажав…
      втілив я умисел, Боже,
      Твій…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    46. заповіт батька
      1
      земне життя здолавши вполовину
      не озирнуся… не перепочину…
      піду за Голосом у зоряні сади –
      туди де світить місяць молодий
      де рід мій кров’ю вилився в слова
      де пісня недоспівана жива
      де мороку немає і мороки
      і всі живі поети і пророки…

      2
      поховайте мене під соснами
      де коловся ногами босими
      де прощався з теплом щоосені
      і молився у бік гори…
      ви згадайте про мене весело
      як вода сміється під веслами
      як лунає дзвінкими веснами
      голос віщої дітвори…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    47. народила лисиця...
      народила лисиця вовчика –
      сіроокого диво-хлопчика
      і ні нір йому… ні каміння…
      ні колінного скавуління…
      дика кров стугонить у жилах…
      по тілах – слабких і віджилих
      духом тліну снують гієни
      і висмоктують чорні вени…
      у геєні гноїсько зради
      вигризають шматка заради…
      приворожує вовчик місяць
      все згоріло – попіл не місять
      хто не спить – тому смерть не сниться
      і у скроні б’ється лисиця
      як у клітці… о щем щасливця
      вполювати вночі мисливця…
      срібним яструбом місяць висне
      як навмисне
      де білі крила
      Каїн брата підняв на вила…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    48. форма води
      о яблуко небесної води…
      повіками обласкане… віками…
      із вікон замутнілих павуками
      ідуть до моря всі мої сліди…
      і щебетання в щебінь упаде…
      потоне тінь у темряві гонитви
      і музика безмовної молитви
      Мойсея через води поведе…
      і морем міряє зневір’я мовчазне
      глибинами замилуваний Йона…
      … і радість незбагненна і солона
      принишклим звіром дотик мій лизне…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    49. тропізми
      1
      мій дім – моя фортеця…
      мій дім – моя в’язниця…
      ввижається-живеться…
      живеться – доки сниться…
      о сни мої-кассандри
      о мислі-одіссеї…
      октаедри… меандри…
      єсеї… фарисеї…
      німіє голос навіть
      небесного поета…
      одинаки минають
      мережеві тенета…
      останнього завіту
      цифровані скрижалі…
      всі ждуть фіналу світу
      а треба жити далі…

      2
      відмовляюсь від імені – мови ради…
      не для мене параметри і паради…
      я сумна пародія на поета –
      світ мене не виманить у лабети…

      мова – моя музика… моя муза…
      і мегера цілиться і медуза
      в ніжне серце – славою і хулою…
      темнотою о̀лень до водопою
      йде таємно… бережно і подячно…
      молитовно хилиться… а не лячно…

      я собі не пам’ятник і не пам'ять…
      і не зваблять написи... не позбавлять
      мене волі бавитися словами…
      ...коли ви є мовою – мова – вами…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    50. грудень
      грудень на груди впав
      снігом… снагою неба…
      сон золотого Феба…
      спав би собі і спав…
      сніг на моїх устах –
      тайна… не та… не тане…
      сил небесних братання…
      доля долає страх…
      магія забуття –
      сніг… наголо́… готично…
      Каїнова дотична…
      савана сповиття…
      грудень – і день не день –
      гру огранює грою
      крига ламає зброю
      міриться у мішень –
      серце моє безсонне…
      диво моє бездонне…

      маюсь… зимово каюсь…
      Голосу сповідаюсь…
      сподіваюсь на Бога…
      Господова барлога
      там де німіє мова…
      грудень… день… Книга Йова…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    51. я пізнав тебе...
      я пізнав тебе по жесту…
      я пізнав тебе по звуку…
      у глибинах палімпсесту
      у гущавинах бамбуку
      тихе-тихе бурмотіння
      виливається віршами
      в моє ледве животіння
      долітає голос мами…
      дух літає де захоче
      і веде куди не знає…
      піднебіння залоскоче
      пісня – ні кінця ні краю…
      я і мучусь… я і мушу…
      ні дихнути… ні відняти…
      дивляться мені у душу
      дивні очі оленяти…
      обійняти кожне слово…
      сонцем висушити сльози…
      моя мамо… моя Мово…
      це все грудень… все морози…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    52. іду...
      іду за дітьми… світлими путями…
      вбираю мову вільної води…
      не відаю – навіщо і куди
      кочую непрожитими життями…
      у тишини навчаюсь забуттю
      у світового дерева під тінню…
      любов моя старцює попідтинню
      віддаючи себе передчуттю…
      іду за дітьми… весело і жахно…
      співає арфа – рветься із руки…
      і розлітаються зажерливі круки
      по норах розбігаються арахни…
      мене тримають руки золоті…
      мені співають голоси іскристі…
      пишу листи на скинутому листі
      осінньому… мої слова прості…
      прости мене, любове, що роздав
      тебе усім хто рвав мене на шмаття…
      тобою розбивав усі прокляття…
      до ран тебе смертельних прикладав…
      ти все терпіла спалена дотла
      і феніксом здіймалася у небо…
      мене чудесним дітям віддала…
      і вибору немає… і не треба…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    53. О.О. - навздогін...
      мрійна міна… зміна кадра…
      наливай по вінця чарку…
      ми з тобою, друже, надра
      у культурному проша̀рку…
      хвилі… піна… сіль губами…
      золоті золу молотять…
      і торнадо… і цунамі…
      дрантя латаної плоті…
      для віршів сміття доволі…
      зони… авгієві стайні…
      королі голодні й голі…
      тернами шляхи астральні…
      і перкусій… і перверсій…
      і сфуматно… і пастельно…
      діти вірусних поезій
      інфіковані смертельно…




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    54. о дар...
      о дар… о жар… відважна даність…
      дання самотності… захланність…
      недремний… недаремний…
      горить жертовницький вівтар…
      і випромінює арф'яр
      сумні свої «до-рѐ-мі…»
      не в дім – в Едем –
      як нагає̀м не думи – гімни… гами…
      і не загоїти гортань…
      горнути світ… гонити страх…
      бо дарча в будь-яких судах
      оскарженню не підлягає…




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    55. Бог при́йде...
      Бог при́йде Єві кóсу заплітати
      як донечці перед весіллям мати
      наллє печалі в очі молоді…
      віночком пустить по святій воді
      Адама напувати у сади
      де небо починається з води
      де Каїнова б’ється параноя
      де звірі добираються до Ноя
      де Йов до діалогу змусить Бога…
      і ляже перед вбогими дорога
      і ні перепочити… ні спитати…
      Бог при́йде Єві кóсу заплітати…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    56. зимовий ранок... Ласпі (Кримські етюди)
      шляхетна сивина прадавньої гори
      розчесана дощем… увінчана вітрами…
      і грає юний день свої небесні гами
      торкаючи гори… цілуючи вітри….
      сліпа долина дна… Аїда… тінь Тавриди…
      невичерпані сни ласпійського села…
      стинається вода до дотиків весла…
      і ти посеред див ущелини-сновиди…
      не пий і не носи застійної води –
      шепоче ліс-Улісс заламуючи віти…
      скрижалями стежин укладені завіти
      у літери – сліди грудневої слюди…




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    57. рятую радість…
      рятую радість… з хащі небуття…
      виманюю своїм арфічним співом
      схиляючись над родовим архівом –
      сувоями життя і маяття…
      протоптую стежини в чагарях
      до світлої галявини з озерцем…
      учитуюся спорожнілим серцем
      у літери в далеких букварях…
      мені шість років… і усі живі…
      ні порівнянь… ні спогадів… ні часу…
      лише сюрчання коника в траві…
      і Еллі ще вернеться до Канзасу…
      і Пітер Пен здорослішає ще
      Котигорошко ще покаже змію…
      … шукаю радість жа́хно і натще́
      у заростку хмільного деревію
      і море – пес кудлатий і старий
      незрадно лиже босі мої ноги…
      я падаю лицем у деревій
      у стогін прохолодної вологи
      і п’ю росу як сльози із очей
      у мами що мене чекала марно…
      ранкове сонце гріє… не пече…
      і в небесах і на душі – безхмарно…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    58. усі від’їжджають…
      усі від’їжджають… затерпла правиця…
      у пам’ять поспішно заховую лиця…
      заховую погляди… жертвую мовою…
      заховую серце… подалі заховую…
      побачимось? – так, ну принаймні у вайбері
      а скільки кому Бог налічить у таймері?
      покинуте поле не стане обжинками…
      розносяться вітром… і тануть крижинками…
      прощайте-простіть… вибирайте надію
      мені залишайте свою ностальгію…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    59. я нікуди…
      я нікуди не поспішатиму...
      коронований дурня шапкою
      я вже встиг усюди і вчасно...
      – о! правічне єврейське щастя...
      доля стихла... не насміхається...
      нитка в голку сама вдягається...
      мова ллється міцними винами...
      я за пазухою… за спиною...
      я співаю а доля слухає
      і тепер на холодне дмухає –
      береже мене від напасників
      і заховує від сучасників...
      що нам час? ми щасливі про́стором –
      нам що зорями а що росами...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    60. серед янголів...
      серед янголів що ліворуч
      серед янголів що праворуч
      уявляється – мама поруч…
      виявляється – мама поруч…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    61. спроба мовчання
      картинна галерея… картонна… галера у морі міста
      на якій ніхто не пливе і тільки щурі звісно…
      бо вона ще не тоне… і повзе самотньо в натузі…
      і несе щось таке неcтравне в роздутому пузі…
      тексти тихо старіють і помирають і треба їх відпускати
      не лізти у їхню душу і не сотати їх на цитати
      треба читати майбутнє вціліле у звуках мови
      і намагатись не вимовляти ім’я таємне Єгови
      життя стирає у порох кожен людський порух
      засипаний піском сенсу Бог через тіло говорить
      і недоречний супроти тіла жоден-жоден протест…
      не плач… не вбивайся за мною – я всього лише текст…




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    62. так мало...
      так мало літ… і мало зим…
      прощайте, море моє і гори…
      буде горній Єрусалим –
      відпустило додому горе…
      мова в’їлась в мої вуста…
      говірок містечковий хриплий
      двору нашого суєта
      діда дорогоцінна скрипка –
      відпустіть мене у світи
      подаруйте мені свободу…
      мій народ запалив мости
      я іду за своїм народом…
      камінь цвинтарний, відпусти
      де стоять в сумному сусідстві
      могендовіди і хрести…
      тісно так що ніде присісти…
      і коли заживе земля
      і загоїть криваві рани
      повернуся я іздаля
      на могилу моєї мами…
      друзі дивляться мені в слід
      що їм елліни? що юдеї?...
      вітер мій витирає слід
      із суглинистої Сугдеї…




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    63. налий мені, янголе...
      де пам'ять зухвала мене заховала?
      не плавлять мечі… не куються орала…
      налий мені, янголе, чашечку кави…
      скажи мені чесно які мої справи…
      я мушу тебе про сумне запитати
      невже і мене розберуть на цитати?
      симфонія моря й небесні висоти
      невже і вони розпадуться на ноти?
      налий мені краще вина молодого
      верни мені пам'ять про мене самого
      верни мені кожну дитячу стежину…
      за це я тілесну свою одежину
      віддам тобі, янголе… ранку ясно́го
      щоб серцем ти зміг доторкнутися Бога…
      як я це робив і розплавився в магму…
      тепер лише пам’яті… пам’яті прагну…
      де всі ще живі… де наш дім в піднебессі…
      міняю без роздумів шати тілесні
      на миті найменші дитячого щастя…
      від миті пришестя до болю причастя…
      … мій янгол вина́ ані кави… не має –
      він знову мені забуття наливає…






      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    64. Русланові М... кримськотатарському поетові...
      він загасив недопалок любові
      і попіл розлетівся по руці…
      розвіяло по долі папірці
      життя земного факти доказові…
      і книга зачинилась на замок
      всі дотики його взяла з собою
      навіки побраталася з журбою
      у колі незавершених думок…
      він не сказав – куди пішов… за ким…
      кому тепер довершує сонети
      і мінаретів темні силуети
      зітханням домальовує легким…
      сугдейська ніч… ні суддів… ні підсудних…
      окраєць місяця на чорному столі…
      і кров у виноградному гіллі́
      вливається у скроні безрозсудних…
      намарно море дивиться у даль –
      його нема в кургані Меганому…
      … присплю дітей і тихо вийду з дому
      доспівувати в світ його печаль…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    65. Ясон (цикл "Тьма міту")
      самотніший самої самоти
      Ясон у ті́ні сохлого човниська…
      вбирає моря вечорові зблиски –
      земної зради сльози золоті…
      вечірнє сонце ру́ном нависа…
      ворожать заморочені халдеї…
      орфеєвої арфи небеса…
      і регіт божевільної Медеї…
      лоскочуть тіло хвилі синьо… сонно…
      підточують забутого ковша
      трухлявий човен падає в Ясона
      від тіла вивільняється душа
      і лине до далекої Колхіди…
      де зраджена любов – там гинуть діти…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    1. не йди...
      ранковий ритуал міцної кави…
      і сни гірчать якими я блукаю…
      і пам'ять – чорний осад ворожіння –
      ганьби́ть закони часу і тяжіння…

      усе розмови і хитросплетіння …
      побудь іще – я знаю стільки світла…
      я розкажу усі мої видіння:
      олива не поливана розквітла
      і яблука достигли на морозі…
      слова зникають… виникає титла…
      я вилив море і почив у прозі…

      я зачинився у Твоїх світах
      я розчинився у Твоїх потоках
      і виловив сумних і одиноких…
      тепер вони у мене на плечах…

      не йди… не йди… мене поглинуть сни
      і не відпустять і залишать спати…
      я ще навчусь і жити й виживати…
      не йди… мені не вистачить весни…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    2. сад
      старого саду літні вітражі
      розмореного сонця міражі
      старого храму музика небесна…
      легкого серця сила безтілесна
      співає і безглузде і просте…
      літає серце дивне і пусте
      такими незбагненними світами
      де пустота ховається в тамтами
      воліючи таємної руки…
      і яблука – лукаві малюки
      пірнаючи у світанкові роси
      польоту незміре́нного не просять –
      цілують землю в жадібні вуста…
      і стугонить любов’ю пустота…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    3. доля
      я їм твій хліб, о доле моя дивна…
      плачу́ піснями… пла́чу у ночах
      у кляшторі зачинений монах…
      сміюсь у небо – сонячна дитина…
      Еллада… доля… далина ельфійська…
      розчинена у морі кров дорійська…
      із темного колодязного дна
      мені небесна сяє глибина…
      веде мене прозорими віками
      античний усміх молодої мами…
      у хвиль не затихаючий потік
      я словом задихаючись – утік…
      утік не я… втекла земля з-під мене…
      я арфою Орфея… з ойкумени
      до Таврії лечу-лечу здаля…
      колись мене обні́ме ця земля…



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    4. біжу...
      біжу луною… луною…
      полями… тілами останнього бою…
      незбутнє все незабутнє…
      не-сутнє… суттєве… сутнє…
      кро́ками обережними…
      збереженими…зображеними…
      по воду ходять ображені…
      божа́ться життям збентежені
      священні а чи святоші
      годиться все про запас…
      … Господи, ми хороші…
      не бійся нас…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    5. минаю...
      минаю чужу славу розкидану по кутках…
      по зірках загаслих ступаю…
      нічого свого не маю…
      пусто… легко в руках…
      ворожу́ на прожи́тих роках
      і випадає дорога дальня…
      і музика… музика поминальна…
      флейта і арфа… сонячна фарба
      лежить на мені незмивно…
      нанесена рока́ми… широкими мазками…
      дивно, Господи, дивно…
      який мені вік?... погубив лік…
      хто на самотність мене прирік?..
      …змовкає Бог… співає чоловік…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    6. наллю...
      наллю льодяного сумного вина
      померлого винограду…
      собі у раду –
      і не ятри́тиму тіні…
      налитої крові іній
      озно́бить твої долоні
      сповна́…
      вони пломеніють в мені
      на голому серця дні…
      ладнає Харон човна…
      я ліг у перетин ліній
      закресленням…
      зорепаду мішенню…
      ню...
      ню вітрувіана…
      камланням...
      бубном шамана…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    7. розкажи мені, мамо...
      розкажи мені, мамо, я́к ти там у раю…
      ти і там піднімаєшся разом із сонцем
      і шепочеш подячну молитву свою?
      і мене називаєш своїм оборонцем?
      я тобі розкажу де живу тепер я…
      наш поріг розвалився як ти відлетіла
      мене морем понесла стрімка течія
      і не чую відтоді ні лі́та… ні тіла…
      розкажи мені, мамо, де подіти слова…
      хто дарує життя і дивується з нього?
      і куди заведе ця словесна дорога
      і чому моя пісня ще досі жива?
      побалакай зі мною… про все розкажи…
      як там наші? чи чують мене з молитвами?
      я либонь пережду цю ходу з хоругвами
      і зігрію дитину що з ляку дрижить…
      … розвидняється… треба стрічати зорю…
      треба сонце будити і ладити душу…
      заспіваймо тихенько… це тишу не зрушить…
      кличе день – і мій камінь новий вівтарю…












      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    8. карта
      побічним зором по теплій шкірі
      білий кролик лоскоче…
      родимки… родові знаки…
      ознаки породи…
      родинні борги до сплати…
      одяг дивних матерій
      кольору трави молодої
      кольору трави мудрої…
      тепло́ не ділиться на промені –
      не дозволяє ділитися –
      відлітає усе…
      ти дозволиш бути
      перед тобою оголеним
      і не знати сорому?..



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    9. чого...
      чого я чекаю? – літа…
      чого я шукаю? – літер…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    10. а смерть присяде...
      а смерть присяде скрàєчку життя…
      за руку візьме… поцілує в очі…
      перелистає сни мої пророчі
      і сéрця переслухає биття…
      мене легкого понесе в санчатах
      маленького у витертих штанчатах
      у рукавицях з татусевих рук
      у біле сяйво де нема розлук…
      де всі живі – і радість оживе
      і сонечко у очі запливе
      і випалить невиплакані болі…
      я притулюся до своєї долі
      і все прийму чого я не приймав
      я відпущу захованих примар
      єдино мову заберу з собою…
      складаю зброю немічного бою
      несу тепло у човнику долонь
      у жертву на всепалення вогонь…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    11. вечірнє (Доля)
      заварити терпко́го чаю…
      чорнішого за всі ночі
      і розпити себе… розлити
      на тарелю місяця вповні…
      а тобі було добре О́вном
      краще ніж мені Козерогом?
      ми були відпущені Богом
      як земля горіла під нами
      м’язи скручувались нитками
      і ми натяками минали
      і ми намірами вмирали
      мирото́чили… морочились…
      паморочилися знесилені
      наші голови обважнілі…
      щось не те ми там надкусили
      загасили водами сивими
      зорі… зоране поле голе
      тільки працю нам обіцяє…
      я іще фантомно пручаюсь…
      … заварю собі щедро чаю…
      філіжанка переверне́ться –
      Доля навіть не оберне́ться…
      розіб’є́ться вщент філіжанка –
      не здригнеться навіть… не гляне…
      слід потоншає і розтане…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    12. ранкове
      все на продаж… на знос і на злом…
      на зло як банальності біс – біном…
      а я сьогодні зранку ділюсь теплом
      і не чекаю… чеканю кроки…
      янголи наспівують караоке
      білосніжні і синьоокі
      безстатеві і одинокі…
      грають у жмурки… і жмуряться близоруко…
      я одягаю панцир… клобук… перуку…
      і їду до праці на восьму тридцять…
      якщо пощастить – то втраплю у корок…
      і за запізнення мене зві́льнять о восьмій сорок…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    13. антропогонія
      затісні суди і судини…
      ліхтарі – немає людини…
      у майбутнє сяє Бог
      ген за геном
      ми мандруємо удвох
      з Діогеном…
      знов із небом діалог…
      Йов… стократно…
      і ораторствує Бог
      о! Сократом…
      світ людей і світ ідей
      плин планктону
      і нашіптує юдей
      о! Платоном…
      віє духом зі шпарин...
      прахом… крахом…
      Бог не злічує годин
      Босхом… Бахом…
      радість – далями смичка
      сонцем ві́рша...
      Валтасар… вогню рука
      пише... пише…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    14. святий Домініку...
      святий Домініку, небесний патроне мій, братику,
      тепер зобов'язань на себе ніяких ніза́що не братиму…
      я житиму у простоті і безслав’ї дитинної радості
      (це та́кож гординя та вихід єдиний в моїй безпорадності)...
      в парадності слів – там ні совісті і ні порядності
      вирубують рими раби у своїй другорядності...
      святий Домініку, я так і не впорався з розумом
      тобою дарованим... тексти мої не для роздумів...
      я слово дароване й роздане поза законами...
      я не володію умовностями і канонами...
      удвох по світах манівцями мандруємо з Музою...
      я тихо живу – тільки плутаю Мову і Музику...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    15. випивши мову...
      випивши мову як долю із річки буття
      музику сфер у слова перевтіливши... сенси
      в море безмежне мовчання… безмовне чуття…
      плине поет через коловорот екзистенцій…
      та́натос тане… санса́ра… химерою смерть
      сяє у темному лісі людської уяви…
      променем радості… жаром киплячої лави
      лине з-під ніг дорога́ і осмислена твердь…
      навпіл любов поділяє себе через біль
      і розділяє… і про милосердя не просить…
      тугу сховає у пісню мільйоноголосу…
      в Бога попросить єдино поетових слів…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    16. безсоння
      1
      манірна ніч готична… по дотичній
      усі часи… чудесні паралелі…
      пустелі всі і скелі… води вічні…
      азур морів у місячній пастелі…
      я схований у дух гірського вітру
      у павутиння бабиного літа
      у Будду і у сонячного Мітру
      і у мінойські лабіринти Крита…
      вогонь без міри – згасли піраміди
      всі перемоги – Піррові, здається,
      ефеба вік – політ ефемеріди
      життя фарбує і фарбує скельця…

      2
      на павутинні бабиного літа
      лечу-лечу у музику чекання…
      мій літній подив хлипнувши востаннє
      гора ховає сонцем розігріта…
      я відлітаю пасмами туманів
      під колискову лісу в сновидіння
      у журавлине жалібне тужіння
      крізь дивного життя земне тяжіння…

      3
      ми будемо жити… ми будемо жати жито…
      жалітимем все живе і з еллінами дружитимемо…
      ми будемо щастя щадити і щедро сади садити
      судів неправедних-скорих висміювати вердикти…
      впаде золотим зерном наша смерть у зелене диво
      і дихатиме земля уповільнено і правдиво
      і дмухатиме теплом нам на душі шовкове сонце…
      і Богу подякуєм за знесилюване безсоння…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    17. гербарій життя...
      гербарій життя… пересохлий папір минулого…
      в руці розсипається… лине за вітром в небо…
      та Нут повертає усе до сумного Геба…
      прости мене, Боже, самотнього і заснулого…

      холодне з дощами літо все краще за зиму вбогу…
      і я бреду у дощі… і ковтаю небесні сльози…
      о давній страх не спасти поезію з моря прози…
      прости мене, Боже, безпутного і молодого…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    18. а я вже музика...
      о темрява зародженого тексту…
      ідеш наосліп берегами прірви
      крізь болота́ у випарах і прілі
      без помочі… без розпачу… без цілі…
      ти раб: ні сил… ні змоги до протесту…
      немає у кінці святого світла –
      лиш Бог його у силі засвітити…
      і десь позаду вистраждані діти…
      і ні засумувати… ні зрадіти
      коли у серці музика розквітла…
      а я вже музика… і всі слова – то ноти…
      я партитура лю́дської скорботи
      і радості від Божої роботи…
      а темрява мене питає: «хто ти?»
      і я на те не маю що сказати…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    19. місячна соната
      бруківка моститься… тісто міситься…
      спалені і відбудовані міста і мости…
      ти – зворотний і темний бік місяця…
      геній місця… не вгледіти… не дійти…
      океани і кратери… пил космічний…
      тіло підстрибує метрів отак на два
      зависає і борсається комічно
      уробо́росом… легшає голова…
      гроти висохлі… таємні сховиська…
      уламки закам’янілі розбитих сердець…
      у твоїх печерах живе чудовисько
      тисячолітнє з планети Zed
      воно визирає беззахисне і священне
      просить погладити і зігріти лапи
      припадаючи до пилюки щільно і щемно
      виголошуючи запаморочливі постулати…
      я стою у найлегковажнішому скафандрі
      закінчуються: повітря-пальне-контракти…
      малюю в пилюці окта́едри і меандри
      для майбутніх уфологів артефакти…
      … а Земля блаженна занурена в біле хутро
      кружляє вальсом і посміхається в морок
      кризу середнього віку Місяць переживає мудро
      йому приблизно наших років за сорок
      він намагнічує полюси і кличе припливи
      щербато щириться на мої з тобою розмови
      він мислитель… месник… а ще мисливець
      навкруг нас одні усміхнені людолови…
      … третя тридцять… ти світишся в мою шибу
      мерзлим яблуком… без надії як усі діти…
      метеорит сьогодні бачу таки не схибив…
      як сходять з розуму так я зійшов з орбіти…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    20. тінь...
      тінь вища людини – коли перед нею стіна…
      ніхто нікому не винен – коли всі кругом – вина́…
      ви́на… червоні ріки – пий-залийся… віки́
      я відпускаю наві́ки лебедем із руки…
      птиці дарма́ що в небі – всі путі до землі…
      кожному по потребі – голих у королі…
      вільних у божевільні… караних у кати…
      проповіді недільні… вибілені хрести
      о́біч доріг вчорашніх… пустки… пастки́ облуд…
      помирати не страшно – важко крізь біль і бруд
      тіло своє дожити вдячно у доброті…
      легітно відпустити… душеньці-сироті
      вимолити покуту… випрямити путі…
      ді́тьми… піснями бути – лиш би не в небутті
      Богу вернути душу – що відбула… збулась…
      це єдине що мушу… щоб не вертати в Час…
      не повертати в зиму – Господи, зимно як…
      пізню зітру сльозину… і простягну мідяк…
      … лебеді відлетіли – люта нині зима…
      і не холодно тілу – тіла більше нема…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    21. триптих
      1
      мова… слово – не полова –
      сонця арфа світанкова…
      чародійка загадкова
      що ворожить на вірша́х…
      мова грається у тексти…
      мова бавиться в поетів –
      графоманів і естетів –
      а живе – у молитва́х…

      2
      на кого спраглі серця́ чекають
      ті від учительства геть тікають
      і не возносяться над юрбою
      і коли жертвують – то собою…
      уперто пнуться в учителі – нулі…

      3
      любов нікуди не зникає…
      це знає Авель…
      це знає Каїн…
      любов ніколи не вибирає –
      веде до краю…
      світ помирає
      і залишається тільки слово –
      летить до Бога… і знову… знову…
      все розпочнеться як завше – з раю…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    22. точка неповернення
      якось треба співати далі
      з порваною струною…
      жити треба
      з навіяною війною…
      дзвони б’ють по мені…
      б’ють за мною…
      жити на чужині – заплатити собою…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    23. останній наказ татка...
      пустіть мене у той – далекий світ –
      мої прекрасні чудотворні діти…
      бабусю-богомолицю устріти
      якої ви не бачили… простіть
      що не зумів уберегти тепло
      у довгі зими нашого нагір’я
      усі байки родинного повір’я
      я розказав… там раю не було…
      там грецька… польська... караїмська кров
      із українською влили́сь у ваші вени…
      зробилася основою основ
      крилата мова… лад її пісенний
      пронизує таким серцебиттям
      такою тугою возносить душу вгору
      такою радістю осяює життя
      небесний голос янгольського хору…
      співайте, діти… крізь гірку сльозу…
      коли німі вуста запрагнуть слова…
      вплітайтеся у колос і лозу…
      вас вирятує і освятить – Мова…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    24. метро
      бо і сміх і гріх
      бо метро везе усіх:
      і метросексуалів
      і всіх інших сексуалів
      і навіть асексуалів
      і всі стоять у час пік
      і притулившись один до одного
      і думки переплелися
      і дотики що не матимуть розвитку
      і таємниці що не будуть розгадані
      і ніхто не читає в метро
      і потяг не має кінцевої зупинки…
      бо ніхто не знає куди їде…
      бо так хороше – просто притулившись…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    25. зимове танго
      зимове танго…
      о смерті танго…
      залітай, сивий янголе,
      на вогник мого серця…
      хоч мені й не до сповіді…
      по воді ми походимо
      мого моря далекого…
      берегти мені є кого…
      та поплакати нікому…
      виллю сльози у музику
      твого неба… і мого слова…
      я наллю тобі, янголе,
      келих жа́лю земного…
      ти розкажеш мені про Бога…
      і розтанеш за ближнім рогом…
      і засне як дитина втомлена
      золота душа невагома
      моя… з тобою не полетіла
      пожаліла зболене тіло…
      ще тепла йому… світла… саду…
      я зимовому танго – радий…
      янгол, знаю, верне́ться знову
      коли тіло буде готове…
      і готова остання сповідь
      на одвічне його питання
      «душу чим свою рятував?» –
      лише слово одне: «співав…»…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    26. псалом
      _______________________є у Савао́фа – арфа і голгофа…

      1
      на землю лягаю… не ниць – горілиць…
      а там – журавлі … я гукаю… гукаю…
      на кого чекаю? у чому я каюсь?
      скрижалі Твої кам’яні – спотикаюсь…

      від Твоєї пісні мені в тілі тісно…
      а від Твого слова меркне моя мова…
      сповнене по вінця серце псалмоспівця…
      сповнене журбою-смутком – за Тобою…

      2
      за порохом – порох… за ворогом – ворог…
      проститись… простити… у світ відпустити
      радіти… ридати... самотньо ставати
      пустим і порожнім – гладущиком Божим
      гудіти… гукати…
      кати і гекати…
      гукати… гукати…

      3
      торговці і торгаші…
      гонителі і гонитва…
      пощо у світі вірші
      якщо вони не молитва?



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    27. Слово
      Слово в Бога було одвіку…
      Слово – Бог… світи у зачатті…
      у поета – немає віку…
      у поета – немає статі…



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    28. де?
      тебе завіяло вітрами…
      мене розвіяло…
      складає доля анаграми…
      долає діями…
      надії чавить у дорозі –
      упалі яблука…
      у черговій метаморфозі
      блукав я… байдики
      бив… заблудилися у часі
      ми – різні лінії…
      твої святі в іконостасі
      моїх відринули…
      нас наші мертві не єднають
      живі нас вижили…
      ми не залишимося навіть
      чужими… лишніми…
      … мені і лік… мені і вік… і крила
      воріт куди немає вороття…
      о Господи… і де мене носило
      увесь цей день… весь рік… усе життя?..







      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    29. дідусь
      білявий чуб і посмішка іскриста…
      взір на бігу зупиненого фавна…
      нервові руки юного арфіста –
      це їхній дотик обпікає здавна…
      кого ці руки ніжно обнімали?
      кого ці очі пристрастю палили?
      в ріку криваву люті і опали
      стекли по краплі юні твої сили…
      Гомер і море… гори і Горацій…
      небесна пісня молодого грека…
      елегії і гімни… грім овацій…
      в палаючому серці кримська спека…
      і море… і мара… стилет і стилос…
      сніги Сибіру… межі ойкумени…
      в тобі епоха вимерзла… зломилась…
      летять осколки льодяні у мене…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    30. далі...
      купив яскраву сорочку –
      і вирішив жити далі…
      я стримано і потрошку
      піду в потаємні далі…
      лататиму зранку арфу
      поллю лілею зів’ялу
      омегу верну і альфу
      і силу в душу охлялу…
      купив собі і сандалі
      бо гостре каміння в полі…
      і вже не жахно йти далі…
      бо далі – уже доля…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    31. драбина Якова
      всі однакові… все однаково…
      я до Тебе не дотягнусь…
      нахились драбиною Якова
      до розпечених моїх вуст…
      я боротимусь і благатиму
      як у прірву: благослови!
      і матерії кожним атомом:
      забери мене з мурашви!
      де душею тілá торгуються
      у важкому зо́лоті слів…
      і вузлами в’язані вулиці
      в’язнів гублять і королів
      голих… ви́міряй мого імені
      потаємного простір-час…
      і святи мене… і світи мені…
      доки світ в мені не погас…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    32. віє вітер по Волині...
      віє вітер по Волині
      студить зболені долоні
      виє біль по Україні
      скачуть коні… скачуть коні…
      назбирала собі болю
      від кісток народу Леся
      той прикличе собі долю
      хто ім’ям землі назветься…
      і кохала… і кохали… –
      все взяли слова молитви…
      болю не утамували
      ні європи ні єгипти…
      віє вітер – ту́жна флейта…
      море хвилями здіймає…
      і навіщо мені Ялта
      якщо Лесі тут немає…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    33. мантра осені
      о ясноока моя осінь… рудокоса…
      вітрами вимолена… милості не просить…
      о темновода… поля денного пати́на…
      студена сепія… покинена дитина…
      дощо́ве диво… заколисування сили…
      у небі білому птахи заголосили…
      душа задумана засяяла журбою…
      о моя осене, ми Лазарі з тобою…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    34. дівчинко моя...
      дівчинко моя… казочко моя… кізочко моя невагома…
      розпатланих косенят запашна золота солома…
      в небо стрибаєш… гладиш руку мою що пише…
      все крім любові – залишене… все крім радості – лишнє…
      тихо шепочеш усі скоромовки мої – ваганта і скомороха
      мавпочка моя… мавочка… Пеппі Довга Панчоха…
      ти закохаєшся – ясно ж! – лишень у Пітера Пена
      морем маритимеш… що тобі там якась мурена? сирена?
      ти колись проведеш мене у останню путь – ні сльози́-ні сло́ва –
      де душа моя у клино́писі… у тайно́писі... душа моя – мова…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    35. Любові Бенедишин
      а ще – ми житимемо безмежно серед житів
      не помремо молодими і розчарованими
      навіть якби хтось із нас того захотів…
      ми священними мандруватимемо коровами…
      будемо поза грою – діти в числі і часі
      плакати і радіти – казочка відбулася
      і самотність посіяна виросла у ліси
      зазвучали хорами неголосні наші голоси
      мовою всотані всі наші помисли і слова…
      …житимемо – Бог нас у музику заховав…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    36. Іванові Потьомкіну
      о рай Ізраїлю… зі смоквами… оливами…
      деревами пізна́ння зла-добра…
      різдвяними поводирями-зливами
      з Йордану до широкого Дніпра
      де мені дихається морем і премудрістю
      полтавська спить у Тверії Рахіль
      де на камінні чорному і хміль
      і виноград із молодою радістю
      любов’ю струменіє в небеса…
      у смородові Лазар воскресав…
      давився сочевицею Ісав…
      а Яків пив і пив росу ізраїльську…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    37. пісенька сільського дурника (Блаженні пісні)
      не бусурмани... не звіро́та ми…
      у нас правічні на селі закони…
      від крові восени двори червоні –
      скотину б’ють для довгої зими…
      вишневі в небо випнуті дими
      коптиться свіжина і смалець ллється
      а я збираю трави для зими
      і тільки ледар з мене не сміється…
      забійник п’є телячу теплу кров
      хазяйка смажить парову печінку
      а я вишукую болиголов
      і шморгаю в торбинку материнку…
      корчую сухостій… шишки ношу
      для довгих вечорів і одиноких
      коли зберу під вечір дітлашню –
      усіх моїх сяйних і яснооких…
      горить вогонь і вариться питво –
      і денне молоко і вечорове –
      ясніють як Дитятку у Різдво
      журливі очі мудрої корови…
      і златорунне тулиться ягня
      увібраним у себе божим літом
      і дивиться чудесна дітлашня
      як янголи літають білим світом…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    38. море сниться мені...
      море сниться мені... і торкається ніг...
      диво дивне де ВСІ ЩЕ ЖИВІ...
      і ми там не одні і літа не одні
      пророкують цикади в траві
      і наш дім на горі височіє як ріг
      і чорніє вночі Чатир-даг
      де солодкий інжир ще лежить по дворі
      і солодка джерельна вода
      ще біжить і біжить до дитячих долонь
      охолоджує сонячну вись
      охолоджує лоба небесний вогонь…
      ми пили але не напились…
      не надихались ми – задихнулися там
      простягни мені руки з небес
      поховай мене там – де сльозою туман
      де б лозою тонкою воскрес…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    39. я не знаю...
      я не знаю:
      скільки в мені божевілля…
      скільки приспаного свавілля…
      скільки втя́жливого похмілля...
      скільки пахмурного хотіння…
      скільки надбаного терпіння…
      я лечу крізь храму склепіння
      в піднебесся із піднебіння –
      тільки голос торує шлях
      через галасу павутиння…
      у безмірності на вусах
      я гойдаюся німотинням…
      монотонно зітхає Час
      пропливаючи через нас…
      спить дитина моя осіння
      спить дитина моя весня́на
      ведучи мене до спасіння…
      моя хата обітована
      смислом дихає і віками
      гріє піччю і образками…
      і пливе моя хата морем
      і летить моя хата небом
      крізь насла́ння і наговори…
      і ніку́ди мені не треба…
      і нічо́го мені не треба…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    40. зневіра...
      зневіра – для людини спокуса…
      по справжньому єдина спокуса…
      спочатку люди вбили Ісуса
      а потім полюбили Ісуса…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    41. служу у світі тільки слову...
      служу у світі тільки Слову
      я тихим голосом своїм…
      служу я Богові однóму –
      лише йому і відповім…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    42. поет
      поет імітує Бога
      чатує на нього…
      дратує частково
      і Бог ховається в слово…
      ховається в звук
      і поетові все сходить з рук…
      і руки беруть смичок
      біжать по тремтячих струнах
      це ворожіння на рунах
      на ниточці павучок…
      і Бог слухає і прощає людині гординю
      і наділяє сенсом і світ і людину…
      навколо суцільні кола… церкви́ і ци́рки…
      вітри прилітають до прочиненої кватирки…
      янголи прилітають – діло не в вірі чи у невірі –
      а в тім щоб випорснути із сенсу услід за вітром…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    43. спроба мовчання
      1
      картинна галерея… картонна… галера у центрі міста
      на якій ніхто не пливе і тільки щурі звісно…
      бо вона ще не тоне… ще повзе самотньо в натузі…
      і несе щось таке незтравне в роздутому пузі…
      тексти теж і старіють і помирають і треба їх відпускати
      не чіплятись за їхню душу і не сотати їх на цитати
      треба читати майбутнє заховане в звуках мови
      і намагатись не вимовляти ім’я таємне Єгови
      життя стирає у порох кожен людський порух
      засипаний піском сенсу Бог через тіло говорить
      і недоречний супроти тіла жоден-жоден протест…
      не плач… не вбивайся за мною – я всього лише текст…


      2
      заховано слова в скрижалі і сувої
      болить гортань від клятвеної лжі
      зариті між рядків загострені ножі
      а недомовний світ говорить і говорить…
      легенди і казки … витравлюваний міф…
      покинули місця і лари і пенати
      виходять зі степів алан і гун і скіф
      не вистачає рук безмовно обійняти…
      хто вичерпав часи… хто вичерпав себе…
      хто напував… хто пив… хто помирав зі спраги…
      дощем проллється сенс… не буде рівноваги…
      допоки ще Атлант тримає звід небес…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    44. розламані хліби...
      розламані хліби… ніч дихає у двері…
      із рук у руки чаша поплила…
      небесне сяйво білого чола
      струмить на стіл останньої вечері…
      слова переосутнюються в кров
      у світло перевтілюється тіло…
      ще смертю смерть ніхто не поборов
      одна любов зробити це зуміла…
      жахіття запановує людьми…
      один… ні порятунку… ні підмоги…
      Ісус бере цеберко і слізьми
      з водою омиває учням ноги…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    45. за літом літо...
      за літом літо тіло відлітає
      розвтілення освітлює дорогу…
      о Господи, подяка за підмогу –
      іду босоніж краєм гострокраїм…
      у світло для душі немає броду
      лиш музика і слово – більш нічого…
      припнуся до кісток мого народу
      пристану вбого промінцем до Бога…
      і залечу сум’яттям в юну мрію
      хлопчини що біжить за сонцем ранку
      я сам ловився на його приманку
      і поринав у світу ностальгію…
      спить пагін закодований у гени…
      я проросту піснями мого Криму
      я відбудую Таврію незриму
      на капищі чужого Карфагену...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    46. delectus
      від людини залишаються дати…
      від людини залишаються діти…
      обирає кожен – ридати
      чи ридаючи радіти… радіти...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    47. Єрусалим (пісня паломника)
      ***
      таврований довічним вигнанням
      безмовно гнаний голосу данням
      я – Вічним Жидом горнім пілігримом
      упав у тебе, мій Єрусалиме…
      знов розітнувшись на твоїх гробах
      в пил розсипався на твоїх горбах…
      із пороху – стенався в плоті страх
      творящим словом вічного ruah …
      кричав тобі своє «не я! не я!
      я – неміч… подивись, душа моя
      безцільна… безнадійна мов броня
      кривавих сліз моїх… о ні! не я… не я…
      не я!..» мій вічний Храм… з таким трудом
      я зміг не оглянутись на Содом
      я знову над розореним гніздом…
      я знову
      сам один
      перед судом…
      ***
      відкинутими часом манівцями
      коріннями у вічності без дна
      до мене прихилившись камінцями
      про юний Храм заплакала Стіна…
      і тихий ледь відчутний голос Бога
      шептав Ім’я повіривши мені
      в приречення моє до діалогу
      у моє серце в чистому вогні…
      ***
      Твоє в мені – увись!
      моє – кудись… і щезло…
      я – пролетівши крізь
      переступивши через
      глухі пороги догм
      курильниці кумирів –
      в ім’я таємне – Бог –
      в німе похмілля миру…
      ***
      біль сирітства реве пророками…
      звіра загнаність… одинокими
      всі підуть… свої рани ятрячи
      і не чуючи… і не бачачи…
      за серпневими зорепадами
      тишину вбивати тирадами
      ради декількох звуків Імені…
      я життя на Ім’я це виміняв…
      ***
      на протязі холодних полюсів
      мене залишило збентеження часів…
      заброджене вино… завершення молитви…
      архіви створені… сувої перевиті…
      скотилась мова у тлумачення закону…
      у мовлення… у труби Єрихону…
      всі тексти
      всіх часів
      у тиші і безпеці
      Бог ревно береже в своїй бібліотеці…
      _____________
      ruah (давньоєвр.) – у Книзі Буття – дух, дихання, Дух Божий, котрого Яхве вдихнув у Адама.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    48. забери мене...
      забери мене в полон, Аполлоне…
      забари допоки жар не схолоне
      твого сонця у Криму... твого серця...
      пророкуй із золотого крісельця
      позаповнюй світлом марні пустоти
      пісня злине у висоти достоту…
      моя арфа… перелатана арфа
      бо ж не марна, ну скажи, бо ж не марна?
      я крокую в чужині темним лісом
      світ підспівує мені Діонісом
      сонце в серці випромінює пісню
      і чекає на любов свою пізню…
      забери мене додому… до моря
      де до мене кожен камінь говорить
      де росте моя лоза – ллється кров’ю
      де мені ти наказав – литись мовою…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    49. коли були ми на війні...
      коли були ми на війні –
      на самім дні
      одні були ми на війні
      одним одні
      пісні співали ми з Іванком
      у караулі перед ранком…
      як сонце висіло на сливі –
      були щасливі…

      куди вертатися… куди?
      шляхами мертвої води…
      … а мама дивиться у піч –
      а звідти ніч…
      і глечик б’ється з молоком
      і виє пес поза садком…
      я раною тим раннім ранком
      горю… обпечений Іванком…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    50. о мамо...
      о Боже виноградної лози…
      в тобі поетів спраглі голоси
      просочуються праведною кров’ю
      літають світом арфовою мовою
      стікають в землю перлами роси
      і замовкають чисті голоси
      де виростає дерево хреста
      невидимістю Божого перста
      куди ідуть всі матері на світі
      там і моя у висохлому вітті
      видихує мені що час настав…
      о мамо, я ще не усе віддав…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    51. примара незавершеного тексту...
      примара незавершеного тексту
      вилунює в історію чудесну…
      вимірюване змогою буття…
      вимріюване Сарою дитя…
      мінливе марево замовчуваних візій
      і лоскотливий вітерець наскрізний…
      довірливе очікування див –
      і Авраам Ісака породив…
      вже янголи зійшлися на вечерю…
      сміється Сара… шлях веде в печеру
      де здійсниться що нині і не сниться…
      ще буде текст… льоно́ва плащаниця…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    52. ... високого чола...
      зима сліди і долі замела…
      нарізала наділи і надії…
      виблискує посеред ентропії
      агонія високого чола…

      ще літом тіло спалене дотла…
      розвіяне на неминучі вруна…
      піснями виливається на струни
      гармонія високого чола…

      де древня Риба мертвою сплила
      там Водолій не каламутить воду…
      переосутнюється з пороху в породу
      іронія високого чола…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    53. я нічого...
      я нічого не боюся… крім музики
      коли гола душа моя буде мусіти
      йти покірно… крізь Гомерове місиво
      пробиратись із Вергілієм лісом і
      літати мерехтливим метеликом
      між горгонами і поміж химерами
      не ридати за своїми померлими
      і звучати… і світитися перлами…
      поміж тернами заснулими зернами…

      я нічого не боюсь… крім поезії
      коли всі мої слова нетверезими
      все танцюють і танцюють пушинками
      над морями… над полями… вершинами…
      не вертаються до мене – збуваються…
      висипається пісок поміж пальцями…
      вимивається… крупинками золота
      мова грається…
      дитина дитиною…

      і беззвучне моє: «відпусти мене…»



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    54. нині не та Ітака...
      нині не та Ітака –
      дім Одіссею пастка…
      пустка… забута казка
      хлопчика Телемака…

      в тугу закута гавань
      зорями гаснуть звуки…
      тче Пенелопа саван –
      нікуди діти руки…

      не журавлі – синиці…
      лук не дрижить в долоні…
      висохли колісниці
      і розжиріли коні…

      спить під пісками Троя…
      сон її вічним буде…
      йшли в Іліон герої
      а повернули – люди…

      тижбою усією
      в землю роки відходять…
      весело Одіссею
      тільки угледить воду

      хай Посейдон карає
      човника б’є і вертить –
      Час і той помирає
      ні з ким грати в безсмертя…

      хай же Еол сміється
      віє в лице – не в спину
      радісно стрепенеться
      темним крилом Афіна…

      в радості і у горі
      еллінові і богу
      мариться тільки море
      тільки туди дороги
      де Одіссей-бездомність
      де Одіссей-безпечність
      де Одіссей-бездонність
      безум… і безкінечність…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    55. нічого такого...
      нічого такого
      у моїй торбі
      щоб і для Бога й
      urbi et orbi…
      торба із латками –
      ниточка сувора
      світиться дірками –
      ora et labora…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    56. міг би...
      міг би – ліг би доро́гою тобі…
      дорого́ю оздобою тебе прикрасив
      міг би – цілим іконостасом
      тебе відмолювати прибіг…
      міг би – мигав би тобі маяками
      від скель і рифів рятуючи уночі
      боровся з вічними б вітряками
      серед пустель оазами б маячів…
      міг би – лунав би громами весня́ними
      дарував би сни і ясних синів
      манив би цирками і циганами
      арфою б орфеєвою бринів…
      … міг би – був би білою глиною
      твоєї святості половиною
      та червоною Бог сотворив мене…
      і вогнем всеспалення обпалив мене…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    57. лише любов...
      лише любов лишається від нас…
      скрадається зарослими стежками
      увитими снігами і пісками
      знаходить тих кого Господь не спас…
      розтрушується попелом зневіри…
      у лігвиську знесиленого звіра
      розірвана на крики неземні…
      такою ти дісталася мені…
      ми у сльозах скупали немовля
      і музика ледь чутна іздаля
      покликала у різні горизонти
      я задихався в трюмі корабля
      палив себе вогнем святого Ельма
      і сила моря – темна і пекельна
      несла туди де дихала земля…
      де сивий ліс заслуханий у ніч
      колискою гойдався наді мною
      я розлетівся гулкою луною
      гущавиною наших протиріч…
      огорнутий вергілієвим лісом…
      спокушений античним віщуном…
      я проросту лозою і зерном…
      Осирісом… Думузі… Діоні́сом…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    58. соната вересня
      я говорю відлуннями гори
      я розмовляю хвилями… я море…
      я дика і беззахисна потвора…
      я немовля… я ворожбит старий…
      я жінкою тулюся до вимови…
      я воїном полюю на слова…
      у куряві словесної полови
      летить у вирій глупа голова…

      лечу-лечу у вересневий день
      крізь пам'ять… крізь розсудок і слова…
      крізь ненаситливу мою мігрень…
      все довершив і все пороздавав
      на землю ліг – допригадати сни
      допрочитати знаки в небесах
      мене зали́шив підколінний страх
      я слово молитвами прояснив…
      лежу-лежу… і лиже мене дощ
      і обмиває перед погребінням
      моєї плоті тихе скавуління
      відлякує гидливих і святош…

      співаю в небо… чуєш мене, мамо?
      і хтось мене тихенько обіймає…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    59. чеканить час...
      чеканить ніч усі мої чекання…
      мої родинні рани… думи ранні
      додумує… донизує разки –
      розсудливо розказані казки…
      зітхає на сузір’я Козлотура
      на тіні на оливкових котурнах
      вливає монолог протагоніста
      амброзією у вуста Арфіста…
      ніхто не вірить більше в ритуали
      шпарини духу скрізь позатирали…
      зірвали маски… розігнали хо́ри…
      хирі́є нерухома Терпсихора…
      терпіння християнського наука
      у Себастьяна цілиться із лука…
      цілує стигми… забирає землю…
      крізь неминуче тіло ми ковзне́мо
      із міфу – через мову – до небес…
      - Христос воскрес!
      - воістину воскрес!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    60. серпневе скерцо
      ігуаною витягнувшись на камені
      сонце всотую… осока мені
      шепотить про навалу осені…
      вітер струнами стоголосими
      дограває літа симфонію…
      Час лукавими омофонами
      снить – «менé» і «мине»… оманливими
      серпень досвітами туманними
      вимальовує небо айстрами…
      дозволяє осінь підмайстрові
      ґрунтувати полів полотнище…
      ще лісів вересневе вогнище
      мої очі засліпить тугою…
      ще зима нагряне наругою -
      повибілює сніговіями
      і написане і намріяне…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    61. фуга осені
      лякливим шурхотом бентежної ліщини
      підкрався злодій-вітер в ночі сизі
      гойдаються катрени і терцини
      горіхові як усміх Мони Лізи
      гудуть дерева трубами оргáну
      коріння набухає кров’ю літа
      слізьми ранковими розбита путь залита
      по ній тепер бездомним і циганам
      іти-іти і радість роздавати
      украденої в серпня таємниці
      забутим в серці подихом жар-птиці
      підпалювати цукровиння вати
      що літо бабине пряде як Пенелопа
      і прикладати жаровиння лоба
      до стін замоклих лабіринту-лісу…
      пливти-пливти моїй душі-Улісу
      додому… до тепла Ітаки-літа…
      … в річки́ осіння музика розлита
      і дзеркала заманюють Алісу…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    62. Вірменія
      Вірменія – манія… марево Арарату…
      гора – глибінь діаманту в мільйон каратів…
      намолена мантра… остання надія Ноя…
      вітрами цілована – вициганена мною…
      твій люд розпорошений мічений величі геном
      дарована радість вина твоїм випнутим венам
      гарячого лоба свого притуляю до льоду Сивану
      ховаю у срібній воді сивину свою ранню
      забарвлюю долю свою у блакитне і біле
      Вірменіє, вір мені, ми з тобою – вціліли…





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    63. у череві Боїнга...
      у череві Боїнга Йоною тихо пливу
      кудись не додому – у даль де збувається доля…
      я все позбирав до зернини із рідного поля
      я лук опустив і послабив життя тятиву…
      нічого з собою не взяв – тільки пам'ять і мову
      куди – не сказавши нікому і навіть собі…
      лишив свої тексти висі́ти на кожнім стовпі –
      історію мною придуману – мрію казкову…
      і гори і море внизу – я лечу до зірок –
      сумний козеріг зачарований власною тінню…
      я юність віддав замаскованому животінню
      а старість для Бога зберу як останній зарок…
      Бог тихо співає зі мною мелодію щастя
      збувається все – що приходило в насланих снах…
      ніде не дістане притулку розстрига-монах
      дожити посеред людей йому так і не вдасться…
      … втомилися тіло й душа – золоте немовля…
      про що і кому говорити? вчимося мовчати…
      часи закільцьовано – стерті кінець і початок…
      пророцтва збулися – і Бог відпочине… і я…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -