не загубись.
а я все блукаю
в пошуках розсіяних нас у вчорашньому тумані
на маленькі молекули
часточки вчорашніх розмов
і ноток минулих мелодій
вони все ніяк не складуться
у реальних мене і тебе
ніби не вірять
що колись були
одним цілим
ніби не вірять
що колись були
хоч на мить
одним
цілим

..миті дорівнюють вічності
вічності
в наших очах
важкості
в нашому диханні..

не загубись.
а я все блукаю
складаю розсипаний пазл
шукаю загублені частинки незнайдених граней
цей пазл надскладний
він неосяжний
поза форм
кльору
і маштабу

він недосяжний
існуючий наддалеко
і близько
глибоко
в середині
самої
себе

я
продовжую
пошуки

не загубись у тому, чого не існує
не загубись у собі

висновок:
мене не існує?

лі.
та..
ти...
в самому слові проростають крила
відчуваєш, як тріпоче небо
шпаринками вічності
у твоїх
небезсмертних легенях
відчутно..
всесутньо
вибухаєш пелюстками сонця
і на швидкості світла
на такій повільній
швидкості
сплетених мрій
перелітаєш павутиння вигаданих кордонів
дороги зречених місць
і безмежності волі

я (не) ілюзія
я просто маленький
промінь сонця
що любить подорожувати
сітківкою твого ока
на екваторі
спільного раю

лі.
та..
ти...
та ти
чомусь обираєш землю.

[2011]

вичитуєш свою шизофренію
сакральними нотами
подихової гучності

постріл.лами
каліброваним сутностям
у притул.

вибухаєш спо_віль_нено
світ
словами/усмішкою/жалістю
перелітні емоції
пересічні аварії
пусто

заново

вичитуєш свою шизофренію
випускаєш маленьким колібрі
не у клітки очей
по зустрічній

просто в хвилі
самотнього вітру

[2012]

Ранок. Біле простирадло.
М*яті почутя.
Вікно. І дотик прохолоди.
Кроки кошеням.

Лиш оберт
Ніжно
Грація ти́ші
І подих
Вірно
Тане на вікні

Привстану. Боса.
Лиш пальці на землі.
Вальсую. Ледве.
Morning melody душі.

Лиш оберт
Легко
Музика в мені
І шепіт
Ніжно
Тане у ти́ші

Метелик. Крильця.
Торкаються стиха.
Злітаю. Тану.
Лишаю музику...
Там я...

Лиш оберт...

Легко...

2010р.

Глухонімі музиканти
прислухайся до їхньої симфонії
розрізаного повітря
тисячами кульбабок
забутого голосу

ці клавіші
чорно-білої тиші
грають порушеним кольором
у залах самотнього всесвіту

прислухайся..

та кожна акапультація іхньої щирості
музики серця
зустрічає землю
вже давно
спустошених слів..
голо
с(л)ів.

2011р.