•  * * *

Один мій дід – Великород,
А другий – Низовий

•  * * *

Шаную ворога свого
І хитрого, і злого –

•  * * *

Зайшли дощі.
Зима – вже не зима,

•  * * *

Чого ж ви хочете сьогодні,
Мої вчорашні вороги?!

•  * * *

Не вживайте високих слів,
Особливо ж тоді,

•  Пам'яті письменника Миколи Хвильового

Якої такої ще хвилі вам треба,
Товаришу Хвильовий?!

•  * * *

Озивається до гори гора,
До зорі – зоря,

•  * * *

Мій знайомець зібрав унікальну колекцію
І тепер виставляє її

•  * * *

Я не тішив себе тим, що я – винятковий,
Що між мною і масами – певна межа.

•  * * *

О лірико душі!
Допоки йтиму

•  * * *

Продайте-подайте заради Христа –
Країну ж до ниточки розпродверстали…

•  * * *

Уряд засіда в Палаці –
Представляє нації,

•  * * *

Затріщали підмостки й підпорки «вертепу»
І змаліли «клейноди» комунних часів,

•  * * *

У пізньому живем середньовіччі,
У передчасному якомусь

•  * * *

А від річок лишились рівчаки,
А від пісень – уламки,

•  * * *

Нової ми діждалися відлиги,
Хоч надто й припізнилася вона:

•  * * *

Наздоганяє, наздоганя
Помсти священної променем лазерним

•  * * *

Його не броня прикривала в бою,
А «бронь» закривала від бою.

•  * * *

Відродись, Україно, не лишень хрестами
На могилах козацьких посеред степів,

•  * * *

Як же це страшно, коли у народу
Мову віднято!

•  Мазепа. Версія смерті

Не знайшлося притулку Мазепі
Ні в родинному тихому склепі,

•  Іронічний сонет

У творчих пошуках невпинних
Щодень, до самозабуття.

•  * * *

Так порожньо і в хаті, і в душі,
Незатишно, невтішно, безголосо,

•  * * *

«Ти мій, – ледь чутно шепотіла, –
Ти мій навіки й на віки.

•  * * *

Катерино, ти знов приходила.
Катерино, ти щось приховуєш.

•  Прапрадіди

А були ж вони диваками,
А були ж вони,

•  Про тих, самовдоволених

Живуть, упевнені в собі
І задоволені собою,

•  Після відвідин Сучої балки

Ні, не можу спокійно спати,
Бо в Луганську – свої Куропати,

•  * * *

Я мав багато друзів за вином.
Так затишно було в тісному колі,

•  Подвійна зрада

У портфелі він приносить квіти,
Шоколад і марочне вино.

•  * * *

І в сиву давнину були педанти,
І циніки, і просто недовірки,

•  Маленька московська драма

Не забуду ніколи півня,
Що співав у будинку навпроти.

•  * * *

Катерино, ти знов приходила.
Катерино, ти щось приховуєш.