І
То не зрада з її боку,
Хоч дівчина і стрибнула у шлюб, як у шлюпку,
Рятуючись з дірявого інтелектуального судна,
Де капітаном твоя, голубчику, любов
Платонічно-облудна.
Ти – прихильник стосунків безпоцілункових
З нею.
Ти – всього лише «друг»…
А заміж – чудова ідея!

ІІ
То не зрада з її боку,
Хоч коханка твоя потайна
Затіяла скандальний, хлопчику,
Поділ тимчасово спільного майна.
Свої ноги собі залишила,
Відділивши від твоїх
Безперспективних пальців.
Твій подих з своєї долоні вижила,
Як господиня –
Не здатних платить постояльців.
Забрала свою грудну клітку і шию,
Лишила твого живота і пупа.
Так відбулося – небачене з часів Батия –
Розчленування живого трупа.

…То не зради були, а за графіком
У рейсі зроблені зупинки.
Вчинили вони однаково,
Ці дві неоднакові жінки.


8.07.1991.

Після чекання щастя
вчорашньо-
вимучено-
підтоптаного

Після сирітства матері
раптового й закономірного

Після згвалтування прямо
на панелі власної совісті
(так байдуже
і так добровільно
що то не зафіксовано
у жодній поліції мозку)

Після всього
завжди
є
Надія…

1991р.

Захватана – не вчора придбана – сковорідка;
На ній смажать невигадливі страви,
Так, аби перебити голод,
Або ж готують зразки
Екзотичної кухні,
Але то – нечасто…

А сковорідка в себе всотує
Усі «поживні» речовини –
Залишки нераціонального
Харчування,
І думає, що з їх допомогою
Ніколи не заржавіє.

Частково воно так і буде:
Коли її, стару й почорнілу,
Навіть не викинуть, а
Просто забудуть викинути,
Випадковий сонячний зайчик
Таки віддзеркалиться на
Одному квадратному сантиметрі
Пустого дна сковорідки.

Та й то виявиться,
Що те місце – всього лише
Приємний брак,
Допущений при виготовленні…

1991р.