Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Казьмірук Дарина Дейнеко (1986)




Огляди

  1. Спаде рушник
    Спаде рушник зі спинки крісла
    І всполошуся - що се я
    Тебе збудив і ненавмисне
    Торкнув вві сні похил плеча.

    Але ти спиш. Це чорне небо
    В кімнату сліпо загляда.
    В пітьмі здаєшся ти далека
    І крок не крок, а глибина.

    Чи лиш в пітьмі? Ох вже ці ночі!
    Безсоння сотнями примар
    Турбує серце. Твої очі
    На мене дивляться з-під хмар.

    Холодної життя вуалі
    Голодної дитини крик
    Не змозі сам я подолати
    І зізнаватись в тім не звик.

    Та врешті решт розщебетають
    Птахи цю чорну вічну ніч.
    Тебе я зранку упізнаю
    І поруч спробуємо жить.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Зимова тиша...
    В хрумких обіймах крижаного неба
    Палала вранішня зоря.
    Затамувавши подих, срібна Стелла
    Сльозу кришталю пролила.

    Чарівно вкрила кригою та снігом
    В журбі замріяні поля –
    Неначе пір’ям з крил запорошила –
    В морозній тиші спить земля.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": 3

  3. Матері (Вклоняюсь)
    Вклоняюсь.
    Хай навіть не видно це ззовні,
    Не чутно це з моїх слів,
    В душі своєї безодні
    Матусю, вклоняюсь тобі.

    Пробач.
    Не будем ділити, хто винен,
    Хто правий сьогодні, хто ні,
    Кому хто сьогодні повинен –
    Я низько вклоняюсь тобі.

    Твоя,
    Навіки твоя я єдина,
    Єдина у мене і ти.
    За мої гріхи і провини
    Прошу тебе, мамо, прости.

    Повір,
    Й у час коли лаюсь,
    Брешу, не слухаюсь, злюсь
    У серці глибоко я каюсь
    І, звісно, тебе я люблю.

    Прошу
    Люби і мене ти навіки,
    Образи і кривду забудь,
    Прошу тебе, спробуй повірить,
    Що сильно тебе я люблю,

    Для тебе
    Живу я сьогодні і каюсь
    За те, що не стримаю слів
    Не лаятись більше. Вклоняюсь
    І прошу: як можеш, прости.

    1.10.2005



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": 4

  4. Відображення
    Життя так часто каламутить воду,
    І плутає стежки людей.
    В багряних хвиль дивлюсь потоки
    Та чомсь не бачу відображення своє.

    Хто ти? Чого стоїш у дверях? –
    Заходь, ми чаю поп’ємо.
    Ага! Тобі не чай од мене треба!
    Та все одно уже заходь...

    А я.. Розгублена в стежках блукання,
    В німих прощаннях і чужих сльозах,
    І пошуках відгадок на питання,
    Які собі я задала. Дарма!



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": 3

  5. To Ukraine
    Моя країно,
    Ти руїна!
    Руїна снів й чужих надій.
    І серце крає...
    Та спиняє
    Пасивність інших до подальших дій.
    Яка мерза!
    В підвалах жити,
    У сутінках своїх думок.
    Моя стезя,
    Хай і розбита,
    Але по ній за кроком крок
    Іду вперед на зустріч світлу.
    Бо, Україно, я ж твоя!..
    До болю я давно вже звикла,
    Та знов не вірю, що і ти моя...
    Твій біль розлитий по народу,
    По сірих закутках біди.
    Де бідність і довічна злоба...
    О, як ти терпиш се, скажи!
    Підняти сонце нема сили,
    Так помацки повзем в пітьмі.
    А справедливість б’є по спині...
    Та годі рюмсать, пора йти...




    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": 3

  6. Мамай
    Ти – непізнаний образ свободи,
    Ти герой, на ймення Ніхто
    Зустрічав у степу сонця сходи,
    Волю, як шаблю, тримав наголо.

    Ти, як образ дітей України,
    Ти ікона, що йде крізь віки.
    Землю шапками на домовину
    Твої браття тобі принесли

    Воля, розум, ідея свободи,
    Що твориться у твоїй душі,
    Миролюбність, відвага, дорога,
    Легенда і образ, насправді, хто ти?



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": 4

  7. To Ashe
    Дивлюсь в вологі та сумні
    Зіниці ночі.
    Вона шепоче щось мені,
    Сказати хоче.

    Твій слід на мокрому вікні,
    Похмурі очі,
    Вони шепочуть щось мені,
    Сказати хочуть.

    Але чомусь далеко ти,
    Лиш темні ночі
    Вони шепочуть знов мені,
    Сказати хочуть.

    Лишилось літо у душі,
    Надворі – осінь.
    І теплі спогади в мені,
    Надворі – сльози

    Стікають краплями дощу
    В холодну осінь.
    Прощення нам я не знайду
    В зіницях ночі.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 4

  1. To SK
    Життя злетіло виром вгору,
    Крильми любові підірвало.
    Приспало логіку і сором,
    І шифер з розуму зірвало!

    Лети, Ікар душі моєї,
    Об сонце крила не спали,
    Бо твої мрії не здійснені,
    Твоя реальність – чисті сни.

    А що земля? – зійшла з орбіти,
    Пішла між зорі мандрувать.
    Своїм шаленим, диким мріям
    Вона на розтин віддалась.

    Так поруч зорі блідо світять –
    Німі, холодні і сліпі.
    Моє тепло – я їм не рівня,
    Горить бо серце у душі.

    Не можна потонуть в безодні,
    За щастя вище не втечеш,
    Або розіб’юсь я об зорі,
    Або впаду за край небес.

    5.12.2005



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": 4

  2. Не та...
    Я блідий місяць в теплий день,
    Я чорний сніг на пелюстках троянди,
    Я тиша в голосі пісень,
    На теренах брехні я правда

    В волокнах снігу я роса,
    Весною йду багряним листям.
    Коли ти мій, я не твоя,
    і не бреши мені навмисне.

    Я дикий звір серед людей,
    Я тепла кров в холоднім тілі,
    Я серце, видране з грудей,
    Що б’ється в місячному світлі.

    Повія у стінах церков,
    Я муза у донецьких шахтах
    Дощем зіниць я виллюсь знов,
    Я ангел в небі, біс на хмарах.

    Я дірка в сукні. Навесні
    Жоржина я у темнім лісі.
    Не та, не там і не тоді....
    Та й ви хіба на свому місці?



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": 3

  3. ***
    Ти келих терпкого вина
    Розлив на постіль. Наче кров
    Розлита тут наша любов,
    А ми пішли, лишив слова.

    Твій смак розпалених очей
    І тінь лишились на вікні
    І що було, то наче в сні,
    У сні не сповнених ночей.

    У чашці кава чорним колом
    На тілі білого стола,
    Так і чорніють в нас слова,
    Гірчать, як та без цукру кава.

    Ти третій день уже мовчиш,
    Я третій день ходжу до річки,
    З волосся вітер плете стрічки,
    Приходжу пізно – ти вже спиш.

    Знов терпне кров вина старого,
    Несміло місяць загляда,
    Немов питає, коли я
    Тобі пробачу, дорогому.





    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": 4

  4. Каяття неповнолітньої
    Світило сонце, землю гріло,
    Благословило небо новий день.
    І я цей світ в останній раз любила,
    Прощалась з ним, коли ішла на смерть.

    Життя моє, не сповнене печалі,
    Коли її із кимось розділить.
    Гіркими заливать сльозами,
    Й горілкою гіркою затопить...

    А далі... далі тане в димі,
    У сірих хмарах цигарок,
    І у дурмані терпкім, сивім
    До прірви роблю новий крок.

    Я закрутилась в цьому вирі,
    Серед загублених назад доріг.
    Лиш руки зколоті, синцями вкриті
    Й нестерпний біль, розлитий скрізь.

    Ось так під чорним вбитим небом,
    Було кохання, світло й дим...
    Хіба кохання? – секс шалений,
    До ранку забуваючи із ким.

    А сонце грітиме, як гріло,
    Та не мене благословить земля...
    Життя прости, що я тебе згубила,
    Життя єдине – іншого нема.




    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": 3

  5. Апокаліпсис
    Останній день добра і зла
    Остання ніч болю й тепла
    Остання ніч, останній день
    А далі, далі буде те,

    Чого не знали досі ми,
    Куди боялися ввійти,
    Прийшов цей день, прийшов цей час,
    Та біль в мені навіки згас

    Злетів на землю Херувим,
    Та мені іти за ним,
    Він сильно крилами махав,
    Усе кружляв, мене лишав.

    Все чорним світлом затягло,
    І змило все, і світ злило.
    Життя згоріло у вогні,
    Та чом же досі ми живі?

    Добро – не зло, а зло – добро,
    Життя – тринадцяте число,
    Прийшов кінець, а ми живі,
    На зло і богу й сатані...



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": 3