Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Іван Потьомкін (1937)

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-07-05 17:35:37 ],
на сторінці твору     "***"  

Попри всі недоліки, які Ви обіцяєте поправити в подальшому, сприймаю цей вірш і як щоденник, і як відгук на той потік сексуальної невдоволеності, що останнім часом заливає "Поетичні майстерні".
Успіхів Вам на ниві громадянської поезії!
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-07-16 16:00:20 ],
на сторінці твору     "***"  

Вітаю вас обох, Софіє й Патаро.
Обидва вірші - просто чудові, бо життєві!
З повагою та найкращими побажаннями
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-07-16 16:06:52 ],
на сторінці твору     "***"  

Просто спокушаєте Ви, любий Ярославе! Так і хочеться навідатись на рідну Черкащину і неодмінно пройтися з Вашими віршами по Софіївці! А ще б краще з Вами!
Дякую за радість, яку Ви несете!
З повагою та надією на зустріч
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-07-24 19:57:26 ],
на сторінці твору     "***"  

Люба Патаро, дякую за роздумний вірш. Як гарно було б, коли б кожен ще й вчитався в ту роль, яку визначено Небесами.
Мені здається, що замість "наверху" годилося б "нагорі".
На своїй сторінці я просив Вас надіслати свої координати, щоб на знак подяки за вдумливе прочитання моїх опусів вислати Вам свою книгу "Заплутавшись у гомоні століть". Сподіваюсь, що отримаю адресу, і вона потрапить на Тернопільщину.
З повагою
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-07-28 21:45:29 ],
на сторінці твору     "***"  

Радий, любий Вячеславе, що таке справді людське бачення природи відбито у вірші.
Наснаги на довгі літа!
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-08-12 14:37:07 ],
на сторінці твору     "***"  

Гарне оповіданко, пані Маріанно!
Материнську мову нізащо не можна забути, бо ж вона пов'язана з мисленням!..
Я ось уже 20 років в Єрусалимі, на роботі розмовляю на івриті, а поза нею - думаю й пишу тільки по-українськи.
З повагою та найкращими побажаннями
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-08-18 18:49:57 ],
на сторінці твору     "***"  

Гарно, люба Патаро!
От тільки б останню строфу змінити на таке:
"Любить шкварки - то не великй гріх,
На те ж ти в Україні народився.
Прискаче ще крилатий на поріг...
Аби в голодну пору не з'явився".
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-09-09 21:56:21 ],
на сторінці твору     "***"  

Гарно, пані Ліліє!
Отак би й усьому нашому жіноцтву - бути гордими й незнищенними в своїй правоті!
Щасти Вам!
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-09-13 21:26:06 ],
на сторінці твору     "***"  

Люба Ліліє, я б закінчив цю щемливу сповідь отак:
"О привиде, чи станеш ти реальністю колись,
Чи й далі будеш тільки душу розривати?"
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-09-17 10:41:03 ],
на сторінці твору     "***"  

Щиро, просто, душевно і водночас по-жіночому мудро.
Радий почути це як пісню.
Щасти Вам, пані Іринко!
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-09-23 13:56:44 ],
на сторінці твору     "***"  

Здається мені, що Ви, пані Любо, надуживаєте отим "НЕ ТАК" у першому рядку. Хай інші скажуть, як ми діяли-жили. Певен, що вийде якраз навпаки.
А сповідь вилилася в гарний вірш, який читатимуть і перечитуватимуть.
Будьте трохи веселіші!
З повагою
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-09-23 17:11:14 ],
на сторінці твору     "***"  

Форма вірша змушувала Вас, пані Маріанно, бути подекуди надмір категоричною в своїх судженнях. Навіть іти всупереч з логікою. Хоч знаю, що почуття не завжди з нею в злагоді.
Але однозначно приймаю "бо кохалася - ніби з тінню..."
Певен, що покохаєте невдовзі й когось справжнього!
З повагою
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-09-24 18:40:13 ],
на сторінці твору     "***"  



Добрий вечір, пане Анатолію!

Прочитав Ваший «Лист гетьману» й одразу хотів відгукнутись. Але мудрість старості в тому-то й криється, що вмієш зупинити перший порив.

Чекав реакції читачів, але, мабуть, не діждусь, а роздуми тим часом лізуть та й лізуть у голову. Отож, послухаю ради давніх греків: «Сказав – і полегшало».



Насамперед, не зрозуміло мені, як небуденний лірик береться за політичний вірш?

З якою метою?



Якби гетьман міг відповісти на цей лист, то це були б рядки з роману Ліни Костенко «Берестечко», що на стор.144-145:



«І той народ, і так по світу гнаний,

Сумний народ, що світу дав Христа,-

О Божа Мати, змилуйся над нами!

Дай розум в серце й правду на вуста.



Чи ми коли той біль страшний загоїмо?

Взаємна кривда – то взаємний гріх.

Бо їхні темні нас вважають гоями,

А наші темні обзивають їх.



Чи винен то скрипаль чи балагула,

Чи винен хлібороб ой чи кобзар,

Що серед нас є Лисенко, вовгура,

А серед них – визискувач, лихвар?!



Все винен я. Всіх мусив захистити.

І тих, і тих. І тих від тих і тих.

Мене, людину, можна не простити.

Але народи?! Ради всіх святих...»



Було в чому звинувачувати себе гетьману...

Скористаюсь хоча б матеріалом історика М.Костомарова, якого не можна запідозрити в симпатіях до юдеїв, про Богдана Хмельницького (Н.И.Костомаров. Исторические произведения. Автобиография. Киев, Издательство при Киевском госуниверситете, 1989, стор.367-368):

«Самое ужасное остервенение показывал народ к иудеям: они осуждены были на конечное истребление, и всякая жалость к ним считалась изменою. Свитки Закона были извлекаемы из синагог, казаки плясали на них и пили водку, потом клали на них иудеев и резали без милосердия, тысячи иудейских младенцев были бросаемы в колодцы и засыпаемы землею».

«В Ладыжине, по известию современника, казаки положили несколько тысяч связанных иудеев на лугу, сначала предложили им принять христианство и обещали пощаду, но иудеи отвергли эти предложения, тогда казали сказали: так вы сами виноваты, мы перебьем вас за то, что вы ругались над нашою верою. И потом всех истребили, не щадя ни пола, ни возраста.

Страшное избиение постигло иудеев в Полонном, где так много их перерезали, что кровь лилась потоками через окошки домов. В другом месте казаки резали иудейских младенцев и перед глазами их родителей рассматривали внутренности зарезанных, насмехаясь над обычным у евреев разделением мяса на кошер (что можно есть) и треф (чего нельзя есть), и об одних говорили: это кошер – ешьте, а о других: это треф – бросайте собакам!»



А ось що пише інший знаний історик О.Я. Єфіменко в «Історії України та її народу»:

«Лише деякі укріплені місця довелося брати силою – і саме тут відбулися ті звірячі сцени, сам опис яких крижанить душу обуренням і скорботою за людину».



Не зрозумів би гетьман, що він «відкрив народу очі, коли «пархатило» Вкраїну», бо ж не проти «пархатих», як Ви тільки так називаєте юдеїв, почалася народно-визвольна війна, а проти засилля зарозумілої шляхти, в якої частина юдеїв ( але ж не всі, як каже сам гетьман) була на службі й визискувала український народ.

І вже зовсім нонсенсом будуть такі Ваші рядки: «Ти москалю назвався

Братом, щоб нас зібрати воєдино». Таж сам Богдан не радий був Переяславській раді, яку, до речі, не підтримали запорожці. Була ж вона не возз’єднанням, а приєднанням, як слушно зауважив Іван Дзюба! Приєднана як рабиня на кілька століть...

Приголомшує фінал вірша: «Бо швидко ми забули Бога і Україну – знов «пархатить!» Зникли всі недруги України і лишилися тільки «пархаті»... Себто знову треба починати народно-визвольну війну? До цього Ви закликаєте?

А ми тут, в Ізраїлі, робимо все, щоб порозумілися нарешті два народи, котрі століттями жили на одній землі. Якщо я Вас зрозумів, то, коли останній юдей покине Україну, нарешті заживе вона щасливим життям?

А ось Євген Євтушенко у вірші «Верните евреев!» мислить інакше:

«К властям: «Проявите усилье,

Немедля, как можно скорее,

Верните евреев в Россию,

Верните России евреев!

Зовите, покуда не поздно,

На русском ли, иль на иврите.

Верните нам «жидо-масонов»

И всех «сионистов» верните»

.......................



Може, він помиляється?..



Поправте мене, якщо це не так: чи не на замовлення МАУП, просякнутої юдофобією, написано цей неоковирний вірш?



Після всього сказаного хотів би почути Вашу думку.



Бувайте здорові!

Іван Потьомкін

Єрусалим,

21 вересня 2011




Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-11-01 13:15:51 ],
на сторінці твору     "***"  

Чудове відтворення, пане Сергію, завершальної стадії творчого процесу.
От тільки не второпаю: "...Ви й досі там, як перше?/ У Вас там німб довкола голови./ І Вам тепер себе не перевершить". Мова про Ісуса чи про Всевишнього?
За Ваші переклади - окреме спасибі!
З повагою та побажанням творчого довголіття
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-11-19 12:07:07 ],
на сторінці твору     "***"  

Шановний пане Миколо, не второпаю, як може ТаНаХ поєднуватися з безвір'ям, Аполлоном, Діонісом?
З повагою
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-11-19 14:15:58 ],
на сторінці твору     "***"  

Гарний і щирий вірш, любий Ілля.
От тільки, здається, замість "помріяти" варто дати "полинути".
З повагою та найкращими побажаннями бачити землю нашу в усій красі, щоб нею повнилась душа!
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-11-22 09:51:38 ],
на сторінці твору     "***"  

Люба Ліліє, аж дивно, що так сприймаєте Листопад. Дощі теж потрібні матінці-землі. Певен, що перший промінчик сонця перекреслить Ваший сум.
Зрештою, верлібр - теж вірш.
З надією, що настрій вирівняється в бік радостей!
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-12-10 20:01:55 ],
на сторінці поезії     "Принцеса зима"   Кравчук Анна

Люба Анничко, приймаю од тебе тільки три останні рядки, бо вони по-справжньому твої.
Решту міг би написати будь-хто з твоїх товаришів.
Чому? А тому, що ти не знайшла своїх прикмет у зимі, котрі б стали прикметниками.
Якщо не згодна, не сердься, а в подальших публікаціях порадуй моє дідівське серце!
Певен, що так воно й станеться!
Твій Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-12-28 18:22:34 ],
на сторінці твору     "***"  

Гарний дарунок дали Ви, пане Богдане, тим, хто вижив у тому пеклі. Про нього знаю з уст мого героя Серьожі Червонописького, про якого написав колись нарис у "Старті", де працював відповідальним секретарем.
Щасти Вам і всім афганцям!
Іван Потьомкін з Єрусалима
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2011-12-30 19:28:34 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую Вам, пане Миколо, за цю щиру сповідь і готовий підписатися під нею.
Дай Бог, щоб молодь читала й перечитувала її.
Щасти Вам, любий!
Іван Потьомкін з Єрусалима
1   2   3   4   5   ...   13