Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Клуб усамітнених чоловіків «Я» (2011)
Суто чоловіче товариство в обговоренні тем на сторінках чоловічого клубу потрібно розуміти, як відсутність надмірної емоційності в обговоренні, і присутність здорового глузду, мужності, відвертості.


Автори / Андрій Бард'Інтегратор


Огляди

  1. Листи з Канади. ІІІ (А.Б.)
    Щирі та теплі привітання, друже, з Днем народження!!!
    Всіх благ!

    Загалом, в мене нічого нового. Потихеньку якось звикаю.

    Правда погода тут ніяка. Все ще холодно: -8 зранку і ввечері, +4 вдень. Заметілі. Снігу навалило на днях 35 см. Отака тут весна.

    Якщо не налякав остаточно, то ще ось декілька нових спостережень :-)

    Страшно тупа банківська система. Якщо ти ставиш гроші просто на поточний рахунок, то ти не маєш доступу до них протягом п’яти робочих днів. Якщо ти робиш щось з грошима, то за кожну операцію банк здирає свої комісійні, навіть, якщо ти клієнт цього банку і переводиш гроші в межах цього ж банку. Коротко кажучи, банками люди тут не задоволені. Одне велике добро, що дають банки – кредити. Тут всі живуть в кредит!!! Житло, машина, меблі, побутові товари – все в кредит на кілька, а то й кільканадцять років (житло – на 35 років). Ось оцим от люди задоволені, проте, звичайно, це все переплачено.
    Так наживаються банки.

    Мобільний зв’язок. Вхідні дзвінки тут платні!!! А сервісні смс, які нікому не потрібні (проте до тебе пару раз на тиждень таки приходять) коштують по 2 у.о.!!! А ще з твого мобільного рахунку просто щезають гроші!!!
    Так наживаються оператори.

    Ще що. Коли ти купляєш телефон, то в більшості випадків він уже прошитий під певну мережу, і ти просто змушений купляти тарифний план, який тобі не підходить. В багатьох супермаркетах, якщо ти купляєш просто сім-картку, то від тебе вимагають номер твого паспорта, ідентифікаційний код, поштову адресу і ще купу твоїх персональних даних.

    В більшості розважальних закладів ти даєш свій паспорт чи інший документ, що засвідчує особу до кінця перебування в цьому закладі. А, взагалі, можна, навіть, чітко визначити в якому супермаркеті якими монетами ти отримав здачу. Тому, щось приховати від пильного ока податківців чи поліції тут в принципі неможливо.

    Всюди стоять відеокамери спостереження – на зупинках електротранспорту (на одній зупинці я нарахував 12 штук), в самих вагонах, в автобусах, в супермаркетах, стоянках, перехрестках, просто на вулицях, на площах...

    Камери поставлені так, що за тобою можуть вести спостереження три камери – тоді легко відтворити твоє обличчя в тривимірному зображенні на комп’ютері і в онлайн режимі по базі даних з’ясувати хто ти. Цікава телекомунікаційна схема – є патрульні машини, на які передається зображення в онлайн режимі з камер, попри
    які проїжджає машина – з правого боку від водія сидить оператор, який на великому моніторі може спостерігати, що відбувається в цілому кварталі.
    Проте часом і це не допомагає – у багатьох малих дітей, тінейджерів виховання просто відсутнє... А якщо ти даш зауваження, то це страшно обурює і на тебе можуть знову ж таки подати до суду за прояв агресії.
    Отакі тут порядки.)

    Сьогодні на Вербну неділю нам вдалося гарно відспівати в церкві святу літургію – репетиції не пройшли марно :-) Сам отець похвалив :-)

    Вітання Зеникові і гарного святкування!

    А відкрити сторінку на ПМ було б супер! :-)
    Отож, наразі, все.
    Па!



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Листи з Канади. ІІ (А.Б.)
    А дипломи наші дійсно тут нічого не вартують. Ну, їх, звичайно, можна перекласти відносно канадських стандартів і т.ін., але щоб підтвердити свій фах однозначно треба брати, як мінімум, якісь курси зі своєї спеціальності.

    Робота починається тут дуже рано. В кого вона гірша то о 6:00, в кого краща о 7:00, в кого ще краща о 8:00, а у начальників о 9:00. Триває 8 годин. Добирання до роботи в середньому займає 1 годину. Якщо починається о 8, то о 9:30 - 9:50 перерва на каву, а о 12:00 - 12:40 обід.
    Закінчується о 16:00.

    Якщо раз запізнився – маєш усне зауваження, якщо вдруге – письмове попередження, втретє – звільняють.
    Робітникам не можна розмовляти на робочому місці (якщо це не пов’язано з виробничим процесом) більше, ніж 10 хвилин.

    Отож, це перший камінь, на якому будується цей комунізм – все за графіком.

    Автобуси, міський електротранспорт – все їздить секунда в секунду (навіть, не хвилина в хвилину). Правда, таке триває до обіду. Після обіду багато рейсів знімаються – в звя’зку з тим, що всі мають свій власний транспорт.
    А по суботах та неділях автобуси їздять з годинними інтервалами або, взагалі, не їздять.

    Другий камінь – підлабузництво, доноси і все, що з цим зв’язане – навіть, на офіційному рівні. Пішов заклав свого колегу по роботі – і отримав підвищення по роботі, пішов набрехав на когось або підставив когось – і отримав дотацію до заробітної плати. На будівництві після робочого дня супервайзери (керівники) підрозділів ставлять такі собі червоні мітки в якихось небезпечних зонах – хіміки ставлять свої, будівельники – свої, електрики – свої, сантехніки – свої і т.д.
    А всі розуміють, що не можна працювати не зірвавши їх. А робота починається о 7 ранку. Тому, робітники, хоч не хоч, та й пересічуть заборонену ділянку. Тому зранку дві години спочатку сперечаються, що хто порушив – ну, там червону стрічку пересік, котра позначала небезпечну ділянку чи там мітки якісь заборонні хтось зірвав, а вже далі до роботи –
    така бюрократія, що Радянський Союз відпочиває!

    Третій камінь – всі дуже бояться втратити роботу. Бо розумних людей мало, а їсти щось треба. Тому кожен дорожить своєю роботою, яка б вона не була.

    Четвертий камінь – відповідність роботи та зарплати до соціальних витрат.
    Якщо в лісотехнічному університеті заступник декана, доцент має 2 у.о. за годину, то тут 100 у.о. А за 100 у.о. можна спокійно прохарчуватися всією сім’єю цілий тиждень. Тому за 2-3 місяці можна придбати вживаний джип в хорошому стані за ціною, яка в третину нижча, ніж в Україні.

    Міф про те, що тут манна небесна падає – тільки долоні підставляй – розбивається зразу ж після приїзду. Треба важко і довго працювати щоб чогось добитися.
    Правий ти був, коли казав, що все треба починати з білого аркуша! Так і є!
    На початках тут ти – ніхто! Мусиш вивчити добре мову, підтвердити свій фах, вступити до професійної асоціації, отримати ліцензію – от тоді так – спеціалістів тут цінують.

    Зенику від мене Великий Привіт! Наразі.

    P.S
    Що я зробив найперше: помолився та подякував Господу за цю дорогу, і...
    знайшов українську церкву.
    Прийшов на службу, познайомився з громадою.
    Розказав про свою ситуацію. І одні дуже добрі та порядні люди (яким я щиро вдячний) запросили мене до себе жити. Через прихожан цієї церкви я знайшов роботу (з мінімальною платнею, правда, але, все ж таки, можу собі зараз дати раду). Співаю в церковному хорі при цій церкві. І ще – багатьом тут сподобалося «Танго на двох», «Я закохався...» та «У пахощах цвіту...», а особливо «Т... вальс»!!! :-))) Тому як буду мати якісь фото або відео, то обов’язково відішлю.
    Отож, наразі, пишу па-па!

    Дамся чути згодом!



    Коментарі (4)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. Листи з Канади. І (А.Б.)
    Хай! )
    Мав усяких справ – замотався, тому й не писав. Але вже трохи
    оговтався від всього дивного й нового.
    Отже, які мої враження:-)

    Перших пару днів я себе запитував: а де люди? На вулицях міста, навіть, в центрі – пусто, окрім бомжів, звичайно. Аж потім вияснилося, що всі їздять на машинах – ніхто не ходить пішки. Місто абсолютно не призначене для пішоходів – тротуари є тільки в центрі і в спальних районах.

    Далі я подумав, що тут всі страшно бідні – ходять брудні, в пошарпаному та засмальцьованому одязі – а виявляється ні – тут просто так всі ходять:
    техніки, вчителі, інженери, медики.

    До речі, щодо медиків – рідко коли можна знайти серед них розумного – так, так – тут величезна проблема з кваліфікованим медичним персоналом. Для прикладу, діагноз від сімейного лікаря виглядає приблизно так: «Судячи за результатами Ваших аналізів у Вас можлива хвороба 1 (вірогідність такої хвороби становить 65%), проте не можна бути цілком впевненим, що Ви
    хворієте саме цією хворобою, оскільки відповідно до статистичних досліджень, проведених у 2001-2011 рр. з такими аналізами у Вас можлива хвороба 2 (вірогідність 62%), хвороба 3 (вірогідність 45%), хвороба 4 (вірогідність 38%) чи хвороба 5 (вірогідність 37%). Проте з досвіду нашої клініки не відкидається можливість розвитку у Вас хвороби 6 (вірогідність 35%) чи хвороби 7 (вірогідність 32%). Тому, ми Вам пропонуємо повторно пройти здачу аналізів, яка буде коштувати тільки половину суми від попередньої – це подарунок від нашої клініки. Для здачі аналізів Ви можете записатися за таким-то телефоном і Вам передзвонять протягом двох тижнів, щоб призначити дату здачі аналізів протягом наступних двох місяців. А зараз Вам виписується курс знеболюючих таких-то, які Ви будете вживати протягом місяця. Якщо вони Вам не дуже допомагатимуть, то Вам випишуть курс сильніших знеболювальних. Сімейний лікар такий-то і підпис». Дурдом,
    правда?

    Населення:
    Індуси – здебільшого не працюють фізично (сікхи – водії автобусів та таксисти, пенджабі – працюють у всіх іміграційних службах та офісах [коли я ходив по тих всіх еміграційних установах, в мене виникло відчуття, що я потрапив до Індії], хоча тут ще є багато інших національностей Індії, але я не
    знаю, як вони називаються; та чітко зберігається система каст, так як і в самій Індії); дуже обурюються, коли їм дати якесь зауваження.
    Китайці – здебільшого не працюють фізично – повністю зайняли сферу швидкої їжі (макдональдси і т.д.); дуже важко зрозуміти їхню англійську.
    Латиноси (мексиканці, пуерто-ріканці і т.д.) – ліниві, постійно стріляють цигарки і один перед одним вихваляються своєю належністю до певного мафіозного угрупування, хоча, насправді, це – понти.
    Араби – здебільшого не працюють фізично – дуже за собою дивляться, а, особливо, мужчини – модна стрижка, чиста сорочка, виглянцувані мешти.
    Євреї – здебільшого не працюють фізично – у більшості випадків
    перекладають свою роботу на інших, при цьому непогано володіють кількома мовами.
    Афро-американці – стараються не працювати фізично, шукають легкої роботи та подачок від уряду.
    Молдавани, узбеки, казахи, туркмени, українці – здебільшого працюють фізично – на будовах, автомайстернях, заводах і т.д.
    Індіанці – взагалі не працюють, держава дає їм житло, машини, дотації – тільки тому що вони представники корінного населення і типу всі їм зобов’язані тим, що в свій час колонізували їхню землю. Вони п’ють, гуляють, дебоширять, розбивають машини, роблять що хочуть, кайфують від життя – а уряд і далі все їм прощає і опікується ними як дітьми.

    Цікавий факт. Ще якось можна працювати простим робітником, коли тебе найняв українець, котрий взяв замовлення у фірми, що належить євреєві, а той, у свою чергу, найнявся субпідрядником до канадійця. Але, коли канадієць наймає єврея, а той – москаля, котрий безпосередньо керує українцями, узбеками, молдаваними – то такий виходить сумбур, такий безлад!!! «Пятилетку в три года» – ніякого планування, графіка роботи, що за чим робити і т.ін.

    Що ще цікаве. Абсолютно всі тут човгають ногами – так, човгають ногами! – перші дні я дезорієнтувався від звуків цього човгання (трохи гіперболізую, звичайно), але, справді, всі човгають ногами!!!
    Ага. І ще одне. Якщо ти подав руку незнайомій жінці, що виходила з автобуса, то це можна розцінити як сексуальне переслідування або домагання і на тебе можуть подати до суду, забрати все твоє майно і у в’язниці ти будеш працювати на аліменти – моральне відшкодування тій жінці.

    Кобіти. В Україні в мене була проблема вибору – всі дуже гарні, красиві, розумні – важко вибрати серед такої великої кількості представників прекрасної половини людства. Тут така ж сама проблема – тільки трохи іншого плану – немає з чого вибирати..! А одягаються просто жахливо, неймовірно негарно, нестильно, часом просто огидно!
    Ще цікавий факт. Люди тут постійно щось п’ють або їдять – постійно!!! В автобусах, на вулиці, в офісах, за кермом. Взагалі, водії за кермом можуть читати газету, пити каву... Хоча, при цьому, вони є дуже толерантними – тут тебе ніхто
    ніколи не зіб’є – ти можеш, навіть, не дивитися на дорогу, перейти її, читаючи книжку – всі 8 рядів машин чемно зупиняться і почекають поки ти перейдеш автостраду.
    А ще вони показують, що є дуже багатофункційними. Що це означає? Краще це пояснити на прикладі. Якось я зауважив дівчину, яка зайшла у вагон міського електротранспорту. Стоячи біля дверей, вона одночасно читала грубезну книжку з анатомії, їла сендвіч, пила кока-колу, слухала музику на плеєрі та відписувала через інтернет (оскільки тут по всьому місту вей-фай та всі мають ай-поди) своїй подрузі е-мейл!!! Чи вона щось вивчила з тої книжки – питання риторичне.
    Погода. Зараз тут -8. В лютому в основному було -24...-27, а на вітрі -37.
    В полі вночі було до -45.
    Як тут розказують, весна тут буває десь тиждень часу в червні. І відразу літо, яке триває липень-серпень. Далі тиждень осені – і відразу в жовтні знову зима. Тут є такий південний вітер «шинук». І як він час від часу дує, то раптово зростає температура та різниця в тиску – а, оскільки в мене тиск понижений, то в такі дні мені голову просто розриває на шматки – мушу пити аспірин та міцну каву. Мої друзі вже знають, що якщо в мене розривається голова – чекай потепління. )

    В університетах вчаться, в основному, індуси, китайці та араби. Тут недолюблюють розумних людей. А ще, коли ти звідкись приїхав і хочеш чогось добитися, то очікуй негативного ставлення. Здавав тест з англійської – не добрав 0,75 бала до прохідного. Максимально можна було набрати 8,
    прохідний 6,75. А я набрав рівно 6. Тому мене скерували на курси. Хоча, кажуть, що бали спеціально занижують, щоб уряд не поскорочував усі оці англійські курси...

    (далі буде)...



    Коментарі (8)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5