•  * * *

Журно тихне вечір синій
У чеканні снів, –

•  * * *

Холодну тишу ранніх вечорів
І барв щоденних видива несталі

•  * * *

Не ховаю сьогодні нічого
У душі невсипущій своїй, –

•  * * *

Так, напевно, поклони бив лобом
Мій бездумний украй візаві,

•  * * *

Історія не бреше і вона
Ні у вогні, ні в пам’яті не гине, –

•  В передчутті біди

Не пам’ятаю, – хто ти й звідки,
І де й коли стрічались ми,

•  * * *

К. Г...
Боязливо берези

•  * * *

Сірі очі, довгі вії
Бачу радо повсякчас,

•  * * *

Не дивися на мене зраділо,
Захмеліла від сліз удова, –

•  * * *

І загорявся, і згасав
Надії вогник часто,

•  * * *

Ти мене не чуєш і не бачиш,
Хоч стоїш на відстані руки

•  Іще далеко...

Іще далеко до зими,
Хоч знову подихом морозу

•  * * *

Холоне в полум’ї рудому
Коханням зраджена душа, –

•  * * *

Біжать роки… Згасають дні…
Ховаються надії…

•  * * *

Стало холодно і сиро
Восени, –

•  * * *

Гуснуть сутінки покірно…
Вітер стомлено принишк...

•  * * *

Обабіч вишгородських стеж бугристих
Зажурено помітити зумів –

•  Слово сина

Простив би все тобі принаймні,

•  * * *

Ти і я, і більш нікого
Навкруги обох нема, –

•  * * *

Допоки сонечка не видко
Між мерехтливих смуг хмарин, –

•  * * *

Не називай мене словами
Смішними й марними тепер,

•  * * *

Не вщухає світлоносна злива,
Хоч вже ніч прозора навкруги, –

•  * * *

Холодом повіяло зі сходу
На правобережні береги

•  * * *

О. С…
Буває, мінорну тональність розмови

•  * * *

Г. С...
Скажу без крихти перебільшень,

•  * * *

Коли ти зрадила мені,
Я думав, що не буду жити

•  * * *

То було не моєю провиною,
Що, під нападом щирих надій,

•  * * *

Хоча поспішливо смеркає
І неупинно тихне гам, –

•  * * *

Не вір очам, якщо побачиш,
У люстро втупивши свій зір, –

•  * * *

Куряться туманами води схололі,
Покрови хвилясті лягли на луги, –

•  * * *

Не будь причаєно сумною,
Немов струни погаслий тон, –

•  * * *

Вересневих вітрів перегони
Зупинила поява дощів

•  * * *

Тобі мій біль не подолати,
Його щодня в собі несу, –

•  * * *

… ……………………………………………..
День за днем, за роком рік

•  * * *

Одне й те саме навкруги
життєве коло, -

•  * * *

Пожовклий сад, вологою набряклий,
Обчухраний облогою вітрів, –

•  * * *

Пес дрімає під парканом,
Кіт на лаві міцно спить, –

•  * * *

Неначе поле борозною
Чи олівцем шматок листа, –

•  * * *

Рясних краплин у вікна стукіт
Не зупинявся півдоби, –

•  * * *

В години радості і скрути
Ятрить минулістю наш слід, –

•  * * *

В повітрі запахи осінні,
В душі – цвітіння весняні,

•  * * *

Благословила сина мати
На долю світлу і легку, –

•  * * *

Палає вогнище на лузі
І звівся дим на повен зріст,

•  * * *

Багато зір, а світла мало
Знедавна сіється згори, –

•  * * *

Лиш тільки про час кукурікнув
Зраділий світанню когут, –

•  * * *

Пустоту безкраю
Зором обійму

•  * * *

Запах сушеної м’яти
Переповнює кімнату

•  * * *

Старію я, а ти ростеш
І сяєш, мов перлина

•  * * *

Уночі потрібно спати,
А не скніти без пуття

•  * * *

Куди мене ведеш ти, доле,
Не знаю я з тих давніх пір,

•  * * *

Звернув увагу і помітив
Те, що чомусь не помічав, –

•  * * *

Повита ночі таїною,
На прибережнім моріжку, –

•  * * *

Крізь прочинене вікно
Запахи розмаю,

•  * * *

Слава Богу – обминула,
Дяка долі – не знайшла, –

•  * * *

В літню пору, біля ставу,
В неширокому ярку, –

•  * * *

Давно зозуля не кувала,
Не чути одуда в гаю, –

•  * * *

Промінчик сонця, мов долоня мами,
Ковзнув теплом забутим по щоці,

•  * * *

Вуаль прозору синього світання
Ворушить вітер в узголів’ї круч,

•  * * *

Смуга біла, смуга чорна,
Добрі мрії, їхній прах, –

•  * * *

По дорозі пізнання,
Крізь утому зневір, –

•  * * *

Розляглася безкрая
Понад шанцями ніч, –

•  * * *

Синім сяєвом світання
Заясніло звіддалі

•  * * *

Ось візьму і, немов чарівник,
Поманю тебе в час надвечірній

•  * * *

Хмільний, як брага, запах матіоли,
Від вітру намагаючись втекти, –

•  * * *

Огидно руку в руку брати
І промовлять якісь слова,

•  * * *

Болюче щось, неначе жало,
Зненацька душу обпекло

•  Скінчилася...

Усе минає… І відпустка теж
Розтанула, як блискітки у піні, –

•  На морі

Магнолій чад повис над морем
І стихнув стомлено прибій, –

•  * * *

Розпашіле, неозоре,
Гомінливе, наче хміль, –

•  На пляжі

Шурхочуть хвилі кришталеві,
А сонце палить аж до сліз, –

•  Відпустка

Заясніло небо понад темним морем,
Зазвучали тихо перекати хвиль, –

•  Розчарування

Коли летіли списи й стріли
На потом скроплені грядки, –

•  * * *

Чи то за бездумними нами,
Або щоб зволожити квіт, –

•  * * *

Іще в досвітньому тумані
Незриме світло для очей, –

•  * * *

Сюркочуть коники в траві
І жайвір не змовкає, –

•  * * *

Хоча осколки поруч впали
І жах відразу відступив, –

•  * * *

Незабутнє, неповторне,
Галасливе і німе, -

•  * * *

В погляді твоєму знову бачу подив,
Та не хочу поки намір гнати пріч,

•  * * *

Тільки той, хто на фронті був
І вернувся живим звідтіль, –

•  * * *

Утомлюють, немов головоломка,
Мізки до щему майже щодоби

•  У спеку

Життєдайного сонця невщухаючий струмінь
Іскрометно несеться з розколини хмар, -

•  Не питай

Якщо очі такі голубі
Ще й зволожені ледь по краях, –

•  * * *

Коли вітри розвіяли хмарини
І вкрили небо синім полотном, -

•  * * *

І слів шалену плутанину,
І дум родючих вихорці,

•  * * *

Дощ переповнив глибокі калюжі
І заливає узбіччя кругом, –

•  * * *

Ні храму дзвони голосні,
Ні солов’їв міських пісні

•  * * *

Я пишу, а вона не читає…
Я читаю – не чує вона…

•  * * *

Блиснуло і гримнуло зненацька,
Різко і протяжливо притьмом, -

•  * * *

Яке це щастя - прагнути і вміти
Слова ласкаві сіяти тобі

•  Епізод

Уже змовкає лементом бряжчання
В дворах людей буденна метушня,

•  Порада

Поки в тілі не схолола
несподівано душа, -

•  * * *

Зранку, вдень чи в пору вечорову
Я, життям научений добру, –

•  * * *

Захлинулась дощами земля
І занурилась нишком у воду, –

•  * * *

Коли немає що втрачати,
Якщо вже згублено усе, -

•  * * *

Про вік не питаю, бо видно і так,
Що він іще тільки окреслює віхи,

•  * * *

Уже минає, певно, рік,
як скоїла ти злочин,

•  * * *

Ми стрімко валимось додолу
І премось вгору без пуття,

•  Стимул

Днів прийдешніх обрії невидимі
На краях несходимих доріг, –

•  * * *

Падіння болісні та злети
Короткочасні без пуття, –

•  Не така

Якась весна ця не така,
Як попередні, –

•  Біля колиски

Тінь упала на доріжку,
Наче зібганий димок, –

•  * * *

Невідповідні й підходящі,
Мінливим завжди відчуттям, –

•  * * *

Чи жалітися на долю,
Чи змиритися з отим,

•  Дзвіночок

Ще бродять за вікнами тіні бліді,

•  Неочікуваний вірш

Думки спросоння так поперли,
Що я до столу радо сів

•  Пора

Шугає птаство понад гаєм,
Кульбаби золотом горять, –

•  * * *

Спів пташиний на світанку,
Мов будильника сигнал, –

•  * * *

Поміняв би професію,
Та не хоче душа, –

•  * * *

Повзти, вставати, йти і знову
Спіткнутись, впасти і повзти

•  * * *

Жар світання синизною
Освітляє височінь, –

•  * * *

Змарнів помалу чоловік,
Мов на стовпі афіша, –

•  Поет і планшет

Як стала газета не в моді
І зникло з кишені драже, –

•  * * *

Затулившись далеччю і часом
Від моїх допитливих очей, –

•  * * *

Відходять дні нестримано, як сльози
Обтяжених реальністю надій, –

•  Повечір'я

Наче півня співучого гребінь
Чи із сушених фруктів узвар, –

•  * * *

Хоч серце жваво стукотить
Без стомлення ознаки, –

•  * * *

Мережать хмари пелехаті
Небес високих широчінь,

•  Такий вдачею

Не буду плакати навзрид
І корчитися в муках,

•  Уранці

Над обрієм сонце звелося помалу
І хмари прожогом пустилися в лет, –

•  * * *

Тече, міліючи, ручай
Уздовж пилястої дороги, –

•  * * *

Чистий аркуш, мов перший сніг,
Перед зором привабно біліє, –

•  Песимісту

Чого журитися, коли
Нема куди тікати

•  В мережах

Чи я шукав тебе?.. Авжеж

•  * * *

Г. С...
Вже туманів клуби в берегах

•  * * *

Час, на жаль, безповоротно тане
І поволі знищує сліди

•  * * *

Котяче нявкання і псяче

•  * * *

Не вмію в усмішці таїти
Душі зболілої печаль, –

•  * * *

Я хочу жити так, як всі,
Але, як всі, не можу жити,

•  * * *

Г. С...
Коли я був трохи молодшим

•  * * *

Спізнілий вітер пружними руками
Зіпхнув тумани з вогких берегів

•  * * *

Я маю бути молодим
І мушу стати терпеливим

•  * * *

Коли дрімають нишком
Завжди лайливі пси, –

•  * * *

Половіють зорі на світанні
І згасають, наче ліхтарі, –

•  * * *

Не треба, друже, сумувати
За отією, що пішла, –

•  Молодість

І сонце сяяло над нами,
І пахли веснами вітри, –

•  * * *

Хочу жити без печалі
І не відати біди, –

•  * * *

Мої надії світлі скопом,
По схилах строгого життя, –

•  * * *

І в недалекому учора,
І в призабутому колись, –

•  * * *

Час не спиниш і не перебореш

•  * * *

Погода природою править
Невимушено, жартома, –

•  * * *

Повний місяць небачено низько
Над оселею мовчки закляк

•  * * *

Спорожнілий день зимовий
Мерхнув швидко в сонній тиші, –

•  * * *

Нарешті ніч скорилася світанку,
Хоч місяць ще між хмарами блищить, –

•  Тепер

Г. С...
Не можу відстань зберегти

•  * * *

Г. С...
Головне – не думай про печалі,

•  * * *

Відспіваний зарані,
Похований всіма, –

•  * * *

Про що ти думаєш, жеброто,
Якщо в буденній самоті

•  * * *

Вже зостарений досить,
Я, рвучкий, мов колись, –

•  * * *

Вбираю поглядом у себе
Доріг манливу далечінь

•  * * *

Г. С...
Напевно, в мене настрою нема

•  * * *

Побільше б сонливої тиші,
Поменше б шуміння подій, –

•  * * *

Г. С...
Не надійся – не відстану,

•  * * *

Обов‘язково пригадаю,
Або колись побачу в сні, –

•  * * *

Не задобрюй як-небудь
І чимдуж не втішай, –

•  * * *

Г. С...
Стосунків наших пізню зав’язь

•  * * *

Ти стільки раз вже снилася мені,
Що міг би збожеволіти від щастя,

•  * * *

Засклив мороз мілкі калюжі,
Пожмакав листя, вп’явся в хлань,

•  * * *

Дощ іде… Турбот не стало
І немає суєти, –

•  * * *

Осінніх днів тривка зажура
Навколо мене і в мені

•  * * *

Звідусюди вернуся,
Безумовно, туди,

•  * * *

Г. С...
Як рибак на поклажу

•  * * *

За віконцем листопад
голосно шурхоче

•  * * *

Дрімає тиша поміж стін
Спустілої кімнати, –

•  * * *

Ще недавно сонце гріло
Зрання аж до темноти,

•  * * *

Сірість неба, сирість вулиць
І грудей твоїх тепло, –

•  * * *

На зміну осені спішить зима
З облудою заучених уроків, –

•  * * *

Хоч я боюся порожнин краси
І не люблю безбарвності ніколи, -

•  * * *

Г. С...
Ти мене стражденного не любиш,

•  * * *

Уже б давно забув про самоту

•  * * *

Г. С...
Пригадаю коли-небудь

•  * * *

Не спиню болів плину
і не знижу в ціні

•  * * *

Г. С...
Блукають сутінки холодні,

•  * * *

Не говори мені нічого,
Якщо не хочеш говорить,

•  * * *

Г. С...
Густіли сутінки помалу

•  * * *

Моє кохання зріднене неждано
З твоїм умінням вірити й любить, –

•  * * *

Не спиться… Тоскно… Самотужки
Не подолати сум оцей,

•  * * *

Г. С...
Дарма знедавна не приходиш

•  * * *

Утікаючи помалу
Від самотності нуди, –

•  * * *

Осінній день притишено-прозорий,
Пропахлий димом, у сльозинках рос

•  * * *

Біжить у далеч вогкувата
Дорога берегом ріки.

•  * * *

Буденно, стишено, помалу,
Немов побілені вапном, –

•  * * *

Пітьму жовтаву і німотну тишу,
І супокій удаваний зірниць

•  * * *

Смолоскипами жовтими кленів,
Освітляючи зміряний шлях, –

•  * * *

Наче музики розливи
Цілий вечір за вікном, –

•  * * *

Г. С...
Напевно, снив тобою знову,

•  * * *

В тобі незміряно багато
Солодких крихіток надій

•  * * *

Простирадла вологі туманів
Досихають цієї пори, –

•  * * *

Погаснуть осінні пожежі
Димами пропахлих дібров,

•  * * *

Гіркота вітрів осінніх,
На лелечому крилі,

•  * * *

Г. С…
Відболіло нарешті… Відплакалось…

•  * * *

Г. С...
Зберу в єдине відчуття

•  * * *

Пітьма густішає поволі,
Немов холонуча смола,

•  Невже?..

Уже жовтіє біля гребель
Татарське зілля й осока

•  * * *

Пахтить димами вересень затемна
І тиша заворожено стоїть, –

•  * * *

Г. С...
Гаряча, втомлена, щаслива

•  * * *

Час іде… Година по годині
Юність віддаляється від нас,

•  * * *

Стала рано осінь до роботи,
Працю літа зводить нанівець, –

•  * * *

Що за думи, що за сни,
Хто їх заохотив, -

•  * * *

Г. С...
Мигочуть зорі світоповні

•  * * *

Г. С...
Пригорнися до мене тісніше,

•  Сумління

Г. С...
Сумління

•  * * *

Чи наснилось, чи здалося,
Чи привиділось мені,

•  * * *

Г. С...
Не шукай у дальнім світі

•  * * *

Г. С...
Запах трав і барви квітів,

•  * * *

Г. С...
Коли, всміхаючись привітно,

•  * * *

Я іду, обтяжений роками,
Втомлено радіючи життю, –

•  * * *

Г. С...
Надихни і силою наповни,

•  * * *

Г. С...
Захлинався, скрикував, не дихав,

•  * * *

Г. С...
Моя утіхо, грішна і свята,

•  * * *

Сонця промінь золотавий
Пропікає сито хмар -

•  * * *

Тьмяніють відсвіти зорі
У синіх водах на світанні,

•  * * *

Ще до осені не близько
І далеко до зими, –

•  * * *

Г. С...
Обсиплеться хвоя іржава

•  * * *

Г. С...
Смієшся ти - і я радію,

•  * * *

Г. С...
Не вимислити мріями пори

•  * * *

Г. С...
Як ти там, де я не був ніколи

•  * * *

Безперестанно нишком кличеш
Чомусь мене до себе ти,

•  * * *

Г. С...
Чи нам сміливості забракло,

•  * * *

Невагомі, притишені, сірі
Та убогі, в уяві моїй, –

•  * * *

Питань невирішених куча
Єство обтяжує моє, –

•  * * *

Г. С...
Це не я жирним гримом на вроду

•  * * *

Треба жити, друзі… – Треба жити
Та шукати в завтрашнє доріг,

•  * * *

Уляглося сонце на перину хмари
і холодна сутінь потекла на нас

•  * * *

Г. С...
Це не уява і не сон,

•  * * *

Захотілось неквапливо
Та, маскуючись найтихше,

•  * * *

Г. С...
Там, де липу пестять клени

•  * * *

Г. С...
Затихнув скрізь пташиний щебет

•  * * *

Наближається вечір… Помалу
Гусне сутінь на сірій воді, –

•  * * *

Г. С...
Чим довше й пильніше на тебе дивлюсь,

•  * * *

Г. С...
Вітерця нічного

•  * * *

Новонароджені слова
в ряди шикуються і пари,

•  * * *

Г. С...
Затихнуть колись пересуди,

•  * * *

Г. С...
За те, що з ним не розминулись

•  * * *

С. Г...
Я так згорьовано кохаю,

•  * * *

Г. С...
Мовчазливо радію

•  * * *

Дивися й слухай… Пізнавай
Життя красу і шумовиння, –

•  * * *

Вечора відсвіт червоний
Тоне в багровій воді, –

•  * * *

На кордоні совісті спокуса
Душу вперто знаджує щомить, –

•  * * *

Г. С...
Доцвітають весняні квіти,

•  * * *

Г.С...
Може щастя побачу,

•  * * *

Ясніє сонце між повік хмарин
Чи жевріє, як жар у теплому горнилі, –

•  * * *

Вчепився дощ у сіру хмару
І поночіло на землі,

•  * * *

Коли пощерблена лопата
В куток тікає від руки, -

•  * * *

Сподівався даремно щомісяця,
Хоч наївним не був, далебі, –

•  * * *

Все може статися щомиті…
Чи, мов, підкошений впаду

•  * * *

Плинуть зорі світлою юрбою
І стає прозорою пітьма, –

•  * * *

Відквітнуть конвалії білі
У теплому лоні лісів,

•  * * *

Зустрінь мене, як світлу ніч,
Повиту пустотою, -

•  * * *

Вже не маскуючись як-небудь
В імлі прозоро-голубій,

•  * * *

Хоч ходив уперто навпрошки
І завжди відкрито перед світом, –

•  * * *

Лоскоче ніздрі запах пряний
Розквітлих дружно абрикос, –

•  * * *

Г. С...
Коли розвіються тумани

•  * * *

Г. С...
Тобі подобається світло...

•  * * *

Попід вікнами коти,
Вуличні й домашні, –

•  * * *

Коли десь щастя стрінеться мені –
Чи наяву я розпізнати зможу

•  * * *

Колись я думав: трохи ще помучить
Мене життя і стане веселіш,

•  На воді

Мов фрагмент яскравої світлини
Ретушує майстер олівцем, –

•  * * *

Не квітне квітень, як раніш,
І світ навколо, наче вимер, –

•  * * *

Впокорена пальцями, врешті струна
Озвалася бажаним звуком, -

•  * * *

Нехай все буде так, як є
Сьогодні поміж нами, –

•  * * *

Щонеділі, в неугавнім храмі,
Між чужими й рідними людьми, –

•  * * *

Г. С...
Я вчора навіть думати не міг,

•  * * *

Невщухаючий дощ затуманює шибку
Пеленою густою безликих краплин, –

•  * * *

По дорозі на вершину,
Неухильно тут і там, –

•  * * *

Тремтять зіщулені дерева
Іще в притишених садах,

•  * * *

Г. С...
Одній не стати на крило.

•  * * *

Промайнула ніч, як тінь
Хмари жвавої над морем, –

•  * * *

Коли змагаються щосили
Дощі з жадобою ріки, –

•  * * *

Подаленіла снів навала,
Як у світах дітей тепло, –

•  * * *

Ніч така, незміряно глибока,
Що в пітьмі втопилося усе, –

•  * * *

Не кажи мені нічого
Про оте, чого нема

•  * * *

Чи збагненним стало невідоме,
Чи кохання добавляє сил, –

•  * * *

Гніздо порожнє на крислатій
і знеособленій вербі

•  Невідворотності

Радощам – радуюсь, звісно...
Смутками – мучусь терпляче...

•  Сяйво весни

Щоночі розбуджує душу весна
Світінням ясним небозводу, –

•  * * *

Мені потрібно небагато
В кінці найважчої з доріг, –

•  * * *

Умивається дощами
Довго заспана весна, –

•  * * *

Знов надія сили множить
І спиняє плин часу –

•  * * *

Важко жити в розпачах і болях
На шляхах розтоптаних надій,

•  * * *

Спогади посіяли неспокій
У душі ошуканій моїй, –

•  * * *

Боюсь тебе, як самоти ночами,
Як блискавки раптового вогню, -

•  * * *

Сірі пасма вогкого туману,
Мов куліси, виснуть край води, –

•  * * *

Коли дорослішають діти -
Батьки старішими стають,

•  * * *

Хоч сніг впереміж із дощем
Вирують відучора, –

•  * * *

Я сьогодні щасливий вже тим,
Що нічого не видно під снігом, –

•  * * *

На рамі шибки волоконце,
Давно примерзлих павутин, –

•  * * *

То пісня тужно даленіє,
То плине поруч без кінця, –

•  * * *

Я думав, що не зможу жити
В оцій пустелі кам’яній,

•  * * *

Спочатку плакала, а потім
не проронила ні слівця, -

•  * * *

Хоч ще зими студений подих,
Як тінь, остуджує чоло, -

•  * * *

Хоч натомлене серце збивається з ритму,
І невпинно холоне,спустошена часом, душа, -

•  * * *

Звільни мене від самоти
Цілунками і сміхом,

•  * * *

Коли в шумливі вишиванки
Причепуряться ясени, –

•  * * *

Осяяні місяцем стигнуть сніги,
Пружніють овіяні вітром дерева, –

•  * * *

Вушка сміхом залоскочу,
очі - поглядом збентежу,

•  * * *

Не так, як сусід подарунками
До свята дружину лишень, -

•  * * *

Мерехтлива віхола лютнева,
Попелом сріблястим уночі, –

•  * * *

Ні стежини, ні дороги –
Тільки чийсь недавній слід, –

•  * * *

Чомусь не віриться відразу,
Що до цієї висоти

•  * * *

Ані глибокої образи,
Ні гніву чорного в душі, –

•  * * *

Буду чути щоденно тебе,
Наче любої пісні відлуння,

•  * * *

Матусю сили залишали,
Як берег в’ялих хвиль відлив,

•  * * *

Кажуть люди – буде добре,
Як забуду я колись,

•  * * *

Десь там, за обрієм далеким,
Зів’ялим листям пахне сад, –

•  * * *

Зима ретельно побілила
Вапном притишене село, –

•  * * *

Під ласкавим сонечком надії,
серце звично гріється і жде,

•  * * *

Коли вправно вітер обтрушує з віт
колючих сніжинки вологі, -

•  * * *

Усе так само, мов колись,
І так буденно, як учора, –

•  * * *

Минає день без болю втрат –
Ані поранених, ні вбитих, –

•  * * *

Мені б лише не збитися з дороги,
Моя любове – вічно молода, –

•  * * *

Холодне серце не горить,
А лиш приречено німіє, –

•  * * *

Морозним вітром дихає зима,
Рясні сніжинки сіються на стежку, –

•  * * *

Проти ночі обмінялись
Номерами телефонів, –

•  * * *

Не так, як думаю, роблю,
Не так, як хочеться, буває,

•  * * *

Нема нікому справ до того,
Що я нічого вже не жду

•  * * *

Сніжинки, звихрені вітрами,
Шурхочуть срібними крильми

•  * * *

Я безмірно багатий коханням, –
Це його животворне тепло,

•  * * *

Про що наспівують вітри
Мені в цю ніч зимову –

•  * * *

Лише торкнувся ненароком
Її манливої руки, –

•  * * *

Коли вщухає хуртовина
І світ ясніє навкруги, –

•  Пам'ятний вальс

Хоч позаду, знадою багаті,
Юності веселої літа, –

•  * * *

Розмився сніг у талих водах
Ущерть наповнених калюж,

•  * * *

Ані полегшення, ні болю, –
То страх, то відчай струсоне

•  * * *

Живу тривожно і щасливо, –
Так, як у Господа просив,

•  * * *

Чим довше ніч – тим менше світла
І більше місць для втішних стріч…

•  * * *

Чи то вік мій винуватий,
Чи то скупчення подій, –

•  * * *

Ці дуби, я знаю, не старі,
А лише притомлені роками, –

•  * * *

Т. І...
У снах привиділась чи в яві

•  * * *

Сніг повільно сіється і рівно
Покриває зледенілий шлях, –

•  * * *

Від самоти осатанілий,
У плині скорбному ночей, –

•  * * *

Як прикро, люба, що не разом
Уже радіється й болить, -

•  * * *

Зимова ніч, пустельна і безкрая,
Чорніє в посинілому вікні, –

•  * * *

Т. І...
Мовчання довшає, мов ночі,

•  * * *

Дивлюсь, як тане на граніті,
В тремтінні полум'я, свіча

•  * * *

Іде, кружляє, стелиться
Шумливо навсібіч, –

•  * * *

Розкрила нишком трухлі двері
В покритий мохом мій Едем, –

•  * * *

Т. І...
Безшелесно, неквапно, зірчасто,

•  * * *

Гойдається, мов маятник,
Із боку в інший бік, –

•  * * *

Коли життям посріблене волосся
Іще й сніжком притрушує згори, –

•  * * *

Красива дуже жіночка
Мої бентежить сни

•  * * *

Т. І...
Неповторна, своєрідна,

•  * * *

Т. І...
Густішає сутінь студена

•  * * *

За віконцем листопад
Кане в безвість живо, –

•  * * *

Допитливі очі дитини
Уважно вглядаються в світ,

•  * * *

Т. І...
У бездонність зловісну криниці

•  * * *

Т. І...
Ось влучить завтра слово в серце,

•  * * *

То хліба черствого скоринка,
То мед з ікрою день при дні, –

•  * * *

Т.І...
Не карай мене жорстоко

•  * * *

Т. І...
Мене уб’є твоє мовчання,

•  * * *

Сиві пасма туманів осінніх
Вились мляво на плесі ріки, -

•  * * *

Коли в повітрі запахів ніяких,
І, звичних вуху, шелестів нема, –

•  * * *

Т. І...
Межи рядків і слів, і літер,

•  * * *

Т. І...
Поза увагою зоряне небо,

•  * * *

https://www.facebook.com/100002932615183/videos/2062543123853421/
Т. І...

•  * * *

Т. І...
Боюсь, що скоро скажеш: “Досить

•  * * *

Бувало сумно, прикро, гірко
Іще й образливо колись,

•  * * *

Т. І...
Не можу жити без кохання,

•  * * *

З роботи йти не хочеться додому
Цієї надвечірньої пори, –

•  * * *

Т. І...
Давай домовимося зразу,

•  * * *

Т. І...
Як серце вірним бути змусить

•  * * *

Т. І...
Неначе цвіль, мокріє осінь

•  * * *

Т.І...
Не шукав, не прагнув і не кликав

•  * * *

То все мені – гроза за небокраєм
І буревій, і сонця досхочу, –

•  * * *

Усе буденно, просто, звично
І так, як вчора я хотів, –

•  * * *

Т. І...
Мене дивує знову й знову

•  * * *

Т. І...
Невже ця осінь назавжди

•  * * *

Т. І...
Ловлю безсонними очима

•  * * *

Т. І...
Дозволь мені, несмілому, сказати

•  * * *

Т. І...
Закохався – і співаю,

•  * * *

Т. І...
Моя зажуро смаглочола,

•  * * *

Т. І...
Була б чужа - тоді не говорили,

•  * * *

Т. І...
Не дивись винувато на мене

•  * * *

Т. І...
Знов душа зажурено радіє,

•  * * *

Т. І...
З усіх осінніх обрисів і барв,

•  * * *

Ночіє швидко і невпинно,
Без шумовиння і вогнів, –

•  * * *

Т.І...
В холодній пустці вечорів,

•  * * *

Т.І...
Ночі тінь, невсипущою знадою,

•  * * *

Літо притулилося прощально
До напіввідкритого вікна

•  * * *

Т. І...
Ну, ось і все, – тебе побачив,

•  * * *

А восени минають дні
Не так, як влітку, –

•  * * *

О. Г... (Гансу)
Зелений змій, як зашморг, душить,

•  * * *

Навіщо стрясати словами
Сьогодні поспішно плоди,

•  * * *

Чимало можуть розказати
Про мене змучені пернаті,

•  * * *

С. М...
То пісня тужно даленіє,

•  * * *

Все, що визріло, скосить
Час із наших полів, –

•  * * *

Т. І...
Допоки квітнуть медоноси,

•  * * *

Відквітнуть конвалії білі
У теплому лоні лісів

•  * * *

Все може статися щомиті…
Чи, мов, підкошений впаду

•  * * *

І бракне кисню у легенях,
І в серці солодко пече,

•  * * *

О. Я…
І ніч, і сум, і піаніно

•  * * *

І. Г...
Тече в минуле неквапливо

•  * * *

Звільнившись вперше на світанні
Від неспокійних дум і снів, –

•  * * *

Хоч багрецем укрила осінь
Навколишні сади рясні, –

•  За три кроки

Коли до обріїв осінніх
Біжать квапливо літні дні, –

•  * * *

Коли несподівано літо
Прискорить розмірений біг, –

•  * * *

Очманію від печалі,
Утомлюся від зітхань, –

•  *.*.*

Від радощів чи болів -
Сльозинки поміж вій, -

•  * * *

Хтось, напевно, вже забув,
Як у нашу хату

•  *.*.*

А все-таки незрозуміло,
Коли тепер дивлюсь на став, –

•  * * *

Як жаль, що мить біжить за миттю,
Життю вкорочуючи час, –

•  Голос Почайни

Дзюрчить вода крізь відстані і час,
І ні на мить замовкнути не хоче, –

•  * * *

Т. І...
Стрічай мене в своїм чеканні

•  * * *

На липовім цвіті настояне літо
лоскоче у ніздрях повітрям хмільним,

•  * * *

Не потрібно, Вітю, сумувати
Та світами ширити жалі,

•  * * *

Я знову там, де луг і річка, –
І верболози хилиткі

•  * * *

Т. І...
Люблю тебе крізь відстані і час,

•  * * *

Сниться все, що я бачив
І крізь що перейшов,

•  * * *

Т. І...
Ось я піду – і ти заплачеш

•  Я - дивак...

Я – дивак, що весь вік без вагання
Видихався щоночі від втіх, –

•  Дбайлива віхола

Мерехтлива віхола лютнева,
Попелом сріблястим уночі, -

•  Україна...

Україна… Кращої не бачив
Гри пейзажів, що уздовж доріг, –

•  Збайдужілому товаришу

За попелища і могили
На щедро скровленій землі, –

•  Вічний слід

Вона всміхнулася привітно
І відвернулася нараз, –

•  * * *

Р. А...
Знов даремно

•  Плин

А. Ч...
Від весни до осені –

•  Вихор юності

Рожево-білий вихор цвіту
М’ячем підплигує щораз,

•  Сходять зерна

І світає, і смеркає
У душі і наяву, –

•  Про тебе...

Т.Д...
Минає ніч. Ясніє схід, –

•  Калейдоскоп

Неминучі зустрічі й розлуки
Завжди повні радощів і мук, –

•  У Вербна неділю

Хоч я, до свят не шанобливий,
Але вони вражають дивом –

•  Запах меду

Ще на смородині півголій
Немає й натяку на цвіт,

•  Як в юності

Хоч молодість далеко, як Венера,
І рід наш не продовжую давно, –

•  Єдина прикмета

Так співає сьогодні душа,
Що аж серце вібрує щасливо, –

•  Хмари

Заясніло небо понад нами,
Увільнивши землю від імли, –

•  Між трав

Вітрами сполохані, трави
Тривожно шумлять на лугах, –

•  * * *

К. Р...
Чи з тобою зустрінуся знову,

•  Труждання

Як тільки сонце навесні
Почне городи прогрівати, –

•  Розставання

Прощальним холодом, зима
До скла засмучено припала,

•  Тінь світання

Рожева тінь гарячого світання
Мигоче і ясніє на воді, –

•  Омани

Соромливо, мов дівка, весна
Заглядає крізь шпарки у вікна, –

•  Моє життя

Життя моє, струмком дзвінким,
Крізь товщу літ біжить невпинно, –

•  На східцях

Мигтять в імлі безсонні ліхтарі
Чомусь так тьмяно, що не видно східців

•  Навесні

Голубу далечінь виднокраю
Не затьмарюють тіні хмарин, –

•  Справжній Гриць

Обіймає, наче душить, -
Хоч біжи від нього геть,

•  * * *

Чи оплакують зиму дощі,
Чи весною від радості плачуть, –

•  Тобі на втіху

Мов соловейко, світ наповню співом
І піснею твій спокій обірву, –

•  Встиг

Пітьма, завісою своєю,
Покрила обриси дерев, –

•  Степ

Переораний “градами” степ,
Наче попіл, сухий і гарячий, –

•  Вікова відрада

Мов пісня зроджена з любові,
Як сонце в далечі ясній, –

•  Неприваблива акварель

Коли наповнені рови
Кругом іржавою водою, –

•  * * *

Без упину гонить хвилі
Зрання вітровій.

•  Вабливі видива

Вабливим видивом весна,
Як прудконога юність вчора, –

•  Вишгород

Вище Вишгорода – небо, –
Небо без кінця…

•  Прикмети березня

Розгулялась весна молода.
Витанцьовує всюди не марно, –

•  Добра звістка

Підсихають потроху доріжки
Край осяяних сонцем узлісь, –

•  Чудове місце

Не зви мене на людні площі міста,
Бо я відвик од шуму й тісноти

•  Вишивала сину...

Вишивала сину мати сорочину,
Наче малювала бачену місцину, –

•  Не втішай...

Не втішай щодня мене,
Як малу дитину, –

•  Жура

Уперше так налякано журюся,
Уперше довго маюся без сну, –

•  Немає матері

Крізь сон вслухаючись в слова
І світ не бачачи віднині, –

•  Влада війни

Приголомшена мати,
В закривавленій хаті,

•  Удосвіта

Нерозтрачена ніжність ізнову
нагадала з гарячих грудей

•  Я радий...

Я радий, що ти згадала
Про те, що єднало раніш, –

•  Нема надій

Нема надій і віри вже нема
Що згине враз війна, неначе буря, –

•  Двоє

Вона сама спинилась біля мене
І дивно подивилася в мій бік, –

•  Непримітний подорожній

Я – непримітний подорожній, –
Мов каплю дощику в росі

•  Зливки весняних слідів

Бачиться в спогадах знову,
І розтривожує сни, –

•  Життя ходу не зупинити...

Коли удосвіта зникають
Сни, наче роки золоті, –

•  Не видно...

День мине, як сновидіння
Незабутня, дивна мить, –

•  Відлуння війни

Зашуміли зненацька вітри
Уночі, мов непрохані гості, –

•  Сину

Хоч іскристі блиски сніговіїв
Затінили сутінню блакить, –

•  Несподівана зустріч

У привокзальній колотнечі,
Неначе ангел, – звіддалік, –

•  Невтішне зізнання

Як марень плетиво чуже,
В думках моїх і перед зором, –

•  Українські сліди

Рідна мова мене не покине ніколи,
Люба пісня не зрадить до скону мені, –

•  Яблука

Немов одвічне передвістя
Невідворотних холодів, –

•  Матерям України

Золоті ви мої, матері України,
Не скоряйтесь печалям болючим повік, –

•  Болячка

Чи, може, очі вже не ті,
Чи світло я не там шукаю, –

•  Благовісники

Хоч мороз, як звір, лютує
І вирує сніговій, –

•  Тремтіння

Тремтять на холоді каштани
І сніг злітає з верховіть, –

•  Вчуваючи омани

Не поспішаю вірити словам,
Які, бува, від вас почути хочу, –

•  До побачення

Знедавна, в зашморгу подій,
Не можу дихать, –

•  З Новим роком тебе, дорога Україно!

Палахкочуть вночі зорі сяйвом незгасним,
Відкриваючи зору ранкові світи, –

•  Душі на догоду

Заплющу очі – зиму бачу
В нетанній білості снігів,

•  Голосом недоспаних ночей

Слухавку тримаю біля вуха,
Очі не відвожу від дверей, –

•  Занепокоєння

З року в рік зростає ворожнеча
Між людьми, як повінь весняна, –

•  Удача

Нехай без рук, нехай без ніг,
Нехай приречено-незрячим,

•  Під снігом

З-під снігу бачиться потроху
Пожовкле листя полину,

•  Прощання зі снігом

Комашнею на світло – сніг
До вікна поривається теж, –

•  На дорозі надій

На дорозі надій – замети
Несподіваних розчарувань, –

•  Не муч мене

Не муч мене розлукою німою,
Виснажувати душу - припини!..

•  Без доріг

Занурюю ноги в нетоптаний сніг,
Лишаючи слід на покрові хвилястім, –

•  Сніг

Сніг іде від рання до смеркання
І не припиняється вночі, –

•  Сестри

Розлучається осінь іще
Із зимою в імлі небовиду,

•  Самота

Чи стало в світі холодніше,
Чи це уже зими межа, –

•  Свічка пам'яті

Запалю наполохану свічку
Та зітру непокірну сльозу, –

•  Марні очікування

День шуміли лякливо сади
І тривожно півні кукурікали,

•  Екстремальний політ

Мене мало цікавить
той, хто втік од ломак,

•  Сніжного вечора

Стигне вечір імлистий… Сніжок
У морознім повітрі кружляє, –

•  Зважаючи на досвід

Не хочу ранніх обумовлень
Детальних обрисів розваг,

•  Спомин про презентацію

Затихли оплески... Ізнову
Аплодисментів чую шквал,

•  Спомин про розставання

Запам'яталося відразу
Як довго й нудно плинув час,

•  Прикмети старості

Лиш трембіти голосні
Засурмлять мені в Карпатах, –

•  Вдома

Не розполохане нічим,
У мить спресоване, – дитинство

•  Не знаю звідки в мене ці думки...

На площі Ринок – тисячі розваг
Приваблюють спокусливо туристів, –

•  Львівська кава

М.З...
У Львові кава особлива, –

•  У Вишгороді

Люблю світанки барвінкові,
Коли вгорі – сама блакить, –

•  Дитячі малюнки

Не вимагають вдумливих рецензій
Метелики чи квіти поміж трав,

•  Передчуття, прозріння чи уява...

Зненацька десь поділася утома
І в пам’яті згубилися жалі, –

•  Середина осені

Середина осені собі
Багрецем вистелює стежини

•  Наспівуючи пісню

“Я люблю тебе, рідний мій краю…”, –
Незабутньої пісні мотив,

•  Чоловіча пам'ять

Сюркотіли коники в сокирках
І тумани пінились в ярах, –

•  Мигкоче золотом і воском...

Мигкоче золотом і воском,
Невтішно зору, листопад.

•  Тримайся...

І.Г...
Очевидець уважний подій

•  Благо

Хоч і вересень дощиком схлипує,
Коли в купу збирає хмарки, –

•  Незабутнє

Догоріло літо в полі золотому,
Як травневі зливи – роси на стерні...

•  Усе - так само...

Пустіє спішно битий шлях,
У посірілих звивах смерку, –

•  Мандрівникам

Маленьке місто, сховане в імлі
Випарувань дніпрових і туманів, –

•  Найдорожча рідня

Продимлена, обпечена,
Обвуглена земля, –

•  Уже...

Уже в повітрі запах диму
І дух зів’ялого листка, –

•  Падолист

Тривожні шурхоти садів
Печаль народжують поволі –

•  Хочу...

Хочу завтрашній ранок зустріти
Без гвинтівки уже - не в бою, –

•  * * *

Треться вітер уперто об шибку,
Мов прилипнути хоче до скла, –

•  В очікуванні слова

Плаває по присмерку кімнати,
Протягами зріджене, тепло, –

•  Літнє повітря

Поривчасті порухи вітру –
Без свіжості жодних ознак.

•  Незамінній

Не піддавайся радості, коли
Всі шумно й радо відкривають двері,

•  Під дощем

Погриміло над рікою,
Похитало комиші, –

•  Вишгород прощається з Героєм...

Пам'яті Руслана Арсієнка

•  Творчість

Ллється сонячне світло в кімнату,
Вітерець неквапливо струмить, –

•  Не обманути

Якщо тепла в словах немає,
Або без щирості вони, –

•  Святковий день

Бринить обвітрена блакить
Пташиними піснями, –

•  Пролог до майбутнього

Вже на сонці киплять вмиті росами квіти,
Потяглись аромати хмільні звідусіль, –

•  Не говори...

Г.К...
Не говори, що мало світла

•  Пенсійний вік

Допоки шов електрозварний
Кладу, єднаючи метал, –

•  Місячної ночі

Глибока ніч, але не спиться
Мені самотньому чомусь, –

•  Вічність

Помирають люди і міста,
Помирають птахи і рослини, –

•  Дружині

Ти знов стоїш переді мною:
Весела, горда, молода, –

•  Скрижалі

Уже разів, напевно, десять,
Чуттям обтяживши думки, –

•  Пекуче літо

Зарано споріднює літо
Приємні очам кольори.

•  На згадку...

Перестук, передзвін, перекличка
В іскрометному гоні коліс, –

•  Автобіографія

Не в душі притемнених глибинах,
Ані на освітлених устах, –

•  Вибачайте, мамо...

Не були ніколи й не здавались раєм
Ледве-ледь осяяні жданим щастям дні,

•  Рідній школі

Хоч бува стрічання нетривалим,
Наче жвава музика дощу, –

•  Обікрадена часом земля

Переораний “градами” степ,
Як зола, – і сухий, і гарячий.

•  Півники

Л. Н...
“Посинілі півники під тином

•  Дощові думи

Невже дощ надовго, невже він навік
До нашого краю, мов горе, причалив, –

•  В очікуванні...

Хлюпотить під дощем жовте листя
І дзюрчать стоголосо струмки, –

•  Імпровізуючи експромтом...

Весняний день, пташиними піснями,
На повний голос весело бринить

•  Відкохав

Як закохаєшся, бува,
Або відлюбиш мимоволі, –

•  Без відповіді

Співзвучно настрою, печаль
Бринить, як жайвір, без утоми.

•  Радониця

На лики дивлячись і дати,
Навколо прибраних алей, –

•  Самотність

Швидко множачи журини
Головні на дріб’язкові, –

•  Коренеплоди

Як почне нестримано співати
Поміж верб зелених соловей, –

•  Дарма...

Обсипаний, поколотий,
Надій розбитих склом, –

•  Живу!..

Коли жура за радість стала
І віри блиск в очах потух, –

•  Веселка

Ледве вщухла над рікою злива,
Ще вода затоплює луги, –

•  Весняні пахощі

Немов тугі пориви вітру,
Між неоглядних трав і лоз, –

•  Радіація

Я чую, як стогне від болю земля,
Я бачу, як корчиться в муках людина, –

•  Благодійнику

Коли твої бажання щирі,
Та честь і гідність на кону, –

•  В Ботанічнім саду

Охоплені сонячним світлом,
В нерідній для них стороні, –

•  Весна

Звеселяє й бентежить утішено
Розполохане серце весна, –

•  Не залишилося нічого...

Прощальний блискіт зір ранкових
Печально стихнув і погас,

•  * * *

Мені здавалося колись,
Що непідвладний час осмуті, –

•  Залишаймося людьми!..

Немов жебрак, щодня блукає
Пес безпритульний між людьми, -

•  * * *

І. К...
І не пишеться вже, і не любиться,

•  В зимовому полоні

Захурделило під вечір,
Побіливши чорноту, –

•  Протяги

Пам'яті полеглих

•  Перезимую...

Перезимую журно без тепла,
Засипаний безкрайніми снігами

•  Пересторога

Десь там, за обрієм, є море
І дуже теплі вечори, –

•  Ревнощі

Забувши про наявність інших справ,
Так захопився жадібно тобою,

•  Відхід весни

Укриває, наче ложе,
Землю ніжно цвіт, –

•  Пам'ятаю

Уже пройшли десятиріччя,
Але, рокам наперекір,

•  Не корімся

Старенька яблуня навпроти
Проталих вікон день при дні

•  Тривожно

Лягає сніг, як пудра на обличчя,
На лоно похололої землі, -

•  На морозі

Відшуміла завірюха,
Мов засушений листок,

•  Взаємність

Ледь ставши на ноги, одразу пішла
Онука до діда на руки, –

•  Нехай збуваються!

Уже ялинка, пишно вбрана,
Залита сяєвом вогнів,

•  Завірюха

Здибились заметами дороги,
Сніг, як пил, роздмухують вітри, –

•  Зустрілися

На сонці сніг вилискує ропою
На білім тонкошерстім полотні,

•  В передчутті снігів

Струсивши крапельки дощу,
Заходжу знову в прохолоду,

•  Свавілля дощу

Небес бездонна глибина
До дна наповнена водою.

•  На переправі

Шурхоче листя під ногами
І холодів іще нема, -

•  Туман

Повис завісою туман
І враз посутеніло,

•  Туга

Якби ти знову снилася мені
Так, мов колись – до головокружіння,

•  Досвід

Не той мені сердечний побратим,
Хто одягає всюди вишиванку, –

•  Війна

Вона мене на клоччя рвала,
Душила, різала, пекла, -

•  В обіймах сонця

Розбудило неньку
Сонечко раненько.

•  Радість

На листя опале,
Сніжинки упали

•  Перекличка

То сніг іде, то сіє мжичка,
То землю вкутує імла, –

•  Жур

Багріє обрій кров’ю і димами
Помалу задихається земля.

•  Згадки

Що не день – то вужчає дорога
І мілкими робляться сліди

•  Осінній снігопад

Так неждано і різко він випав,
З обважнілих зненацька небес,

•  Світляна навала

Відблиск місяця на скло
Ліг відпочивати, -

•  На дорозі

Поволі вимерзли калюжі
В мілких вибоїнах доріг,

•  Похололи пестощі дівочі...

Похололи пестощі дівочі,
Відлунали любі голоси, –

•  Ти така, як і я...

Ти така, як і я, божевільна,
Ти така, як і я до цих пір, -

•  * * *

І стане білий день світлішим,
І неподільний сум мине,

•  * * *

Поволі виплакалось небо
І заясніла небовись, -

•  Осінній день

Осінній день – за літні дні світліший, –
Розцвічує не тільки далечінь,

•  На Покрову

Снігу нема на Покрову,
Як і немає тепла.

•  Минаючи осінь

Самотній гуляю притишеним містом
У пошуку рим і небачених див, –

•  Прозорість осені

Від землі до чистої блакиті,
Свіжістю осінньою налита,

•  Давно було

Любисток ріс і папороть цвіла,
І мох пружнастий не їжачив спину,

•  Осінні спогади

Осінь щедро в золото прибрала
Тишею налякані ліси,

•  Незручність

Надивитися не можу
Я на очі голубі,

•  З лікувальною метою

Імлою надвечірньою повите,
Осяяне ледь місяцем ясним, –

•  Минає літо

Згорає літо. Палахкоче
В ясних багаттях квітників, –

•  Перед сном

Тихне в обійстях гучна клопотнеча,
Наче повітрям окрадений міх.

•  Спекота

Певно, грозам щедрості забракло
Чи припасів дійсно вже нема,

•  Щось не так

Пішло чомусь усе не так,
Як на Майдані ми хотіли –

•  Освенцім

Незабутня сторінка історії,
Мов удавлена в аркуш печать...

•  Нехитрі уроки

Обриси мляві дороги
Тонуть, пливуть, виринають –

•  Постійне правило

Коли розсовують заслони
Хмарин захекано вітри, –

•  Подалі від гріха

Ласкавий дотик губ тремтливих –
І я блаженно розтаю,

•  В очікуванні грози

Засмаглих трав скорботний шурхіт
Пливе дрімотністю садів, –

•  Замість тоста

Сходяться й розходяться дороги,
Зводяться й розводяться мости –

•  Відпустка

Є між весною й осінню пора
Тонка, як волосінь, коротка, наче спалах, –

•  Зоряно

Так місячно і зоряно над гаєм,
Що видно все між стовбурів і віт, –

•  Споглядання

Знесилівши від курива й вина,
Сиджу в сповитій тишею кімнаті,

•  Нездогаливому

Зливаються докупи ночі й дні
Між стрілками двома на циферблаті –

•  Інший жереб

Ізнов хмільний від рою мрій
Вбираю в очі барви травня.

•  Мамині долоні

В поритих зморшками долонях
Твоїх незмінно добрих рук

•  До завтрашнього дня

Яскраво сонце виграє
За шибкою вікна, –

•  * * *

Як за голкою нитка,
Я сную за тобою,

•  Зачекався

Просто задихаюсь я уже від тління
Сирістю покритих посинілих стін, –

•  Напровесні

Вслухаючись у дальній шум весни,
завжди звільняю тіло від недуги,

•  Пізньої осені

А. Черняхівському

•  Говори

Не мовчи – говори скільки хочеш,
Бо, покинутий світом, оглух,

•  Після боїв

Відгула, відгриміла
Вже для нього війна.

•  Біля мами

Здрастуй, мамо, здрастуй невгамовна,
Світлоносна радосте моя,–

•  Замріявся

Щокою гріючи щоку,
Грудьми грудей торкаю, –

•  * * *

Мов запізніла Божа милість
Чи щастя вистраждана мить, –

•  В кого вдався

Вслухаючись у свій неспокій,
Напружуючи кожен м’яз, –

•  Весняне

Гаснуть вранішні зорі,
Забуваються сни, -

•  Терпеливий

Голову звільнивши від думок,
Намагаюсь в маренні заснути,

•  Біля годівнички

Допитливій онуці

•  Чом радіє так серце моє?

Не було ще такого ніколи
Наяву чи в солодкому сні,

•  По снігу

Розходяться по видноколу
В сніги утоплені сліди, –

•  В негоду

Мов похрускував лунко кістьми
Заблукалий дідусь на порозі,

•  Невизначеність

Туман густіє вшир і вглибину,
маскуючи вибоїни дороги, –

•  Відкриття

Багато чув, чимало бачив,
Та не збайдужів, не змарнів, –

•  Звістка про правду

Занурюю погляд поволі в блакить
Глибоку безмежного неба,

•  Колискова для онуки

Гойда-гойда, люлі-люлі,
Засинай, моя красуля, –

•  Українцям

Умовляли, мучили, вбивали
Нас за те, що гордими були

•  Соромно

Повільним став і обважнілим,
Немов замулений струмок, –

•  Минання

Посивіли сумно постарілі трави
І покірно вкрились листя тягарем

•  Поводир

Скував мороз хрумтливим настом
Так добре влежані сніги,

•  * * *

Навшпиньки став, щоб вищим бути
І далі бачити навколо,

•  Ази

Безкрайність і кінець

•  Нехай

Уночі, коли мертвенна тиша
І холодна темрява густа, –

•  Троянди цвіт на оксамиті...

Мов почуттів яскравих ниті,
Які навік з’єднали нас, –

•  Нащадкам

На безбідне майбутнє нащадкам,
Хтось примножує статки щодня, -

•  Істина

Хоч і ллється золото з осик
На мою вибоїсту дорогу, –

•  Зізнання

Сивіють, напоєні мжичкою, трави
І димом пропахли вологі вітри,

•  Після спілкування з котами

Вслухаюся невипадково
В утішне мурчання ночами –

•  Осінній вірш

Зволожені туманами сади
Притишено шурхочуть падолистом,

•  Після відпустки

Я вірші їй присвячував,
між невідкладних справ, -

•  Пролетіло літо

Пролетіло літо чи здалося,
Що вітри розвіяли тепло,

•  * * *

Так тепло, сонячно і тихо,
Що повиходили усі

•  2014

Ти знаєш, друже, що таке війна
Не та, яка мелькає на екрані,

•  Відшукай

Відшукаєш мене там, де осінь
Падолистом вкриває сліди, –

•  Клич

Спалахнули холодні заграви
Безголосих осінніх садів,

•  Епізод

Добігає літо до межі
За яку вагається ступати, -

•  * * *

Звично серпень схлипує дощами
Над принишклим плетивом доріг, –

•  Ненажера

Ніхто не відає, на жаль,
Ні в Києві, ні в Будапешті, –

•  Серпень

Замучений спекою серпень
Змарнів, мов зів’ялий букет,

•  Я всім скажу...

Очима, повними надій,
Голубиш далеч неозору, –

•  Невиправний

Лежу, вслухаючись у тишу
І в болі грішної душі,

•  Все минеться

С. К...
Все минеться неодмінно

•  Суть

Україно, – мій чудовий краю,
Ти мене красою полонив

•  Уклін тобі, світанку літній...

Уклін тобі, світанку літній,
За тихий щебет сонних птиць,

•  Я не можу тебе не любити

Я не можу тебе не любити,
Україно моя золота.

•  Невигадане

Примостилася тихо на воду,
Позолочена сонцем, блакить

•  Гірке літо

В зеленому вихорі літа,
Не сниться й не спиться мені, –

•  Не про те

Моя відрада безіменна,
Кохання грішне і святе, –

•  * * *

На долю не поскаржуся ніколи,
Пригнічено звертаючись до вас, –

•  Жорстокість

К.Р…
Заховаюся від тебе

•  Пора

Бувало так, що ради миру
І задля захисту від бід,

•  Ти на світі - єдина така...

Ти на світі єдина така
Недосяжно-далека, мов небо, –

•  Сумління

Під розлогою вербою,
На м’яких стеблинах трав, –

•  Добрий настрій

Пропахлі порохом і димом,
Закіптявілі колоски

•  Горе

Стали нижчими гори
І мілкішими ріки,

•  Холодне літо

Сяйне на мить із-поза хмари
Зненацька сонце крадькома, –

•  Безсилля

Хотілось іще нещодавно
Мені солов’їного травня,

•  Роздум

Я переповнить не боюсь
Дзвінкою радістю твій келих,

•  Прозріння

То мене улещують словами,
То лякають гнівно батогом, –

•  Зустрічі, проводи...

Покрито смутком всі дороги
І туга вийшла з берегів,

•  Вперед

Що раз було - не буде двічі,
Отож на повну і без гальм,

•  Побажання

А. Ш…
За волю, за славу, за честь України,

•  Настанова доньці

Україна – це я із тобою
І негаснучий вічно наш рід.

•  Повинен

Листок припав грудьми до скла,
І заглядає винувато

•  Ти і я

В мені тебе - безмежне море,
В тобі мене - малий ручай, -

•  * * *

Осяяна веселкою, блакить,
Неначе жар, палахкотить, –

•  Після грози

У запахах меліси і душиці,
Пливе за обрій грому гуркотня.

•  Забута могила

Відлунює тиша від журу могил,
Між строєм хрестів і граніту, –

•  Прости

Волосся, звихрене руками,
І губ розбурхане тепло, –

•  Вартовий розлуки

Припала темінь до вікна
І – тиша зазвучала,

•  "Друзям'

Моїм діянням свідки

•  Біда

Уже весна, а ще тепла немає,
Але це, знаю, тільки півбіди, –

•  Абрикосовий цвіт

Пролетів неприкаяний вітер
Над рожевим світінням садів

•  Кіт

Старий, гладкий, смугастий кіт
Розлігся серед вулиці, –

•  Вишгород мій...

Далеч яка –
Світла й легка,

•  Незгасна зоря

Не журися, матусю, до сліз,
Не молися щораз до безтями,

•  Земне життя

Життя зігнуло, мов підкову,
Давно сусідку, та стара

•  * * *

Дитинство пахне радощів слідами

•  * * *

Між сьогоденням і минулим –
Життя спресоване в роки,

•  Додому

То десь в Еміратах, як сніг, розтаю,
То мерзну в Республіці Комі, -

•  Прощавай

Не вмовляй, не гнівайся, не згадуй
І без мене довго не журись,

•  Весело

То плутанина спогадів безладних,
То штовханина безкінечних мрій,

•  Досада

Не сумую, не плачу, не кличу,
Не шукаю в минуле доріг,

•  Зажурена ніч

В.А.Б...
Заколисана тишею,

•  Де ти, друже?

О.Т...
Сіються сніжинки без упину

•  Одкровення

Нараз мені на думку спало
І розтривожило до сліз

•  Біля труни

Коли побачив що нема
Її й не буде вже ніколи, –

•  Священна мета

Нас віра врятує й безсмертя надій
Від гніву цинічної влади,

•  Мамина усмішка

Упершись поглядом у шибку,
Нараз побачила вона,

•  Пролог до зустрічі

Л.Д...
В промерзлій далечі німій,

•  Обрії

На кінчику притишеного дня,
Жар обрію, згасаючи, сія,

•  * * *

Листопад, убогий і безсилий,
Притуливсь до мене, наче цвіль, –

•  Я йду...

Заради святої свободи народу,
Я стерплю побої, неволю, брехню.

•  Вишгород - межує з Межигір'ям...

Вишгород межує з Межигір’ям
Горбиками древніми могил,

•  Загреба

Країна невдоволена,

•  Непрощена душа

Настане час, настане мить
Відвертої розмови, –

•  Без образи

У шибку вимиту до блиску
Рясними краплями дощів, –

•  Двірник

Усе змішалося вже так,
Що неможливо відрізнити –

•  В майбутньому...

Ізнов небес осінніх каламуть
Рясним дощем шумить несамовито.

•  Влада листопада

Убогість німа листопада
Відбилася сумом в очах.

•  * * *

Коли були гіркі й солоні
Байдуже зціплені вуста,

•  Помста

То скрізь овації хвалебні,
То всюди вигуки ганьби.

•  Цікавість

Вже довші ночі, глибша сутінь
Уздовж освітлених узбіч,

•  Голос землі

До полів любов не на словах
Пізнаю й показую щороку, –

•  Cуміш

Згадки – часом не притлумиш,
Мрії – віком не розгониш, –

•  Спроби

Індикатори світять, як зорі,
В гомінливому сяєві дня.

•  Чекання на...

Чи то така вже наша доля,
Чи ми такими є самі,

•  Порожнеча

Час розвіяв запахи солодкі
І помалу зблідли кольори.

•  Ярмо байдужості

Коли навколо ані друзів,
Ні ворогів уже нема, –

•  Заблукалий

Л.Б...
Чому ховаєшся за містом

•  Романтик

Г.К...
Опадає поволі листва,

•  15.10.13

Щось не гріє душу, ні долоні
Золотої осені вогонь, –

•  Негадано-неждано

Запнута вогкою імлою,
Дрімлива тиша вечорів

•  * * *

Я так давно тебе побачив,
(А ти ж - мого дитинства дім),

•  Не стихає біль...

Не стихає біль, а щем
Точить кожний вечір -

•  Неминучість

Печально золото осіннє
Бринить під подувом вітрів,

•  Безнадія

Сонцю не вдалося побороти
Хмар обвислих нестійкі ряди –

•  * * *

Новини з лікарні невтішні –
Згасає дочка, як свіча.

•  Біля годинника

Настирно тікає щоднини
Старий годинник на стіні.

•  Cуворий зміст

Час розірвав єднальну нить
Між гілкою й листком, –

•  * * *

Там, де улітку блукали ми
Вдвох попід вербами впалими, –

•  Бабине літо

Обтрушує яблука вітер

•  На вокзалі

Оточує колом, снує мимо мене,

•  Без відповіді

Розвиднюється мляво восени –

•  Порада

І.Д…

•  Невільник

Гірким любистком пахне осінь
У нуднім гомоні дощів,

•  Непорозуміння

Гнівно скаржуся дружині:
“Де тепер стара пила, -

•  Як не повірити знову...

Як не повірити знову
В те, що бувають дива?

•  Післясвяткове

Затінені тоном розлуки,
Яскраві узори стрічань, -

•  Химери

Наснився сон, як непомітна просинь,
Як тінь бліда погаслої зорі,

•  Не спиться…

Не спиться…
Г.Д…

•  Зоря моя вечірня...

Зоря моя вечірня,
Далека, недосяжна, –

•  Скінчається історія...

Скінчається історія
Прозора і легка.

•  Фраза

Я витерпів болі, розвіяв жалі,

•  Зачекай... Схаменися... Отямся...

Г.К…
Зачекай... Схаменися... Отямся...

•  Як пахне солодко життя...

Як пахне солодко життя,
Коли проймає тіло осінь

•  В дощ

Вночі з’явившись бозна-звідки,
Як неочікуваний гість, -

•  Вірність

Стала мати вдосвіта в куточку
Перед образами, як завжди,

•  Грай, бандуро…

Я. Ч…
Грай, бандуро, серед літа,

•  Довгождані дощі принесли прохолоду...

Довгождані дощі принесли прохолоду,
Перевтомленій сонцем безжальним, землі,

•  В жнива

Розхмарена вітром, ясніє блакить
Над змореним спекою полем.

•  Незагоєна рана

Немає і сліду по діду,
З тих пір, як пішов на війну,

•  Прохолодою вітер дихне...

Прохолодою вітер дихне –
І спадають обійми задухи,

•  Болить душа

Болить душа за Україну,
Бо не підводиться з колін,

•  Присвята матері

Зорі, умазані в небо, вилискують,
Наче ослизла луска.

•  Час розмелює дні, наче жорно зерно...

Час розмелює дні, наче жорна зерно,
Та не сіється в жмені ніякий набуток, –

•  Заклик

Нудний запах зів’ялої м’яти
Розігнати безсилі вітри,

•  Нехай збувається

Україно – матінко гостинна,
Господине вправна споконвік, –

•  Зачаклований

Л.Д…
Звівши руки вгору, наче крила,

•  Запах матіоли

Солодкий запах матіоли
Мене сп’янив, неначе хміль,

•  Сліди

Твої сліди на скошеній траві
Росинками лякливими іскряться, –

•  Рідня

Іще пручаючись недугам,
Життя цінує кожну мить.

•  Повітря

Збагачене сонцем, очищене вітром, –
Вдихаю щомиті цілюще повітря.

•  Мене розсудливість так хватко...

Мене розсудливість так хватко
Весь час тримає у руці,

•  Ідилія

Неначе лебідку довірливу лебідь
Від стужі дбайливо вкриває крилом, –

•  Шурхоче, шепоче, похрускує...

Шурхоче, шепоче, похрускує
Солома застелена хусткою,

•  Під Лютіжем

Пропахлий порохом і димом,
Вогнем обпечений, як горно, –

•  Післявесільне

Це все – таки, напевно, радість,
Якщо в буденності гіркій

•  Не сумуй

Сестрі Олі

•  Розмова з мамою

Не раз уже, радіючи весні,
Із вирію лелеки повертали,

•  Спогади

Львова стражденна окраїна
Снилася знов недарма –

•  Мамі

Я серцю не дам відпочити ніколи
І душу давно на тортури прирік,

•  Древня хата

Хата, покрита соломою,
Вбрана в яскравий кармін, –

•  Жінці

І все – таки ніяк не розберу,

•  Мамина правда

Нездвижно вдивляюся в очі її
І слухаю дуже уважно

•  Час мисливця

Кружляє яструб гостроокий,
Щось видивляючись навкруг,

•  Спонукання

Хоч, наче вітер, час розвіяв,
І десь за обрії відніс, -

•  Останній сніг

Пахне сніг у лютому весною
І поволі тане, наче час

•  Хто ти?..

Хто ти, така уперта,
Ніби надії біль,

•  Передчуття

Хляпнула зненацька хвилею дзвінкою

•  ***

Вкладає спати лялечку
В колисочку – гойдалочку

•  Пригадалося…

Пригадалися ночі прозорі
І безхмарної юності дні,

•  Зустріч

Немов озвалась молодість луною

•  Дружина

Вона буває різною –
Веселою й сумною,

•  Мушу…

Без подиву і клопоту,

•  На порозі

І перший сніг, і дощ останній,

•  Друга мама

Перевтомлена долею жінка,
Нагромадивши спину мішком,

•  Материнські настанови

Проводжаючи сина в дорогу,
Мати, голосом повним журби,

•  Потаємність безрадісна ночі...

Потаємність безрадісна ночі
В мерехтінні безжалісних зір

•  Воскреслий

Ти мене весь час не розуміла
І тому відчути не змогла,

•  Пристрасть

Моє кохання безіменне,
Бездонне озеро спокус, -

•  Зимової ночі

Ніч, заласкавлена тьмяними блисками,
Стала удавана й чудна, як грим.

•  На іменинах…

Не заховатися ніде
Уже від іменинниці –

•  Довічні бажання

Дай, Боже, в дні мої останні
Безжурним бути і дзвінким,

•  Україна

Ти – доля моя незлоблива
І віри незмінної суть.

•  Ти

Г.Ф…
Ти серце очистила муками болю

•  Мертвий грудень

Снігурі сумують за снігами,
Догори підводячи дзьоби.

•  Волосся

Вкриває очі й щоки, ніби шовк,
Між пальцями стікає змійкувато.

•  Очікування

Зоріє тьмяно надвечір’я
В мовчанні сизої пітьми.

•  Вишня

Стерши вночі з небосхилу
Нишком ознаки дощів, -

•  Листопад

Споглядаю, як у передмісті,
Холодком налякані сади,

•  Омани

Пливло життя в байдужій веремії
Між берегів похмурих щодоби, -

•  Признання

Не скаржуся, не каюся, не плачу,

•  Стеблина

Змінилася кольором нині вона

•  Синівська сповідь

Милуючись тобою, Україно,
Мов матір’ю слухняне дитинча, –

•  Здається диво - сном життя

Здається диво - сном життя,
Коли літа біжать за обрій,

•  Аргумент

Я. П…

•  Невтямки

Мене чомусь, коли приходить осінь,
П’янить сире повітря, наче хміль,

•  Моя доля

Довірлива, ласкава, справедлива
І жадібна до радощів земних, -

•  Щастя

Поки віра в душі ще жива
В твою славу і міць, Україно, -

•  Зашуми непокірно, калино…

Зашуми непокірно, калино…

•  Новий день

За вікном сріблясто засвітало,

•  Надіюсь

Тобі одній не зраджу я нізащо,

•  Гріх

Промайнуло літо, наче сон яскравий
Про мого дитинства швидкоплинні дні.

•  В батьківській хаті

Немов у спеку серед гаю,
Дзюрчанням радісним води,

•  Незабутній

Л. Д…

•  Без слів

Вкриваючись одним плащем,
Удвох бродили під дощем

•  Жартівлива пісня

Впала в залу тиша показова,
Щойно стих овацій дужий шквал –

•  Незгасна свіча

А.Ч…
Половіючі ниви,

•  Загадка

Стигне далеч імлиста
В мерехтінні зірок.

•  Пародисту

І. Г…

•  Буревій

Коли птахи зірвалися на крик
Дзвінкий, як мідь ковка, навперебивки, -

•  Липень

Втомившись, певно, мандрувати світом
Чи заблукавши в плетиві доріг,

•  Червень

Чарівною повінню блакиті

•  Увечері

Уже холоне вечір літній,

•  Вночі

Пропахлий цвітом літа вітер
Вночі прикинувся, що спить

•  Мені без тебе…

Мені без тебе світ – не світ,
А просто видиво буденне, -

•  Кременчук

Перехрестя стрічань і розлук,

•  Самотність

Старих дубів сумне рипіння
Тоді звучатиме, як спів,

•  Гра

Від радості чи з болю
Сльозинки поміж вій –

•  Літо

Зливами умите, сонечком зігріте,

•  Де ти?..

Іскряться під зорями росяні трави,
Співають безтямно в садах солов’ї.

•  Мимрення

Не питай, де я був, що побачив, чим жив
І навіщо до тебе вернувся ніякий

•  Одкровення

Запашна прохолода весняної ночі

•  Передгроззя

В передчутті грози та зливи,
Змовкає в небі щебет птиць.

•  Забарився

Г. К...

•  Научи мене, мамо, співати...

Научи мене, мамо, співати
Тих пісень, що умієш сама.

•  Фантазія

Дурманить травень пахощами трав

•  Випадок

Сонце золотило обрій на світанні,

•  9 травня

То серце стиснеться до болю
І затуманить зір сльоза, -

•  Треба йти

Життя моє – пустеля безнадії!..
Заплутались початки і кінці

•  Матері

В години радості й печалі,
В чужій і рідній стороні, -

•  Струна

Оживе, забринить, залоскоче

•  Згасли мрії, наче зорепади...

Згасли мрії, наче зорепади,
Висохло надії джерело.

•  Я до тебе непомітно...

Я до тебе непомітно
На світанні підкрадуся

•  Буковина

Я тебе надовго не покинув,
Чарівний і незабутній край, -

•  Приходь

О. П.-Р…

•  Заплаканий досвіт

Нудиться вдосвіта квітень
Тужно холодним дощем.

•  Ясноокій

Яка поезія, коли
Зорею жінка ясноока

•  Весна нестримно повнить соком...

Весна нестримно повнить соком,
Теплом і ніжністю землі, -

•  Мов побував у рідному селі...

Мов побував у рідному селі,
Омитім сонцем, вітром і росою,

•  Тривожним шумом верховіть...

Тривожним шумом верховіть,
Наляканих грозою кленів, -

•  Едем

•  В передчутті весни

Ледве зникла прохолода нічки

•  Весняні марення

Зорі усміхаються з – за хмари,
Ніби добрі очі з – під повік

•  Давай пробачимо похмурі...

Давай пробачимо похмурі
Та прохолодні дні весні, -

•  Наука

•  Щука

•  Щасливчик

•  Без роздумів

•  Мамина душа

Вклонюся низько матері у ноги
І пригорнуся ніжно до грудей.

•  Дні

•  * * *

•  Невимовність

Сонцем зім’ятий і вітром пожмаканий,
Сніг зачаївся у затінку злякано

•  Там, де пахне солодко аїром...

Там, де пахне солодко аїром
І ряскою берега укіс, -

•  Зимова пісня

В снігах намацуючи шлях,
Вітри махають крилами.

•  Чаклунка

Л.Д…

•  Мій світ

•  Прохання

Подаруй мені, доле, на згадку
Все оте, що в житті пережив.

•  Кохання

•  “До Євро”

Славетній слов’янській родині

•  Казав дідусь

Дідусь низенький, кволий, щуплий,
Ліс озираючи навкіл,

•  Згадки

З любов’ю і шаною до мами

•  Доріжка

•  Суть

Україно! Мій чудовий краю,
Ти мене красою полонив

•  Негостинність

Відтісняє радість на узбіччя
Із душі удосвіта жура.

•  В зимовому полоні

Ну, як мені замовкнути, коли
Тріщить на річці полохливо крига,

•  Закоханість

Віддаляється сум, наче біль охололий,
Вислизає з душі, як німа гіркота,

•  Зачарованість

Я так тебе ще мало знаю,
Та, хоч мої знання малі, -

•  Зимові роздуми

Марніє день, як присмерк синій,
Згасивши всі свої вогні.

•  Материнські настанови

Проводжаючи сина в дорогу,
Мати, голосом повним журби,

•  Поклик

С.Л…

•  В'язень

Допитливими дотиками пальців,
Ти жадібно вивчаєш вздовж і вглиб

•  Уява

Кволими зорями ледве освітлена
В тиші купається ніч.

•  Початок

І. Г…
Це не кінець, Іване, а початок,

•  Сум

Чи слів його погасли звуки,

•  Іронічні рядки

Допоки майбутнє в уяві
Моїй неспокійно бринить, -

•  Навчання

Застугонів ще з ночі вітер
Морозним пилом і затих.

•  Радість

Боже мій, - яка краса навколо!
Слів замало, хисту і снаги

•  Невиправні

О.Т...
Лиш романтикам сивим властиво,

•  Анумо

04.- 05. 02.12

•  Не квапся

Мерехтіли краплі на тремтливих травах
І промоклий вітер парасольку рвав.

•  Шарудить сніжинками зима...

Н. К…
Шарудить сніжинками зима

•  Біля ялинки

Приваблює наївних диваків
Із року в рік залюблена картинка –

•  Рідний край

Я люблю тебе, рідний мій краю,
Моя доля, відрада і спів.

•  Молитва за Вишгород

Пращури завзяті та могучі
Будували храми і вали.

•  Співанка

Обрій підрум’янений світанком
І хмарок ватаги в висоті, -

•  Впевненість

Крізь літа і відстані минуле

•  Невже не відчуваєте між рим...

Невже не відчуваєте між рим
Мажору чи мінору ноти в творі?

•  Я гадаю, що не випадково...

Я гадаю, що не випадково
В серце ти постукала мені

•  Треба

Треба жити просто і спокійно,
А не умиватися слізьми.

•  Ім’я

Радію тобі, Україно моя,

•  Обминають мене заметілі...

Обминають мене заметілі,
Залишають мій край снігурі.

•  Спогад

Як жінки неприборканої подих,
Як відчуття нестерпної жаги, -

•  Мовчання

Розкаже, буває, мовчання,

•  Прощання

П’ять хвилин до початку розлуки

•  Про себе

Живу, працюю і люблю,

•  Сльотливо, порожньо і сіро...

Н.К…
Сльотливо, порожньо і сіро

•  30.11.10

Той день на інші був не схожий
На тлі побляклому небес, -

•  Осінній день

У безгомінні дивнім, загадковім,
шукаючи од стужі, певно, схрон, -

•  Моє покоління

Хоч лиха пізнали чимало
І значно порідшав наш стрій –

•  Мамині пиріжки

Як смачно пахнуть пиріжки
В духовці маминій відтоді,

•  Гріх

Нарешті те збулося,
Чого я забажав:

•  Щем

Коли я вже від осені учадів
І жар знайти безсилий у золі, -

•  Бринить душа

Ледь – ледь повітря вітер колихне –
Галузок рух і листя трепетання

•  Осіннє

М’якої осені згасаюче тепло
Щодня в туманах розпливається і тане.

•  Каяття

Важкі гріхи й малі провини
Із давніх пір мені болять.

•  Осінь

Проходить осінь поза мною,
Згасивши всі свої вогні.

•  Озовися...

Хоч на вулиці ще не зима,

•  Без відповіді

О, Боже мій, душі скорбота
Думок народжує рої.

•  Мета

З тягарем незавершених справ,
Підкорятися долі не згодний:

•  Пророче

Н. К...
Розверзнеться небо, засяють зірниці,

•  Замерзання

То на сонці золотисті,
То від місяця сріблясті, -

•  Привід

Надвечірньою порою,
Цвірінчанням невпопад,

•  Вода Дзвонкової криниці

Там, де хлипка драговина
Простерлася понад рікою, -

•  Острах

Відокремивсь од гурту й крізь просинь
Полетів до землі сторчака -

•  В тумані самотності...

Все минеться, забудеться – знаю,
Що залишаться тільки рядки…

•  Жовтнева заметіль...

Жовтнева заметіль
Приваблива напрочуд.

•  Боротьба

Невже не буде більш нагоди
Пірнути в пахощі весни,

•  Тобі

Н. К…

•  Вірші

Буває так, коли поволі
Дощ омиває нудно скло, -

•  Певно, звик я до тебе, бо нині...

Певно, звик я до тебе, бо нині
Отієї любові нема,

•  Передчуття

Н.К...
Згасає сонце... Кінчиком крила

•  Рідна мова

О рідна мова українська, -
Ти наче пісня материнська

•  Долоні

Не вереснева позолота
Із віт скрипучих яворів, -

•  Невагомий, жовтий, тополиний...

Невагомий, жовтий, тополиний
Лист кружляв над шляхом, наче птах,

•  По сліду

За щастям доля веде вслід
Мене з дитинства без упину.

•  Ми

Знервовані, спокійні,
Купці та продавці, -

•  Сівач

Донині з радістю і болем
Мій зір приваблюють поля

•  Увечері, осінньою порою...

Увечері, осінньою порою,
Осяявши далекий небосхил, -

•  Дяка

Свіжовмиті, рум’яні, духмяні,
Лунко падають яблука з віт

•  Вересень

Вересневе сонце охололо,
Лиш вітри вологі загули.

•  Яка ти, доле моя, вперта...

Яка ти, доле моя, вперта
І нездоланна яка ти!

•  Ранок

Іще вовтузиться грайливо
У травах сонний вітерець.

•  Хіба можна цей світ не любити...

Хіба можна цей світ не любити,
Повний радості, суму, краси?

•  Зустрічались крадькома...

Зустрічались крадькома
Світло ясне і пітьма.

•  Перше кохання

В туманах сутінків осінніх,
У безгомінні вечорів, -

•  Жовтим ластовинням обліпило...

Жовтим ластовинням обліпило
Тротуару щерблене лице

•  Привіт, маленька батьківщино...

Привіт, маленька батьківщино,
Забута щастям сторона!

•  * * *

Троянди вогник, як свіча,
То обпече, то обігріє, -

•  Красива ти, моя любове...

Красива ти, моя любове, -
Весела, юна, як весна!..

•  Не біжи…

Не біжи… Зупинися… Вже осінь
Розпалила холодні вогні.

•  Любі серцю змалечку простори...

Любі серцю змалечку простори,
В чергуванні світла й темноти, -

•  Неначе сни в полон взяли...

Неначе сни в полон взяли
Солодкі запахи навколо, -

•  Мене всього спили до денця...

Мене всього спили до денця
Щоденних муз чужі уста

•  Де віття вербове ще нижче обвисло...

Де віття вербове ще нижче обвисло
І стали зелені листочки - руді, -

•  Гребу бадилля на городі...

Гребу бадилля на городі,
А в хаті смажать деруни.

•  Задощило небо і земля розмокла...

Задощило небо і земля розмокла,
І лягли тумани берегом ріки

•  Споглядання

Далекий обрій, наче кратер,
У тріпотливому вогні -

•  Любове вічно, Україно...

Любове вічна, Україно,
Твого садка я кревний плід, -

•  Пальцями, устами і диханням...

Пальцями, устами і диханням
Обласкаю, зацілую, розбуджу.

•  Іржаві пасма хуртовини...

Іржаві пасма хуртовини
Обволокли мене під тином

•  Передчуття німого болю...

Передчуття німого болю
Мене пригноблює смерком,

•  Стоїть на протягах осінніх...

Стоїть на протягах осінніх,
Обтяжений плодами, сад.

•  Світлий день за даллю голубою...

Світлий день за даллю голубою
Сутінками ранніми поблід,

•  Неспівзвучність і слів, і мелодій...

Неспівзвучність і слів, і мелодій
Весняних і осінніх ночей

•  Чи появилось часу більше...

Чи появилось часу більше,
Чи стало менше з часом справ, -

•  Якби були шляхи відкриті...

Якби були шляхи відкриті
Назад і стати молодим, -

•  Хоч набігався вже досхочу...

Хоч набігався вже досхочу
За красунями марно по світу, -

•  Ні шереху, ні запаху, ні блиску...

Ні шереху, ні запаху, ні блиску
Твого волосся, тіла і очей, -

•  Коли світанок у воді...

Коли світанок у воді
Збирає зорі обережно, -

•  Якщо знов оминула удача...

О. Т…
Якщо знов оминула удача –

•  Ледве гілочка в шибку постука...

К. Н…
Ледве гілочка в шибку постука,

•  Пережити, вижити і жити...

Пережити, вижити і жити
Серед глуму, злиднів і брехні,

•  Я озвуся у тиші відлунками...

Я озвуся у тиші відлунками,
Заколисаних сном, громовиць.

•  Таланту блиск не замаскує сутність...

Таланту блиск не замаскує сутність
Нікчемної та підлої душі.

•  На підвіконні мальви сонні...

На підвіконні мальви сонні
Дзвінок не чують телефонний,

•  Душі моєї дивний устрій...

Душі моєї дивний устрій
Лиш той, напевно, пізнає,

•  Обличчя

На ньому струмує напруга печалі,
Коли поміж нами розлуки завали.

•  Коли пішла понад рікою...

Коли пішла понад рікою
Гроза од Вишгорода вбік, -

•  Чи стала довшою дорога...

Т. О…
Чи стала довшою дорога,

•  Прориваючи спеки блокаду...

Прориваючи спеки блокаду,
Наближалась грози канонада.

•  В шумі тихому беріз...

В шумі тихому беріз,
Пригадалося раптово,

•  Курган прадавній край села...

Курган прадавній край села
Був висотою в сорок другім.

•  22 червня

Упала бомба на світанні
Десь на городах край села.

•  Дід Іван

Час од часу в подвір’ї під грушею
Дід Іван витворяє дива:

•  Побажання

Золотіє листя на тополі,
Хоч вона душею молода.

•  Погляд

Невинний погляд із – під вій
Її всього лиш упівока,

•  Кохай мене душею і словами...

Кохай мене душею і словами,
Кохай мене у радості й журбі.

•  Мамина душа

Вклонюся низько матері у ноги
І пригорнуся ніжно до грудей.

•  Проміння сонячного стріли...

Проміння сонячного стріли
Пришили небо до землі.

•  Синиця

Я не знаю, що мені насниться,
І чи буде ще у мене сон,

•  Сни

Чорно – білі сни і кольорові,
Наче дні веселі та сумні.

•  Коли полин од спеки охолоне

Коли полин од спеки охолоне
І на листках росинки заіскрять, -