Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Олена Герасименко (1958)
"Я слово виціловую на смак,
я кожну мить виважую на дотик,
несу свічу непізнаних екзотик,
сльозу болінь, подрібнену на мак"

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Патара Бачія, [ 2010-10-21 16:23:18 ],
на сторінці поезії     "Я випила до дна твої бажання, літо..."   Герасименко Олена

А чому обчосами, пані Оленко, у нас на Тернопільщині кажуть обцасами ( тобто підборами). А вірш - безподібний!!!
Коментатор Алексий Потапов, [ 2010-10-23 14:39:38 ],
на сторінці поезії     "Відчутний подих осені..."   Герасименко Олена

Все хорошо.
Чередование рифм нравится. Хотел бы остановиться, да не получается - увлекает текучесть.
Низковатый коэффициент прозрачности. Его можно улучшить подбором более подходящих для его повышения и менее насыщенных согласными буквами слов. Слияния согласных (например, "свіТ В Пекучий часу віск"). После "листок опалий в мене у руці" точка, наверное, не нужна.
От заключительной строки я ожидал большего.
Жизни ведь свойственно и таять - как меду, парафину или воску.
Удач-дач-дач и новых стихотворений.
Коментатор Алексий Потапов, [ 2010-10-23 14:43:58 ],
на сторінці поезії     "Відчутний подих осені..."   Герасименко Олена

Под стихотворением Софии Вы сетовали на то, что мол, не знаете, как ставить оценки? Хотел бы помочь.
Существует соответствующая рамочка под стихотворением.
Под нею - Правила. Ибо оценкой можно приятно удивить, равно как и испортить настроение.

Еще раз удач-дач-дач.
Коментатор Олена Герасименко, [ 2010-10-24 13:12:11 ],
на сторінці поезії     "Подорож"   Герасименко Олена

Путешествие
Человек, засыпая, из мглы выкликает звезду,
ту, которую он почему-то считает своею,
и пеняет звезде: «Воз житья я на кручу везу.
выдох легок таков, что отвергнут голодной свирелью.

Я твой дар раздарил, и не ведает книга моя,
что брезгливей, чем я, не подыщет себе рецензента.
Дай отпраздновать праздность. Сошли на курорт забытья,
Дай уста отомкнуть не для пенья, а для ротозейства.

Человек засыпает. Часы возвещают отбой.
Свой снотворный привет посылает страдальцу аптека.
А звезда, воссияв, причиняет лишь совесть и боль,
и лишь в этом ее неусыпная власть и опека.

Между тем – это ложь и притворство влюбленной звезды.
Каждый волен узнать, что звезде он известен и жалок.
И доносится шелест: «Ты просишь? Ты хочешь – возьми!»
Человек просыпается. Бодро встает. Уезжает.

Он предвидел, и видит, что замки увиты плющом.
еще рань и февраль; а природа цвести притерпелась,
обнаженным зрачком и продутым навылет плечом
знаменитых каналов он сносит промозглую прелесть.

Завсегдатай соборов и мраморных хладных пустынь,
он продрог до костей, беззащитный, как все иноземцы.
Может, после он скажет, какую он тайну постиг,
в благородных руинах себе раздобыв инфлюэнцы.

Чем южней его бег, тем мимоза темней и лысей.
Там, где брег и лазурь непометны, как бред и бравада,
человек опечален, он вспомнил свой старый лицей,
ибо вот где лежит уроженец Тверского бульвара.

Сколько мук, и еще этот юг, где уместнее пляж,
чем загробье. Прощай. Что растет из гранитных расселин?
Сторож долго решает: откуда же вывез свой плач
посетитель кладбища? Глиниция – имя растений.

Путник следуе дальше. Собак разноцветные лбы
он целует, их слух повергая в восторженный ужас
тем, что есть его речь, содержанье и образ судьбы,
так же просто, как свет для свечи – и занятье, и сущность.

Человек замечает, что взор его слишком велик,
будто есть в нем такой, от него не зависящий, опыт:
если глянет сильнее – невинную жизнь опалит,
и на розовом лике останется шрам или копоть.

Раз он видел и думал: неужто столетья подряд,
чуть меняясь в чертах, процветает вот это семейство? –
и рукою махнул, обрывая ладонью свой взгляд
(благоденствуйте, дескать), хоть вовремя, но неуместно.

Так он вчуже глядит и себя застигает врасплох
на громоздкой печали в кафе под шатром полосатым.
Это так же удобно, как если бы чертополох
вдруг пожаловал в гости и заполонил палисадник.

Ободрав голый локоть о цепкий шиповник весны,
он берет эту ранку на память. Прощай, мимолетность.
Вот он дома достиг и, при сильной усмешке звезды,
с недоверьем косится на оцарапанный локоть.

Что еше? В магазине он слушает говор старух.
Озирает прохожих и втайне печется о каждом.
Словно в этом его путешествия смысл и триумф,
он стоит где - нибудь и подолгу глядит на сограждан.
***
Коментатор Олена Герасименко, [ 2010-10-24 14:15:35 ],
на сторінці поезії     "В порожньому будинку відпочинку"   Герасименко Олена


В опустевшем доме отдыха

Впасть в обморок беспамятства, как плод,
уснувший тихо средь ветвей и грядок,
не сознавать свою живую плоть,
ее чужой и грубый беспорядок.

Вот яблоко, возникшее вчера.
В нем - мышцы влаги, красота пигмента,
то тех, то этих действий толчея,
но яблоку так безразлично это.

А тут, словно с оравою детей,
не совладаешь со своим же телом,
не предусмотришь всех его затей,
не расплетешь его хитросплетений.

И так надоедает под конец
в себя смотреть, как в пациента лекарь,
все время слышать треск своих сердец
и различать щекотный бег молекул.

И отвернуться хочется уже,
вот отвернусь, но любопытно глазу.
Так музыка на верхнем этаже
мешает и заманивает сразу.

В глуши, в уединении моем,
под снегом, вырастающем на кровле,
живу одна и будто бы вдвоем –
со вздохом в легких, с удареньем крови.

То улыбнусь, то пискнет голос мой,
то бьется пульс, как бабочка в ладони.
Ну, слава Богу, думаю, живой
остался кто-то в опустевшем доме.

И вот тогда тебя благодарю,
мой организм, живой зверек природы,
верши, верши простую жизнь свою,
как солнышко, как лес, как огороды.

И впредь играй, не ведай немоты,
в глубоком одиночестве, зимою,
я всласть повеселюсь средь пустоты
тесно и шумно населенной мною.

Коментатор Патара Бачія, [ 2010-10-28 14:36:03 ],
на сторінці поезії     "Я бачу осінь.Осінь каже: все..."   Герасименко Олена

Осінь каже: все –
горіхами доземно відстрілялась,
згасила у душі пташиний галас...
Прочитала і... зрозуміла, що дарма я сюди забрела - на цей турнір. :-( Мені так не написати. З повагою Патара.
Коментатор Юлія Шешуряк, [ 2010-10-28 14:41:28 ],
на сторінці поезії     "Я бачу осінь.Осінь каже: все..."   Герасименко Олена

Отож і я вже не лізу в ті конкурси))
Коментатор Юлія Шешуряк, [ 2010-10-28 17:55:21 ],
на сторінці поезії     "Я бачу осінь.Осінь каже: все..."   Герасименко Олена

Гарно вийшло! Стільки віршів конкурсних, важко мабуть буде вибрати
Коментатор Олена Герасименко, [ 2010-10-28 18:14:34 ],
на сторінці поезії     "Я бачу осінь.Осінь каже: все..."   Герасименко Олена

Не думаю, що Ви праві.У кожного своє бачення гарного твору: комусь до вподоби, а комусь навпаки
Коментатор Олена Герасименко, [ 2010-10-28 19:03:52 ],
на сторінці поезії     "Я бачу осінь.Осінь каже: все..."   Герасименко Олена

Дякую! Мені Ваші твори також подобаються. Критерій підходу оцінювання всебічний, отож, думаю, оцінити буде не так уже й складно. В мене, бачу, шансів небагато. Проте, як цікаво! Сама не думала, що так "проб'є".
Коментатор Олена Герасименко, [ 2010-10-29 23:05:16 ],
на сторінці поезії     "Я бачу осінь.Осінь каже: все..."   Герасименко Олена

Олена Герасименко (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-28 19:03:52 ] - відповісти
Дякую! Мені Ваші твори також подобаються. Критерій підходу оцінювання всебічний, отож, думаю, оцінити буде не так уже й складно. В мене, бачу, шансів небагато. Проте, як цікаво! Сама не думала, що так "проб'є".
Коментатор Олена Герасименко, [ 2010-10-29 23:19:29 ],
на сторінці поезії     "Відчутний подих осені..."   Герасименко Олена

Щиро вдячна за увагу до твору. Обов'язково повернуся при нагоді і подумаю над Вашими порадами. Щодо крапки - думаю, слід залишити, як є (так відчуваю). А от стосовно збігу приголосних - думаю, Ви праві, варто подумати. Та й закінчення чомусь довго не давалося, проте варіантів на даний час не бачу (повернуся - буває, проблема вирішується зовсім несподівано)
Коментатор Олена Герасименко, [ 2010-10-29 23:27:48 ],
на сторінці поезії     "Я бачу осінь.Осінь каже: все..."   Герасименко Олена

Шановна Патаро! Бралася за відповідь на коментар раніше, та не забракло розуму, як це зробити. Вийшло, що писала сама собі (а Ви говорите...) Звичайно, у Ваших словах є рація: ми всі пишемо по-різному, що зовсім не означає "гірше". Це мені нагадує скоромовку: "Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак півню: "Так як ти - не вмію я, ти не вмієш так, як я". Ваші вірші дуже гарні, Ви самі це знаєте. Я ще не встигла до пуття зорієнтуватися, а тому боюся щось не так зробити, аби комусь не нашкодити. Але вони заслуговують на найвищі бали. Взагалі, я Вам щиро вдячна, що першою відгукнулися на мою появу на сайті
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2010-10-31 19:07:45 ],
на сторінці поезії     "Світанок"   Герасименко Олена

Читав - і уявляв.
Цікава гра з римами.
Наскільки я зрозумів, йдеться про вечір і про ранні роси з туманами. І це уявив.
Дякую.
А під кінець ще і заспівав, але іншої. Цієї:

"А Ти їй дай такий одвіт, яка чудова майська ніч.
Весна іде Красу несе, і тій Красі радіє все".

Співучий Ваш вірш.
Хоча коефіцієнт прозорості...

Співучий
Г.С.
Коментатор Олена Герасименко, [ 2010-10-31 22:18:51 ],
на сторінці поезії     "Світанок"   Герасименко Олена

Приємно, що на вірш відгукнулися саме Ви одним з перших. І, звичайно, приємно почути схвальний відгук. Ну а щодо коефіціента прозорості - тут вже не знаю, як бути. Що є - те є. Як на мене, він таким "вродився", тобто, з'явився сам із себе.От бачите, у Вас викликав певні позитивні (так зрозуміла!) емоції. Що в ньому потрібно переробити (і чи потрібно?)- мало уявляю. Якщо Ви збоку щось помітили не те - підкажіть, будь ласка, буду вдячна
Коментатор Юрій Лазірко, [ 2010-11-02 17:32:54 ],
на сторінці поезії     "***"   Герасименко Олена

Не вірш - а суцільна "ча-ча" - дуже цікаві алітерації і наповнення.
Чимось нагадало Богдана Кравціва, ось тут його "че":
http://maysterni.com/publication.php?id=20950

С теплом,
ЛЮ
Коментатор Соломійка Бехт, [ 2010-11-03 12:34:56 ],
на сторінці поезії     "Таємниця"   Герасименко Олена

дуже сподобалося... успіхів
Коментатор Алексий Потапов, [ 2010-11-03 12:35:20 ],
на сторінці поезії     "***"   Герасименко Олена

Куляста - это, насколько я понимаю, прилагательное.
"Милый", "суженый" - это другое дело. Или еще "знакомый". А насчет "кулястой" я не слышал.
"Складова́". Это существительное с ударением на последнем слоге, но за ним следует, как и следует быть, следующее слово с ударением на первом. И получается как-то некомфортно.
Смысл не совсем понятен.
Но это мне так кажется.
Спасибон.
Коментатор Олена Герасименко, [ 2010-11-03 12:47:18 ],
на сторінці поезії     "***"   Герасименко Олена

Дякую, Юрію! Ви відгадали. Цей вірш створений дощової безсонної ночі, як гра алітерації. Шум дощу за вікном я чула як суцільне "ча-ча", звідси й ідея. Приємно було познайомитися. Успіхів!
Коментатор Олена Герасименко, [ 2010-11-03 12:53:21 ],
на сторінці поезії     "***"   Герасименко Олена

В данном случае "куляста"- существительное, что значит ЗЕМЛЯ. А "складова" - с ударением на предпоследнем слоге -складОва. Спасибо огромное!! Успехов!
1   2   3   4   5   ...   23