•  ***

Я приручила журавля.
Я так хотіла.

•  ***

У Вашій долі я стороння.
І почуттям ладу не дам.

•  ***

Поезію видно із перших рядків,
людину - із перших кроків.

•  ***

Останнє листя обриває вітер.
Раніше пестив, а тепер - сміється.

•  ***

Хай до зими лише два кроки -
осінній спокій на душі.

•  ***

Мерзне стежка в стерні серед поля,
у край сонця водила колись.

•  ***

Небо сіре
і земля брудна.

•  ***

Спинився серпень зрання на стерні,
востаннє роззираючись довкола.

•  ***

Щось я роблю не там, не так, не те...
Балакаю частіш сама з собою...

•  ***

Образи, обрАзи, образИ...
виникають у чіткім порядку.

•  ***

Обережна. Але - зриваюсь.
І не клею чашок розбитих.

•  ***

Які були б без тебе мої вірші?
Їм бракувало б, мабуть, висоти.

•  ***

Минає все. Мене ти проминеш,
так, ніби ми з тобою не знайомі.

•  ***

Читаю віршІ досконаліші
(Як вправно хтось точить перо!)

•  ***

Ну, ось. І ми прощаємось
у тихих вулиць мороці.

•  ***

Ти мене усе-таки знайшов,
ніжний, милий, добрий, нелукавий.

•  ***

Торованою стежкою
з тобою б досі йшла,

•  ***

Хай до зими лише два кроки -
осінній спокій на душі.

•  ***

Ти в двері мої не входиш,
і я "випадаю" з теми:

•  ***

Якась м'якотіла зима.
То плаче, то сльози втирає.

•  ***

Я знаю, що біда таки навчає.
Я вірю тому, хто усіх прощав.

•  ***

Короткі дні зимові.
І довгий-довгий сніг,

•  ***

Я, напевно, дійшла до відчаю,
Коли вірити можу в те,

•  ***

Опадають листки.
Дощ осінній нудний

•  ***

Задивились на мене
Очі кольору неба

•  ***

Це мрії бігли за тобою.
А я - стояла під дощем,