Чому в червоно чорний день
В чарівний червень через пень
Чатуй численні чари, чар!

Де в чесний час, чума до нас
Чиргик та й через чагарник
Чатуй численні чари, чар!

Почвара, чортів чоловік
Щебече наче щойно втік

Чи чаю чан,
Чи червень сам?

Чатуй численні чари, пан!

Сухе життя вже не дає
Мені заграти…
Сухе дитя, сухотно б’є
Сухій гітарі вже не грати…

Я лину в музику – чудову
Лише у снах…
Лише почую суху мову –
Прокинусь, їде дах.

Моє життя незграбно суне –
Не йде, не лізе, не пливе
Суха дорога, сохну я –
Чи вистачить мені життя?

Щоб стати кращим, стати кращим!
І завжди мати зсохлу душу, -
Яка не має співчуття
І ось усе моє буття…

І катер, не небесний,
Що знову плаче всохлими сльозами
Жене мене вже ген за край землі
Де не побачу більше висохлої дами

А я не знав! Що в морі
Нема спасіння від сухості тієї
Бо ж сіль ота, їсть очі
І голос тихо проклинає рай...

Тепер мене спасе лише гарячий лід,
Що з попід хмар розсиплеться шматками
Що ж? - Ні! Немає того льоду!
І вже не буде кому розпочинати моду...

2010

Я сохну, й сохне моє тіло,
Сохне душа, вже не біжить…
Вже не летить! У край…
Що зсохся, і вже спить…

На жаль мої думки сухі як вітер!
Сухі мов зсохлий гай поперед гріз,
І що? Мене спасе лиш катер,
Що вже не дасть засохнуть на землі…